Основні правові новини:
- Діє оновлений порядок обчислення середньої зарплати
Уряд вніс зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати, врахувавши особливості воєнного часу.
Відповідна постанова від 26 квітня 2022 року № 486 набрала чинності 29 квітня.
У Мінекономіки зазначають, що це дасть змогу коректно обчислити середню заробітну плату на підприємствах, які внаслідок бойових дій змушені переривати діяльність.
Відповідно до рішення передбачено такі поправки:
- з розрахункового періоду, під час якого обчислюється середня зарплата, виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок бойових дій;
- якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
Правильний розрахунок середньої зарплатні необхідний, щоб розраховувати належні працівникам виплати, зокрема, відпускні і компенсації за невикористані відпустки, суми виплат у разі службових відряджень, збережений середній заробіток за період військової служби, виплати за вимушений прогул тощо.
Також Мінекономіки нагадало, що інформація про розмір середньої заробітної плати по галузях, групах професій і посад публікується Державною службою статистики щоквартально.
- Врегульовано особливості орендних відносин в умовах воєнного стану
За загальним правилом: особа звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. Так визначено у статті 617 Цивільного кодексу України. Торгово-промислова палата України своїм листом від 28 лютого 2022 року засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
Виходячи із загального правила, орендар все одно зобов’язаний у подальшому сплатити орендну плату, але якщо через настання обставин непереборної сили порушить строк сплати орендної плати, він буде звільнений від відповідальності, що встановлена договором оренди чи законом, такої як: пеня; одностороння відмова орендодавця від договору; обмеження доступу до користування орендованим майном; відшкодування збитків тощо.
Додатково договором може бути встановлено, що настання обставин непереборної сили не лише звільняє від відповідальності, а й відстрочує виконання зобов’язань за договором (сплата орендної плати) на строк дії таких обставин.
Інший випадок, якщо через форс-мажорні обставини орендар не має можливості використовувати орендоване майно, наприклад, внаслідок евакуації з територій активних бойових дій. У такому випадку орендар звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України. Однак у такому разі орендарю слід пам’ятати: у разі виникнення з орендодавцем спору щодо можливості використання орендованого майна під час воєнного стану саме йому необхідно буде доводити, що він не мав можливості користуватися орендованим майном.
- Особливості простою не з вини працівника
З початком війни в Україні частина працівників підприємств, установ, організацій зіштовхнулась із зупиненням роботи, викликаним відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання посадових обов’язків, невідворотною силою або іншими обставинами, що в законодавстві має юридичне визначення як простій не з вини працівника. Деякі важливі аспекти роз’яснили в Південно-східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.
Відтак, простій можна застосувати не лише до всього підприємства, установи, організації в цілому, а й до окремих структурних підрозділів, а також окремих працівників. За умов воєнного стану серед причин простою можуть бути не тільки активні бойові дії в регіоні, але й ще:
- відключення електроенергії, води, газу;
- відсутність можливості організації дистанційної роботи;
- вихід з ладу обладнання, яке неможливо відремонтувати через брак комплектуючих чи потрібних спеціалістів;
- масова евакуація або виїзд працівників та інше.
Особливості простою не з вини працівника:
- Оформлення простою в умовах воєнного стану гарантує продовження трудових відносин з підприємством, але із зменшенням оплати праці на рівні розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу з обов’язковими додатковими нарахуваннями, які належать працівнику, зокрема, це можуть бути надбавки за ранг або за вислугу років.
- Працівники не можуть підписувати документи, навіть якщо під час простою вони час від часу можуть перебувати на робочому місці, адже хоч вони і знаходяться у трудових відносинах з підприємством, та вони не виконують своїх посадових обов’язків у повному обсязі.
- За увільненим працівником або працівником, який уклав контракт добровольця територіальної оборони, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.
- Будь-які нормативно-правові акти окупантів автоматично недійсні: Міністерство юстиції України надало важливу консультацію
Нормативно-правові акти окупаційних сил та окупаційних адміністрацій російської федерації є нікчемними, не створюють жодних правових наслідків, і нікчемність цих актів не підлягає оскарженню та не може бути скасована. Відповідну консультацію надало Міністерство юстиції.
Згідно з Основним Законом України наша держава є правовою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції).
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території і їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Також у Мін’юсті зазначили, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на російську федерацію як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України (частини третя, четверта статті 5 цього Закону).
Відповідно до Закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» діяльність збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації рф у Донецькій і Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії рф, покладається на російську федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
За фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Визначений Законом «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок регулювання правочинів та реалізації прав зазначених суб’єктів поширюється з урахуванням необхідних змін (mutatis mutandis) на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях, крім порядку в’їзду осіб на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них, що встановлюється відповідно до цього Закону, та порядку територіальної підсудності справ, підсудних розташованим на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях судам, що встановлюється відповідно до Закону «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» (частини третя, четверта, шоста-восьма статті 2 Закону).
Крім того, Мін’юст інформує, що Кабінет Міністрів України, зважаючи на постійне порушення принципів та норм міжнародного права та у зв’язку із систематичною видачею іноземною державою паспортних документів, що заподіює шкоду національним інтересам України, затвердив перелік уповноважених органів (підрозділів) іноземної держави, видані якими паспортні документи не визнаються Україною (пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів «Про невизнання Україною паспортних документів, виданих уповноваженими органами іноземної держави» від 8 травня 2019 року № 362).
- Прийнято Закон щодо реформування сфери містобудування для подолання наслідків російської агресії
Верховна Рада прийняла в цілому Закон (проект № 7282) щодо спрощення процедур у сфері містобудівної діяльності в умовах воєнного стану.
Це створює можливості для якнайшвидшого відновлення населених пунктів, а також вирішення питання забезпечення тимчасовим житлом громадян, які втратили домівки внаслідок російської агресії, повідомив Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов.
Документ спрямований на врегулювання широкого кола суспільних відносин, зокрема:
- визначення нормативних процедур розміщення тимчасових споруд, їх комплексів, призначених для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) населення внаслідок обставин, зумовлених дією надзвичайної ситуації, в тому числі бойових дій, терористичних актів або проведення робіт з ліквідації їх наслідків;
- встановлення спрощеної процедури для будівництва об’єктів капітального будівництва, призначених для тимчасового проживання осіб, внутрішньо переміщених осіб;
- встановлення процедури розміщення виробничих потужностей підприємств, переміщених (евакуйованих) внаслідок збройної агресії рф;
- покращення міжнародних логістичних зв’язків розміщення річкових портів (терміналів) на річці Дунай, мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів;
- встановлення особливостей поводження з відходами від руйнування, зумовлених бойовими діями, терористичними актами, диверсіями або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків;
- створення правових підстав для вдосконалення процедури обстеження об’єктів нерухомого майна, які зазнали пошкодження внаслідок збройної агресії російської федерації;
- створення правових підстав для встановлення особливостей розроблення, затвердження, реєстрації, внесення змін до будівельних норм, набуття їх чинності та визнання їх такими, що втратили чинність або такими, що не застосовуються на період дії воєнного стану.
Прийнятий Закон передбачає створення нового спеціального виду містобудівної програми: «Програма комплексного відновлення області, території територіальної громади (її частини)» – обласна або місцева програма відновлення територій, яка визначає основні просторові, містобудівні та соціально-економічні пріоритети політики відновлення і включає комплекс заходів для забезпечення відновлення території відповідної області, території територіальної громади (її частини), яка постраждала внаслідок збройної агресії проти України або в якій сконцентровані соціально-економічні, інфраструктурні, екологічні чи інші кризові явища. Програма комплексного відновлення не належить до містобудівної документації.
- Президент підписав Закон про заборону діяльності проросійських партій в Україні
14 травня Президент підписав Закон № 2243-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони (розпуску, примусової ліквідації) політичних партій (реєстр. № 7172-1). Відповідний документ Верховна Рада ухвалила на засіданні 3 травня.
Раніше інформаційне управління Апарату ВР повідомило, що Законом розширено перелік підстав для заборони (примусового розпуску, ліквідації) політичних партій, а саме – діяльність яких має характер колабораціонізму і спрямована на повалення в Україні державного ладу, знищення і підміни національної ідентичності її громадян. При цьому депутатські фракції заборонених судом політичних партій підлягатимуть розпуску, а депутати – ставатимуть позафракційними.
Коментуючи прийняття Закону, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук зазначив: «Прийнятий Закон забезпечує можливість оперативного реагування на діяльність антиукраїнських, колабораціоністських партій в Україні з метою їх заборони.
Процедура така: Мін’юст збиратиме докази такої діяльності і звертатиметься з ними до суду, який і повинен заборонити партію, що працює на ворога. У разі заборони партії майно та інші активи переходять у власність держави».
- Набув чинності Закон, яким розширено перелік суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу
20 травня набув чинності Закон «Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Документом внесено зміни до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» включивши до переліку суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу:
- потерпілих від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту, – на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень;
- осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, – на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів.
- Перший вирок російському військовому: довічне позбавлення волі за вбивство мирного мешканця на Сумщині
Солом’янський районний суд міста Києва визнав винним першого російського військовослужбовця в порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України).
Публічне обвинувачення здійснювали прокурори Офісу Генерального прокурора.
Суд призначив покарання у виді довічного позбавлення волі, повідомляє Офіс Генерального прокурора.
У суді прокурори довели, що командир відділення в/ч 32010 «4 танкової Кантемирівської дивізії Московської області» декількома пострілами, один з яких – у голову, через відкрите вікно вкраденого автомобіля, в якому він їхав разом з іншими військовими рф, у смт Чупахівка Сумської області вбив 62-річного потерпілого. Беззбройний чоловік, який йшов узбіччям з велосипедом та розмовляв по телефону, помер на місці всього в декількох десятках метрів від власного будинку.
Прокурори представили зібрані під час досудового розслідування докази, зокрема автомат засудженого АК-47М, з якого він здійснював постріли, висновки судових експертиз і результати проведеного слідчого експерименту.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювали слідчі СБУ.
- Набув чинності закон щодо посилення захисту прав працівників
З 27 травня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» (надалі – Закон), прийнятий Верховною Радою України 12 травня 2022 року.
Законом до низки законодавчих актів України внесені зміни, спрямовані на посилення захисту прав працівників. Зокрема, до:
– Кодексу законів про працю України;
– Господарського кодексу України;
– Закону України «Про колективні договори і угоди»;
– Закону України «Про рекламу»;
– Закону України «Про соціальний діалог в Україні»;
– Закону України «Про зайнятість населення».
Що нового?
- у сфері колективно-договірного регулювання передбачається:
– можливість укладення колективного договору з фізичною особою – роботодавцем;
- до цього законодавство передбачало, що колективний договір укладається на підприємствах, установах та організаціях, які використовують найману працю і мають право юридичної особи, а от участь саме фізичної особи, яка використовує найману працю, в колективно-договірному регулюванні трудових відносин законодавством не передбачалась.
При цьому, варто звернути увагу, що тепер до фізичної особи-роботодавця також можуть бути застосовані санкції, передбачені ст. 17 Закону України «Про колективні договори і угоди» (штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, або навмисне порушення строку, визначеного частиною 3 статті 10 вказаного Закону). Крім того, відповідальність за аналогічне правопорушення передбачена ст. 41-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
– роботодавець зобов’язаний ознайомлювати працівників з текстом колективного договору. Зокрема, суб’єкти сторін колективного договору зобов’язані:
- забезпечити постійний і безперешкодний доступ до колективного договору у порядку, визначеному цим договором, можливість його копіювання. Порядок ознайомлення з текстом колективного договору, змінами до нього визначається договором.
- забезпечити інформування працівників та роботодавців, для яких є обов’язковими положення цієї угоди, про її укладення, внесення до неї змін, а також розміщення тексту колективної угоди та інформації про хід її реалізації на офіційних веб-сайтах суб’єктів сторін.
– встановлено, що строк дії умов колективного договору становить не менше року в разі реорганізації, зміни власника юридичної особи, відокремленого структурного підрозділу юридичної особи.
- Раніше– у разі зміни роботодавця чинність колективного договору зберігалась протягом строку його дії, але не більше одного року. У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігав чинність протягом строку, на який його укладено, або міг бути переглянутий за згодою сторін. У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.
Одночасно слід звернути, що поза увагою законодавця залишилось питання строку дії колективного договору у разі припинення господарської діяльності фізичною особою, що використовує найману працю. Відтак, таке питання рекомендуємо включати до умов конкретного колективного договору.
– передбачено можливість укладання колективного договору в окремих структурних підрозділах юридичної особи.
Слід зазначити, що, в Законі не конкретизовано особливості укладення колективного договору у відокремленому структурному підрозділі, а також його співвідношення з колективним договором безпосередньо юридичної особи, поширення його на відповідних працівників.
– дія галузевої угоди поширена на усіх роботодавців відповідної галузі. Порядок поширення дії галузевої (міжгалузевої) угоди окремим розпорядженням затвердить Кабмін;
- щодо недопущення дискримінації у сфері трудових правовідносин:
– визначено, що саме не вважається дискримінацією у сфері праці (обумовлені властивостями певних робіт обмеження за віком, освітою, станом здоров’я, статтю) та що є необґрунтованою відмовою у прийнятті на роботу;
– врегульовано окремі питання недопущення дискримінації в оголошеннях з працевлаштування;
Слід зазначити, що вказані зміни мають уточнюючий характер. Перелік обмежень, які не вважаються дискримінацією, встановлено й в інших нормативно-правових актах.
- щодо масових звільнень уточнено:
– визначення ознак того, що є масовим вивільненням працівників з ініціативи роботодавця (певна кількість працівників від загальної їх кількості у роботодавця) та як роботодавець здійснює повідомлення працівників та профспілок про масове вивільнення;
| Тепер | Раніше |
| Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця є протягом одного місяця:
1) вивільнення 10 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 20 до 100; 2) вивільнення 10 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 101 до 300; 3) вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 301 до 1000; 4) вивільнення 3 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 1001 і більше. |
Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:
1) одного місяця: вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців – вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників. |
Процедура масового вивільнення: відтепер процедура масового вивільнення супроводжується:
– направленням профспілці (представнику) відповідного повідомлення у письмовій формі (у повідомленні зазначається про причину звільнень, середню кількість звільнень, категорії працівників, строки) та
– проведенням консультацій з профспілкою (представником) (не пізніше трьох місяців з дати прийняття рішення про масове вивільнення) щодо заходів із запобігання звільненню, зведення його до мінімуму та пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Одночасно, варто звернути увагу, що Законом не враховано випадки, пов’язані з проведенням консультацій щодо запланованого масового вивільнення працівників за відсутності первинної профспілкової організації.
Наведені зміни мають бути дотримані роботодавцями. В противному випадку звільнення може бути визнано незаконним, а роботодавця притягнуто до відповідальності.
