За результатами другої всеукраїнської конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій» (3 частина)

Культурні та креативні індустрії мають стратегічний потенціал і сприяють розумному, сталому і комплексному зростанню регіонів та міст. Використання креативних технологій капіталізує міста, створюючи передумови для збільшення інвестиційної привабливості та самоідентифікації.

У цьому контексті варто говорити про відмінність креативної економіки від традиційного економічного укладу, тобто ресурси – це інформація та знання, продукт – інновація. Сировиною креативної економіки є вміння народжувати оригінальні ідеї та перетворювати ці ідеї в економічний капітал та продукт, що продається. Основним завданням креативної економіки є створення та реалізація «творчого продукту». Автори «креативного продукту» за статистикою – це люди, які в свій час навчалися мистецтву, вміють творчо працювати та народжувати нестандартні ідеї. Підготовка креативного класу українців – це в першу чергу завдання мистецьких шкіл, профільних коледжів та ВНЗ. В яких умовах опинилися українські мистецькі навчальні заклади, які шляхи знаходять керівники навчальних закладів –  наступна частина підсумків

  1. Мистецька освіта – трансформація алгоритмів роботи мистецьких навчальних закладів в умовах війни.

Трактування статусу мистецьких навчальних закладів, як закладів освіти в сфері культури, дає можливість керуватися в своєї діяльності з одного боку документами МОН України, з іншого МКІП України. З початку війни це викликало розбіжності щодо трактування та імплементації рекомендацій, наказів та інших документів, прийнятих Урядом України, зокрема Міністерством освіти і науки України. Дуже часто рекомендації та документи МКІП за змістом відрізняються від документів МОН, навіть в частині організації та оплати навчального процесу та місця знаходження викладачів.

В той час, коли загальноосвітні школи України вже на початку березня почали відновлювати власну діяльність, яка забезпечена з боку Держави наявністю освітньої субвенції в незалежності від формату проведення занять онлайн/офлайн, мистецькі школи, як і вся культурна сфера, попала під секвестр бюджету і опинилася в надскладних фінансових умовах. Перед багатьма керівниками установ, особливо тими, що знаходяться у комунальній власності, постала проблема:

  • з одного боку зберегти педагогічний склад при обмеженому фінансуванні,
  • зберегти навантаження на педагогічного працівника, яке залежить від наявності учнівського контингенту, який виїхав або перемістився в межах країни та дуже часто не мав із собою музичних інструментів для продовження навчання дистанційно.

У кожної громади були власні виклики. Це залежало з одного боку від місця розташування мистецького навчального закладу: на тимчасово окупованих територіях, зони активних бойових дій або зони відносного миру, з іншого – від спроможності місцевого бюджету.

 

Якщо в зонах умовного миру дистанційне навчання розпочалося у квітні місяці в комбінованому форматі відповідно до ситуації в регіонах та рішень Обласних військових адміністрацій, то в зоні активних бойових дій, особливо на тимчасово окупованих територіях, ситуація мала додаткові виклики: відсутність зв’язку з тими, хто залишився під окупаційною владою, інтернету та питання безпеки. Незважаючи на те, що бюджети різних рівнів продовжували виплачувати заробітну платню працівникам, які залишалися на окупованих територіях, керівництво не мало можливості забезпечити нормальний навчальний процес, навіть онлайн.

На прикладі Херсонської міської ради було розглянуто інформацію про те, яким чином регулюються питання управління закладами на тимчасово окупованих територіях. Пані Думинська, очільниця управління культури Херсонської міськради, наприкінці серпня 2022 року вийшла на зв’язок зі мною, і ми обговорили питання фінансування мистецьких шкіл, керівництво яких вирішило розпочати навчальний рік за російськими програмами. В той момент на Херсонщині відбулось чергове викрадення проукраїнського директора, який відмовився працювати з орками. Відповідно до чинного законодавства управлінням культури було ініційована низка сесійних питань. Було тимчасово відсторонено  керівників – колабораціоністів та призначено нових тимчасово виконуючих обов’язки, які були обрані з працівників установ, що знаходяться на підконтрольній Україні території. Таким чином відбулася тимчасова зміна як директорів, так і бухгалтерів. Школи продовжують функціонувати в онлайн режимі і працюють з учнями незалежно від їхнього місця перебування. З цього прикладу стає зрозумілим чому важливим є вчасне реагування на події та прийняття відповідних вольових рішень очільниками галузі на користь держави Україна.

Світлана Думинська зазначила, що відкритим залишається питання оплати навчання батьками, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, які готові платити, проте така можливість відсутня з технічних причин. З боку адміністрації шкіл – надання безкоштовних послуг з мистецької освіти не є можливим у зв’язку з платним навчанням в мистецьких школах. Така проблема існує не лише на Херсонщині. Світлана наголосила про необхідність субвенції для шкіл мистецтв для забезпечення сталого функціонування галузі у форсмажорних обставинах та надання можливості дітям продовжувати навчання. Для цього мають бути прийняті відповідні документи профільним ЦООВ.

Ці виклики вимагали пошуку нових підходів в роботі мистецьких шкіл, які знаходяться в зоні активних бойових дій. Як яскравий приклад організації роботи мистецької школи на конференції було презентовано досвід Дитячої школи мистецтв №5 ім. І.О. Дунаєвського місто Харків.

Директорка школи пані Оксана Кравчук згадує: «Організація дистанційної роботи за таких умов виявилася надскладним завданням. Важливим питанням була психологічна підтримка педагогічного колективу, батьків та учнів, необхідно було зосередити увагу усіх учасників навчального процесу на можливості жити, творчо розвиватись далі. (…) В квітні навчального року 2021/2022 адміністрацією Дитячої школи мистецтв №5 ім. І.О. Дунаєвського було прийнято рішення про дострокове завершення навчального року. Таке нововведення було розраховане на впорядкування шкільної документації на кінець навчального року (це стосувалось робочих документів як в електронному, так і в паперовому вигляді; надання електронних дипломів випускникам; визначення можливих перспектив та ризиків на навчальний рік 2022/2023. Під час цього періоду колектив школи постійно знаходився на зв’язку: щотижневі зібрання, формальні та неформальні листування у месенджерах, моніторинг місцезнаходження учнів та батьків, оцінка їхнього психологічного стану та ресурсу».

 

Перш ніж планувати новий навчальний рік адміністрація школи мистецтв зробила наступні кроки:

  • Зібрано статистичні дані про реальну кількість контингенту учнів станом на 1 вересня. Для цього було проведено опитування батьків за критеріями:
    • Місцезнаходження учня
    • Наявність бажання щодо продовження навчання у дистанційному форматі
    • Необхідність надання психологічної підтримки та інше.
  • На базі зібраної інформації було розроблено «Тимчасову освітню програму на період 2022-2023 навчального року»;
  • Відбулося певне переосмислення у підходах до дистанційного навчання, пошуках нових форм та методів проведення занять;
  • Створено електронну бібліотеку школи мистецтв, адже через те, що більшість викладачів виїхали з Харкова, усі нотні та учбові матеріали залишилися у закладі. Зараз продовжується активне наповнення бібліотеки новими матеріалами, у тому числі левова частка з яких – музичні твори українських композиторів.
  • Переведення усієї шкільної документації у цифровий формат.

 

Станом на сьогодні, для забезпечення ефективної роботи, педагогічні працівники регулярно отримують допомогу в опануванні інструментів для заповнення електронного журналу, індивідуальних планів, тощо.

Кожен з викладачів проводить заняття за єдиним посиланням у Zoom для свого класу. Це надає можливість адміністративному персоналу контролювати факт проведення уроку. Зникла необхідність у скріншотах екрану під час проведення уроків, які перевантажували сховище телефонів та не відображали реальний час проведених занять.

 

Якщо з онлайн школою або «школою в смартфоні» є більш менш зрозумілим, то що відбувається з будівлею навчального закладу? В своєї доповіді пані Оксана підкреслила: «Впродовж декількох тижнів серпня 2022 року директором, викладачами та батьками учнів, які залишались у Харкові, було вжито заходів з «консервування закладу». Частину музичних інструментів було передано учням для подальшого навчання або розподіллено серед викладачів. Інструменти та інший шкільний інвентар, який лишався у школі, розміщували далі від вікон та вкривали ковдрами, килимами або верхнім одягом від можливого ушкодження через загрозу артилерійських або ракетних обстрілів. Вікна заклеювали скотчем, забивали фанерою. В школі та на прилеглій території працює відеоспостереження».

 

Запорізька область поділяється на дві частини: тимчасово окуповані території та зона активних бойових дій. Пан Мороко, директор департаменту культури та інформаційної політики, зауважив на наступному: «Ми не можемо працевлаштувати людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій та не мають фінансування. Має бути державна програма. Як приклад – директор школи мистецтв Білозірської громади, вимушений переселенець, наразі поїхав на Вінниччину працевлаштовуватися на буряки. Ми втрачаємо наш потенціал. Ми втрачаємо фахівців. Нам потрібна субвенція на мистецькі школи. Нам потрібна субвенція на заклади культури, щоб бути захищеними від таких складних ситуації. Якщо ми порівняємо загальноосвітні з нашими школами, то побачимо – загально освітні школи витрачають субвенцію на виконання, в тому числі, таких завдань як облаштування бомбосховищ в закладах. Ми все робимо за власні гроші.»

 

Пандемія навчила нас працювати онлайн на різних платформах, відстанях та в різних умовах. Проте, це завжди було за місцем проживання, у звичних нам умовах та сталому фінансуванні.

Учасники конференції багато разів підкреслювали необхідність субвенції для мистецьких шкіл, що захистить педагогічні колективи та учнів під час війни. Необхідно розуміти, що в силу непереборних обставин де які батьки на мають змоги оплачувати навчання дітей: або у зв’язку із відсутністю коштів, або у зв’язку із відсутністю на тимчасово окупованих територіях такої можливості. Таким чином, Держава втрачає потенційний креативний потенціал, який знадобиться нам для відновлення нашої країни після Перемоги.

 

Підсумовуючі вищенаведене: Нагальним є питання культурної субвенції для мистецьких шкіл , які знаходяться в зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях в бюджеті 2023 року, як перший крок для забезпечення сталого функціонування закладів освіти в сфері культури всіх рівнів і напрямків, щоб не ставити існування таких установ в залежність від місцевих бюджетів та залишати з власними проблемами на одинці.

заклик cекретаріату ЮНЕСКО щодо надання інформаційних внесківвід організацій громадянського суспільства

Секретаріат ЮНЕСКО звернувався до держав-учасниць Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення
розмаїття форм культурного самовираження 2005 р. з закликом до надання інформаційних внесків
від організацій громадянського суспільства, включаючи мікро-, малі та середні культурні та творчі
підприємства, а також установи та організації, що функціонують у галузі культури.

При цьому просимо врахувати, що інформаційні внески подаються відповідно до рішення 15.IGC.1
Міжурядового комітету із захисту та заохочення розмаїття форм культурного самовираження,
оскільки Комітет визнає основоположну роль громадянського суспільства у захисті та просуванні
розмаїття форм культурного самовираження та бажає заохотити організації громадянського
суспільства подавати регулярні інформаційні внески щодо цільових питань.

У рамках заклику до інформаційних внесків у 2022 році Комітет визначив наступні дві теми:

– виклики у контексті COVID-19, пов’язані з розмаїттям форм культурного самовираження, як офлайн, так і онлайн;
– важливість залучення мікро-, малих та середніх культурних і творчих підприємств.

Інформаційні внески пропонується подати шляхом заповнення спеціального онлайн запитальника,
який доступний за посиланням: https://survey.unesco.org/3/index.php?r=survey/index&sid=458857&lang=en
до 28 листопада 2022 року.

Отримані інформаційні внески будуть представлені як інформаційний документ щонайменше за місяць до проведення
16-ї сесії Комітету, яка відбудеться з 7 по 10 лютого 2023 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі.

заклик cекретаріату ЮНЕСКО щодо надання інформаційних внесківвід організацій громадянського суспільства

Секретаріат ЮНЕСКО звернувався до держав-учасниць Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення
розмаїття форм культурного самовираження 2005 р. з закликом до надання інформаційних внесків
від організацій громадянського суспільства, включаючи мікро-, малі та середні культурні та творчі
підприємства, а також установи та організації, що функціонують у галузі культури.

При цьому просимо врахувати, що інформаційні внески подаються відповідно до рішення 15.IGC.1
Міжурядового комітету із захисту та заохочення розмаїття форм культурного самовираження,
оскільки Комітет визнає основоположну роль громадянського суспільства у захисті та просуванні
розмаїття форм культурного самовираження та бажає заохотити організації громадянського
суспільства подавати регулярні інформаційні внески щодо цільових питань.

У рамках заклику до інформаційних внесків у 2022 році Комітет визначив наступні дві теми:

– виклики у контексті COVID-19, пов’язані з розмаїттям форм культурного самовираження, як офлайн, так і онлайн;
– важливість залучення мікро-, малих та середніх культурних і творчих підприємств.

Інформаційні внески пропонується подати шляхом заповнення спеціального онлайн запитальника,
який доступний за посиланням: https://survey.unesco.org/3/index.php?r=survey/index&sid=458857&lang=en
до 28 листопада 2022 року.

Отримані інформаційні внески будуть представлені як інформаційний документ щонайменше за місяць до проведення
16-ї сесії Комітету, яка відбудеться з 7 по 10 лютого 2023 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі.

За результатами другої всеукраїнської конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій» (2 частина)

посилання на першу частину 

20 жовтня 2022 року в онлайн форматі відбулась Друга всеукраїнська конференція «Культурні практики установ культури України під час військових дій». Аналіз практик та досвіду працівників культури підкреслює гнучкість та вміння управляти ситуацією попри відсутності коштів, що зрозуміло впливає на спроможність галузі функціонувати та здійснювати потужну роботу відповідно до статутних завдань.  Проте заклади культури без вказівок та наказів перетворилися на центри гуманітарно–психологічної допомоги в роботі з населенням, зокрема з його вразливими цільовими авдиторіями, класифікатор яких збільшився, враховуючи ситуацію.

Те, що наразі переживає українське суспільство та увесь світ можна сформулювати наступним чином: «Ми є свідками геноциду народу, який проживає в Україні, який незалежно від мови та походження стає вразливою ціллю окупантів. Ворог знищує все, що пов’язано з історією України, з нашими традиціями та спадщиною. Вперше в новітній історії світу ми спостерігаємо механізми насильницької зміни культурного коду країни».

Чи можна за таких обставин так легковажно відноситися до сфери культури та креативних індустрій, яка вже продемонструвала свою силу об’єднувати людей всього світу навколо української ідеї? До тієї сфери, що чинить опір креативними методами та підходами.
Яка розцінюється ворогом як зброя.
Зброя Українців в нашій з Вами боротьбі.

  1. «Мілітаризація» культурно – мистецьких проєктів

З перших днів війни ми бачимо приклади переведення культурно – мистецьких проєктів на «військові рейки». Змінилася парадигма роботи не лише Українського культурного фонду, який змінив свій функціонал з найбільшого донора креативних індустрій України, що надавав фінансові ресурси на реалізацію проєктів в межах країни та закордоном на роль одного з головних файндрейзирів.  УКФ наразі впроваджує потужну фандрейзингову кампанію по залученню коштів для виконання своїх основних статутних завдань, враховуючи секвестр бюджету сфери культури та повністю залежить від зовнішніх надходжень.

За спостереженням Українського центру культурних досліджень слід виокремити наступні тенденції, що відбуваються на культурно – мистецькому ринку України:

  • з перших днів війни стартували онлайн проєкти української музичної бібліотеки. Львівський органний зал запустив конкуренто спроможний онлайн ресурс української музики, до якого в перший місяць війни було понад 500 звернень із за кордону з метою отримати ноти українських композиторів. Львівська Національна філармонія оцифрувала власну бібліотеку та працює на популяризацію української академічної музики закордоном шляхом надання можливості виконувати музичні твори оркестрам та хорам світу;
  • з другого місяця війни, з метою збору коштів на допомогу конкретним військовим формуванням, лікарням, сім’ям загиблих, тощо митці виставляють на аукціони власні роботи, які створено в мирні часи та під час активної фази війни;
  • розвинувся жанр «військової карикатури». Цей жанр ніколи не був розвинутий в України до початку активної фази війни. Насьогодні існує багато онлайн виставок, дописів в соціальних мережах, де художники виставляють свої роботи та знаходяться широкий пул прихильників такого напрямку мистецтва;
  • розвивається жанр Cabaret – не КВК, а саме Cabaret у високому розумінні цього напрямку. Ми бачимо багато жартів, сценок, які стають популярними та набирають тисячі переглядів у соціальних мережах;
  • перекладаються радянські військові пісні українською мовою; тим самим ми «забираємо» у росії пісні, якими вони хизуються – відбувається так звана контентна (змістовна) та асоціативна трансформація;
  • створюються нові пісні, що швидко стають хітами і лунають у різних куточках світу й виконуються відомими зірками у співпраці з нашими виконавцями;
  • «оживають» пісні, які були створені 100 років назад. Так Марш січових стрільців «Ой у лузі червона калина» наразі є найбільш відомою піснею після нашого Гімну;
  • серед працівників галузі культури та мистецтва з’являється велика кількість ініціатив, які спрямовують свою діяльність на конкретні больові моменти галузі. Зокрема Ініціатива порятунку культурної спадщини України, яка не лише об’єднала музейну Україну зі Сходу до Заходу, з Півночі до Півдня, а й за допомогою потужних донорів допомогла врятувати тисячі експонатів в сотнях музеях і бібліотеках України.

Окремо слід говорити про інтеграцію українських митців в професійний культурний ринок світу.  Необхідно надати належне закордонним інституціям, які створюють профільні програми і рятують українських професійних музикантів та художників, надаючи багатьом можливість роботи за кордоном та ресурси для творчої самореалізації. Наразі функціонує безліч резиденцій, спільних проєктів та програм. Вищі навчальні заклади надають можливості продовжувати навчання за фахом багатьом нашим студентам, які вимушено покинули власні домівки.

Митці, що залишилася в Україні, потребують окремої уваги та підтримки. З цією метою УКФ створив батальйон амбасадорів та запровадив стипендії, заощадивши гроші з власного зарплатного фонду. «Порятунок галузі в руках самої галузі».

Вражає приклад роботи Департаменту культури та інформаційної політики Запорізької ОВА. Влад Мороко розповів про проєкти, що відбуваються в регіоні під постійними обстрілами. Створено «Бібліотеку нескорених», «бібліотеку націоналіста». Наразі триває захоплююча акція: художники розписують відпрацьовану зброю. Відбулась виставка «Велика історія – Великої нації.» , тощо За період військових дій проведено 230 заходів, які відвідали 20 тисяч осіб – це лише невелика частина роботи сфери культури в зоні активних бойових дій. Необхідно підкреслити, що все це робиться власними коштами, у зв’язку із обмеженим фінансуванням.

У важкому стані опинилася робота закладів культури Херсонщини. Як зазначила очільниця управління культури Світлана Думинська, першим її завданням як керівника сфери було говорити. Не мовчати про те, що відбувається на Херсонщині під тимчасовою окупацією. Говорити засобами мистецтва. Так, влітку, з великим успіхом відбувся традиційний міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії» у Львові, постійно відбуваються виставки в містах України. Засобами мистецтва доноситься головний мессидж «Херсон – це Україна». Про незламність духу мешканців сонячного міста говорять багаточисельні приклади трагічних подій, що відбуваються з митцями на окупованій території. «Працівники культури в більшості своєї організовують акції непокори в тимчасово окупованих містах, розгортають українські прапори»  наголосив міський голова міста Славутич Юрій Фомічов.

Український центр культурних досліджень в перший день війни трансформував проєкт «Гастроспадщина України. Традиції гостинності та культура приготування страв», в якому з’явилися розділи «Польова кухня», «Військові жарти» та наразі збираються метадані по військовим рецептам та військовим гастрономічним традиціям України, про що зазначила в своєму виступі начальник відділу нематеріальної культурної спадщини УЦКД Наталія Морозова.

Необхідно наголосити на зміні культурної парадигми деокупованих територій, які швидко відновлюють свою діяльність в патріотичному напрямку, проте створюють мобільні агітбригади (дуже часто) за радянськими зразками.

  1. Роль соціальних мереж в культурно – мистецькому житті України під час військових дій

«Сьогодні актуальність даної теми зумовлена активізацією в Україні суспільних процесів, що ведуть до формування засад громадянського суспільства, і зростанням ролі соціальних мереж як одного з інструментів структуризації суспільних відносин та реалізації громадських ініціатив – розпочала свій виступ Наталія Морозова – Найбільше українці довіряють телебаченню (60,5%), соціальним мережам (майже 54% опитаних) та інтернету без урахування соціальних мереж (майже 49%). Трохи менший рівень довіри до радіо (34%) та друкованих ЗМІ (23%). Не довіряють жодному з джерел інформації близько 5% опитаних.

Рейтинг найпопулярніших соціальних мереж серед українців

Найстабільнішим у житті українців залишається YouTube – він із року в рік, починаючи з 2019-го, обіймає в Україні друге місце як джерело новин. У 2019–2021 роках рейтинг соцмереж залишався майже незмінним, за винятком 2019-го, коли третє місце за популярністю посідав месенджер Viber.

Втім, після початку повномасштабного вторгнення Facebook уперше поступився своїми позиціями Telegram’у та перемістився аж на четверте місце. Так,  громадяни, які шукають інформацію на просторах інтернету більш ніж 60% використовують 2 та більше джерела. Репрезентативне опитування доводить наступні цифри. Зі 100% опитаних:

76,6%  використовують соціальні мережі як джерело інформації;

66% обирають Telegram;

61% – YouTube,

58% – Facebook

Необхідно зауважити, що з початку військових дій зросла загроза дезінформаційних нападів, тому використання інформаційних джерел закладів культури має нести правдиву та в більшості своєї максимально позитивну (тобто освітню) інформацію. Пандемія навчила нас працювати онлайн. Цей досвід стає  в нагоді під час активної фази війни.

Необхідно формувати профіль установи, якій довіряють, на сторінках якої можна почерпнути корисну інформацію та дізнатися про справжні новини. Проте автоматичний репост новин не додає вам читачів. Користувач шукає можливість ознайомлення з різними думками. Цінністю є висвітлення новин крізь призму власного сприйняття. Необхідно говорити про чистоту мови, враховуючи виховну функцію будь яких установ  культури та мистецтв.

Особливо популярними дедалі стають онлайн фестивалі та конкурси патріотичної пісні. Проте, ми бачимо втрачання цільової авдиторія, яка бере участь в таких подіях. На думку дослідників УЦКД,  надалі встає питання об’єднання зусиль в проведенні таких подій. Це, з одного боку, вплине на якість онлайн продукту, покращить рівень учасників, а з іншого, набуде більш широко розголосу.

На думку експертів, необхідно запровадити курси медіаграмотності працівників сфери культури, враховуючи роль агентів культурних змін та вплив «сарафанного радіо» на формування суспільної думки.

Продовження 27 жовтня

Будемо говорити про освіту під час війни, нематеріальну та матеріальну культурну спадщини – наріжні каміння нашої сфери та забезпечення функціонування культурних установ галузі.

 

 

Реєстрація на конференцію «ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ НА ЛІНІЇ ВОГНЮ: РУЙНАЦЯ ТА ВІДБУДОВА»

Під час «Другої всеукраїнської конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій» виникла необхідність у більш детальному обговоренні теми знищення закладів культури внаслідок бойових дій та шляхів їх відновлення.

Отже розпочинаємо реєстрацію на конференцію «ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ НА ЛІНІЇ ВОГНЮ: РУЙНАЦЯ ТА ВІДБУДОВА»

Захід відбудеться 15 листопада (вівторок) 11.00 -13.00

Для участі у конференції у якості слухача вам необхідно зареєструватись за посиланням: https://forms.gle/QjvXhPu4ziYZRN8Q6

Найближчим часом ми почнемо знайомити Вас із спікерами конференції.

За результатами конференції буде видано ВІСНІК УЦКД за темою «Культурні практики установ культури України під час військових дій. 2022 рік». Матеріали спікери конференції мають надати у WORD форматі до 10 листопада 2022 року на адресу info.ukrccs@gmail.com

До матеріалів необхідно завантажити:

  • якісну портретну світлину автора;
  • біографію автора матеріалу
  • фотоілюстрації до тексту , в разі наявності
  • згоду на обробку персональних даних у довільній формі
  • кожен файл має бути підписаний наступним чином: “Прізвище _фото”, “Прізвище _Біо”, “Прізвище _ Ілюстрація”, “Прізвище _згода”

Матеріали не повертаються.

За результатами другої всеукраїнської конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій» (1 частина)

З перших днів війни Український центр культурних досліджень спільно з представниками громадського сектору здійснює постійний моніторинг роботи установ культури на території України під час військового стану.

За результатами моніторингу, враховуючи не лише нагальність питань, що виникають під час дослідницької роботи, а й необхідність поширення успішних практик з метою обміну досвідом та архівуванням інформації, враховуючи те, що вже понад 80 років у Європі не було такої руйнівної війни, дія якої спрямована на знищення українського народу та його історичної пам’яті. Український центр культурних досліджень ініціював та організував другу он-лайн конференцію «Культурні практики установ культури під час військових дій», в якій взяли участь понад 200 осіб: представники Обласних військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівники аціональних установ культури, комунальних закладів культури, громадських об’єднань, креативного сектору, представники ЗМІ. Конференція відбулась 20 жовтня 2022 року в он-лайн форматі.

 

Коли всі об’єдналися навколо головної загальнонаціональної мети – боронити нашу країну та перемогти в цієї війні, працівники сфери культури та мистецтв, більшість з яких змінили свою щоденну діяльність на волонтерську, виконання військових обов’язків в лавах Збройних сил України та територіальній обороні, не залишилися осторонь.

Проте, як зміцнюється роль закладів культури, які під час військових дій перетворюються на комунікаційні майданчики, що виконують різноманітні функції, в першу чергу психологічного розвантаження, яким чином здійснюється керування галуззю на тимчасово окупованих територіях та в зоні активних бойових дій на прикладі сіл, міст, областей,  Національних установ культури та організацій говорили під час конференції спікери.

Представники різних регіонів України ділилися досвідом та робили висновки, що не вистачає сфері культури у військовий час і як трансформувалися установи культури протягом 8 місяців активної фази війни. В цьому матеріалі авторка намагається систематизувати досвід установ з метою підготовки якісних пропозицій для міжнародних донорів та керівників держави.

 

Всі виступи спікерів першої та другої конференцій будуть оприлюднені у ВІСНИКУ УЦКД – 2022 «Культурні практики установ культури під час військових дій»

Підсумовуючи інформацію та доповіді спікерів, приклади, які було надано під час конференції, тенденції, які спостерігаються в культурній та мистецький сферах, слід зазначити наступне:

  1. Заклади культури успішно взяли на себе гуманітарну функцію, перетворивши установи культури в Центри гуманітарної та психологічної допомоги.

Яскраві приклади такої роботи було продемонстровано під час виступу міського голови міста Славутич пана Юрія Фомічова: про мобілізацію культури під час ізоляції міста з 24 лютого по 26 березня 2022 року, під час тимчасової окупації та особливо після де-окупації міста на початку квітня. Працівники культури працювали в гуманітарному хабі з першого дня, забезпечуючи мінімальні потреби мешканців громади, чинили відкритий опір окупантам, організуючі мітинги наприкінці березня. Важлива робота здійснюється наразі, коли через м’яку силу культурних проєктів відновлюється та покращується психологічний стан осіб, які повернулися з фронту, а особливо із сім’ями, в яких є загиблі родини  та родичі. Славутич продемонстрував свій характер і коли 25 квітня, після де-окупації, провели ніч пам’яті, яку було присвячено трагічній даті аварії на Чорнобильської АС та організували міжнародну традиційну наукову конференцію.

Окремо необхідно говорити про досвід Запорізької області. Влад Мороко, директор департаменту культури та інформаційної політики Запорізької ОВА, розповів про самоорганізацію працівників культури з перших днів війни. Працівники культури регіону працюють в гуманітарних хабах вахтовим методом. В Запоріжжі існують чотири великих гуманітарних хаби, в яких станом на сьогодні отримали допомогу понад 400 тисяч вимушених внутрішніх переселенців не лише з Запорізької області.

Нам відомі приклади перетворення бібліотек та музеїв в гуманітарні хаби та центри соціально – психологічної допомоги у всіх, без виключення, містах України.

2. Працівники культури відчувають тиск на тимчасово окупованих територіях. Можна говорити про культурний геноцид та примусову колонізацію територій. Окрему увагу було надано питанню роботи працівників культури на тимчасово окупованих територіях. «Культура завжди була під ударом,– зазначив пан Мороко, – тому в першу чергу на тимчасово окупованих територіях відбувається тиск на працівників культури, які є агентами культурних змін в громадах. Відомо багато прикладів, коли наших митців, працівників галузі брали в полон, катували, розстрілювали за відмову співпрацювати із загарбниками». Одним із завдань керівників галузі культури обласного рівня та місцевого самоврядування є миттєве реагування на події на тимчасово окупованих територіях та вчасне надання допомоги по евакуації працівників, які мають активну проукраїнську позицію і життя яких знаходиться під загрозою. Говорили про Патріотів і колаборантів. Є випадки, коли працівники культури співпрацюють з окупантами. Найбільш прикрим прикладом в Запорізької області є Національний історико-археологічний заповідник  «Кам’яна могила», який вже доєднався до музейної мережі закладів культури росії. В Херсонської області мова їде про де які школи мистецтв, театри, які активно співпрацюють з окупантами. Багатьом відомо звернення начальниці управління культури Херсонської міської ради пані Світлани Думинської в «Українській правді», в якому вона закликає працівників культури не співпрацювати з окупаційною владою. Під час виступів також піднімалися питання позбавлення державних звань тих працівників галузі, які перейшли на сторону окупантів.

На часі є нагальна потреба розробити Державну цільову програму по відновленню роботи установ культури на де-окупованих територіях, та напрацювати алгоритм відповідних рішень до тих осіб, які зрадили Батьківщину.

3. Мистецтво поступово пристосовується до «бункерного життя». Задля підтримки зв’язку «митець – слухач» в населених пунктах облаштовують різноманітні підземні майданчики. Директор, художній керівник Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва Петро Качанов, в якості прикладу, презентував проєкт «Сцена в укритті» (Київ). Влад Мороко розповідав про культурно – мистецький хаб «Бункер» (Запоріжжя), в якому відбуваються не лише культурно – мистецькі заходи, а й, наприклад, там пройшла сесій депутатів Запорізької міської ради. Таких прикладів є безліч по країні. Так Національна львівська філармонія пристосувала підвальні приміщення установи для проведення концертів. Підземна зала може вмістити до 160 глядачів.

Вивчення досвіду роботи та функціонування таких просторів є актуальними на сьогодні як для України, так і для Європи.

4. Культурна дипломатія, яка є інструментом візуалізації боротьби України з російськими загарбниками назовні, має нести потужний освітній та промоційний компонент.

З лютого місяця активну роботу в цьому напрямку проводять мистецькі колективи України закордоном. Найбільш активними є Київський національний академічний театр оперети (генеральний директор, художній керівник, народний артист України Богдан Струтинський), Львівська національна філармонія (генеральний директор, художній керівник, народний артист України Володимир Сивохип) та Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка (генеральний директор, художній керівник Олег Орищенко), артистичний склад театру тимчасово є евакуйованим до міста Габчиково (Словакія).

Богдан Струтинський вийшов на зв’язок із м. Каунас (Літва), де ввечері мав відбутися міжнародний проєкт «Разом за свободу». Це один з багатьох прикладів роботи НАТО (НаціональнийАкадемічнийТеатрОперетти) під час активної фази війни.

На початку війни, як один з активних учасників платформи «ОПЕРА ЄВРОПА», пан Богдан доклав багато зусиль на підтримку України колективами театрів Європи. Вже починаючи з квітня місяця солісти почали вести активну гастрольну діяльність в Європі.

Богдан Струтинський підкреслив, що під час європейського туру НАТО було зібрано та перераховано понад 500 тисяч гривен на підтримку ЗСУ.

Володимир Сивохип, генеральний директор Львівської національної філармонії, який з непереборних обставин не зміг вийти на зв’язок до слухачів конференції, надав всі необхідні матеріали і зазначив: «Завдяки активної роботі в країнах світу нашими музикантами зібрано гроші та придбано 30 одиниць спеціального транспорту для наших військових на передову. Від кінця квітня ми відновили свою гастрольну діяльність у Польщі, Німеччині, Швейцарії. INSO – Львів був на гастролях у Грузії. Всі концерти відбувалися і відбуваються на підтримку ЗСУ. До кінця року ми готуємо багато концертів у Німеччині та Швейцарії. Я хочу зазначити що європейська публіка ставиться до нас з пієтетом: вона нас підтримує. Нас просять грати в кожній програмі українську музику. Ми виконуємо як класиків ХVІІІ – ХІХ сторіччя, так і сучасних композиторів: Мирослава Скорика, Євгена Станковича та інших. У 2023 році ми плануємо реалізувати проєкт «Бачити і чути Україну» у США, це буде поєднання українського музичного та українського сучасного мистецтва. Гастрольний тур триватиме два місяці на початку нового року. Ми маємо виступи у Карнегі – хол та багатьох відомих концертних залах Америки».

Це лише частина прикладів, коли митці, презентуючи українську музику, виконують важливу дипломатичну місію і будують теплі контакти з європейцями та американцями, формуючи «низовий» пул підтримки України – що є важливим інструментом впливу на керівників країн – партнерів України.

5. «Необхідно створити міцну оборону української культури» – Б. Струтинський.

Як ми маємо будувати політику промоції українського мистецтва у світі, щоб зайняти гідне місце у світовому культурному просторі? Дискусія, яка триває у мистецьких колах України стосовно виконання творів російських композиторів українськими музикантами або виконання творів російських та українських композиторів в одному концерті, мала продовження і під час виступу керівників Національних театрів і філармоній. Говорили про репертуарну політику театрально – видовищних закладів.

Богдан Струтинський нагадав, що формуючи репертуарний лист театрів та філармоній, в першу чергу завжди за традицією звертались до російських творів, забуваючи про те, що Україна має власну потужну театральну та музичну спадщину. «Спеціальна депортація талановитих людей до Москви, які б могли створити потужну українську мистецьку історію,  – це була політика тоталітарного радянського союзу. Біда нашої Держави, в тому що керівники не дослуховуються до митців. Наприклад, у 2015 році я поставив виставу «Звуки музики». Я зробив «вставний номер», який було створено мною. В цьому номері презентувалась карта, на який в однієї частині була світлина Гітлера, на іншої Путіна. Ви знаєте, скільки я отримав негативу від українців, що цього робити неможна! Це говорить про те що ми дуже толерантні в багатьох речах. Ми маємо стати більш міцними в обороні української культури. І навіть зараз, під час війни, ми дивимось на іноземну драматургію, а не на українську. Маємо наразі дуже багато ідей, тому ми маємо об’єднатися та створити власну якісну мистецьку історію», – підкреслив Богдан Струтинський.

Петро Качанов, директор «КИЇВ ОПЕРА», заслужений діяч мистецтв України, під час свого виступу згадав, як з 2017 року змінювалась репертуарна політика «Київ Опера». «Вистави ставляться переважно українською мовою. Замовляються твори українським композиторам. Наприклад, мюзикл «Король Дроздобород», який має шалену популярність серед юних глядачів, було замовлено українському композитору Юрію Шевченко. В 2020 році було здійснено постановку всесвітньо відомого мюзиклу «Школа Року» українською мовою», – зауважив він.

Позитивним результатом такої багаторічної роботи є те, що у Литві наразі триває постановка мюзиклу «Аладдін» на музику Олександра Родіна. Вперше мюзикл українського композитора буде лунати на Європейський сцені і увійде в репертуар європейського театру.

Виступаючі говорили про необхідність розробки Державної цільової програми на підтримку мистецьких проєктів закордоном та створення  україномовних мистецьких постановок.

6. Проблеми з якими стикнулися театрально – видовищні установи під час військових дій.

Як зазначив пан Богдан Струтинський, який є також головою Національної спілки театральних діячів України: «Перше завдання для всіх керівників було збереження колективів. Театри та філармонії виконували функції гуманітарних хабів, використовуючи власні фойє для сортування гуманітарної допомоги. Артисти, музиканти записувалися до лав територіальної оборони та ЗСУ. Багато митців давали концерти в метро, в бомбосховищах. У вересні 2022 року театральні установи та філармонії, за можливістю, повноцінно відновлюють свою діяльність».

«Ми завжди мали аншлаги у нашому театрі. Після відновлення роботи у вересні місяці 2022 року ми спостерігаємо зниження продажу квитків, а після понеділка 10 жовтня 2022 року ми спостерігаємо відтік глядачів, – продовжує пан Богдан. – Виходячи на сцену сьогодні, ми відчуваємо в просторі димку війни. Наш жанр оперети вимагає позитиву на сцені. Але коли ти виходиш на сцену зараз – ти інший. Наші глядачі наголошують на тому, що ми не маємо ховати позитивних емоцій, незважаючи на обставини, тому що люди, які приходять до наших залів – приходять за емоцією і прагненням до повернення емоції мирних часів».

Володимир Сивохип згадує: «З початку активної фази війни у холі Львівської філармонії працює великий гуманітарний хаб. Ми упорядкували та оцифрували нашу нотну бібліотеку і задовольняємо попит на українську музику у світі. Окремо ми маємо говорити про благодійну діяльність філармонії. Моя заступниця Іоланта Пришляк опікується цим напрямком. З фестивальних заходів ми перераховуємо кошти за реалізовані квитки на підтримку ЗСУ. На початку війни ми перерахували всі наші власні кошти на потребу ЗСУ,  мова їде про сотні тисяч гривень. В перші дні війни Львівська національна філармонія приймала музикантів з Харкова, Києва та інших східних міст України. «Ми надавали помешкання, піклувалися нашими колегами. Де які з них поїхали далі на Захід. Але, коли ми почали відновлювати нашу діяльність, ми робили це разом з нашими колегами зі східної України та Києву. 22 березня 2022 року наша філармонія розпочала свій воєнний концертний сезон. Перші концерти відбувалися он-лайн,  пандемія нас навчила цьому. У квітні та травні ми зустрілися з нашою публікою. Солістами нашого проєкту «Музика не мовчить» були музиканти, які опинилися у Львові в статусі вимушених переселенців”.

 

«В травні ми відновили наші фестивалі. Враховуючи міжнародний статус фестивалів, ми звернулися до наших колег в ЄС, і солісти з Франції, Польщі потрохи стали приїжджати до Львову. Це означає, що наш мистецький фронт залишається доволі активним і наші партнери знаходять можливості до нас приїхати. Це знак солідарності з Україною та віра в ЗСУ», – підкреслив Володимир Степанович.

«Місія української культури є надзвичайно більшою зараз. Вона є базисом, а не надбудовою. Вона має нести позитив і повертати глядача в мирні часи», – зазначив  Богдан Струтинський

7. Український культурний фонд. Фандрейзінгова кампанія УКФ, «Хроніки культурного фронту» та батальйон амбасадорів.

“Якщо ми порівняємо бюджети росії та України щодо просування культури назовні , то ми на сьогодні програємо цю війну”, – наголосив під час свого виступу виконавчий директор Українського культурного фонду Владислав Берковський.

«Роботу Українського культурного фонду було повністю переформатовано у зв’язку із секвестром бюджету у березні 2022 року, а потім у серпні, вересні того ж року, – говорить пан Берковський. – З початку війни УКФ створює пул підтримки українського мистецтва. Ми зробили 587 звернень до міжнародних культурних фондів із закликом не працювати з країною – агресором та понад 5000 звернень до установ і організацій. Наступним нашим кроком була робота з міжнародними донорами щодо фінансової підтримки митців, які залишилися в Україні. Враховуючи, що будь які фінансові процеси повільно вирішуються, фондом було створено два потужних проєкти, зо допомогою яких установи перетворилися на комунікаційну платформу культури України. Це «Хроніки культурного фронту», тут щотижня можна дізнатися про мистецькі події, що відбуваються в підтримку України та проєкт «Культурний простір», завданням якого є збирання інформації про потреби культурної спільноти та збір інформації про проєкти, що готуються в Україні. Для нас це специфічна позиція. Фонд виступив адміністратором і модератором. Наше завдання – знайти міжнародного донора та отримувача коштів. На сьогодні понад 100 організацій за нашім посередництвом отримали кошти на реалізацію власних культурних та мистецьких ініціатив».

Українським культурним фондом розроблено віртуальну мапу втрат матеріальної культурної спадщини України. Її використовують під час багатьох конференцій та презентацій – це візуалізація культурних втрат України.

Багато зусиль працівники УКФ віддавали волонтерській діяльності: допомога виїзду з Бучі і Гостомеля, служба в територіальної обороні Києва, тощо.

«В липні місяці ми сконцентрували кошти із зарплатного фонду, які дали нам можливість започаткувати програму «Підтримка митців», – продовжує пан Владислав. –  Ми оголосили короткотерміновий конкурс і за 2 тижні повністю провели експертну оцінку заявок. 30 митців отримали можливість відновити свою діяльність за підтримки УКФ. В багатьох речах наша діяльність є закритою. Ми вимушено закрили реєстри переможців, тому що наші реєстри стали основою для діяльності російської розвідки, яка почала репресії митців, що отримували у попередні роки підтримку УКФ. Ми маємо трагічні приклади по Херсонській області».

На 2023 рік в державному бюджеті передбачено всього 54 млн. гривен на діяльність УКФ, це включає в себе всі витрати, пов’язані з функціонуванням установи. На початку жовтня 2022 року Національні мистецькі та культурні спілки України звернулися до керівництва Держави з проханням збільшити фінансування українського культурного фонду в частині проєктної діяльності.

Користуючись нагодою, директорка УЦКД Ірина Френкель, звернулась до присутніх з проханням підтримати лист звернення Національних спілок України щодо збільшення фінансування УКФ на 2023 рік.

«Щоб не програвати  сьогодні на культурному фронті, ми маємо об’єднати наші зусилля та відстояти УКФ, який є маркером демократичних змін після революції гідності 2014 року», – зазначила пані Ірина.

Продовження статті – 25 жовтня 2022 року

Друга всеукраїнська конференція «Культурні практики установ культури України під час військових дій»

З перших днів війни Український центр культурних досліджень спільно з представниками громадського сектору здійснює постійний моніторинг роботи установ культури на території України під час військового стану.

На сьогодні територію України поділено умовно на 4 зони:

  1. Зона відносного миру
  2. Зона активних бойових дій
  3. Тимчасово окупована територія
  4. Деокуповані території.

Кожен з таких ареалів має власні особливості, загрози, можливості, тощо. Окремо необхідно говорить про пост травматичний синдром та психологічні чинники, що впливають на подальший розвиток особистості. Саме культурний ресурс є тою м’якою силою, яка може відновити душевний стан людини та повернути її до повноцінного життя, навчити наново жити.

За результатами моніторингу, враховуючи не лише нагальність питань, що виникають під час дослідницької роботи а й необхідність поширення успішних практик з метою обміну досвідом та архівуванням інформації, враховуючи те, що вже 80 років у світі не було такої руйнівної війни, дія якого спрямовано на знищення українського народу та його історичної пам’яті, Український центр культурних досліджень  оголошує відкритий open call для учасників – слухачів та спікерів на Другу всеукраїнську конференцію «Культурні практики установ культури України під час військових дій», яка відбудеться 20 жовтня в онлайн форматі. Початок об 11 годині.

Для участі у конференції в якості слухача Вам необхідно заповнити онлайн форму до 19 жовтня 2022 року до 18 години за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/13Y0JRwrxSFG15MR2NIaqetXPlmWDYWBlJqFFbivULqk/viewform?edit_requested=true

Для участі у конференції в якості спікера, Вам необхідно заповнити онлайн форму до 12 жовтня 2022 року до 18 години за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/13Y0JRwrxSFG15MR2NIaqetXPlmWDYWBlJqFFbivULqk/viewform?edit_requested=true

За результатами Першої та другої всеукраїнських конференції буде видано ВІСНІК УЦКД за темою «Культурні практики установ культури України під час військових дій. 2022 рік». Матеріали спікери конференції мають надати у WORD форматі до 25 жовтня 2022 року на адресу icultur@ukr.net

До матеріалів необхідно завантажити:

  1. якісну портретну світлину автора;
  2. Біографію автора матеріалу
  3. Фотоілюстрації до тексту , в разі наявності
  4. Згоду на обробку персональних даних у довільній формі

Кожен файл має бути підписаний наступним чином

“Прізвище _фото”, “Прізвище _Біо”, “Прізвище _ Ілюстрація”, “Прізвище _згода”

Матеріали не повертаються.