БУКОВИНСЬКА ТА БЕССАРАБСЬКА ТАЙСТРА: ТРАДИЦІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ПОБУТУВАННЯ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками, що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 27.01.2023 № 28 «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України»

#Національний_перелік_НКС #звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремесла

Буковинська та бессарабська тайстра: традиції
виготовлення та побутування
Охоронний Номер – 059.нкс
Географічне розташування: уся Чернівецька область, окрім колишнього Путильського району

Тайстра – торбина простої конструкції, яка  складається із цільного тканого полотна і пояса (крайки, боярка, баюрка), який пришивається до основи. Він виконує функцію ручки та бокових сторін. Орнаментальні мотиви на двох сторонах бувають різні, або однакові. Внутрішня частина має одне відділення та зшивається із простого лляного полотна (підкаптушені, підкаптуше).

Тчуть тайстри не лише жінки й дівчата, але й чоловіки (Р. Іскандеров). Полотно основи виготовляють здебільшого з вовняної пряжі (на конопляній (друґаній, лляній, бавовняній та синтетичній основі), яке тчуть на вертикальному (розбой) та горизонтальному (кросна) верстатах практично усіма технологічними видами ткацтва: полотняним, перебірним (на прутиках, ціпках, дощечках), закладним, забірним (килимовим), ремізним (саржевим, чинуватим), ворсовим (ключками) та набивною голкою. Прикрашають торбини вишивкою, бісером, китицями. Крім тканих торбин бувають і вишиті, але значно рідше.

Основні конструктивні елементи ткацького верстату:
– основний вал, на який намотуються нитки основи;
– ремізи – рамки із закріпленими на них дротяними ремізками з отвором посередині;
– бердо з батаном, конструктивно закріплені таким чином, що здатні виконувати маятникові рухи. Нитки основи пропускаються крізь щілини берда, завдяки чому рівномірно розміщуються по ширині, чим забезпечується потрібна густина основи;
– відбірний вал – призначений для намотування готової тканини;
– пристрої для прокручування валів, їх гальмування, а також боковини та верхні каркасні дошки, які утворюють станини.

Нитки піткання виготовляють за такими етапами (включаючи підготовку сировини): стрижка овець, миття та очищення вовни, сушіння, фарбування рослинними барвниками (кора дуба, лушпиння цибулі, ягоди бузини, листя чистотілу тощо), граблювання та прядіння ниток. Вовну на початкових етапах роботи в ХІХ ст. обробляли власноруч, або в «скубарні». Одна зі скубарень була у селищі Кельменці Чернівецької області. Пряжу  фарбували природними барвниками, а з кін. ХІХ ст. – фабричними («черчиком», аніліновими фарбами) в «красільні» у с. Бабин, с. Бузовиця або власноруч вдома у казанах. Сьогодні більшість майстрів купляють синтетичні нитки.

Кожен із кольорів мав свій номер та народну назву відповідно до свого регіону: ясний червоний (червоний), темний червоний, гнила вишня (бордовий), ружевий жаркий (яскраво-рожевий), ружевий білявий (світло-рожевий), скумпійовий, цегловий (оранжевий), яєчний білявий (світло-жовтий), яєчний, пшеничний (жовтий), травний, трав’яний (трав’яно-зелений), капустовий (жовто-зелений), камінковий, секловий (оливково-зелений), голубий, небесний (блакитний), фільотний (фіолетовий), голеньке (світло фіолетовий), сіреньовий (фіолетово-рожевий), горіховий, кавовий (каричневий) та інші.

Усі торбини можна розділити:
– за гендерно-віковим призначенням (жіночі, чоловічі, дитячі);
– за розмірами (великі, малі, «косички»);
– способом носіння (буденна (повсякденна), парадно-вихідна (церковна, весільна, святкова, шкільна);
– орнаментом («Проста», «Скісна», «Жара» тощо);
– технологією виконання (перебірне, закладне ткацтво).

За народними мотивами орнаменти торбин поділяються на три групи: геометричні (смуги, ромби, зірки, сонце, хрест), квітково-рослинні (ружі, фіалки, дзвіночки, чорнобривці, ротики, лілії, ромашки), зооморфні (риби), орнітоморфні (павич, соловей, голуб, синиця, горобець, жайворонок). Відповідно до візерунків отримали такі назви: «Проста» («Смугаста»), «Скісна», «Клітчаста», «Вічката», «Образ», «Отче наш», «Сонце», «Зірка», «Жара» («Рижа»), «Ружі», «Колос», «Виноград», «З рибками», «Зозуля» та інші, які за декором нагадують ткані доріжки та килими-коверці. Баюрки мають смуги, геометричні та рослинні мотиви.

Сьогодні більшість майстринь тчуть модернові тайстри, проте виготовляють і традиційні зразки. В. Китайгородська та її донька Віра, О. Петращук-Гинга, О. Ясінська, І. Рурак черпають орнаменти із композиційних схем Г. Гараса, К. Колотило, вишиванок буковинських сорочок: «Папоротник», «Коломийка», «Цукерочка», «Писаночка», «Братчики», «Чорнобривці», «Синиця» тощо.

Буковинська тайстра – тканий виріб, твір декоративно-ужиткового мистецтва, виразна складова серед речей побуту одягового призначення, масового розповсюдження набула у ХІХ-ХХ ст. Вона використовується із практичною, обрядовою та естетичною метою.

МИСТЕЦТВО ВИГОТОВЛЕННЯ ГЛИНЯНСЬКОГО ВІЗЕРУНКОВОГО ТЕКСТИЛЮ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками, що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 27.01.2023 № 28 «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України»

#Національний_перелік_НКС  #звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремесла

Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю

Охоронний Номер – 058.нкс

Географічне розташування: Глиняни Львівської області та навколишніх селах, таких як Женів, Перегноїв, Балучин, Розворяни, Заставне, Полтва, Вижняни, Якторів Львівського р-ну Львівської обл.

Глинянський візерунковий текстиль є культурним надбанням громади, яке передається з покоління в покоління, відіграє важливу роль у житті мешканців як м. Глиняни, так і навколишніх сіл та містечок. Цей виріб ручної роботи, виготовлений з вовни, має щільну структуру з характерним візерунком, орнаментом. Він широко використовується як в оздоблені помешкань, при зустрічі важливих гостей, при обрядових дійствах, викликає почуття гордості та приналежності до культурної спадщини, уособленням ідентичності.

Текстиль тісно пов’язаний з побутом і звичаями громад; його роль відображається в глибокому сенсі його дизайнів та їх застосування. Знання та навички, ткацькі техніки, а також кольорова гама та орнаменти, які складають основу глинянського візерункового текстилю, складалися поступово, шляхом передачі знань в середовищі носіїв-практиків від покоління до покоління.

В технології виготовлення текстильних виробів застосовуються, в основному, дві техніки, а саме: так звана рахункова техніка ткання, яка притаманна багатьом регіонам України і яка дає можливість виготовлення тканин зі складними візерунками; а також інша техніка, яка застосовується для виготовлення гобеленів. Побутування одночасно двох технік зумовлене тим, що глинянський візерунковий текстиль поширений у багатьох виробах, хоч найвідомішими є глинянські візерункові килими. Виготовляють їх на горизонтальних або вертикальних ткацьких верстатах з використанням різнокольорової вовняної, бавовняної або шовкової пряжі. Килими пофарбовані натуральними барвниками.

На початку XX століття завдяки розвитку килимарства та активну діяльність у 1910-1920-х роках здобула визнання і слави промислово-ткацька школа в Глинянах із цехом «Килим глинянський». Що до виготовлення візерункового текстилю були залучені професійні художники та досвідчені майстри-ткачі, використовувалася високоякісна вовна, фарбована рослинними барвниками, глинянські вироби мали високу якість та художню цінність, що сприяло їх поширенню. У радянські часи приватні килимарні були націоналізовані, і на їх основі засновано Глинянську фабрику художніх виробів «Перемога», на якій працювало понад 500 ткачів і ткаль. Професійний рівень майстрів-виконавців залишався високим, окрім того, члени громади та спільноти носіїв- практиків володіли знаннями та вміннями, які передавалися від майстра до учня, а цінність прояву візерункового текстилю залишалася в громаді.

Глинянський візерунковий текстиль – це, насамперед, ворсові вовняні і шовкові гладкоткані килими та гобелени, широкий асортимент рукотворних художніх тканин: елементи декору та одягу. Основу традиційних візерунків складають геометричні фігури, рослинний орнамент, кольорова гама переважно яскрава зелена, синя, червона…

Новому розвитку текстилю сприяло поєднання традиційних технік глинянського текстилю з ескізами художників на основі жакардового ткацтва. Килимарство глибоко ввійшло в соціальне та культурне життя населення Глинян. Водночас килими є репрезентативними витворами для місцевої громади. Окремі орнаменти виробів були використані у побуті. Деякі з цих орнаментів інтегровані в оздоблення місць загального використання. Іншою гарною ілюстрацією є створення експозиції у Музеї ткацтва та килимарства у м. Глиняни, проведення місцевих виставок, свят, які демонструють важливість візерункового текстилю й килимарства та його візерунків у місцевому суспільстві.

Текстильні вироби вже давно представлені на обласних та світових ярмарках, виставках та базарах. У результаті тисячі людей бачили або купували їх там і використовували роками в різних культурних середовищах. Таким чином, візерунковий текстиль функціонував як стимулятор міжкультурного діалогу на національному та міжнародному рівнях.

Наразі місцеві установи в Глинянах часто організовують майстер-класи з килимарства чи фарбування пряжі, щоб активізувати діалог між громадою міста та людьми за його межами. Ці семінари досить успішно транслюють повідомлення місцевої культури широким соціальним і культурним колам. І останнє, але не менш важливе: такі ініціативи пропонують додаткові знання про процес виробництва текстилю і формують взаємну повагу до різноманітних культурних досягнень або до фундаментальної важливості природних ресурсів у людській творчості.

Гуцульська овеча бриндзя

Інша  назва: Гуцульська овеча бриндзя

Ареал розповсюдження традиції: Гуцульщина – історико-етнографічна територія України, що займає Рахівський район Закарпатської області, а також частини Івано-Франківської та Чернівецької областей.

У переважній більшості ареал історичного побутування традицій виготовлення гуцульської бриндзі охоплює високогірні місцевості.

Носії традиції: члени громадської спілки «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних 

сирів»:

1) Павлюк Анатолій Михайлович, 08.03.1964;

2) Молдавчук Олексій Олексійович, 21.01.1988;

3) Петрюк Ілля Васильович, 01.08.1976;

4) Кобаса Наталія Юріївна, 28.06.1986;

5) Ліпчак Микола Михайлович, 07.04.1966.

Опис: Гуцульську овечу бриндзю можна сміливо назвати брендом, що популяризує Закарпаття. Традиції виробництва продукту самобутні – йдеться про унікальний овечий сир Українських Карпат, котрий незмінно виготовляється з XV ст.

Оригінальність зумовлена вже тим, що вівці випасаються протягом 120 днів літнього періоду на високогір’ї на висоті не нижче за 700 метрів над рівнем моря.

Бриндзя – улюблена їжа гірських мешканців Закарпаття, яка є обов’язковим компонентом багатьох традиційних страв. Найпопулярніші серед них – банош, кулеша, пироги, галушки, мачанка та гугель. Іноді бриндзю називають білим золотом Карпат, підкреслюючи її поширення у всьому Карпатському регіоні.

Традиція приготування: Приготування гуцульської бриндзі – справжнє дійство. Свіже овече молоко та закваска і досі залишаються незмінними компонентами продукту. До овечого молока, яке проціджують через чисту тканину та смерекові гілки, вівчар додає фермент , так званий кляґ (закваска), добутий зі шлунка молочного ягняти чи теляти.

Технологія виготовлення бриндзі передбачає скисання  нагрітого  молока із кляґом,  відтак – збивання  дерев’яною збеталою (колотівка) та формування  руками вівчаря  великої грудки – будзу, яку  розміщують  на чистому  полотні й  підвішують, щоб стекла  жентиця  (сироватка). Після дозрівання будзу  його перетирають і змішують із сіллю. Так народжується бриндзя.

Процес виготовлення клопіткий і непростий,  потребує спеціальних знань і навиків. При цьому у різних вівчарів існує своя індивідуальна чи родинна специфіка, яка впливає на смакові якості бриндзі. Прикметно, що займаються цією справою винятково чоловіки. Вони кажуть, що бриндзя схожа на жінку: дуже ніжна, тому, щоб її приготувати,   потрібні   чоловічі руки. Основними  органолептичними показниками гуцульської  бриндзі  є домінуючий молочний смак, котрий включає м’яку  кислотність,  різні види вершків  та  топленого  масла, відчутний смак гірських рослин та сіна.

Інформацію надано Закарпатським обласним організаційно – методичним  центром культури 

Гастрономічні вподобання Івана Франка

Іва́н Я́кович Фра́нко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916ЛьвівАвстро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцистперекладач, науковець, громадський і політичний діячДоктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906)[7][8]. Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта».

Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо– й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.

Про гастрономічні  уподобання  Івана  Франка  читаємо  у матеріалах дослідниці Франкової творчості Наталі Тихолоз. Пані  Наталля випадково натрапила на рецепт іменинного пирога, який Ольга Франко-Хоружинська(дружина Івана Франка) готувала дітям на іменини та дні народження та почала досліджувати кухню родини Франків.

Про «смачні» твори Івана Франка

«Звісно, тема їжі не могла не позначитися на творчості письменника і «смачні» епізоди часто трапляються у творах Франка як от: в оповіданні «Пироги з чорницями» Франко дуже майстерно описав процес приготування вареників, які в Галичині звикли називати пирогами, також не оминув і тему чаювання. У «Сойчиному крилі» в одній із сцен головні герої п’ють чай з смородиновими конфітюрами, між іншим, улюбленими конфітюрами Ольги Франко. А от «найсмачнішим» мʼясним твором Івана Франка є казка «Лис Микита», у якій «м’ясо просто бігає живцем», а в сільських спіжарнях пахне ковбасами, шинками, вуджениною, салом та іншими смаколиками», – розповідає Наталя Тихолоз.

Про культуру харчування

«Дослідники пишуть, що Франко їв ніби від несхочу, був дуже демократичний у споживанні їжі і особливих манер за столом не дотримувався. У молоді роки йому часто закидали брак манер за столом. «Сестра Ольги Рошкевич, коханої Івана Франка, у листах згадує, що коли Франко прийшов до них у гості, то спершу швидко поїв, а потім став з-за столу і почав ходити. На той час така поведінка вважалася неприйнятною», – розповідає Наталя Тихолоз.

Франкова кухня має продовження

«Кухня франкового дому унікальна тим, що це кухня сімейного дому, яка завжди спонукає до інтерактивності, залучення усіх членів сім’ї до процесу приготування їжі, – наголошує Наталя Тихолоз. – Діти Франка продовжили родинну традицію: Анна Франко зафіксувала рецепт іменинного пирога, Петро Франко з дружиною також розвинули кулінарні традиції і опублікували книги з рецептами та порадами, а Франкова онука, Зеня Франко (дочка сина Тараса), мала двох синів, які, попри те, що були кандидатами технічних і математичних наук, славилися випіканням смачних тортів».

Рецепти із майбутньої книги «Кухня Франкового дому»

Іменинний пиріг

Склад: 1 пакетик сухих дріжджів, 1 ложка цукру, 1/2 ложечки соли, 1/2 горнятка молока, 2 горнятка молока, 2 ф. муки, 2-4 яйця, 1/2 горнятка топленого масла.

Для начинки: 1 фунт (1 фунт = 0,45359237 кг.) свинини, 1 цибуля, 1 ложка масла, 2 твердо зварені яйця, 1 сире яйце.

Приготування. Розчинити пакетик сухих дріжджів у півсклянці теплого молока, всипавши туди півложечки соли і ложечку цукру. Коли підійде в теплі, вилляти це в теплу миску, додати ще дві склянки молока і дві склянки муки, розмішати і накривши стирочкою, нехай сходить яку годину. Коли зійде, додати 2 до 4 яйця (коли пиріг солодкий, треба додати ще дві ложки цукру), решту муки і місити. Коли почне відставати від руки, додати півгорнятка топленого масла і знов вимісити. Поставити в тепле місце, нехай підростає з годину. Тісто повинно бути пухке, не густе, бо інакше пиріг буде забитий. Коли тісто підросло, поділити його на три частини (третя трохи менша, на прикрасу). Помастити бляху. Розтачати одну частину і вмістити її зручно у блясі. На неї наложити начинку. Потім розтачати другу частину і прикрити нею начинку.

 Із третьої частини розтачати тонкі валочки, із яких виплести край пирога і виписати ім’я іменинника. Пиріг у блясі лишити ще на півгодини, накривши його. Коли підросте, помастити розколоченим яйцем і поставити на 180˚С та пекти годину. По 3/4 год. можна підсунути на 200 С˚, щоб пиріг гарно зарум’янився.

М’ясна начинка: Можна приготувати день наперед. Січене м’ясо пересмажити на маслі з дрібно січеною цибулею, посолити, а хто любить, то й поперчити, часто мішаючи. Коли всмажиться, відставити. Посікти два твердо зварені яйця і вимішати з м’ясом. Нехай простигне. Перед накладанням на тісто вбити ще одне сире яйце і вимішати, щоб маса держалась купи.

Дактилевий корж

Склад: ½ ф. обібраного і змеленого мигдалю, ½ ф. дактилів (фініків), порізаних на тонкі пасочки, 4 білки, ½ ф. цукру-мучки, бісквіт (андрути–вафлі) або оплаток (тонка біла прісна пластинка хліба, що випікається з білого борошна та без додавання дріжджів) на підставу.

Приготування. Лист (бляху) помастити тоненько олією і виложити андрутами чи оплатками. Холодні білки вбити на тугий шум, додати сок із цитрини й бити дальше збивачем, додаючи ложкою цукор. Коли вже шум убитий, додавати ложкою змелену на машинці мигдаль і легко вимішувати. Вкінці додати дактилі і також легко вимішати. Пекти легко при 350 ст[упнях]. За півгодини заглянути до печі. У глибині тісто повинно бути рожеве, зверху твориться шкаралупа. Якщо так, тоді корж готовий. Дати простигнути. Різати ножем, замоченим у гарячу воду.

Медяник для дітей

Склад:1 ½ горнятка борошна (муки), ½ горнятка меду, ½ горнятка олії, 3 яйця, ½ горнятка цукру, ½ ложечки порошку до печення, тертої шкірки з цитрини.

Приготування. Розтерти в мисці жовтки з цукром на пухку масу (півгодини), додати олію й терти дальше. Окремо загріти мід і трохи підсмажити (вважати, щоб не збіга бо не підгорів), простудити і вляти до маси. Терти дальше, додати цитринової шкірки (на кінець ножа), всипати муку. В ложці води розпустити порошок, вляти й добре вимішати. Вбити білки на шум і легко вимішати. Масу вляти в подовгасту форму і пекти при 180˚С півгодини, щоб тісто зарум’янилось, але не підгоріло.

Начинені баклажани

Склад: 1 великий баклажан, 3–4 ложки доброї олії, 1/2 дрібненько січеної цибулі, 1 зубчик дрібненько січеного часнику, 1/2 фунта (225 г) меленого м’яса (баранини або свинини), 2 ложки тертих сухарів або 3 ложки підвареного рижу, 1 яйце, 2–3 ложки помідорової гущі, а коли хто любить, то квасної сметани замість того.

Приготування. Розрізати вздовж баклажана, вийняти середину, залишаючи шкаралущу на півінча(одиниця виміру, що складає дванадцяту частину фута. Інч (дюйм)=2,54 см. Відповідно півінча=13 мм,- Авт.) завгрубшки і пропарити її солоним окропом. М’якуш із баклажана посікти й у мисці вимішати з цибулею, рисом або тертими сухарями, часником, м’ясом і яйцем. Посолити й поперчити до смаку і злегка вимішувати, поливаючи оливою. Вложити масу в вижолоблені й пропарені (можна також 5 хвилин поварити в окропі) половинки баклажана, полляти помідоровою гущею або сметаною і запекти у печі на 200°С около півгодини. Можна подати для чотирьох осіб.

Порічкове (смородинове) варення

Порічки (смородину) попередньо поколоти. Тоді приготувати сироп (на 1 кг порічок взяти 2 ½ – 3 кг цукру і 3-4 склянки води). Ягоди вкинути в гарячий сироп і варити на повільному вогні. Коли крапля сиропу не розпливається на тарілці – варення готове.

Віденський меланж (кава по-віденськи)

Міцна кава-еспресо з молоком або збитими вершками (можна з цукровою пудрою або ваніллю).

Джерело http://tvoemisto.tv/exclusive/intervyu_tvogo_mista_inshyy_franko_kulinarni_smaky_ta_tradytsii_rodyny_pysmennyka_79842.html

Улюблені страви Тараса Шевченка

Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач

Незважаючи на короткий життєвий шлях, Тарас Шевченко залишив великий спадок у літературі і художньому мистецтві. Шевченко писав в жанрі поеми, балади, повісті. Загальновідомі збірки його віршів — «Кобзар» (рання творчість), «Три літа», «У казематі» (написані в ув’язненні). Він автор більше 1000 художніх робіт,  досконало володів технікою написання картин олівцем, пером, аквареллю та олією. Шевченку було присвоєно ступінь академіка з гравірування.

Його праці перекладені на більшість мов світу. У багатьох державах за межами України встановлено пам’ятники Шевченка. На честь поета названі парки, навчальні  заклади  бульвари, театри і вулиці.

А  які  ж  страви  полюбляв Тарас  Григорович?

Стефанія Крапівіна в своїх спогадах згадує борщ, як одну з улюблених страв Тараса Шевченка: «Улюбленою його їжею був справжній український борщ, «затертий пшонцем і затовчений старим салом», вареники з сиром з грубої гречаної муки та такі ж  самі галушки.

У Києві, у родичів,  частували Шевченка пісним борщем із сушеними карасями зі свіжою капустою та якимись особливими приправами і пшоняною кашею, яка була зварена на раковій юшці і посипана свіжим кропом. “Після цього декілька разів за бажанням Шевченка,- за словами  О.Афанасьєва-Чужбинського,- ми ходили обідати у пісні дні до старих, тільки бувало, я заздалегідь попереджу тітоньку, і пісний борщ виходив якнайкраще»

Тарас Шевченко особливо знався і на рибних стравах. «Лящі дніпрові», карасі сушені або «засмажені зі сметаною», судак і щука, «міцно приправлена перцем», астраханська тарань  згадуються в його творах, листах і «Щоденнику».

Неможливо перерахувати всі страви, що згадує Тарас Григорович у  своїх творах: устриці, «кав’яр»(ікра), крес-салат, спаржа, духм’яний «огурешник», смажена качка з яблуками, гуска, смажена з капустою, порося фаршироване «з бабою», пиріжки з цибулею та грибами  («просто геніальні!»), кулічі (що їх так «геніально» готують польки), котлети, баранина, «кебаб», кренделі, бублики, смажена індичка, курчата, вестфальська ковбаса (особливо з гірчицею), «бефстек», холодна телятина і, звичайно, ж сало та домашня ковбаса.

Любив Шевченко вареники і пельмені. В листі до Я.Кухаренка від 31 січня 1843 з Петербурга він писав: “Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо проклятуща ота страва, що ви розказували, неділь зо три снилась. Тілько що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі…” 

Рецепт приготування однієї з улюблених страв поета:

Вареники з гречаної муки з сиром

Для приготування страви вам знадобиться:

  • гречана мука – 3 скл.
  • яйце – 1 шт.
  • молоко / вода – 0,5 склянки
  • сіль – 0,5 ч. л.

Для начинки:

  • сир – 600 гр.
  • яйце – 1 шт.
  • цукор – 0,5 ч. л.
  • сіль

Для соусу:

  • сметана – 2,5 скл.
  • або вершкове масло – 40 гр.
  1. Доведіть до кипіння молоко, або воду для тіста. Всипте муки, солі, вбийте яйце, і заваріть тісто, добре все перемішавши.
  2. Протріть сир через сито, перемішайте його з сирим яйцем, цукром і сіллю.
  3. Рукою, сформуйте на долоні круглі тонкі коржі, в центр кожного викладайте начинку з сиру, заліпіть звичайні напівкруглі вареники.
  4. Готувати вареники по-українськи з гречаної муки з сиром так: опустити в киплячу підсолену воду і проварити 10-12 хвилин. При подачі можна полити їх сметаною або розтопленим вершковим маслом.

Джерело

Традиція святкування Масниці (Колодія) в Черкаській громаді на Донеччині

Добре коли в громаді є гарні традиції, які шануються, старанно зберігаються та всіляко підтримуються мешканцями. В Черкаській громаді їх багато та одна з найулюбленіших і яскравих – це святкування Масниці (Колодія).  Народне гуляння завжди збирає велику кількість глядачів та проходить гучно – з музикою, іграми, піснями, запальними танцями та купою різних смаколиків.

Так, гості свята мають нагоду скуштувати справжні українські страви, старанно приготовані на відкритому вогні кращими місцевими кухарями.

З року в рік голова громади безкоштовно пригощає присутніх наваристим козацьким «кулішом з димком», звареним за традиційним рецептом на солоному салі, овочах та пшоняній крупі.

Звичайно, коронною стравою свята є рум’яний млинець, замішаний на пшеничному борошні,  домашніх яйцях та теплому молоці. Головна запорука відмінного смаку – тільки натуральні продукти місцевих фермерських господарств. На додачу, гурманам пропонують різноманітні начинки до млинця та приправляють його сметаною, варенням або медом за смаком.

Охочі до ситної їжі мають змогу поласувати традиційними варениками, рецепт яких прийшов до нас ще з «панських» часів. Секрет пружності тіста у крижаній воді в яку додавали тричі просіяне пшеничне борошно, яйця та сіль. А відмінністю начинки було м’ясо диких тварин (заєць, фазан, косуля, кабан) та гриби з лісу  біля панської садиби.

В наші часи вдосконалення рецепту обумовлено дороговизною дичини, тож місцеві господині навчились професійно міксувати у начинках лісові грибочки із сільським кроликом, куркою та свининою. І все ж, не менш популярними на святі залишаються варенички з сиром та родзинками, капустою та грибами, картоплею та шкварками і ложкою домашньої сметанки.

Крім яскравої конкурсної програми та традиційного спалювання опудала, зігрітися на майданчику можна і запашним натуральним чаєм з казана. Для цього завбачливі господині влітку збирають листя малини, чорної смородини, плоди шипшини та обліпихи, цвіт липи та ромашки і залюбки частують всіх учасників гуляння. А на згадку про свято можна придбати різноманітні сувеніри, м’які іграшки, цікаві поробки на handmade-ярмарку майстрів декоративно-ужиткового мистецтва Черкаської громади.

Інформація надана Донецьким обласним навчально-методичним центром культури

Традиційні єврейські страви під час свята Пурим

Історія  свята

Свято Пурим-одне з найвеселішіх у єврейській традиції , встановлене на честь позбавлення євреїв Персії від загибелі.

За переказами, в 355 році до н. е. верховний сановник при дворі царя, якого звали Аман, домігся від нього прийняття указу про повне винищення всіх євреїв в Перському царстві. Для вибору дня виконання задуму Аман кинув жереб, який випав на 13-е число місяця адар. Однак страшним задумам не судилося збутися. Єврейський народ врятувала дружина Артаксеркса і племінниця духовного лідера євреїв Мордехая – цариця Естер.

У синагогах під час святкування Пурима читають сувій Есфірі, при цьому при проголошенні імені Амана присутні піднімають шум за допомогою свисту і тріскачок, щоб ніхто не чув цього імені.

Це веселе свято, в який прийнято одягатися в карнавальні костюми, пити багато вина, дарувати один одному солодощі і давати гроші бідним.

Гастротрадиція  святкування:

Свято  Пурим  завершується  святковою трапезою (сеудою). Якщо  свято припадає  на  п’ятницю,  то сеуда  відбувається  до  полудня.

Трапеза в Пурим незвичайна,  вона  збирає за  столом  всю родину   та  супроводжується жартами і сміхом. Це єдине свято, коли наказано як слід випити. Деякі навіть намагаються досягти тієї стадії сп’яніння, до котрої в Талмуді сказано “поки язик не почне збиватися з Благословенний Мордехай ‘на’ проклятий Хаман ‘”

Під  час  Пурима готують  Креплах  – невеличкі галушки  в середині  з  фаршем,  картоплею  в  курячому  бульйоні  або  смажені.

Цілий  день протягом  усього свята   прийнято їсти трикутні пиріжки з смачною начинкою, що  мають назву  –  Гоменташ  (хоменташ,  Озней Аман, «вуха Амана».)

Пиріжок з начинкою всередині нагадує нам про приховане, неочікуване диво, що сталося в Пурим.

Перші Озней  Аман  наповнювали  маком в пам’ять про триденний піст цариці Естер, протягом якого вона благала Бога скасувати жахливий указ про знищення єврейського народу.  Естер і її слуги харчувалися маковими росинками протягом всіх днів посту.  Сьогодні роблять хоменташен з різними начинками.

У кожній єврейській сім’ї для цих пиріжків  є своя улюблена начинка. Різним може бути і його розмір – від дуже дрібних до великих, розміром з долоню. Залежить це від ваших традицій і уподобань.

Фото надані Єврейським студентським культурним центром «Гілель», м.Київ

Інгредієнти страви:

Гоменташ:

  • 1 склянка борошна
  • 3 ст.л. цукру
  • 200 г вершкового масла
  • 50 г подрібнених волоських горіхів
  • 3 яйця

Начиння:

  • 3/4 склянки маку
  • 1/2 склянки води
  • 6 ст. л. цукру
  • 3 ст. л. меду
  • 2 ст. л. маргарину
  • 1/3 склянки подрібнених волоських горіхів

Спосіб  приготування:

Крок 1. Маргарин розтерти з цукром і 2 яйцями. Додати борошно і замісити тісто. Вмішати в нього горіхи.

Крок 2. Змішати мак, воду, цукор і мед в каструльці. Довести до кипіння. Варити на повільному вогні, помішуючи, 15 хвилин. Суміш повинна стати густою. Додати вершкове масло. Зняти з вогню і покласти волоські горіхи. Закрити кришкою і поставити на 1 годину в холодильник.

Крок 3. Змастити рослинним маслом 2 дека. Тісто розрізати на 4 частини. Розкачати тісто в тонкий пласт (товщина 3 мм).

Крок 4. Тісто розрізати на круги, в середину кожного кола покласти начинку. Защипніть коло, сформувавши його у вигляді трикутного човника, в центрі якого начинка.

Крок 5. Розкладіть печиво на деку. Покладіть його в холодильник на годину, можна потримати і довше.

Крок 6. Змастіть яйцем і випікайте при 180 градусах 15 хвилин. Потім остудіть.

 

Рецепт надано головою Брацлавської іудейської громади-Баєк Фаїна Михайлівна 

Фото надані Брацлавською іудейською громадою 

 

РЕЦЕПТИ СТРУНКОЇ ТАЛІЇ ВІД МАРИНИ БОРЖЕМСЬКОЇ – ТРЕНЕРА «ЗВАЖЕНІ І ЩАСЛИВІ» НА СТБ

Дата і місце народження: 20.02.1980 р Вінниця

Освіта: Вінницький педагогічний університет ім.  Михайла Коцюбинського, факультет музики і факультет народознавства, вищу освіту.

Кар’єра: Марина працювала у фітнес-центрі «Таймаут».  Також викладала силовий фітнес і пілатес в «Аквамарин».  Склала власний курс тренувань по післяпологової реабілітації.

З 2012 року веде персональні тренування.

У 2016 році Марина Боржемская стає постійним тренером самого вагомого проекту країни «Зважені та щасливі».  Допомагаючи людям із зайвою вагою правильно і ефективно худнути, наставниця успішно призводить багато команд до перемоги.

 «Для мене важливо, коли люди добре виглядають, здорові і спортивні.  Через те, що бабуся хворіла на поліартрит, а дідусь страждав від надмірної ваги, я з дитинства хотіла знати, як можна боротися з фізичними проблемами », – зізналася Марина.

Хобі: активний відпочинок з дітьми, читання книг (особливо по психології і мотивації), катання на ковзанах, гра в бадмінтон, плавання, боулінг, аквапарк, екстремальні види спорту.

Діти: Марина виховує двох дітей: Роберт, Олівія

Діяльність на СТБ: «Все буде добре» – експерт, «Битва екстрасенсів» – зоряний експерт, «Зважені та щасливі» -6, «Зважені та щасливі» -7, «Зважені та щасливі» -8, «Зважені та щасливі» –  9 – тренер.

Пріоритети в житті: сім’я, діти, батьки.  Хоче навчити дітей любити людей, навіть перехожих.  Марина впевнена, що людина, яка несе позитив, робить радісними і інших, адже всі люди народилися для того, щоб бути щасливими.  Жінці важливо, щоб її діти поважали старість, цінували чужу працю і вміли працювати самі.  Вважає, що той, хто важко працює, той дуже цінує свої зусилля, і в майбутньому він буде легше сприймати життя.

РЕЦЕПТИ СТРУНКОЇ ТАЛІЇ ВІД МАРИНИ БОРЖЕМСЬКОЇ

“Печені риба з гарбузом”

✅ Інгредієнти основної страви:

  •  -4 філе нежирної риби (у мене тіляпія)
  •  – декілька гілочок чебрецю
  •  – 100 гр.  гарбуза

✅ Приготування:

Рибу розморозити, дати стекти зайвій рідині. Очистити гарбуз, порізати на невеликі брусочки.  На дно форми викласти рибу і гарбуз, посолити, поперчити, додати улюблені спеції і гілочки чебрецю.  Поставити в заздалегідь розігріту духовку до 180 ° на 10 хвилин під фольгою і ще 5 хвилин допекти без фольги

☑️ Інгредієнти для салату:

  •  ▫️половинка авокадо
  •  ▫️50 гр фети
  •  ▫️0,5 лимона (сік)
  •  ▫️ жменя гарбузового насіння
  •  ▫️декілька крапель олії (в цей рецепт я використовую олію ТМ Стожар часник-базилік на основі гарбузового масла?

☑️ Приготування:

Готову печену гарбуз викласти поруч з рибою, додати порізаний шматочками авокадо, фету, присипати гарбузовим насінням, полити олією.  Перед подачею, рибу і салат побризкати лимоном.

 

«Салат з авокадо та тунцем»

Складові:

  •  ▫️Мікс салат 100гр
  •  ▫️Тунец у власному соку
  •  ▫️Томати черрі
  •  ▫️Половинка авокадо
  •  ▫️Лімон (сік для салату)
  •  ▫️Семена кунжуту
  •  ▫️ Трохи масла для заправки

✅ Приготування:

Мікс-салат, томати, авокадо промити, очистити і порізати.  Тунець відкрити, зцідити зайву воду і додати в салат.  Заправити олією, побризкати лимоном і посипати кунжутом.

 

 

«Курка з овочами»

✅ Інгредієнти:

  •  ▫️Куряче філе – 300-350 гр
  •  ▫️Мікс овочів – 350-400гр (можна свіжі або заморожені)
  •  ▫️Зелень за смаком
  •  ▫️Масло для готування.  У мене олія Стожар часник-базилік на основі гарбузового масла

✅ Приготування:

Курку порізати на невеликі брусочки, обсмажити на розігрітій сковороді, додаючи трохи олії.  За 5-7 хвилин до готовності додати заздалегідь приготовлені і порізані овочі.  Протушкувати на невеликому вогні.  Готову страву викласти на тарілки, посипати дрібно-нарізаною зеленню?

 

«Фаршировані гриби»

✅ Інгредієнти:

  •  ▫️Великі печериці – 8-9шт
  •  ▫️Брокколі – кілька суцвіть
  •  ▫️Цвітна капуста – кілька суцвіть
  •  ▫️Соус песто –  4-5 ст.ложек
  •  ▫️Куряче філе – (100-150 гр)
  •  ▫️Зелень 50гр (у мене шпинат)
  •  ▫️Тертий пармезан – жменя

✅ Приготування

Капелюшки печериць обережно відокремити від ніжок, вичистити серцевину.  Філе промити і порізати на шматочки.

У блендер перекласти філе, ніжки від грибів, зелень, сіль і перець.  Готової пастою нафарширувати гриби.

У форму для запікання викласти готові гриби, броколі, цвітну капусту, додати 2-3ст.л.води.  Запечатати форму фольгою.
Поставити в попередньо розігріту до 200 ° духовку на 25-30 хв.  За 5 хвилин до готовності прибрати фольгу, посипати сиром і повернути назад в духовку.

Готову страву викласти на тарілку, прикрасити зеленню, присипати сиром і додати соус песто за смаком ?

 

Джерело https://www.instagram.com/uzelkova.marina/

 

Капусняк «Козацький» від Безлюдівської громади

«Без капусти на столі пусто»

«Нащадки дружні й працьовиті, надійно спадок берегли»

 

Носіями цього елементу є старші представники Безлюдівської громади, які передають рецепт капусняку від покоління до покоління.

Сучасний ареал побутування Безлюдівська селищна рада, Харківський район, Харківської області.

Здавна в Україні і в нашій місцевості люди вирощували багато капусти, бо знали про її цілющі властивості, які придавали сили для важкої праці на землі. Блюда з капусти були у селян на столі кожного дня, особливо в холодну пору року. Але особливо пошанованою стравою в нашій місцевості був капусняк. Секрети приготування були у кожної господині, але найчастіше варили капусняк «Козацький». Традиції його приготування передаються з покоління в покоління і смакують всім у родині.

Опис традиції гостинності

Існує така легенда про наше козацьке поселення Безлюдівка – що козаки привнесли свої смакові вподобання враховуючи їх похідне, польове життя. Щоб страва була смачною та ситною в неї додавали пшоно. Так з’явився «Козацький» капусняк. Жінки готували капусняк, промовляючи жіночі жартівливі заговори, приваблюючи козаків в свій дім: «Варю-варю капуснячок, щоб попався (кохав, покохав) козачок». Особливість нашого капусняку в тому, що його добре затирали. З тих часів ця страва стала обрядовою. Так на весіллях готувався капусняк на другий день и молодята поєднували в ньому капусту – як символ достатку в родині та пшоно, як символ сили та нескінченної любові. Відтоді ми намагаємося зберегти ті традиції і готуємо капусняк з піснею та гарним настроєм.

Рецепт страви

На 400 г свинини – 600 г квашеної капусти, 400 г картоплі, 2 ст. ложки пшона, по 1 кореню моркви, петрушки, пастернаку і селери, 1 цибулину, 2 ст. ложки вершкового масла, 50 г сала, 4 ст. ложки сметани, 2 лаврових листки, 2 горошини запашного перцю, 1 ст. ложку дрібно нарізаної зелені петрушки.

Опис традиції готування

До відвареної свинини добавляють мілко посічену квашену капусту, картоплю підсмажені коренеплоди та обов’язково приварене пшоно. Все це довго кипіло на малому вогні при постійному помішуванню. Відварюють свинину. Віджату квашену капусту тушкують до напівготовності, додаючи жир і бульйон. Нарізані соломкою корені моркви, петрушки, пастернаку селери і цибулі злегка підсмажують на маслі. Пропущене через м’ясорубку свиняче сало розтирають у ступці разом з посіченою цибулею, зеленню петрушки і промитим пшоном.

У проціджений бульйон кладуть нарізану кубиками картоплю, варять 10-15 хвилин, додають напівтушковану капусту, розтерте з салом і зеленню пшоно, лавровий лист, перець, злегка підсмажені корені і варять до готовності. Подаючи на стіл, в капусняк кладуть порцію вареної свинини, сметану і посипають зеленню петрушки.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО САЛО

☝️В Україні сало – культовий продукт, національна страва.
☝️Слово САЛО походить від праслов’янського sadlo. Корінь sad — той же, що і в слові «сідати», садло — це те, що посаджено на м’ясо. З часом буква «d» випала з давньослов’янської мови і вийшло слово САЛО.
Проте у словацькій мові воно дотепер так і називається – sadlo.
☝️У давнину для того, щоб спустити на воду нове судно, його днище змащували салом для кращого ковзання.
☝️Вважається, що найсмачніше сало виходить, якщо свиню годувати жолудями.
☝️Сало добре виводить токсини і радіонукліди з організму, а також допомагає запобігти похміллю — з’їжте маленький шматочок, вирушаючи на вечірку. Якщо під час застілля є можливість закушувати салом — обов’язково скористайтеся цим.
☝️Дієтологи рекомендують для кращої засвоюваності їсти сало з часником.
☝️У добре засвоюваному вигляді в салі міститься селен. Більшість населення страждають від нестачі цього елемента в організмі.
☝️Всім кому за 40, слід їсти сало, адже він – жовчогінний засіб. Достатньо вживати 50 грамів сала на день. Більше – то вже загроза для талії?
☝️Коли ви підете купувати сало, візьміть з собою сірники. При виборі проткніть сало сірником: якщо ж дерево без проблем увійшло в продукт, значить, сало свіже та його сміливо можна купувати.
?Отже, сало та ще й з часником – профілактика захворювань, виведена на рівень національної традиціїо – відмінний ?