Роль ООЦУК у формуванні політики охорони НКС в громадах Одещини

Витос Валентина,
Директорка Одеського обласного Центру української культури

Народні традиції, обряди, звичаї, спосіб життя, живі прояви нематеріальної культури, які успадковані від предків і передаються майбутнім поколінням становлять дуже важливу частину культурної спадщини людства. Нематеріальна культурна спадщина відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні ідентичності окремої соціальної групи і особистості. Існування нематеріальної культурної спадщини (далі НКС) Одещини, в її великому багатстві, є необхідною умовою для збереження культурного розмаїття в умовах зростаючої глобалізації. Взаємне розуміння НКС різних громад допомагає в проведенні міжкультурного діалогу, і виховує взаємну повагу до інших способів життя.  На Одещині вдалося створити систему взаємин і співпраці з метою збереження НКС, виявити і оцінити великий ресурсний потенціал НКС, зокрема як дієвого  фактора самоідентифікації та сталого розвитку регіону: виробити політику в цьому напрямі, яка об’єднує  різні соціальні сектори: не тільки культуру, але й освіту, туризм, сільськегосподарство,тощо. Бо НКС у масштабі своїх доменів торкається всіх сфер нашого життя і може існувати тільки в конкретному природному й соціально – культурному середовищі, поки існують її носії і люди забезпечують її спадкоємність і розвиток. Основні організаційні принципи цієї роботи забезпечує Одеський обласний центр української культури (далі ООЦУК).

Згідно наказу управління культури і туризму, національностей та релігій ООДА від 08 вересня 2015 року № 181 « Про організаційні заходи щодо забезпечення реалізації Конвенції про охорону нематеріальної спадщини» Одеський обласний центр української культури уповноважений  відповідальним за координацію питань охорони НКС в Одеській області. Цим наказом затверджений склад обласної комісії з НКС. Основним пріоритетом в роботі є створення умов для зацікавлених організацій, громад, окремих осіб, на основі широкої інклюзивності, відкритості, з метою поширення знань про НКС, дослідження, популяризації,  створення програм з охорони.

Величезним напрямком роботи є консультація громад щодо створення програм охорони НКС, дослідження, популяризації. Допомога із залучення експертів, науковців, пошуку відповідей на складні питання, чи роз’яснювальна робота. Формування місцевих переліків, опис, охорона та популяризація елементів нематеріальної культурної спадщини, створення при клубних закладах кімнат, які є місцем де зібрані матеріальні прояви НКС та які показують історію життя громади, музеїв, відтворення, дослідження обрядів, та відтворення втрачених складових, таких як костюм, чи його частину, обрядових дійств. Такі кімнати працюють у 60 сільських клубних закладах області. Вони на місцях є створенням нового простору для проведення семінарівпрактикумів, майстер-класів, виставок народного мистецтва.

Популяризація ролі та місця народних ремесел, художніх народних промислів, які в цей складний час можуть стати основою для створення робочих місць, та створити підґрунтя для економічного розвитку громади, спільноти шляхом збільшення числа самозайнятих осіб – залучення дітей та молоді до оволодіння навичками різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва.

З вказаного періоду на рівні окремих територій і громад проведено збір, обробку та складання  орієнтовного переліку елементів НКС для внесення їх до переліків місцевого, регіонального рівнів та Національного переліку; інвентаризацію НКС на місцевому та регіональному рівнях за відповідною класифікацією оформлення у друкованому та  електронному форматах.

За більш як 5 років в області виявлено більше  70 виявів нематеріальної культурної спадщини, створена карта елементів нематеріальної культурної спадщини в розрізі територіальних громад.

До регіонального переліку внесено 7 елементів нематеріальної культурної спадщини:

  • Південний розпис степової України;
  • Клезмерська музика (Кодимський район);
  • Збереження та відтворення традиції ритуальних хлібів Кодимщини;
  • Різдвяний обряд «Мошу» (с. Орлівка, Ренійський район);
  • Обрядове дійство «Осичківський дідок» (с.Осички Савранський район);
  • Традиційне виготовлення віників на Савранщині;
  • Технологія виготовлення причорноморської глиняної іграшки.

З листопада 2020 року внаслідок проведеного моніторингу життєздатності елементів НКС та системного аналізу, Перелік оновлений та перейменований в «Регіональний інвентар НКС». Для його наповнення розпочатий процес інвентаризації на основі громад. Уже проведена комплексна інвентаризація на базі Кодимської міської об’єднаної громади, Ренійської міської об’єднаної громади, розпочата інвентаризація на базі Саратської міської об’єднаної громади, на чергу на інвентаризацію подані ще 11 заявок від територіальних об’єднаних громад Одещини.

Беручи до уваги ст. 13 п. 12 «забезпечення доступу до нематеріальної культурної спадщини з дотриманням загальноприйнятої практики, що визначає порядок доступупевних аспектів такої спадщини», на 8 елементів нематеріальної культурної спадщини Одещини підготовлені повні профайли, а це значить зібрано наукову довідку по кожному конкретному зразку, фототеку, медіатеку, відеофайли, аудіо файли, до яких є повний доступ. (http://oocuk.com.ua/nks/%d1%80%d0%b5%d0%b3%d1%96%d0%be%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%ba-%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d1%96%d0%b2-%d0%bd%d0%b5%d0%bc%d0%b0/klezmery)

Крім того, відповідно до ст. 15 «Участь спільнот, груп та окремих осіб» кожна держава-учасниця в рамках своєї діяльності з охорони нематеріальної культурної спадщини прагне забезпечити якнайширшу участь спільнот, груп та, у відповідних випадках, окремих осіб, які створюють, зберігають і передають таку спадщину, а також активно залучати їх до управління такою спадщиною. На вимогу Конвенції ЮНЕСКО, виявлені носії НКС. Це стосується всієї нематеріальної спадщини Одещини, адже елемент, що не має носіїв, вважається вже мертвим, він не є нематеріальною культурною спадщиною. Йому місце в музеях, можливо, в архівах. Тобто, якщо якийсь елемент не виконується, не має живих носіїв, не виражає сучасне життя, він не може бути елементом НКС.

Що дає нам вивчення та проведення інвентаризації НКС? Найперше це практичне включення мешканців окремих територій в творчий процес активно чи пасивно формування емоційної ідентифікації мешканців населених пунктів; залучення майстрів – носіїв до участі в розвитку культурного простору громади; сприйняття території своєї громади як емоційної власності мешканців; практичне включення мешканців окремих територій в творчий процес активно чи пасивно; формування емоційної ідентифікації мешканців населених пунктів; залучення майстрів – носіїв до участі в розвитку культурного простору громади; сприйняття території своєї громади як емоційної власності мешканців; стимулювання розвитку місцевих народних ремесел; створення нових робочих місць; проведення великих мистецьких подій (фестивалі); розвиток повільного туризму.

Для прикладу, фестиваль «Кодимафест». Його  відвідали тисячі людей. Основна увага під час проведення була приділена народній культурі Кодимщини та місцевим елементам нематеріальної культурної спадщини, три зразки яких внесені до регіонального списку.  Виявилась вдалою форма її презентації  – кожне село чи селищна рада мали свої локації, що посилювало виразність етнографічного розмаїття. Всі локації і об’єкти відображають українську історію, культуру і безпосередньо мають відношення і до історії, культури Кодимського краю.

Бажаючі мали можливість взяти участь у «клаці» – колективному спорудженні будівлі, у даному випадку за технологіями відомими з часів трипільців, якими користувалися у нас ще у недалекому минулому. Такі невербальні форми популяризації доступні і переконливі.

Родзинкою фестивалю стала участь представників української діаспори з Румунії. На чудово організованій локації «Козацький табір» з екзотичними об’єктами із життя козаків таких як сторожова вежа, сигнальні фігури, вози інше. Нащадки запорозьких козаків із сіл повіту Тульча готували за старовинними рецептами юшку, а всі присутні і місцеві кухарки-майстрині  випробовували свої навички у приготуванні інших козацьких страв і кодимських ритуальних хлібів.

Одещина багата такими великими мистецькими подіями, які проходять з метою підвищення обізнаності населення з елементами НКС, долучення  членів громад, особливо молодого покоління, до споконвічних духовних цінностей, традицій, звичаїв і обрядів та на виконання ст.11 (а) Конвенції стосовно вжитих заходів з охорони НКС. Головними в них є жива традиційна складова, заради якої вони і проходять. Основна увага приділяється народній культурі, фольклору, народним ремеслам, обрядовості. Всю палітру етнографічного розмаїття Одещини можна  відчути на:

  • святі Мошу у селі Орлівка Ренійської міської громади(24-25 грудня);
  • в обряді маланкування в селі Осички Савранської територіальної громади (13-14 січня );
  • на обласному фестивалі «Різдвяні піснеспіви» , під час реконструкції циклу весняних обрядів «Зелений шум» ,
  • реконструкції літніх купальських обрядів в селах, обласних фестивалях: «Чумацький шлях» (спосіб добування солі чумаками)
  • Красносільської сільської громади, «Дністровська вертута» (технологія і виготовлення традиційної молдавської вертути, яка є претендентом на внесення до регіонального інвентаря елементів НКС)
  • в Біляївській міській громаді, міжнародному винному фестивалі в Болграді,
  • фестивалі ковбаси в Любашівці,
  • фестивалі «Кодимафест» в селі Івашків Кодимської міської громади,
  • «Мерцишор», «Дунайська Січ» та ряд інших.

Основною особливістю всіх цих фестивалів і свят є залучення до участі широкого загалу людей, коли люди не є спостерігачами, а безпосередніми учасниками у кожній обрядодії з поясненням як семантично-символічного значення свята, так і його атрибутів. В усій цій різноманітній палітрі фестивалів і свят ООЦУК виступає як безпосереднім організатором , так і надає консультативну і методичну допомогу на місцях. Методика базується на досвіді громад, які уже розробили та проводять у себе великі заходи, створили туристичні маршрути. Цей інструмент став дуже важливим для нас, тому що ми його понесли і в інші громади.

Всебічне вивчення НКС і проведення комплексної інвентаризації та картування культурного простору громад  дає  можливості створення маршрутів на основі НКС. В Одеській області вже створені і дуже добре зарекомендували себе: культурно – туристичний маршрут «Шпаків шлях» – Кодимщина; туристична концепція «Чотири сезони» – Савранщина; гастрономічні тури в Бессарабію; туристично-культурологічний проект «Шляхами Одещини»; «Леся Українка – Одеса – Білгород-Дністровський – Шабо» та інші. (http://shpak-way.com/en/) Саме в цьому ракурсі ми спостерігаємо, що повільний туризм , складовою якого є НКС, стає економічним чинником розвитку територій і є основою сталого розвитку громад. Та не можна переходити межу в експлуатації НКС в туристичних цілях. Адже бездумне використання нашої спадщини для задоволення туристичних потреб несе із собою загрози для НКС.  ЦЕ – надмірна комерціалізація; використання спадщини в приватних цілях; виривання спадщини з контексту (деконтекстуалізація); перетворення живої культури в театральні вистави для туристів – фольклоризація. Перераховані проблеми можна вирішувати шляхом проведення широкої освітньої роботи в громадах, при їх зацікавленості в даних питаннях.

Своєрідним центром  для просвітницької роботи з НКС став «Живий музей» експозиційний, інтерактивний, демонстраційний та навчальний простір, який є продовженням Регіонального переліку (Регіонального інвентаря) елементів нематеріальної культурної спадщини Одеського регіону та місцем зберігання інвентаризаційних матеріалів. (http://oocuk.com.ua/%d0%bc%d1%83%d0%b7%d0%b5%d0%b9-%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d1%86i%d0%b9%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bd%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bc%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b5%d1%86%d1%82).

Проект «Живий музей» – Музей нематеріальної культурної спадщини створив відкритий та інклюзивний майданчик для співпраці фахівців ОЦУК і місцевих громад, спрямованої на виявлення, дослідження та охорону НКС, зокрема і засобами формальної та неформальної освіти. В діяльності «Живого музею» використовуються як традиційні музейні практики (створення колекцій, опис та документування, архівування, експонування тощо), так і прийоми, що відповідають природі нематеріальної культурної спадщини й духу Конвенції ЮНЕСКО) інтерв’ю та усні історії, «поринання» в живу культуру за допомогою відеоінсталяцій, майстер-класи, тематичні заходи тощо), Успішне поєднання НКС і традиційних музейних інструментів є актуальним і перспективним напрямком діяльності сучасних музейних центрів. Важливим аспектом роботи «Живого музею» є використання сучасних технологій, що робить елементи місцевої нематеріальної культурної спадщини доступними в онлайн режимі.

У межах своєї діяльності «Живий музей» зосереджується на таких напрямках: вивчення та дослідження НКС; документування НКС; презентація та популяризація НКС; оцифрування НКС та створення електронної бази даних; освіта в НКС.

Проект “Живий музей» став Лауреатом премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини 2020 та переможцем конкурсу Міністерства культури та інформаційної політики України.

На сьогоднішній день музей перетворився на об’єкт неформальної освіти з питань НКС для зацікавлених та всіх бажаючих. При музеї набирає розвитку акція «Молодь та НКС». В її рамках проходять відкриті години народознавства  для учнів ЗОШ та майстер – класи для молоді..

Двічі на рік оголошується  в ООЦУК заклик  на інвентаризацію, згідно з яким представники громад запрошуються до проведення інвентаризації на своїх територіях . Інвентаризація НКС передбачає проведення необхідних інформаційно-навчальних заходів (можливо, в онлайн режимі), практичних та організаційних заходів, результатом яких стане підготовка описових, візуальних та програмних документів, необхідних для включення елемента НКС до обласного інвентаря, з можливою наступною підготовкою подання до Національного інвентаря НКС, відповідних Списків ЮНЕСКО та Реєстру кращих практик ЮНЕСКО.

З 2015 року спеціалістами ООЦУК проведено 35 навчальних семінарів. За 2020 рік: 5 всеукраїнських та міжнародних онлайн семінарів на ZOOM платформі; 22 учасника-представника Одещини отримали міжнародні сертифікати за участь в онлайн семінарі-тренінгу «Інвентаризація на основі громад на місцевому та національному рівнях».

З метою підвищення обізнаності жителів Одещини про НКС та з метою її популяризації проводяться виставки майстрів декоративно – ужиткового мистецтва та носіїв НКС, організовуються засідання Народної Академії Творчості (НАТ). В рамках НАТ організовано і проведено 14 майстер-класів (до співпраці залучені профільні викладачі, мистецтвознавці з вищих навчальних закладів м. Одеси, члени Одеської обласної організації Національної спілки художників України, носії НКС). В її рамках проходять заняття Школи народних ремесел. В рамках НАТ відбувається щорічне вручення премії ім. Ростислава Палецького майстрам декоративно-прикладного мистецтва та носіям НКС.

В результаті проведення величезної роботи по виявленню популяризації і створення карти НКС Одещини (додається) ми виявили розуміння значимості духовної нематеріальної спадщини для нашого сьогодення. Працюємо спільно з науковцями, дослідниками. Результати проведених досліджень, виявлених матеріалів, технологій,процесів оформлені у вигляді двох науково-публіцистичних книг «Радуниця» (автор Ярослава Різникова) та «Українська вишивка. Північно-Західне Причорномор’я» (ООЦУК, керівник проекту Валентина Вітос). До даних книг увійшли описи, розповіді, матеріали про окремі елементи НКС, які побутують на Одещині. Примірники книг передані до сільських бібліотек та всіх освітніх закладів Одещини.

На даному етапі ООЦУК спільно з громадами розпочав роботу над вирішенням питання створення програм з охорони елементів НКС, які вносяться в обласний перелік. Дані програми будуть реалізовуватись в громадах і стануть складовими економічного розвитку громади (розвиток ремесел і практик, створення народних промислів і т.д.).

 

Авторка:

Витос Валентина,
Директорка Одеського обласного Центру української культури

директор ООЦУК, Лауреатка премії ім Р. Палецького,
лауреатка Премії за збереження та охорону
нематеріальної культурної спадщини у 2020 році
Міністерства культури та інформаційної політики,
національний експерт з питань НКС України

ТРАДИЦІЙНЕ ХАРКІВСЬКЕ КОЦАРСТВО Й COVID-19: ПОШУК СВОЄЇ АУДИТОРІЇ ТА КАРАНТИННІ ДОСЯГНЕННЯ

Шегда Ірина Зенон-Михайлівна
спадкова коцарка, член НСМНМУ,
провідний методист відділу дослідження НКС
та креативних індустрій КЗ «ООМЦКМ»

18 жовтня 2018 року “Традиційне харківське коцарство” було включене до Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Харківської області, а 11 грудня 2018 року програма збереження і розвитку елемента НКС «Коцарство – відроджений бренд Харкова» отримала другу премію на Всеукраїнському конкурсі «Жива традиція». З того часу основним завданням компанії з промоції цього унікального для України ремесла став пошук своєї цільової аудіторії. Однак щоб знайти останню потрібно визначитись з відповідями на два питання: 1. Що таке є коц та що охороняє елемент НКС “Традиційне харківське коцарство”; 2. Що ми чекаємо від аудіторії за результатами промоційних заходів.

По-перше, познайомимось з коцом. Це ворсовий килим, відмінностями якого є довгий ворс та смуга гладкого ткання між ворсовими рядками. Вже понад три сторіччя на Харківщині виготовляється він з овечої вовни на вертикальному верстаті, що зветься «разбої» («розбєї»), шляхом чергування тканих полотняним перетином смуг та рядків з ворсовими вузлами: одна смуга у 1-2,5 см, один ворсовий рядок і т. д. Саме особлива технологія ткання гладкої смуги на вертикальному верстаті та назва останнього становлять ту нематеріальну культурну спадщину, що закладена в охоронний елемент “Традиційне харківське коцарство”. Донині невідомо звідки перші поселенці Залопанської слободи, що за валом Харківського городища, принесли своє коцарське ремесло, та воно стало у 18-19 сторіччі потужним промислом і створило відомий бренд міста Харкова. Наприкінці 1900-х з розвитком фабричного виробництва промисел швидко занепав та дожив до наших часів в уміннях поодиноких майстрів і назві вулиці «Коцарська». Таким чином, серед цілей промоційних заходів з відродження бренду головними є: 1) поширення кола майстрів, що практикують коцарство за традиційною технологією; 2) підвищення соціального статусу харків’ян через обізнаність у коцарській темі й, таким чином, причетність до збереження унікального ремесла та бренду, що народився разом з містом.

Для досягнення першої цілі у 2019-2020 роках проводились тематичні семінари та майстер-класи на базі комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва» (далі КЗ «ООМЦКМ») та Обласного навчально-методичного Центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів (далі ОНМЦ ПК), велися перемовини про створення факультативів з коцарства у мистецьких та профільних вищих навчальних закладах. Та попри велику зацікавленість усіх технологією та історією ремесла мало хто готовий був зробити його справою свого життя. Кропіткий процес ткання, громіздке обладнання та недешева сировина стали великою перепоною у дорослих для започаткування своєї коцарської справи. Як показав досвід, дуже легко було тимчасово звернути увагу сформованої людини, але дуже важко стало надовго привернути її до процесу. Той же досвід виявив, що у дитини все навпаки: її зацікавленість треба завоювати, та потім все це залишається з нею на все життя і формує коло її подальших інтересів. Це як в комп`ютері: якщо установив базову програму, то її можна оновлювати безліч разів. 

У давнину сам спосіб життя сприяв успадкуванню ремісницьких навиків та формуванню природньо-естетичних вподобань. Нині всі ці зв’язки порушені. Передача знань із традиційних ремесел здебільшого ведеться в закладах позашкільної освіти, зокрема в мистецьких школах. Саме там учнів знайомлять з поняттями композиції, колориту, кольорової гами та формують у них художній смак. Тож, якщо коцарство нині − справа декоративно-мистецька, то найкращою юною цільовою аудіторією для заняття нею є учні мистецьких шкіл Харківської області, що вже мають потрібні базові естетичні знання. Знову були семінари в ОНМЦ ПК для методистів та викладачів, але вже з метою виявити можливості для передачі навичок коцарства у дитячих школах мистецтв міста та області. Ті зустрічі викликали захоплення та жваве обговорення, однак знов дорослим стало щось на заваді. Все вирішив випадок та самі діти. Наприкінці січня 2020 року в Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва Валківська районна комунальна дитяча школа мистецтв проводила щорічну підсумкову виставку учнівських творів. До участі у відкритті виставки запросили автора цих строк для презентації дітям свого ремесла. Та ніхто не уявляв, як учнів захопить той майстер-клас. Автобус чекав, щоб відвезти їх додому, а діти не могли відірватися від верстату. Особливий інтерес виявили учні з відділення школи, що знаходиться в селищі Ков`яги, а з них хлопець Богдан Деркач. Саме вони взяли обіцянку зі свого викладача Олени Коваль, що та навчиться у майстрині коцарству, а потім навчить і їх. Олена не заставила себе чекати і незабаром у лютому плідно провела з коцаркою за верстатом цілий день в КЗ «ООМЦКМ». Вона виявилась кмітливою та спритною ученицею і повернулася додому з багажем основних навиків та наснованою рамою. На найближчому занятті все чому навчилася, Олена Коваль показала вже своїм учням. Але впродовж місяця діти не проявили ніякої активності в даному напрямку, а далі грянув весняний карантин. Та вже через два тижні з його початку той самий хлопчик Богдан Деркач самостійно зіткав невеликий коц і надіслав його фото через Фейсбук майстрині, яка відразу привітала його з успіхом. І тут розгорнулося змагання… Спочатку сама викладач Олена Коваль завершила свій перший коц, потім по черзі ще дві дівчинки взялись до роботи, друга викладач школи Лілія Кравченко вирішила спробувати себе на майстерність та інші. Спадкова коцарка не встигала лайкати у Фейсбуці їх фото за роботою та готові вироби. Так народилася серія постів з 5 квітня по 16 травня 2020 року під назвою «Коцарський карантин у Валках» на сторінках учасників процесу, Валківської РК ДШМ та групи «Відкрий для себе Валківщину». Девізом флешмобів став виклик: «Зроби як я та покажи».

У той же час, в травні 2020 року, Всесвітня організація ЮНЕСКО через свої представництва у державах надіслала перші анкети за темою «Жива спадщина та пандемія COVID-19» до закладів, що відповідають за збереження нематеріальної культурної спадщини. Саме такий запит і потрапив до рук автора, як до провідного методиста відділу дослідження та збереження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій  КЗ «ООМЦКМ». Миттєво складений звіт був перекладений на англійську і відправлений до адресата. 23 травня 2020 року практика «Коцарський карантин у Валках» була визнана однією з двох кращих відібраних з України, про що ЮНЕСКО сповістило на своєму сайті.

За висновками карантину було отримано згоду директора Валківської РК ДШМ Ольги Тимошенко на запровадження в закладі з нового учбового року пілотного проєкту з коцарства. Були складені тези учбової програми, розробку якої запланували на червень 2020 року. У серпні педагогічна рада Валківської РК ДШМ затвердила розроблену автором дворічну програму елементарного рівня «Коцарство. Предмет за вибором» і ввела дану дисципліну у навчальний процес з вересня 2020 року в рамках пілотного проєкту.  На вимогу учнів та їх батьків програму запроваджено не тільки в класі у с. Ков`яги, як було заплановано, а й у м. Валки. Навчання з коцарства в обох класах веде викладач Олена Коваль. Виїзні екскурсійні уроки, що закладені в програму, були скореговані за вимогами карантину на уроки-презентації та вікторини, врахували й особливості дистанційного навчання. Наразі обидва класи вже познайомились з історією коцарства на Харківщині, поняттями килимової композиції та колориту, склали схеми простих коців формату А4 і опрацювали великі схеми для коців розміром 80х120 см. По завершенню локдауну 25 січня 2021 року учні готуються до початку колективної роботи за двома відібраними ескізами (по одному для кожного класу). Після тестування і внесення коректив, програма «Коцарство. Предмет за вибором» пройде потрібну реєстрацію та буде рекомендована всім школам мистецтв Харківської області. 

Для досягнення другої цілі з підвищення загальної обізнаності харків`ян у коцарській темі теж були відібрані діти, але учні загальноосвітніх шкіл. Не планується навчати там дітей коцарському ремеслу. Але ЗОШі – це найповніша база дітей, яким можна розповісти про те, що може їх зацікавити. На цю думку автора наштовхнула викладач харківської ЗОШ №111 Лариса Ольховська, що розповіла про дворічний курс дисципліни «Мистецтво» у старшій школі, де один урок присвячено народним ремеслам і промислам (з рекомендацією звернути увагу саме на місцеві). Поки йшов пошук можливостей запровадити цю ідею, курс поширився на 4 роки, а в деяких школах інтегрувався в увесь навчальний процес. Про то під час обговорення сумісних проектів повідомила методист із предметів художньо-естетичного циклу Центру методичної та аналітичної роботи  Харківської Академії неперервної освіти Катерина Косенко (далі КВНЗ ХАНО). 

На цей час у місті Харкові та Харківській області в загальноосвітньому процесі задіяно понад 800 шкіл, де хоча б в одному класі щорічно проводиться такий тематичний урок. Тож є можливість майже одночасно щорічно залучити аудиторію мінімум у 24000 слухачів (800 ЗОШ х 30 учнів). Вважається, що діти якнайменше один раз поділяться почутим, що створить ще й опосередовану аудиторію такої ж кількості, а саме в 24000 осіб. 

Тому в жовтні 2020 року між цими двома організаціями – КЗ «ООМЦКМ» та КВНЗ ХАНО – були виявлені спільні інтереси та установлені напрямки діяльності, а в грудні проведено два вебінари: для викладачів дисципліни «Мистецтво» та для мобільних творчих колективів викладачів ЗОШ, де презентовано коцарство. За запитом останніх КЗ «ООМЦКМ» готує методичні рекомендації для створення різних форм уроків за темою «Місцеві народні промисли і ремесла». Також у січні 2021 року КЗ «ООМЦКМ» подав заявку на грантову програму «Культура плюс» від Українського культурного фонду. Метою проекту є створення сучасного україномовного навчально-пізнавального відеоконтенту про історію та технологію елементу НКС “Традиційне харківське коцарство”,  що буде використано на уроках дисципліни «Мистецтво» в загально-освітніх школах області під час знайомства з місцевими народними промислами та ремеслами. Партнером КЗ «ООМЦКМ» у проекті виступає КВНЗ «Харківська Академія неперервної освіти», на яку покладаються функції з промоції продукту серед викладачів ЗОШ. 

І ще одне. Окремим прикладом поєднання досягнень обох цілей промоції коцарства в одній особі став учень 11 класу ЗОШ №122 Данило Лисенко. Зацікавленість історією Харківщини та її промислами привела його до знайомства з “Традиційним харківським коцарством”. Вирішивши більше дізнатися про ремесло та взяти з даною темою участь в МАН, він звернувся за допомогою до автора. Та згодом і сам зіткав коц. До речі, в конкурсі МАН він зайняв 1 місце у районному етапі та перейшов в обласний. 

Підсумком всього вище наведеного може стати наступна теза: починайте битву за уми та серця майбутніх митців з їх младих років, й тоді стане можливим подальше «оновлення їх базових систем» у різних культурних та мистецьких напрямках.

 


Про авторку

Шегда Ірина Зенон-Михайлівна, 1969 року народження. Народилась та постійно проживає у м.Харкові. Майстер декоративного мистецтва, спадкова коцарка, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України з 2012 року (членський квиток №1093). Декоративним мистецтвом та народною творчістю свідомо займається з дитинства: шити, вишивати хрестиком та гладдю, мережити, робити вузлові ляльки, в’язати гачком та спицями, коцарити її навчила бабуся; шити та лагодити взуття, випилювати лобзиком, переплітати книжки та інше – дідусі. Самостійно по вирізках з журналів навчилась макраме. Під час навчання у школі закінчили курси з художньої вишивки на ножній швацькій машині, з в’язання мережива на спицях, з фріволіте, з художнього розпису тканин. На художньо-графічному факультеті ХГПІ ім.Сковороди, що закінчила у 1991 році, отримала навички багатьох промислів народів СРСР, а саме з кераміки та гончарства; з розпису різних матеріалів та текстур; з гравіювання, чеканки та інкрустації; з плетіння з різних матеріалів; з ткацтва та килимарства та інше. Нині практикує: традиційне харківське коцарство, традиційне українське витинання з паперу (http://www.ukrvytynanka.com.ua/UA/kharkivska-obl/522-shegda-irina.html), різні види плетіння та в`язання, лялькарство. Постійно бере участь у виставках та конкурсах: у виставці “Кращий твір року” від НСМНМУ щорічно з 2011 року; з 2012 не менш ніж 2 рази на рік у виставках різної тематики від КЗ «ООМЦКМ»; у виставках, що супроводжують міжнародні та обласні заходи на території Харківської області. На постійній основі з 2014 року щотижнево проводить у парку ім. М.Горького майстер-класи з народних ремесел. З 2019 року – провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій КЗ «ООМЦКМ». Завдяки здебільшого її зусиллям у серпні 2020 року елемент НКС «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» було включенодо Національного Переліку елементів НКС України. Цей елемент став першим від Харківської області у Національному Переліку. https://mkip.gov.ua/content/mkip-vklyuchilo-tri-elementi-do-nacionalnogo-pereliku-elementiv-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchini.html

З 2018 року системно відроджує відомий з 18-ого сторіччя промисел «ТРАДИЦІЙНЕ ХАРКІВСЬКЕ КОЦАРСТВО»:

– Чотири місяці 2018 року присвятила вивченню трьох коців з фондів Харківського історичного музею, зробила їх точні обміри, детальний опис; склала детальні схеми малюнку, за якими ці коци можна буде ідентифікувати та вподальшому реконструювати.

-17 травня 2018 р. у рамках 10 Міжнародного туристичного форуму разом з міським Туристично-інформаційним центром представляла коцарство як бренд Харкова, що має великий як історичний, так і промисловий потенціал. 

-15 вересня 2018 р. На VIII Наукових пікніках в експозиції Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва давала показові МК з коцарства. 

-У вересні 2018 р. її твір “Початок без кінця”, що являє собою незавершений та незнятий з верстату коц, переміг у Харківському обласному конкурсі “Слобожанський сувенір”. 

-У грудні 2018 р. як автор програми «Коцарство – відроджений бренд Харкова» стала лауреатом другої премії Всеукраїнського конкурсу програм збереження і розвитку елементів НКС «Жива традиція» від Українського Центру культурних досліджень та Українського культурного фонду. http://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/site/history?category=2 

-18 лютого 2019 року на семінарі “Організація роботи з охорони нематеріальної культурної спадщини на місцевому рівні” в КЗ «ООМЦКМ», представляла “Традиційне харківське коцарство” як новий елемент Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Харківської області. https://www.cultura.kh.ua/uk/intangible-cultural-heritage/elements/6271-kocarstvo 

-18 квітня 2019 р. виступала з доповіддю «Феномен харківського коцарства на основі досліджень коців з фондів Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова» на науковій конференції «Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій», до 165-річчя від дня народження М. Ф. Сумцова ( у рамках 25-их Сумцовських читаннь у ХІМ). http://museum.kh.ua/academic/sumtsov-conference/2019/  

-21-22 червня 2019 року робила доповідь «Поєднання традицій та інновацій у творах майстрів декоративно-ужиткового мистецтва на прикладі виробів у техниці «Традиційного харківського коцарства» на науково-практичній конференції «Традиційна культура в умовах глобалізації: синергія традиції та інновації» в КЗ «ООМЦКМ». https://www.cultura.kh.ua/uk/activities/international-cooperation/scientific-activities/6401-materiali-naukovo-praktichnoyi-konferentsiyi-21-22-chervnja-2019-r 

-18 травня 2019 р. під час святкування Дня Музеїв на території Харківського історичного музею презентувала коцарство як «Відроджений бренд Харкова».

-30травня-1червня 2019. у рамках фестивалю «METAL FAST НОВЕ КОЛО» на Арт-Заводі «Механіка. Інша земля» давала показові майстер-класи з коцарства для іноземних гостей міста.

-7 липня 2019 р. у «Куточку коцарства» в КЗ «ООМЦКМ» провела презентацію «Традиційного харківського коцарства» як 350-річного бренду Харкова для делегації дружин військових атташе.

-24 серпня 2019 р. під час святкування Дня Незалежності України для 15 іноземних делегацій провела презентацію коцарства,  як бренда, що народився разом з містом.

-У вересні 2019 р. На Перших Культурних пікніках в експозиції Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва представляла елемент НКС Харківської області «Традиційне харківське коцарство».

-У січні 2020 р. стала меценатом Харкіського історичного музею, написала статтю про коцарство для системи аудіогід музею, створила реконструкцію коцарського верстату «разбєї» з розпочатим на ньому коцом для нової експозиції «Слобожани»;  виготовила та подарувала музею ювілейний коц.

– У березні-травні 2020 р. провела «Коцарський карантин у Валках», що став однією з двох кращих практик від України, відібраних ЮНЕСКО  у рамках проекту «Жива спадщина та пандемія COVID-19». https://ich.unesco.org/en/living-heritage-experience-and-covid-19-pandemic-01124?id=00196

-У липні 2020 р. провела дослідження та зробила порівняльну характеристику двох коців: одного з фонду Харківського історичного музею і другого з фондів Полтавського краєзнавчого музею, що схожі за ескізами. Матеріали дослідження передані до ХІМ.  

-У серпні 2020 р. її дворічна навчальна програма елементарного рівня «Коцарство. Предмет за вибором» для мистецьких шкіл була затверджена Педагогічною Радою Валківської районної комунальної дитячої школи мистецтв, де з вересня й був започаткований пілотний проект з тестування даної програми.

-23-24 серпня 2020 р. в рамках святкування Дня Міста Харкова та Дня Незалежності України на сцені на головній алеї парку ім.М.Горького проводила показові майстер-класи з коцарство як бренда міста для його числених  гостей.

-18-19 вересня 2020 р. в рамках щорічної науково-практичної конференції «Традиційна культура в умовах глобалізації» в КЗ «ООМЦКМ» надала наукове обгрунтування   максимального розміру верстатів, що можна було розташувати в харківських хатах, та максимальний розмір коцу, що можна було на них виткати(стаття «До питання традиції та інновації в процесі ревіталізації коцарства» у збірці конференції). https://www.cultura.kh.ua/uk/activities/cultural-heritage/scientific-activities/6731-materiali-naukovo-praktichnoyi-konferentsiyi-18-19-veresnja-2020-r

-З листопада 2020 р. розпочала співпрацю з КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» по створенню навчальних матеріалів про коцарство в дисципліни «Мистецтво» для викладачів ЗОШ.

-14 грудня 2020 р. визнану ЮНЕСКО практику «Коцарський карантин у Валках» презентовано в рамках звітної Всеукраїнської конференції УЦКД.

-15 квітня 2021 р. нею разом з КЗ «ООМЦКМ» пакет документів на елемент нематеріальної культурної спадщини «ТРАДИЦІЙНЕ ХАРКІВСЬКЕ КОЦАРСТВО» подано до Міністерства культури та інформаційної політики на розгляд для можливого включення до Національного Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

 

17 червня завершився етап підписання всіма сторонами Меморандуму про партнерство та співпрацю задля створення Краєзнавчого кластеру «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita»

17 червня завершився етап підписання всіма сторонами Меморандуму про партнерство та співпрацю задля створення Краєзнавчого кластеру «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita». Ініціаторами створення проєкту на початку року виступили директор Бібрської музичної школи Іван Герчаківський та регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ігор Гармаш.

Після проведення трьох стратегічних сесій був сформований пул зацікавлених сторін та перелік першочергових заходів.

Перший підпис на документі поставила директорка Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель. До неї доєдналися директорка Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації Ірина Гаврилюк та голова правління Громадської організації «Львів.Моц.Арт.3», всесвітньо відома диригентка Оксана Линів.

Під час святкування Дня Європи у місті Бібрка Меморандум підписали: Бібрський міський голова Роман Гринус,  Великогаївський сільський голова Олег Кохман, президент громадської організації “Опілля” Василь Лаба та директорка благодійного фонду «Спадщина.УА» Ганна Гаврилів.

Завершили легітимізацію документа Бурштинський міський голова Василь Андрієшин, Рогатинський міський голова Сергій Насалик та Бережанський міський голова Ростислав Бортник.

Отже, громади Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей за сприяння Українського центру культурних досліджень об’єднують зусилля щодо вивчення, популяризації об’єктів природної та культурної спадщини регіону, підготовки номінаційних справ про внесення їх до Переліку Всесвітньої культурної і природної спадщини та до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини, розробці рекомендацій щодо їх збереження, тощо.

———————————

Нагадаємо, що Іван Герчаківський та Ігор Гармаш організували 9 червня перший публічний захід у рамках реалізації проєкту «Краєзнавчий кластер «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita» – концерт класичної музики за участю музичних шкіл громад – учасниць проєкту: Бурштинської і Рогатинської Івано-Франківської області та Бібрської Львівської області. Захід приурочили до 230-річчя з дня народження Франца-Ксавера Моцарта, котрий жив та займався педагогічною і композиторською  діяльністю  на теренах Галицького Опілля.

Сесія «Робота закладів культури базового рівня в ОТГ»

17 червня фахівці Українського центру культурних досліджень провели сесію «Робота закладів культури базового рівня в ОТГ» на вебінарі для працівників культури Чернігівської області. Організатором заходу виступила Чернігівська філія Академії керівних кадрів культури.

Регіональний представник Сергій Марусій розповів про оптимізацію мережі закладів культури, створення центрів культурних послуг на прикладі Черкаської та Біловодської селищних громад.

Регіональний представник Ігор Гармаш зосередився на ключових законодавчих ініціативах національного рівня, комплексному підходу до діяльності закладів культури та диверсифікації джерел фінансування проєктів та програм у галузі культури.

Традиційно пожвавилося спілкування, коли звучали теми залучення коштів за рахунок грантових програм. Відчувалося, що учасники і учасниці заходу потребують додаткового навчання у цьому напрямку.

РЕФОРМА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ: МІРА ВТРУЧАННЯ В НАВЧАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

З 2016 року відбувається реформа мистецької освіти в Україні, яка викликає багато дискусій з боку викладачів, директорів, учнів, службовців. Іноді розпалюються  війни у фейсбуці, іноді вони виходять на шпальти газет. Процес триває понад 5 років, змінюються документи, які, на жаль не впливають на зміни системи в якісному розумінні.

«Згідно Закону України «Про освіту» (від 05.09.2017 р. № 2145 – VIII), Розділ ІІ Структура освіти, Ст.21 мистецька освіта належить до спеціалізованої освіти.

Це освіта мистецького спрямування, яка може здобуватися в рамках формальної, неформальної, інформальної освіти, спрямована на здобуття компетентності у відповідній сфері професійної діяльності під час навчання у безперервному інтегрованому освітньому процесі на кількох або всіх рівнях освіти та потребує раннього виявлення і розвитку індивідуальних здібностей.

Мистецька освіта передбачає здобуття спеціальних здібностей естетичного досвіду і ціннісних орієнтацій у процесі активної мистецької діяльності, набуття особою комплексу професійних, у тому числі виконавських, компетентностей та спрямована на професійну художньо-творчу самореалізацію особистості і отримання кваліфікацій у різних видах мистецтва.

Мистецька освіта включає:

  • початкову мистецьку освіту;
  • профільну мистецьку освіту;
  • фахову передвищу мистецьку освіту;
  • вищу мистецьку освіту.

Стандарти спеціалізованої освіти, крім стандартів вищої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах». (інформація за джерелом https://www.dnmczkmo.org.ua/mystetska-osvita/pochatkova-mystetska-osvita/ )

Щодо стандартів. Чи можна стандартизувати мистецьку освіту, враховуючі різні рівні підготовки учнів, різний природний потенціал, різні цілі, які ставлять батьки, вирішуючи віддати дитину в мистецьку школу? На думку багатьох дослідників – ні, це шлях в нікуди.

Абсолютно зрозуміло з практики, що винайти єдині КПІ оцінки роботи викладачів та успіху учнів не можливо. Тому втручання в навчальні програми, зміни атестаційних вимог – це шлях, який викликає обурення та відторгнення фахового середовища.

Відразу зауважу, що нові часи ставлять сферу перед новими викликами, які необхідно враховувати в роботі, тому трансформація та актуалізація навчальних процесів є надважливим завданням.

Чи є необхідність втручатись в мистецьку освіту, реформуючи її із середини?
Чи не краще, взяти за основу досвід
європейських країн, та спромогтися нарешті
створити такі правила гри
на ринку мистецької освіти, щоб заклади із задоволенням взяли в цьому участь?

 

В Україні створено Державний науково – методичний центр змісту культурно – мистецької освіти, який впроваджує вищеназвану реформу.

На офіційному сайті установи зазначена одна зі стратегічних цілей: «Розвиток людського капіталу». Це амбітна мета, враховуючи, що Держава має нарешті відповісти на питання «Якого громадянина ми бажаємо виховати»?

Для цього необхідно зрозуміти:

  • Які механізми для цього ми маємо використовувати?
  • Чи формуємо ми особистість та умови для вільного творчого самовираження?
  • Чи виховуємо «солдата», який має підпадати під стандарти, індикатори, тощо?

Враховуючи, що відповідей до сьогодні немає, беремось проаналізувати досвід Німеччини, яка також має аналогічну установу, що має назву «Deutscher Musikrat»  ( сайт  https://www.musikrat.de )

Найамбітнішим проєктом цієї установи є єдина конкурсна система «Jugend Musiziert,» яка існує понад 58 років, включає в себе систему проведення конкурсів молодих музикантів і співаків та спеціальні програми підтримки для початківців на Державному рівні.

Це система, яка існує над установами мистецької освіти, яка не втручається у внутрішні процеси, але одночасно виставляє вимоги щодо професійного майбутнього учнів, контролює рівень та впливає на рішення кваліфікаційних комісій під час атестації викладачів.

Для муніципалітетів – це є індикатором фінансування закладів мистецької освіти, відповідно до формули, вимоги до якої визначені на державному та земельному рівнях. Таким чином керівники освітніх установ в сфері культури зацікавлені брати участь в цьому процесі, тому що вони отримують повне фінансування на кожного учня – учасника конкурсу із врахуванням стандартної програми навчання та комунальних послуг. Ці показники мають бути враховані під час формування бюджету установи, який гарантовано буде отримано. В різних містах це має назву або субвенція, або стипендія міського голови на кожного окремого учасника процесу, яку отримає навчальний заклад.

Батьки також зацікавлені брати участь в конкурсній системі, тому що це не би яке полегшення для сімейного бюджету, особливо у випадку, коли дитина планує продовжувати навчання у фаховому коледжі чи академії. Для тих, хто не знайомий з німецькою системою навчальної музичної освіти: кожен предмет можна замовити окремо – з цього складається місячна вартість навчання від 60 євро (30 хвилин навчання спеціальності в тиждень) до 350-500 євро, в разі якщо дитина має бажання відвідувати інші предмети: сольфеджіо, музичну літературу, оркестр, додатковий інструмент, тощо. Також батьки розуміють – що участь у фіналах конкурсу – це прямий шлях до професійної мистецької освіти.

Окрім цього система передбачає рівні стартові умови для всіх учнів, які опановують гру на музичному інструменті не залежно від того, чи навчається дитина в державній, комунальній школі, відвідує гурток чи бере приватні уроки, та географічного розташування пункту навчання.

Чим це не готове рішення для
Міністерства культури та
інформаційної політики України,
яке працює над стратегією забезпечення
культурними послугами за місцем проживання та формуванням мистецької освіти?

В чому полягає ця система?

  1. Створення можливостей щорічно представляти здобутки учнів в рамках чітко визначених програмних критеріїв відповідно до вікового цензу.

На прикладі фаху «Скрипка» можна побачити, що дитина, яка вирішила навчатися скрипці має можливість взяти участь у наступних конкурсних номінаціях:

2021 рік – скрипка соло
2022 рік – квартет
2023 рік – камерний ансамбль
2024 рік – скрипка соло…..

На прикладі фаху «Фортепіано»

2021 рік – фортепіанні ансамблі (за категоріями «в 4 руки» та «для 2 фортепіано»)
2022 рік – фортепіано соло
2023 рік  – камерний ансамбль
2024 рік – фортепіанні ансамблі…..

Такий графік існує по кожному інструменту із чітким визначенням, до хвилини, тривалості перебування на сцені кожного виконавця в залежності від віку.

  1. Формування програм з вказанням обов’язкового твору сучасного німецького композитора, спеціально написаного для конкурсу в конкретний рік (як правило «технічного») та переліком творів на вибір в залежності від віку учня.

В даному напрямку виконується функція державного замовлення творів композиторам та вирішується питання репертуару для кожного окремого інструменту для різних викових груп. Необхідно зауважити про плідну співпрацю Deutscher Musikrat з німецькою спілкою композиторів (аналог Національної спілки композиторів України) та агенцією з авторських прав. Таким чином композитори також інтегровані в творчі процеси та мають постійну зайнятість.

  1. Система трьох рівневого проведення конкурсу

Січень – рівень району

Березень – рівень обласного центру

Початок червня – рівень держави

До місць проведення конкурсних відборів виставляються певні технічні вимоги щодо забезпечення якісними музичними інструментами: роялями, ударними інструментами, арфами, тощо. Це має забезпечити місцева влада. Тому не треба дивуватися, коли в маленькому місті Німеччини ми бачимо роялі марки «Steinway», якісні ударні інструменти, устатковані концертні зали за останнім словом техніки.

Окремо необхідно говорити про «мандруючі» щорічні  фінали конкурсів – це своєрідна музична олімпіада, право провести яку в своєму місті виборюють муніципалітети.

Враховуючи, що на фінальних змаганнях в середньому збирається до 2000 учасників, а сам фінал триває до 10 днів, це перетворює місто в музично – туристичну меку країни, куди з’їжджаються викладачі, журі, батьки, композитори та інші поціновувачі мистецької освіти. Система державної субвенції на устаткування концертних залів – необхідно зазначити, що під час проведення фіналу конкурсу задіяно від 7 до 10 різних концертних залів міста – це додатковий бонус для місцевої влади брати участь в переговорах про проведення фіналу.

  1. Щодо формування журі.

Інституція журі – це окрема тема. Це суб’єктне формування до якого входять викладачів ВИШів, зіркові виконавці відомі музиканти. Це є роботою, що гідно оплачується через «Musikrat».

Є система сертифікації із відповідною підготовкою. Брати участь в такому формуванні є з одного боку престижним, з іншого корисним.  Члени журі спостерігають за ростом учасників конкурсу та «придивляються» до майбутніх студентів.

  1. Система конкурсної оцінки

Існує система оцінки виступів із визначенням чітких критеріїв, виконання. Кожен критерій додає 1 чи 2 бали до загального результату.

Таким чином, не втрачається час на підведення підсумків з шикарними застіллями, тому що відразу після виступу конкурсанта, кожен член журі має здати свій оціночний лист розрахункової комісії з представників «Musikrat».

Максимальна кількість балів у фіналі  складає:

  • 25 балів – це 1 місце
  • 24 бали – 2 місце
  • 23 бали – 3 місце

Менш, ніж 23 бали – диплом за успішну участь в конкурсі.
Важливим є той факт, що переможців в кожній номінації та вікової категорії може бути більш, ніж один, що дає можливості іноді до 8 – 10 учасникам стати переможцями конкурсу.
Для кожного рівня конкурсу існують єдині критерії оцінки за тою лиш різницею, що на перших двох етапах, необхідно набрати прохідний бал для участі у наступному етапі.

  1. Призовий фонд – це система стимулів для молодих виконавців.

Про призовий фонд треба говорити окремо.

  • Проєкт співпрацює з об’єднанням молодіжних державних оркестрів, в яких фіналісти запрошуються брати участь в міжконкурсний період. Під патронатом «Musikrat» – впроваджується окрема програма практичної підготовки майбутніх музикантів
  • Система майстер класів, на які запрошуються фіналісти за рахунок «Musikrat» та генерального спонсора конкурсу
  • Можливість отримати безкоштовно в користування якісні музичні інструменти з державної та приватних колекцій, за умови щорічного проходження страхового огляду інструменту та обов’язковою подальшою участю в державній конкурсній системі.
  • Різноманітні заохочувальні та грошові призи.

Реалізація проєкту допомогло Державі вирішити надзадачу:

  • Збереження автономії закладів та навчальних процесів, в одно час стандартизувавши вимоги до тих, хто прагне присвятити життя музиці за допомогою ефективного інструменту – ЄДИНОЇ КОНКУРСНОЇ СИСТЕМИ.
  • Формування професійного мистецького ринку високого гатунку, про що ми зазначаємо, відвідуючи європейські оперні театри, концертні організації, фестивалі, та інші події, які дарують нам насолоду високим мистецтвом.
  • Об’єднати композиторів, музикантів, викладачів для участі в проєкті Державного рівня.
  • Надати мистецьким школам повноваження щодо самоорганізації – не втручатися в навчальні процеси тої категорії, яка прагне опановувати мистецтво для загального розвитку, або для себе водночас створивши систему підготовки кадрів для музичної сфери.

Ірина Френкель – заслужена артистка України; автор, організатор і продюсер міжнародних професійних мистецьких проєктів, зокрема, міжнародних фестивалів VINNYTSIA JAZZFEST, OPERАFEST TULCHYN.

Має вищу музичну освіту (фах – «скрипка»); захистила наукові роботи у Дунайському університеті (Австрія) за напрямками «Менеджмент культури» та «Культурна економіка».

Директорка «Українського центру культурних досліджень»

Авторка програми «Малі міста – великі враження», який був реалізований у 2018 та 2019 роках Урядом України.

Ініціаторка проєкту «Академія культурного лідера» з метою підготовки агентів культурних змін в малих містах та ОТГ.

Працювала концертмейстером камерного оркестру «Арката»; заступником директора Вінницької обласної філармонії; директором Департаменту культури Вінницької міської ради; радником Міністра культури України.

З 2017 р. очолює Український центр культурних досліджень.

На посаді директора Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель ініціювала та реалізувала наступні проєкти:

  • Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України;
  • «100 років культурної дипломатії».
  • «Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв».

Останні десять років зосереджена на розробці стратегічних документів у сфері культури, вивченні впливу культурної політики на брендування міст і територій та формування ідеї для культурно-економічного розвитку території на прикладах міст Вінниця, Жмеринка, Козятин, Тульчин та інших.

Отримала звання «Людина року» в номінації «Діяч культури та мистецтва» Вінницького обласного конкурсу (2018 р.) та «Корону Дня» за кращий культурний стартап 2017 року – фестиваль OPERAFEST TULCHYN.  Має вищу галузеву відзнаку «За досягнення в культурі та мистецтві». Нагороджена грамотою Верховної ради України «За заслуги перед українським народом».

Навчальний семінар “Керівник культури – драйвер позитивних змін у громаді”

16 червня 2021 року у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука відбувся навчальний семінар “Керівник культури – драйвер позитивних змін у громаді” для керівники відділів, відповідальних за галузь культури територіальних громад Львівської області.

Подію, в якій взяли участь більш ніж 60 осіб організував Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації.

Після вітального слова Директорки Департаменту з питань культури, національностей та релігій Ірини Гаврилюк свій виступ розпочав регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ігор Гармаш на тему «Державна політика у галузі культури».

Директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука Тетяна Пилипець презентувала досягнення колективу бібліотеки, фокусуючись на питанні «Чому саме галузь культури є базою для розвитку громади?».

Про специфіку розвитку та показники діяльності закладів культури у громадах розповів Колосовський Станіслав – менеджер з бренду та комунікації БО «Львівська освітня фундація».

Програму заходу завершив Ігор Гармаш, провівши інтерактивну сесію «Де шукати ресурси для розвитку установ та проєктів?». Ця частина програми викликала жваву дискусію в аудиторії. Тому й після відведеного часу на питання і відповіді у присутніх було бажання продовжити спілкування.

Представники Департаменту з питань культури, національностей та релігій Юлія Фис та Ілля Стефанський оголосили про намір провести для працівників галузі культури громад Львівської області низку триденних навчальних семінарів.

Нематеріальна культурна спадщина – ресурс для сталого розвитку громад

11 червня 2021 року у Гельмязівському Центрі розвитку творчості відбувся семінар-практикум «Нематеріальна культурна спадщина, як ресурс для сталого розвитку громад». У семінарі взяли участь старости сіл, працівники культури, освіти, представниці громадської організації «Жіночі ініціативи», молодь, жителі громади.

З вітальним словом на семінарі виступив голова Гельмязівської громади Іван Миколайович Тітаренко, який наголосив на важливості збереження, дослідження та розвитку нематеріальної культурної спадщини, адже це історія громади та її ресурси.

Регіональна представниця Українського Центру культурних досліджень Каць Ірина Рафаїлівна акцентувала увагу, що нематеріальна культурна спадшина проявляється у виконавському мистецтві, звичаях, обрядах, знаннях та практиці, що стосуються природи, традиційних ремесел та є джерелом самобутності та ідентифікації спільнот.

Алла Олефір – очільниця культури громади познайомила присутність з історичними фактами Гельмязова та навколишніх сіл та представила  фольклорний колектив «Плешканівські молодички», який нещодавно у відеоматеріалах  презентував технологію приготування солодкої страви «бузинник». Староста села Плешкані Олеся Семенець презентувала ці відеоматеріали та запросила на гостину до бузинових Плешканів.

Про проведення фестивалю – конкурсу «Мистецька Петрівка», присвяченого пам’яті фольклориста, композитора та керівника Троїстих музик Гельмязівського будинку культури Петра Лобунця, розвиток туристичних маршрутів у громаді, створення свого бренду, іміджу громади розповідали та надихали до нових ідей учасників семінару директор Іванова Т. В. та завідуюча відділу фольклору Савченко Н. М. Черкаського обласного центру народної творчості.

Знайомство з секретами приготування  «бузинника», бузинового квасу, наливки, вареників з бузиною, ревенем та іншими незвичайними начинками та стравами учасники семінару продовжили у селі Плешкані.

Завершився семінар у еко-хатині «Каленик», яка знаходиться у селі Каленики.

Джерело фото 

 

Гендерна рівність і сфера культури у контексті імплементації Конвенції ЮНЕСКО 2005 (огляд на основі регіонального моніторингу)

Богдана Стельмах
заступниця голови правління ГО «Волинський прес-клуб»,
фахівчиня з гендерних питань

Ірина Каць 
начальниця відділу регіональної політики та координації реформи
у сфері культури Українського центру культурних досліджень

 

Однією з ключових цілей Конвенції ЮНЕСКО 2005 року є розвиток прав людини й основних свобод. Вона передбачає свободу творчого самовираження та реалізацію політики гендерної рівності – як у контексті доступу жінок і чоловіків до культурного життя, так і участі в ньому. Це вимагає включення гендерного аспекту в стратегії і конкретні заходи в галузі культури.

Український центр культурних досліджень здійснив моніторинг реалізації політики гендерної рівності в контексті Конвенції ЮНЕСКО в 24 областях України. Згідно інформації, надісланої працівниками обласних державних адміністрацій, стає зрозумілим, що політика і заходи для просування гендерної рівності в секторах культури та ЗМІ на регіональному рівні не є системними. Гендерними питаннями на рівні обласних державних адміністрацій опікуються переважно департаменти сім’ї та молоді та департаменти соціального захисту. Через неналагоджену міжвідомчу комунікацію питання гендерної рівності в секторах культури та ЗМІ, а також заходи, спрямовані на підтримку жінок як творців, виробників і розповсюджувачів культурних заходів, товарів і послуг часто залишаються поза увагою бюджетних програм.

Зокрема, більшість заходів (тематичні дискусії, круглі столи, наукові конференції), зазначених як такі, що порушують питання гендерної рівності, стосувалися питань жіночого лідерства в контексті політичної участі жінок, протидії домашньому насильству і торгівлі людьми, гендерній освіті тощо. Окремі з названих заходів спрямовані на жінок, однак містять радше традиційний, стереотипний погляд на роль жінки у суспільстві – жінку-матір і «берегиню».

Водночас варто відзначити і ряд позитивних практик щодо включення гендерної складової у культурний компонент. Серед них:

  • круглий стіл «Подолання гендерних стереотипів» у Дніпрі для соціальної активності, творчого, нестандартного підходу бібліотекарів при роботі з молоддю в напрямку гендерної нерівності;
  • дослідження ЖОМГО «Паритет» гендерного обличчя Житомира і обговорення в межах урбаністичного фестивалю «Майстерня міста»;
  • фестиваль «Родослав» у Івано-Франківській області, який відкриває нові імена майстринь та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва;
  • фотоконкурс на Луганщині «Жінки та чоловіки – долаючи стереотипи», проведений в рамках комунікаційної кампанії коаліції «Луганщина. Жінки. Мир. Безпека» за проєктом Українського Жіночого Фонду;
  • виставка плакатів «Гендерна рівність/Мені Фіолетово» від IREX у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І.П. Котляревського;
  • мандруюча галерея «Women. Equality. Politics» (проєкт Американського Дому, Київ) та виставка листівок і постерів «Ґендерна рівність» за матеріалами IREX в Україні та ООН, спрямовані на заохочення у різносторонній участі жінок у культурному та суспільному житті були спрямовані – у Полтавській та Хмельницькій областях;
  • обласний та міжнародний ярмарки «Що може жінка», Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької на Чернігівщині тощо.

Переважна більшість навчальних програм, тренінгів, круглих столів, науково-практичних конференцій, практикумів тощо втілюються в регіонах з ініціативи, або у партнерстві з громадськими організаціями, що свідчить про посилення координації між місцевою владою та громадськістю з метою просування гендерної політики та підсилення участі жінок на рівні прийняття рішень. Але з іншого боку є ризик, що навчальні програми носитимуть разовий або тимчасовий характер, адже реалізуються, у більшості випадків, за підтримки міжнародних донорів.

У частині областей, зокрема Вінницькій, Харківській, Херсонській, Київській, Чернігівській, згідно отриманої інформації, затверджено програми, або плани дій із забезпечення гендерної рівності. Однак відсутня інформація, чи передбачають вони культурний компонент. Із іншого боку, ті хто зазначили про наявні регіональні культурні програми, не окреслили, чи присутній у них гендерний компонент і якщо так – у чому він полягає.

Лише чотири області – Рівненська, Тернопільська, Донецька та Хмельницька – інформують про наявність у регіонах органів та структурних підрозділів, які відповідають за гендерну рівність, а Вінницька – про створену Обласну міжвідомчу раду з питань сім’ї, гендерної рівності, запобігання домашньому насильству та протидії торгівлі людьми.

Департаменти культури обласних державних адміністрацій не подають інформації про зусилля зі збору даних про прогрес, досягнутий у забезпеченні гендерної рівності саме в секторах культури та ЗМІ, оскільки, наразі, не мають такої інформації.

Загалом із отриманої інформації можна зробити висновок, що політика і заходи для підтримки, визнання і просування жінок як художниць, діячок культури і/або творчих підприємиць (наприклад, забезпечення рівної оплати за рівну працю або рівний доступ до фінансування, програмами коучінгу або наставництва, заходи по боротьбі з дискримінацією та інше) на регіональному рівні не є системними, а носять фрагментарний характер.

Очевидно, що при підготовці інформації щодо імплементації Конвенції ЮНЕСКО 2005 по напрямку моніторингу «Гендерна рівність» не всі обласні державні адміністрації надали повну інформацію, а деякі з них взагалі не висвітлювали питання гендерної рівності. Очевидно, що серед представників влади в регіонах недостатньо знань з гендерних питань. Основні активності сконцентровані у громадському секторі, який залучає грантові ресурси для цього у міжнародних донорів.

У результаті аналізу отриманої інформації стали очевидними відсутність системного аналізу та брак даних про наявність гендерного компоненту в регіональних програмах у сфері культури, про вплив і залученість жінок і чоловіків у культурне життя спільнот. Водночас такі дані є вкрай важливими для розробки керівних документів і планів, а також моніторингу реалізації політики гендерної рівності у сфері культури та ЗМІ.

З огляду на це існує потреба в глибинному аналізі регіональних культурних програм, їх доопрацювань і освітніх заходів для представників закладів культури, депутатів, управлінь культури щодо реалізації політики гендерної рівності.

 

Біографії авторів статтей:

Ірина Каць 
начальниця відділу регіональної політики та координації реформи
у сфері культури Українського центру культурних досліджень

Начальник відділу регіональної політики та координації реформ у сфері культури, регіональний представник
Український центр культурних досліджень

– координація роботи з надання культурно-мистецьких послуг широкому загалу населення та формування нового культурного простору із врахуванням регіональних особливостей та використанням локальних культурних ресурсів;

– вивчення та обґрунтування пріоритетних напрямків охорони та розвитку культурної спадщини (нематеріальної та матеріальної), культур етносів, що проживають у регіоні; 

– супровід імплементації реформи Децентралізації в галузі культури на місцевому рівні;

– надання інформаційних, консультативних та інших послуг керівникам галузі культури об’єднаних громад (ОТГ), районів та органів місцевого самоврядування щодо.

 

 

Богдана Стельмах – заступниця голови правління громадської організації «Волинський прес-клуб», фахівчиня з гендерних питань

                                                        У 1996 році закінчила філологічний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Із 2005 року і до сьогодні – координаторка ВОГО «Волинський прес-клуб», менеджера проектів, тренерка.
У 2014 – 2017 роках була представницею ГО «Інститут масової інформації» у Волинській і Рівненській областях.
Із 2009 року і до сьогодні – регіональна представниця Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. 

Керівниця й координаторка більше 20 проєктів та ініціатив, спрямованих на підвищення професійних стандартів журналістики, партнерству громадських організацій та ЗМІ з органами влади й місцевого самоврядування, впровадження демократичних цінностей, розвиток правової культури громадян, утвердження рівних прав жінок і чоловіків у суспільстві. 

Співавторка посібників «Гендерна абетка для українських медіа» (2013 р.) та «Гендерна чутливість українських медіа» (2018 р.).

 

 

Міжнародна науково-практична конференція «Природно-ресурсний та етнокультурний транскордонний потенціал Гуцульщини в Україні та Румунії: проблеми збереження та сталого розвитку»

Український центр культурних досліджень в рамках Меморандуму про співпрацю з Карпатським біосферним заповідником виступає партнером в організації Міжнародної науково-практичноїконференції «Природно-ресурсний та етнокультурний транскордонний потенціал Гуцульщини в Україні та Румунії: проблеми збереження та сталого розвитку», яка відбудеться 28 жовтня 2021 року у онлайн-форматі.

Бажаючих взяти участь у роботі конференції просимо до 15 вересня 2021 року надіслати на електрону адресу оргкомітету картку учасника та матеріали доповідей, які передбачається опублікувати в електронному та паперовому вигляді.

Адреса оргкомітету конференції:

Карпатський біосферний заповідник,

а/с 8, м. Рахів, Закарпатська область, Україна, 90600

Тел. (03132) 22193; факс: (03132) 22632;

e-mail: cbr-rakhiv@ukr.net; http://cbr.nature.org.ua.

Для розгляду пропонуються наступні питання:

1. Дослідження, проблеми збереження та сталого використання природно-ресурсного потенціалу Гуцульщини в транскордонному культурному контексті.
2. Вплив екологічного стану навколишнього середовища на збереження феномену гуцульської етнокультури.
3. Дослідження специфічних гірських умов соціально-економічної діяльності, зайнятості та культурної діяльності в умовах глобалізаційних викликів.
4. Вплив кліматичних змін на стан біологічного різноманіття та збереження культурних цінностей Гуцульщини.
5. Підготовка номінаційного досьє для включення до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства, із робочою назвою «Культурні практики та унікальність гуцульського фольклору в Україні та Румунії через транскордонну співпрацю».
6. Взаємодія між об’єктами, що охороняться Конвенцією про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини та Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини.
7. Транскордонна співпраця із збереження природних та культурних цінностей.
8. Створення транскордонного українсько-румунського біосферного резервату у Марамороських горах.

Формат роботи конференції – дистанційний (ізвикористанням платформи Zoom), передбачаються пленарні та секційні доповіді.

Вимоги до оформлення матеріалів доповідей

Матеріали до виступів обсягом до 5 сторінок українською, англійською або румунською мовамиподаються електронною поштою, набраними у редакторі Microsoft Word. Шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 10, інтервал – одинарний, перший рядок абзацу – відступ 0,85 см. Формат паперу – А5 (книжковий). Поля: верхнє і нижнє – 2 см, ліве і праве – 1,5 см. Таблиці і рисунки розміщуються у тексті.

Порядок розміщення матеріалу:

у першому рядку зліва індекс УДК, через рядок по центру – назва статті великими літерами;

через рядокініціали та прізвище автора (авторів), нижче – назва установи, місто та країна;

через рядок, українською та англійською мовами – прізвище та ініціали автора (авторів), назва статті та анотації (не більше 60 слів кожна); 

через рядок – основний текст. Список використаної літератури подається в кінці публікації, розмір шрифту – 9 (слово “Література” не ставиться).

Оргкомітет конференції залишає за собою право відхиляти матеріали, що не відповідають наведеним правилам та основним тематичним напрямкам конференції.

Картка учасника міжнародної науково-практичної конференції

«Природно-ресурсний та етнокультурний транскордонний потенціал Гуцульщини в Україні та Румунії: проблеми збереження
та сталого розвитку»

Прізвище………………………………………………………………………….

Ім’я………………………………………………………………………

По батькові………………………………………………………………………….

Посада………………………………………………………………………..

Вчене звання, науковий ступінь……………………………………………………

Установа, адреса ………………………………………………………………………

Телефон…………………………

Електронна пошта……………………………….

Секція……………………………………………………

Форма виступу: (підкреслити):   Пленарна доповідь     Секційна доповідь

Назва доповіді

Коментарі

«……..»………………………2021 р.підпис

 

Перше повідомлення на сайті Карпатського біосферного заповідника

Краєзнавчий кластер «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita» починає публічну діяльність

9 червня відбувся перший публічний захід у рамках реалізації проєкту «Краєзнавчий кластер «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita».

Ліцей ім. Миколи Лебедя в селищі Нові Стрілища, що на львівщині, гостинно відчинив двері для концерта класичної музики за участю музичних шкіл громад – учасниць проєкту: Бурштинської і Рогатинської Івано -франківської області та Бібрської Львівської області.
Захід приурочено до 230-річчя з дня народження Франца-Ксавера Моцарта, котрий жив та займався педагогічною і композиторською  діяльністю  на теренах Галицького Опілля.
Під час концерту прозвучали твори Й. Гайдн,  А. Вівальді,  В. А. Моцарт у  виконанні учнів Бурштинської, Бібрської та Рогатинської музичних шкіл.
У заході також взяли участь:

  •    регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ігор Гармаш;
  •    голова громадської організації «Опілля» Василь Лаба;
  •    начальниця відділу культури  Бібрської територіальної громади Люся Сурмач;
  •    директорка Новострілищанського ліцею Оксана Турчин;
  •    директор Рогатинської музичної школи Ігор Бачинський;
  •    директорка Бурштинської музичної школи Оксана Королевич.

Після концерту учасники відвідали культурно-туристичний центр «СОКІЛ», де його керівних Тарас Гринчишин провів екскурсію виставкою «Іван Франко… Мова нумізматики».
Захід відбувся завдяки наполегливості та енергії Івана Герчаківського, директора Бібрської музичної школи та випускника Академії культурного лідера 1.0.

———–

Проєкт «Краєзнавчий кластер «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita» ініційовано Українським центром культурних досліджень у 2021 році. В його рамках підписано Меморандум про співпрацю низкою культурних та краєзнавчих організацій та головами громад Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, на території яких реалізується проєкт.