ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА щодо змін в законодавстві України за липень 2022 року

Основні правові новини:

  1. МОРАТОРІЙ НА ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ КОНТРОЛЮ СКАСОВАНО: ДЕРЖПРАЦІ ПОЯСНИЛА, КОМУ ЧЕКАТИ ІНСПЕКТОРА ПРАЦІ

19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Читайте також: Основні положення Закону щодо оптимізації трудових відносин

Прес-служба Держпраці нагадала, що цим Законом внесені зміни до Кодексу законів про працю України, законів «Про оплату праці», «Про відпустки» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Зокрема, внесені зміни передбачають, що у період дії воєнного стану інспектори праці можуть здійснювати інспектування роботодавців з питань:

  • додержання вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;
  • законності припинення трудових договорів;
  • виявлення неоформлених трудових відносин.

В Держпраці зазначили, що з початку війни до служби надійшли тисячі звернень громадян щодо порушення їх трудових прав. Найчастіше працівники звертаються з питань оплати праці, незаконного звільнення або призупинення дії трудового договору, примусового надання відпусток без збереження заробітної плати тощо.

“З метою запобігання порушенням та враховуючи зміни, які відбулися в трудовому законодавстві у період воєнного стану, Держпраці проводить активну інформаційно-роз’яснювальну роботу як з роботодавцями, так і з працівниками. Це і підтримка роботодавців через консультації безпосередньо на підприємствах, яких з початку війни надано вже більше 33 тисяч.

Також це і дистанційне консультування як роботодавців, так і працівників через сервіс «інтерактивний інспектор». З 24.02.2022 майже 120 тисяч осіб звернулися за отриманням консультацій з питань праці. Найбільше звернень надходило з питань оплати праці – 40 тисяч, надання відпусток, у тому числі щодо відпусток без збереження заробітної плати – 15 тисяч, оформлення трудових відносин – 15 тисяч, звільнення – 10 тисяч.

Крім того, відповіді на питання щодо яких найчастіше звертаються через сервіс «інтерактивний інспектор» розміщуються на інформаційному порталі pratsia.in.ua. На сьогодні на порталі розміщено понад 120 відповідей.

Водночас, не у всіх випадках роботодавці дослухаються до порад та роз’яснень. Саме в таких випадках інспектори мають реагувати на кожне з таких порушень”, – йдеться в повідомленні.

 

 

  1. ДУБЛІКАТИ СВІДОЦТВ І ВИТЯГИ З ДРАЦС ВІДТЕПЕР МОЖНА ЗАМОВИТИ НА ПОРТАЛІ ДІЯ

Повторну видачу свідоцтв та отримання витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі – витяг з Реєстру) тепер можна замовити на порталі Дія.

Щоб отримати ці документи, достатньо звернутися до відділу ДРАЦС, до якого було подано заяву, або ж замовити доставку Укрпоштою.

Про зазначене нововведення повідомляє Міністерство юстиції.

«Через війну чимало українців втратили свої документи, або вони були пошкоджені. Нині ж ми спрощуємо процедуру отримання дублікатів свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру, цифровізуємо цей процес, аби кожен громадянин, який цього потребує, отримав необхідні документи за мінімального фізичного відвідування відділу ДРАЦС», – роз’яснив заступник Міністра юстиції з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Сергій Орлов.

Для повторної видачі доступні такі свідоцтва:

  • про народження;
  • про смерть;
  • про зміну імені;
  • про шлюб;
  • про розірвання шлюбу.

Також на порталі Дія можна замовити такі витяги з Реєстру:

  • про державну реєстрацію народження;
  • про державну реєстрацію смерті;
  • про державну реєстрацію зміни імені;
  • про державну реєстрацію шлюбу;
  • про державну реєстрацію розірвання шлюбу.

Повторно замовити свідоцтво чи витяг з Реєстру можна не лише стосовно себе, а й стосовно найближчих родичів. Для цього потрібно лише додати скан-копії документів, що підтверджують родинні стосунки.

Як працює послуга?

Мін’юст розповів алгоритм дій на прикладі свідоцтва про народження:

  1. Авторизуйтесь на порталі Дія зручним для себе способом.
  2. У меню «Послуги» виберіть «Довідки та витяги».
  3. Оберіть потрібний документ.
  4. Вкажіть, стосовно кого документ, і причину його повторної видачі (документ вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено тощо).
  5. Перевірте дані про заявника, вкажіть місце народження.
  6. Вкажіть дані про батьків.
  7. Оберіть зручний спосіб отримання свідоцтва. Якщо це Укрпошта – вкажіть адресу доставки, або зверніться до відділу ДРАЦС, до якого подано заяву.
  8. Оплатіть послугу.
  9. Готово! Свідоцтво про народження замовлено. Ви отримаєте сповіщення про готовність документу.
  10. Очікуйте кур’єра або відвідайте відділ ДРАЦС.

 

 

  1. НАБУВ ЧИННОСТІ ЗАКОН ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

19 липня набув чинності Закон № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин».

Документ набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Нагадаємо, Верховна Рада прийняла відповідний Закон 1 липня 2022 року. Детальніше про цей Закон можна дізнатися із окремого матеріалу ЮРЛІГИ.

Зокрема, одна з найважливіших новел цього Закону – скасування збереження виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам (детальніше).

Докладно основні положення Закону проаналізувала Інеса Летич, радник юридичної фірми “Астерс”.

Зокрема, стаття 36 КЗпП доповнена новими пунктами 8-1, 8-2, 8-3, відповідно до яких підставами припинення трудового договору також є:

  • смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;
  • смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
  • відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

 

 

  1. ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ВИЇЗДУ ЗА КОРДОН ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ БЕЗ ВІЙСЬКОВОГО ДОСВІДУ ДІЯТИМЕ ДО ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ: ПРЕЗИДЕНТ ВІДПОВІВ НА ПЕТИЦІЮ

 

Президент України Володимир Зеленський відповів на електронну петицію про зняття обмеження щодо виїзду за кордон для чоловіків 18-60 років без військового досвіду.

«Скасування вказаних обмежень передбачається здійснити після завершення дії правового режиму воєнного стану», – налогосив Президента.

Володимир Зеленський зазначив, що захист незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком її громадян. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

«Комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється також і військовозобов’язаними, які не мають військового досвіду та раніше не проходили військову службу, але пройшли підготовку в навчальних військових частинах (навчальних центрах, полігонах, кафедрах підготовки та підвищення кваліфікації тощо). Також слід зауважити, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер», – зауважив Президент.

Зеленський нагадав, що 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. На період дії правового режиму воєнного стану конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, у тому числі, статтею 33 Конституції України, можуть обмежуватися. Скасування вказаних обмежень передбачається здійснити після завершення дії правового режиму воєнного стану.
У відповіді на петицію також зазначено, що відповідно до Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України її громадянами, обмеження та категорії громадян, які можуть здійснювати такий перетин у разі введення воєнного стану, встановлюються Кабінетом Міністрів. Тому Президент звернувся до Прем’єр-міністра Д. Шмигаля з проханням опрацювати порушені в електронній петиції питання та повідомити про відповідні результати автора електронної петиції.

МУЗЕЙ ТРАДИЦІЙНОГО НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ ПРОСТІР НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ОДЕЩИНИ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку  елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС #Практика_з_охорони_нематеріальної_культурної_спадщини

«Музей традиційного народного мистецтва як інтерактивний простір нематеріальної культурної спадщини Одещини»

Охоронний Номер – 035.нкс

Географічне розташування: Діяльність музею поширюється на всю територію Одеської області

Документування та презентація проявів нематеріальної культурної спадщини області, популяризація регіональної НКС, передача знань та підвищення розуміння і поваги до своєї спадщини, досягнення злагоди та взаєморозуміння між громадами та представниками різних культурних груп.

Відповідність цілям політики в цій області: Ідея створення «Живого музею» спирається на положення Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, зокрема, ст. 14 («Кожна держава – учасниця, використовуючи всі засоби, які є в її розпорядженні, докладає зусиль для:

а) забезпечення визнання, поваги до та підвищення ролі нематеріальної культурної спадщини в суспільстві, зокрема завдяки: і) освітнім, інформаційним програмам та програмам підвищення обізнаності, спрямованим на широку громадськість, зокрема молодь…)»

«Живий музей» – це експозиційний, інтерактивний, демонстраційний та навчальний простір, який є своєрідним продовженням Регіонального переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Одеського регіону, а також майданчиком для відкриття та дослідження нових елементів НКС.

Кожен відвідувач поринає у тему культури через історію, що живе поруч у вигляді переказів чи легенд про історичні будівлі, одеські дворики, назви вулиць, які відображають наш життєвий простір, традиції, звичаї, обряди, знання та вміння, мову тощо.

«Живий музей» стимулює замислитися про силу минулого, організовуючи спільну творчу співпрацю між відвідувачами музею, носіями, працівниками Одеського обласного центру української культури в проєктах, що поєднують освіту, дослідження та практику нематеріальної культурної спадщини.

У межах своєї діяльності «Живий музей» зосереджується на таких напрямках:

-вивчення та дослідження НКС;

-документування НКС;

-презентація та популяризація НКС;

-оцифрування НКС та створення електронної бази даних;

-освіта в НКС.

Фото. Авторське право Одеський обласний центр української культури (http://oocuk.com.ua/nks/el_nks_do_ukr/klezmer_muzyka/photo-klezmer)

 

28 липня День Української Державності

✔️Увести нове свято запропонував Президент Володимир Зеленський. За його словами, «точка відліку» української державності ― заснування Києва, столиці Київської Русі й сучасної України. Тому нове свято відзначатиметься 28 липня ― у день хрещення Київської Русі.
➡️Відтепер 28 липня Україна щорічно відзначатиме День Української Державності з метою утвердження спадкоємності українського державотворення, захисту національних інтересів України, збереженню історичної справедливості та нівелюванню фейкових наративів з боку росії як держави-агресора щодо історичних аспектів українського державотворення, що в свою чергу відповідатиме високим суспільним очікуванням та запиту на справедливість.
🇺🇦Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.
🇺🇦Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
🇺🇦День Української Державності нероздільно пов’язаний і з розвитком війська та військовими тисячолітніми традиціями. Українці – захисники нашої державності – нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА. Сучасні Збройні Сили України, стримуючи агресора – російську федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність Української держави – доводять, що українці – народ-військо.
🇺🇦День Української Державності утверджує зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу – понад тисячу років державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру.
🇺🇦Після всього, що пройшов наш народ, після всього, чого ми навчилися за століття, українці ніколи не віддадуть своєї незалежності. І не зламаються зсередини!
Бережемо єдність зараз, працюємо разом на Перемогу – це найважливіше національне завдання, яке всі ми обов’язково виконаємо.
Тож не розслабляємось і робимо все, щоб завдати ворогу якнайбільших втрат і перемогти!
Слава Україні!

ЗНАННЯ, ВМІННЯ ТА ПРАКТИКИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРИГОТУВАННЯ ТА СПОЖИВАННЯ БІЛЯЇВСЬКОЇ РИБНОЇ ЮШКИ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку  елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС #Традиції_культури_ харчування

#Традиційні ремесла

«Знання, вміння та практики, що стосуються приготування та споживання біляївської рибної юшки»

Охоронний Номер – 034.нкс

Географічне розташування: місто Біляївка, Одеської області

Історично культура приготування та споживання юшки була поширена серед спільноти рибалок, однак сьогодні вона побутує майже у кожній родині міста Біляївки. Цю страву готують на обід чи вечерю, досить часто споживають на сніданок; це обов’язкова страва під час родинних зібрань чи свят, страва вихідного дня, яка смакує на природі, під час риболовлі тощо, страва сьогоднішнього дня громади. Занурений у народну традицію громади, рецепт юшки передається переважно в домогосподарствах, від одного покоління до іншого; складається він зі свіжої, щойно виловленої риби різних видів, рідше свіжої риби, яку можна придбати у рибалок на місцевому базарі, коріння петрушки, картоплі, цибулі, моркви; важливу роль у рецепті відіграє якість води та співвідношення пропорцій риба-вода, має бути один до одного, різні спеції, переважно перець, сіль. Все це томиться на вогні тривалий час. Окремо готують приправу, що має назву «саламур» і складається зі спецій – часнику, перцю, солі, та розбавляється щойно звареною юшкою; додаються томати, усі складники мають бути якісними та свіжими, від цього залежить, як смакуватиме страва. Не менш важливим є спосіб подачі з цілим протоколом: як розмістити блюдо, коли додати соус, як розподілити страви у великій родині, як допомогти дітям під час трапези або суспільно-культурних подій. Риба з овочами подається на великому блюді, посипається свіжою зеленню, окремо подається юшка у великій чашці, кожен бажаючий на власний смак може додати в неї саламур або полити ним рибу.

Майстерність приготування юшки та саламуру – ознака гарного виховання в громаді, показник почуття товариськості. Для мешканців Біляївки – це більше, ніж просто страва, це – спосіб життя та підтвердження приналежності до спільноти. Юшка є об’єднуючим символом, виявом ідентичності. Знання, вміння та практики, що стосуються приготування та споживання рибної юшки, позначені цінностями соціалізації, починаючи від вилову риби, вирощування овочів, приготування та вживання страви. Юшковаріння залучає дітей шляхом прямої передачі знань і навичок. Можна впевнено сказати, що таке спільне кулінарне мистецтво не розділяє і не розрізняє. Навпаки, об’єднує громаду.

Відповідно до існуючих міжнародних норм і документів щодо прав людини, даний елемент НКС сприяє взаємній повазі між громадами, групами та окремими людьми, його підготовка та споживання сумісні зі сталим розвитком, поєднує людину та природу, оскільки страва тісно пов’язана з природнім середовищем, а її якість напряму залежить від природніх ресурсів. Страва готується з місцевої риби, овочів та води, корисна для здоров’я.

Фото: Миколи Мельниченко. Авторське право – Біляївський міський будинок культури.

Три нові елементи включені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини

Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України 3 нових елементи.

Відповідний наказ 25 липня 2022 року підписав Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Відтак, новими елементами нематеріальної культурної спадщини України є:

 • «Традиція соломоплетіння у Турійській громаді Волинської області»;

 • «Практика та культурний контекст приготування «чіберек» та «янтик» – традиційних страв кримських татар»;

 • «Сливовий леквар – традиція приготування та культура споживання на Закарпатті».

Таким чином нині Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України має 50 елементів.

«Сьогодні Національний перелік поповнився трьома новими елементами, що представляють українську культуру в її багатому розмаїтті, презентуючи як українське традиційне ремесло, так і традиційні страви кримськотатарського та угорського народів. Утім, найголовніше, що це ще одне свідчення життя і розвитку української культури та українських громад навіть попри війну», – зазначив Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Джерело

РІЗДВЯНИЙ ОБРЯД «МОШУ (ОБРЯД ЧОЛОВІЧОЇ КОЛЯДИ)

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС # Різдвяний_обряд_Мошу_обряд_чоловічої_коляди #звичаї_обряди_святкування

«Різдвяний обряд «Мошу (обряд чоловічої коляди)»

Охоронний Номер – 033.нкс

Географічне розташування: с. Орлівка, Ренійської міської громади, Ізмаїльського району, Одеської області

Обряд «Мошу» поширений на території села Орлівка Ренійської громади, населення якого складають етнічні молдовани. Це різдвяний обряд колядування, в якому беруть участь неодружені чоловіки, обряд проходить 24 та 25 грудня.

Свято Мошу відоме з давніх часів і символізує вшанування зимового сонцестояння – збільшення світлового дня, 21-22 грудня; тому в дійстві є символи, прив’язані до обрядів вшанування Сонця. У процесі історичного розвитку свято наклалося на християнське Різдво.

Підготовка обряду починається з 10 грудня, виготовляється маска головного персонажу «Мошу» з кролячих та козячих шкурок, прикрашена шкіряними ремінцями, кінським волосом, вовняними нитками, бобами та німбом із квітів і різнокольорових стрічок; та мечуки – великі булави, зроблені з папури (рогози), з великою ручкою, туго стягнуті дротом. Знання про виготовлення маски та булави передається з покоління в покоління від старших учасників до молодших. Після виготовлення мечуке проводиться репетиція обряду, колядники діляться на дві групи, старшу та молодшу, старша група передає усі знання та вміння молодшій, присутні тільки чоловіки. Їм треба з точністю до кожної деталі відтворити обряд.

Центральної фігурою свята є «Мошу» (дідусь/дідок) – він обирається демократичним голосуванням і має відповідати певним характеристикам: бути фізично розвиненим, мати авторитет і виховання, бо на нього покладається відповідальність за це, що буде відбуватися. На шкіряному паску головного персонажа закріплюють чотири великих дзвони, які зазвичай вдягають на шиї биків. Вага дзвонів близько 6 кг.

Село умовно ділиться на дві частини – «Кятре» та «Педурє», у кожній в ніч з 24 на 25 грудня збираються неодружені хлопці. Вони вдягаються у військову форму: старша група – у тільники, бушлати та безкозирки, молодша – у камуфляж десантників та прикордонників. Таким чином, дві команди, дві «армії», на чолі яких стоїть свій Мошу, легко розрізнити.

Кожна з двох «армій» ділиться на дві групи: чата марє (велика група) і чата Мошолуй (група Мошу). За ніч вони повинні обійти усі двори. Вигукуючи старовинні колядки, щоби встигнути, колядники вимушені пересуватися бігом. Якщо Мошу пропустив якийсь двір, то це вважається поганим знаком: наступний рік принесе нещастя.

У будинках, де є незаміжні дівчата, господарі дають колядникам калач, який символізує здійснення бажання дівчини вийти заміж наступного року. Команди збирають калачі на одну довгу палицю. Калач є символом жіночого начала, а палиця – чоловічого. Першочергова задача: треба перевершити «конкуруючу фірму», яка колядує на другій половині села, за кількістю зібраних калачів.

«Щоби злі духи злякалися». «Мошу», відкидаючи корпус назад, активно рухає стегнами, від чого дзвенять всі його дзвони. Тим часом його воїни несамовито б’ють по землі «мечуками», по всьому шляху слідування – проганяючи з села нечисту силу.

Ранком 25 у центрі села збирається уся громада. Під звуки кларнетів й барабанів – обидва Мошу підходять до центрального майдану. О дев’ятій ранку, чати перетинають умовний кордон, за який не мали права переступити вночі, і кидаються колядувати на «чужій території» з метою зібрати якомога більше калачів. Ще година – і Мошули під звуки вже подвоєнного ансамблю поступово сходяться у центрі села. Навколо масок у хороводі стрімко несуться «охоронці», танцюючи несамовито, з останніх сил. Нарешті два хороводи з’єднаються в одній великій, і відбувається двобій між Мошулами. Громада колядників піднімає свого Мошу на руках і головні герої мають перемогти один одного у двобії. Переможці отримують винагороду і старшинство впродовж року.

Фото. Авторське право Одеський обласний центр української культури (http://oocuk.com.ua/nks/el_nks_do_ukr/klezmer_muzyka/photo-klezmer), фотограф Сергій Гуменюк.

 

Особливості виконання клезмерської музики Подільського (Кодимського) району Одеської області

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку  елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС #Особливості_виконання_клезмерської_музики_Подільського _Кодимського_району_Одеської_області #виконавське_мистецтво #звичаї_обряди_святкування

«Особливості виконання клезмерської музики Подільського (Кодимського) району Одеської області»

Охоронний Номер – 032.нкс

Географічне розташування: м. Кодима, с. Загнітків, с. Шершенці, с. Грабове, с. Лабушне, с. Івашків, с. Олексіївка Подільського (Кодимського) району Одеської області. Прикордонні села Вінницької області.

 

Духова та інструментальна музика пов’язана зі словами «клезмер» – «інструмент», «пісня», «клезмерська музика» – це, в першу чергу, весільна музика, яка ввібрала в себе особливості тієї місцевості, де мешкають носії елемента, та в основі якої лежать хасидські мотиви, до яких додалися українські, румунські, циганські, молдовські мотиви. Це зумовлено тим, що виконавці зазвичай грали на весіллях, не лише єврейських. Сьогодні «жива музика» звучить на весіллях, святах, фестивалях, народних гульнях. Виконують її музики, об’єднані в оркестри, ансамблі, до яких входять представники різних національностей. У Подільському (Кодимському) районі Одеської області музики, об’єднані в духові оркестри, в різний час виконували клезмерську музику на різних музичних інструментах, а саме: скрипка, скрипка-альт, кларнет, контрабас, віолончель, флейта, труба, тромбон, акордеон, гармоніка, барабан, тенор, альт, бас.

До 1941 року до складу інструментів Загнітківського оркестру входили труба, тромбон, кларнет, скрипка, скрипка-альт, віолончель, або контрабас та барабан.

Після 1945 року духові інструменти поступово витісняли інструменти струнної групи. Деякі гурти використовували баян або акордеон. Оркестри грають переважно танцювальну веселу музику, маршову музику, обрядову музику, в яких чітко простежуються елементи молдовської та української музики, інколи відчувається вплив на виконання фрейлехс маршової музики.

Сьогодні, незважаючи на зменшення носіїв єврейських музичних традицій, покоління музикантів, об’єднаних в оркестри «Konsonans-Retro», «Лабушенські музики», «Бетута» та ансамбль «Витоки», грають єврейську народну музику, збагачуючи свій репертуар, передаючи ці традиції молодим виконавцям. Оркестри грають на весіллях, незважаючи на появу нових традицій, пов’язаних з весільною обрядовістю, а у весільних обрядах досі побутують традиції, де клезмерська музика неодмінно присутня: це епізоди благословення молодих, розплітання коси, знімання вінку та покриття молодої. Також звучить награвання, закликаючи до виконання окремих дій: «до столу», «до чарки» тощо.

Фото. Авторське право Одеський обласний центр української культури (http://oocuk.com.ua/nks/el_nks_do_ukr/klezmer_muzyka/photo-klezmer), фотограф Сергій Гуменюк.

 

Новорічна традиція буковинського маланкування

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку  елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС # Новорічна_традиція_буковинського_маланкування

#виконавське_мистецтво #Звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремесла

«Новорічна традиція буковинського маланкування»

Охоронний Номер – 031.нкс

Географічне розташування: Чернівецька область, Чернівецький район: селище Красноїльськ Красноїльської сільської ради (далі – СР), село Великий Кучурів Великокучурівської СР, село Динівці Новоселицької СР, село Горбова Острицької СР, село Костичани Ванчиковецької СР, село Тарашани Тарашанської СР, село Суховерхів Кіцманської СР, село Мамаївці Мамаївської СР, село Бояни Боянської СР, село Магала Магальської СР, села Шубранець, Горішні Шерівці Горішньошеровецької СР, село Костичани Ванчиковецької СР; Дністровський район: село Подвірне Мамалигівської СР, село Бабино Кельменецької СР, село Шебутинці Сокирянської СР, село Бурдюг Кельменецької СР, село Ширівці Недобоївської СР, село Бузовиця Кельменецької СР; Вижницький район: місто Вашківці Вашківецької МР.

 

Новорічна традиція буковинського маланкування є традицією, що має в собі карнавальні риси і має на меті в одну ніч (31 грудня або 13 січня) втілити усе страшне і смішне, аби зайти в новоліття.

З архаїчних елементів маланкарського дійства – один зберігся у містечку Вашківці Вижницького району: «змаг за оленичку». У Вашківцях, як правило, «у маланки» йдуть 4-5 гуртів, і кульмінацією цього дійства стає бóрінка – публічне змагання маланкарських гуртів. Ще покоління тому гурти не просто змагалися, а виходили на міст чи кладку, змагалися над водою і переможець отримував трофей – фігурку з оленячими рогами.

І давня, і сучасна традиція (до прикладу, у тих же таки Вашківцях) має негласний припис: маланка має своє «місце дислокації»: хата, в якій її збирають, споряджають і цю хату маланка мусить вшанувати танцем, міні-виставою тощо.

Має вашківецька маланка свою паралельну назву, під якою відома – «Вашківецька Переберія», і вирізняється наявністю гротескних масок у техніці папʼє-маше, традиційними образами є Дід, Баба, Букшандар, Молода та інші. Букшандар – гротескний образ жовніра, вояка австрійської армії. В Шубранці Чернівецького (донедавна – Затавнівського) району всі маланкарські образи – в масках, лише Молода і Маланка – з відкритими обличчями. Зате Маланці до опівночі заборонено розмовляти.

Одним із найяскравіших образів буковинського маланкування є красноїльські «крилаті ведмеді». Костюми учасників умовно можна поділити на два типи: конструкція з соломʼяними крилами і очеретяний костюм стогоподібного типу.

За «красноїльським» сюжетом, Ведмедів (Урсу) Циган водить на ланцюгу і намагається дресирувати вигуковою пісенькою: «Скачи-скачи, Ведмежа». Костюми Ведмедів шиються заздалегідь і, враховуючи їхню вагу, для цього маланкарського образу обирають фізично витривалих хлопців, які зможуть усю ніч ходити, стрибати і танцювати в такому специфічному і таки нелегкому костюмі.

Маланка часто бешкетує – може вимагати платню, перекриваючи дорогу, може вимазати перехожого сажею, може зненацька злякати. Тобто в цей день правила диктує маланка, головне – зберегти відчуття міри.

Образи Діда, Баби, Кози, Чорта, Ірода – наскрізні в різних населених пунктах Буковини, їх можна віднести до типових.

Специфічні персонажі: Рєджє (король Красної Маланки), Звірі з тронками, колокорами (персонажі з пастушими дзвіночками на хутряному каркасі), Букшандар (жовнір), Урсу (крилаті ведмеді), коні-калушари.

Іноді Маланка фіксує традицію, яка ще століття тому була масовою, проте в силу різних причин перестала побутувати.. Так, до прикладу, у селах Шебутинці, Динівці, Костичани, Горбова, Бояни, Тарашани юнаки та молоді чоловіки в різних варіантах втілюють каркасний танець коня («танцює» більше сам каркас-костюм, яким керує маланкар. Цей танець втілює традицію запрошувати коня на весілля і новоліття, де він мав кланятися і частуватися.

Один із поширених маланкарських сюжетів також – обрядова смерть і таке ж воскресіння Кози;

Окремим етнографічним явищем є Суховерхівська маланка, котру ми би охарактеризували як суспільна: в ній головними персонажами є козаки, ця маланка особливо вшановує парубків і дівчат своєї громади, вона не така бешкетна, як сусідні. Навпаки: якщо в інших маланкарських сценаріях маланка «затягає до себе» стороннього, а той пручається, то в Суховерхівській маланці дуже престижно приєднатися до її забави, це гонор. Це дуже музична маланка, з арканом і гайдуком. Як зазначає етнолог Микола Шкрібляк, Суховерхівська маланка чи не єдина акумулювала січові традиції Буковини – адже поруч діяли такі потужні Кіцманська та  Шипинецька січі, ось маланка і «запамʼятала», втіливши на символічному рівні.

Самобутніми прикладами бессарабського маланкування у Чернівецькій області є Бабинська маланка (Кельменеччина), а також маланки сіл Ширівці та Бузовиця. Вони представляють «бессарабську» модель (інваріант). У Бабинській маланці поширеними образами персонажами є Переберія (ряджений), Дід з таланками (дзвіночками) та Козак.

З названих нами локальних осередків маланкування, в усіх цей обряд відбувається в ніч з 13 на 14 січня. Тільки у Горбова та Боянах Чернівецької області – 31 грудня на 1 січня. Ця громада у своїй обрядовості дотримується юліанського календаря, так склалося історично.

За старовинним сценарієм, Маланка завершується купанкою – очищенням водою. Ця традиція найкраще збережена у місті Вашківці Чернівецької області, в решті ж має епізодичний характер (в Шубранці купаються не так самі учасники, як іменинники тої пори – Маланка їх затягає у воду або символічно розхитує над нею), в Краноїльську про купанку згадують як такий етап, який колись був. Там же, де в маланкарському гурті беруть участь діти (Костичани, Тарашани) – купанка не практикується.

 

Фото: Анохін Валерій Володимирович, методист Буковинського центру культури і мистецтва

Відткриття Львівського фотомузею у Науково-технічній бібліотеці “Львівської політехніки”

12 липня 2022 року громадська організація “Українське фотографічне товариство” відкрила Львівський фотомузей у Науково-технічній бібліотеці “Львівської політехніки”.

Тисячі унікальних зібраних експонатів, що доповнюють історію Львова та країни, стали доступними для вільного огляду.

Активну волонтерську участь у проєкті брала співробітниця Українського центру культурних досліджень Богдана Стельмах.

Регіональний представник ДУ “Український центр культурних досліджень” Ігор Гармаш водночас є співзасновником цієї ГО.

Візит представників Міжнародної ради пам‘яток та видатних місць (ICOMOS), Міжнародного центру з дослідження збереження та реставрації культурних цінностей (ICCROM) та Aliph Foundation

11-16 липня 2022 року в Україні з візитом перебували представники Міжнародної ради пам‘яток та видатних місць (ICOMOS), Міжнародного центру з дослідження збереження та реставрації культурних цінностей (ICCROM) та Aliph Foundation: Тереза Патрісіо (Teresa Patricio) – президентка ICOMOS, Зейнеп Гюль Унал (Zeynep-Gül Ünal), віцепрезидентка ICOMOS, координатор України в Робочій групі з моніторингу та реагування на кризи ICOMOS ICORRP (CMRWG – Crisis Monitoring and Response Working Group Ukraine Task Team), Апарна Тандон , провідна керівниця програми з надання першої допомоги культурній спадщині у час кризи (Senior Program Leader of ICCROM program “First Aid to Cultural Heritage in Times of Crisis”) Міжнародного центру з дослідження, збереження та реставрації культурних цінностей (ICCROM), член ICOMOS, Майя Комінко (Maja Kominko), науковий та програмний директор фонду ALIPH.
Місією цього заходу була координація зусиль з розроблення програми заходів реагування на надзвичайні ситуації в Україні, надання першої допомоги культурній спадщині та визначення методики документування і збереження української культурної спадщини у воєнний час та її відновлення після війни.
Учасники місії відвідали Київ, Чернігів, а також оглянули зруйновані об’єкти культурної спадщини містечок Київщини та Чернігівщини (Гостомель, Буча, Бородянка, Андріївка, Микуличі, Ягідне, Лукашівка), зустрілися з Міністром культури та інформаційної політики України, експертами та пам’яткоохоронцями, мали змогу оцінити стан збереження історичного центру та пам’яток Львова, обговорити проблеми збереження пам’яток з головою Львівської обласної військової адміністрації та мером міста Львова.
15 липня в рамках візиту до Львова відбулася зустріч Терези Патрісіо, Зейнеп Гюль Унал та Апарни Тандон з представниками Українського національного комітету ІКОМОС. Організувала проведення зустрічі кафедра Архітектури та реставрації Львівської політехніки на чолі з професором Миколою Бевзом. Представники місії мали змогу оглянути реставраційні лабораторії кафедри, відреставровані інтер’єри Актового залу та старої бібліотеки головного корпусу Політехніки. Президент УНК ІКОМОС Микола Гайда та вчений секретар Василь Петрик представили короткий огляд діяльності УНК ІКОМС в часі війни та Програму дій у співпраці з ICOMOS і міжнародними організаціями. Президентка ICOMOS Тереза Патрісіо у своєму виступі наголосила, що зустріч з членами українського ІКОМОС є для неї та її колег дуже важливою. Ця спільна місія планувалась від початку загострення війни, і вона дала можливість реально побачити проблеми України. Зейнеп Гюль Унал розповіла про діяльність Робочої групи з моніторингу та реагування на кризи стосовно України, про програми підтримки фахівців та порятунку культурної спадщини. Першим таким вагомим проектом стане розповсюдження водно-туманних вогнегасників для дерев’яних українських церков, що завдяки співпраці ICOMOS, Фонду збереження сакрального мистецтва України, УНК ІКОМОС та Всесвітнього фонду пам’яток вже прибули в Україну. Апарна Тандон доповіла про апробацію методики оцінки руйнувань пам’яток та заявила про потребу проведення польових шкіл для тренінгу фахівців у цьому напрямку.
З повідомленнями про проблеми збереження пам’яток України в часі війни та про ініціативи українського ІКОМОС виступили Микола Бевз, Володимир Герич, Андрій Салюк, Ореста Ремешило-Рибчинська, Лідія Горницька. Відбулося детальне обговорення усіх проблем та пропозицій щодо напрямків подальшої співпраці інституцій, а також щодо розроблення детального Плану допомоги збереженню культурної спадщини України. Одним з важливих аспектів такої допомоги буде проведення циклу навчань на базі кафедри архітектури та реставрації Львівської політехніки та методичної й організаційної підтримки ІКОМОС, а також захист та збереження багаторічного доробку наукового інституту «Украхідпроектреставрація», реалізація програми захисту українських дерев’яних церков.