Ірина Френкель,
директорка Українського центру культурних досліджень

Сучасний світ диктує нові правила і нове сприйняття сфери культури. Починаючи із 80-х рр. ХХ ст. роль культури у світі розглядається як креативна складова розвитку економічного сектору. Спочатку це тлумачилось як отримання конкретного прибутку та залучених коштів, пізніше як менеджмент та маркетинг у культурних установах. Після спроб визначити важливість культури за допомогою конкретних економічних чинників було вивчено вплив культури на економіку конкретних міст та територій.

В Україні першими, хто звернув увагу на економічний чинник культурного ресурсу була громадська організація «Інститут культурної політики». Проєкт, що був ініційовані ГО – «PLAN Z» , був першою спробою вивчити можливості культурного ресурсу в Україні та напрацювати концепцію для малих міст та новостворених об’єднаних територіальних громад в напрямку культурно – економічного розвитку[1]

В рамках проєкту, який тривав понад два роки, було досліджено можливості малих територій для розвитку креативної економіки та за допомогою методології «інвазивного втручання» відбулась «культурна інтервенція» в матерію міста, що дозволило напрацювати напрямки подальшої роботи з питань культурної трансформації на державному рівні. По закінченню проєкту у листопаді 2016 року відбулась Перша всеукраїнська конференція для міських голів малих міст України  «Місто як діалог. Чотирьохмірне моделювання розвитку: суспільство, свідомість, самореалізація, субсидіартність». Вперше говорили про можливості культури та креативний розвиток малих територій. Презентація успішних кейсів країн Східного партнерства, що були обговорені під час конференції, довела те, що Україна відстає від загальносвітових процесів щодо культурно – економічного розвитку малих територій на 50 років.

Вперше було поставлено питання: «Що може стати маркером, який відрізняє один населений пункт від іншого, регіон від регіону та країну від країни?»

Культурні і креативні індустрії мають стратегічний потенціал і сприяють розумному, сталому і комплексному зростанню регіонів та міст. Використання креативних технологій капіталізує міста, створюючи передумови для збільшення інвестиційної привабливості та самоідентифікації.

ЗГІДНО ДОСЛІДЖЕННЯ  UNCTAD ІСНУЮТЬ ЧОТИРИ БАЗОВІ ГРУПИ ДЛЯ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ:

• Культурна спадщина: традиційна культура (ремесла, фестивалі тощо); культурні пам’ятки (музеї, бібліотеки, місця розкопок, тощо);
• Мистецтво: образотворче мистецтво (скульптура, фотографія тощо); виконавче мистецтво (вокал, драматичне мистецтво, тощо);
•  Медіа: публікації та видавництво; аудіовізуальні твори (фільми, телебачення, радіомовлення); нові медіа (цифровий контент, відеоігри тощо);
• Функціональний креатив: дизайн (архітектура, іграшки, ювелірні вироби); креативні послуги (реклама, цифрові й культурні послуги).

До культурної спадщини України без перебільшення відноситься Гастроспадщина, яку можна розглядати комплексно комодифікуючи традиції та створюючи креативні культурно – туристичні кластери

Найбільш перспективна сфера України для розвитку креативних індустрій, кластерів та стартапів це матеріальна та нематеріальна культурна спадщина, ремісничі осередки та культурно – історичний потенціал.

Враховуючи загально світову статистику – понад 75% туризму пов’язані із туризмом вражень. Що шукають люди? Як вони прагнуть проводити свій час?

За результатами моніторингу прагнень українських внутрішніх туристів, що було здійснено Українським центром культурних досліджень у 2020 році понад 80% від загальної кількості туристів пов’язують власний відпочинок з культурними враженнями: відвідання старовинних замків та споруд, культурних подій та фестивалів. Понад 15% від загальної кількості пов’язано із гастротуризмом – бажанням відкрити для себе нові смакові враження, вивчити історію та традиції народів, що мешкають в країні.

З одного боку, Гастроспадщина України – це економічний ресурс, який станом на сьогодні потребує ретельного вивчення задля подальшого впровадження креативних стартапів. З іншого, необхідно взяти до уваги ратифіковані в Україні документи, а саме завдання Конвенцій ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини та про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження – що дає нам підстави розглядати гастрономічну спадщину як культурну спадщину, що має власні традиції та культуру. Саме ця складова є потужним базисом для розробки ідеологій стартапів задля подальшого економічного ефекту для розвитку територій.

Український центр культурних досліджень запровадив проект «Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв» в жовтні 2020 року

Центр – це культурно – просвітницька установа, головним завданням якої є науково – методичний супровід імплементації Конвенцій ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини та про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження. Працівники центру ретельно вивчають нематеріальний культурний ресурс країни та його вплив на економіку регіонів. Наразі,  за підтримки Українського культурного фонду  – «Дослідження гастроспадщини України: традиції гостинності та культури приготування страв, як основи для розвитку креативних індустрій регіонів».

ЩО ТРЕБА РОЗУМІТИ ПІД ГАСТРОНОМІЧНИМ ТУРИЗМОМ?

Для багатьох мільйонів туристів гастрономія перетворилась на важливу складову туристичних вражень, незалежного від того, чи повертаються вони до знайомих туристичних маршрутів з метою повтору смачних вражень, чи здійснюють далекі подорожі задля пошуку нових, особливих кулінарних зисків.

Прямопропорційно до зміцнення глобалізаційних процесів у світі, споживачі туристичного продукту в більшості намагаються отримати автентичні враження.

Гастрономія є важливою складовою регіональної /місцевої культури та побуту. Саме в Гастроспадщини та її традиціях  закладено елемент місцевої автентичності та потужний потенціал для підсилення туристичних пропозицій на ринку.

Гастрономічний туризм пропонує подорожі до гастрономічних регіонів, які передбачають будь – які види туристичної діяльності: від відвідання виробників продуктів, гастрономічних фестивалів та продуктових ярмарків або фермерських ринків.

Гастрономія в контексті туризму включає в себе з одного боку поєднання продуктів, послуг та видів діяльності, що підкреслюють унікальність та неповторність традицій місцевості, з іншого талант і творчий потенціал осіб, які готують страви та знайомлять з традиціями частування.

Продукти, які складають основу гастрономічного туризму, мають бути пов’язані із регіоном, його культурою та мати власну історію або легенду. Якісні гастрономічні продукти надовго залишаються в пам’яті туристів.

Що необхідно знати, щоб сформувати гастрономічний кластер?

Рекомендовані заходи для поліпшення якості продуктів і вражень в області гастрономічного туризму включають:

• Розробку конкуренто – спроможної пропозиції, яка базується на автентичних традиціях;
• Захист та визнання місцевих продуктів за допомогою спеціального маркування та зазначення місця походження;
• Забезпечення фахового рівня людського ресурсу;
• Забезпечення передачі знань та традицій культури приготування страв;
• Гарантування безпеки продуктів;
• Встановлення зв’язків між продуктами та регіонами шляхом розвитку гастрономічних туристичних маршрутів;
• Відродження окремих туристичних маршрутів за допомогою розвитку ринків, кооперацій, тощо

ЗНАЧЕННЯ ГАСТРОНОМІЧНОГО ТУРИЗМУ ДЛЯ РЕГІОНУ

Гастрономічний туризм – явище місцеве, універсальне яке може стати порталом для входження в місцеву культури, знайомство з творчістю (фольклорні традиції), природою (екологією) та місцевим одягом. Гастрономічний туризм охоплює понад 30% туристичних витрат на глобальному рівні, що позитивно впливає на місцеву економіку, зайнятість населення та збереження культурної спадщини. Гастротуризм створює унікальні можливості для туристичного маркетингу та стратегічного брендингу територій. Гастрономічні пропозицій пожвавлюють диверсифікацію цільової аудиторії та впливають на створення кроссекторальних партнерств.

ЗНАЧЕННЯ ГАСТРОНОМІЧНОГО ТУРИЗМУ ДЛЯ УКРАЇНИ. НЕ БОРЩОМ ЄДИНИМ

Доки країна зайнята внесенням борщу до репрезентативного списку ЮНЕСКО, українці поступово втрачають деякі елементи власної кухні на зовнішній арені. Чи не настав час стратегічного підходу до гастрономічного ресурсу України, шляхом внесення елементу «Традиції гостинності українського народу» до кращих культурних практик ЮНЕСКО?

Створення visible profile України як країни з міцними традиціями гостинності, який складатиметься з пазлів різних профілів гастрономічних брендів регіонів, значно підвищить позиціювання України на туристичному глобальному ринку. Враховуючи світову пандемію та короткострокові поліпшення ситуації, саме гастрономічний туризм може стати інструментом залучення зовнішніх туристів для країни, що напряму вплине на економічний стан громад, зокрема туристичної та культурної сфер.

[1] [1] 1 квітня 2014 року в Україні стартувала реформа Децентралізації. На той час культурна сфера опинилася за лаштунками реформи , враховуючи радянське трактування завдань сфери та відсутність відповідного досвіду з культурно – економічної трансформації.

Ярмарки та фестивалі – це дві публічні події, які подобаються більшості з нас. Однак багато людей використовують ці два слова як взаємозамінні, ігноруючи невід’ємну різницю між цими двома подіями. Ключова відмінність між ярмарком та фестивалем – це їх асоціація з культурою та релігією; фестивалі часто асоціюються з релігією та культурою, тоді як ярмарки – ні.

У загальному сенсі ярмарок можна охарактеризувати як зібрання людей для різних розважальних або комерційних заходів. Однак важливо відзначити, що слово «ярмарок» може відноситися до різних речей у різних місцях.

Фестиваль має два основних значення: він може ставитися до події, яка зазвичай відзначається спільнотою, як правило, з культурних або релігійних причин, або до серії концертів, п’єс або фільмів.

Для порівняння: ярмарок – це зібрання кіосків і атракціонів для громадських розваг; фестиваль – святкування події з релігійних або культурних причин або, організована серія вистав, концертів, фільмів тощо. Резюмуючи, хоча два слова ярмарок і фестиваль часто використовуються як синоніми, між ними є різниця. Основна відмінність ярмарку від фестивалю – це асоціація фестивалів з релігією і культурою. Оскільки вони зазвичай пов’язані з цими елементами, у них також є свої унікальні традиції та ритуали.

Але. Як це все побачити та порівняти? Дуже просто! Потрібно поїхати на тематичний фестиваль, який організовується на території, яка вас найбільше цікавить. Повірите, це – найкращий спосіб відчути різноманіття культури, поспілкуватися з її носіями, поспостерігати за стародавніми традиціями, побачити красу природи та архітектури, яка її оточує.

17 липня 2021 року у селі Чернятин Северинівської територіальної громади Жмеринського району, на березі озера річки Рів, відбувся обласний фестиваль «МалинаФест».
На фестивалі були представлені тематичні локації (світлиці) територіальних громад Жмеринського району, виставки майстрів народного мистецтва, майстер – класи, презентація страв традиційної української кухні тощо. Яскраве доповнення фестивалю –  спортивна програма заходу: футбол на воді, змішаний волейбол, перетягування линви, метання гирі, дартс, прогулянки на вітрильних катамаранах та човнах. Для дітей передбачено веселі конкурси, цікаві розваги та смачні призи.
Родзинкою фестивалю стало встановлення Національного рекорду України – найбільший малиновий пиріг. Що ще було зі смаком малини на фестивалі? Пиріжки з малиною, малинові наливки, малинові панкейки, сирники з малиновим желе, пісочні тарталетки з малиновим варенням, малинове морозиво, малинові торти, квашена капуста з малиною, малиновий фруктовий борщ та навіть реберця та карасі під малиновим соусом. Кожен гість фестивалю мав змогу скуштувати смаколики та взяти участь у благодійній акції на підтримку онкохворих діток, які проживають в Северинівській громаді. Організатори фестивалю поставили за мету також привернути увагу до громади, яка вміє вирощувати малину. Особливо славиться цими смачними ягодами село Чернятин, що входить до складу Северинівської ОТГ. Малиною тут займаються мало не в кожному господарстві, роблять це протягом багатьох років. Неспроста саме цей населений пункт обрали місцем проведення «Малина Фест».

З чого випікався 18-метровий малиновий пиріг, що  підкорив рекорд України! 60 кілограм муки, 80 яєць, 17 кілограм цукру, 12 кілограм свіжих ягід малини, малиновий джем та велика  майстерність господинь Северинівської громади. З гарним настроєм та гастрономічним натхненням вони  додали так багато  інгредієнтів до 18-метрового малинового пирога, який потрапив до Книги рекордів України. Ось їх прізвища: Марія Шпирлова, Наталля Антонова та її донька Альона Антонова, Любов Кириченко та Олена Казановська,  їм вдалося спекти рекордне диво і нагодувати усіх гостей фестивалю. Представниками Національного Реєстру Рекордів України було оголошено, що 18-метровий пиріг Северинівської громади дійсно найбільший в країні, і він потрапляє до Книги рекордів Україні.

На запрошення організаторів на фестиваль з’їхалися ярмарки з різних куточків України, які пропонували продукцію національного виробництва та проводили майстер-класи. Тут можна було придбати вишиванки, посуд та вироби із глини, сувеніри, закарпатське вино, сир та вітамінні набори з меду та малини.

Для учасників фестивалю було проведено призову лотерею: кожен мав змогу придбати квиток та стати учасником розіграшу подарунків від спонсорів. Зібрані кошти будуть передані на лікування онкохворих діток громади, а переможці лотереї стали власниками 10 велосипедів та грошової винагороди на путівку від туристичної фірми «Гермес Тур».
На гостей фестивалю чекали виступи неперевершених майстрів – артистки Одеського національного академічного театру опери та балету, землячки с.Чернятин Тетяна Муляр, зразкового аматорського колективу «Крикухи» Сьомацького сільського клубу, народного аматорського колективу «Вусачі» Браїлівського будинку культури, солістки Катерини Шляхетнюк, жіночого вокального ансамблю «Гонорові пані» Олександрівського сільського клубу, скрипальки Надії Рудик, народного аматорського колективу «Берегиня» Токарівського сільського будинку культури, хору Олександрівсього сільського Будинку культури, народного аматорського інструментального гурту «Кордон» та Олександра Сидорука.

Гостей фестивалю привітали –  колоритний фольклорний гурт «Мокоша» Вінницького фахового коледжу культури і мистецтв імені Леонтовича, академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії, керівник зразкової майстерні естрадного мистецтва Віра Майборода, драйвовий гурт «Фанфари Купали».

На фестивалі були нагородження, зокрема тим хто пригощав всіх гостей малиною:  господарі найбільших малинових плантацій Віктор Нікітов, Андрій Гулеватий, Максим Мацанюк, Олег Бакулін, Володимир Васютинський, Євген Рудоман, Віталій Бевз, Олег Лавринюк, Софія Пальонко, Юрій Бондар, Олександр Мельник, Віктор Петрук, Галина Муляр, Галина Курілін, Олег Григорук, Дмитро Григорук, Ярослава Білоус та Ігор Бодян.

Підсумовуючи, фестиваль МалинаФест  за своєю формою більш схожий на ярмарок. Ярмарок МалинаФест, в першу чергу, передбачає популяризацію гастрономічних особливостей, народних ремесл, традицій Вінниччини та є важливим, іміджевим для області.

Завдяки МалинаФесту, сотні товаровиробників мають можливість заявити про себе, а гості свята – познайомитися з їх продукцією та відпочити під час розважальної програми за участю відомих українських колективів, посмакувати українською кухнею, взяти участь у різноманітних майстер-класах та просто провести час з сім’єю.

Северинівська громада Жмеринського району Вінницької області, в свою чергу, прагне популяризувати як економіку громади, так і її туристичний потенціал. Ярмарок  «МалинаФест» –  чудова можливість стати частиною яскравого дійства з малиновим присмаком, запросити гостей посмакувати малинові солодощі, показати унікальність малинового краю. Це є промоція Северинівської ТГ як потужного аграрного центру Вінниччини із привабливим інвестиційним кліматом, а також популяризація агросфери як перспективного напрямку ведення бізнесу.

15 липня 2021 року у місті Дніпро вперше пройшла стратегічна сесія «Міські бібліотеки Дніпра. Майбутнє». Зустрілися представники міської влади, Асоціації міст України, Українського центру культурних досліджень,  Міністерства культури та інформаційної політики України, благодійного фонду «Бібліотечна Країна»,  бібліотекари міста та представники громадських організацій  (майже сотня людей).

Основним завданням стратегічних сесій є не лише аналіз актуальних обставин та визначення мети й завдань, а подальше забезпечення можливості налагодження механізмів  до їх реалізації. Враховуючи таку потребу, проведення стратегічної сесії вимагає дотримання наступних вимог. Перше і головне – жорсткий відбір учасників. Не компетентні, не мотивовані, випадкові учасники можуть звести нанівець не лише приготування до проведення але й подальшу реалізацію планів. На жаль частими є залучення до участі у стратегічних сесіях осіб, що не мають належних знань, повноважень чи, що мабуть найгірше, ціннісних установок щодо роботи даної організації. Але на цей раз у залі були присутні представники влади міста, науковці, користувачі, всі ті хто користується бібліотечними послугами та спостерігає за розвитком бібліотек.

Важливим також є залучення зовнішнього модератора. Сесію проводив Благодійний фонд Бібліотечна Країна Жива сучасна бібліотека – БФ Бібліотечна країна, фасилітатор Тамара Сухенко. Спеціаліст та практик високого класу, яка  відповідала за процес роботи групи, є фахівцем своєї справи, має навички роботи в групі, володіє креативними методиками.

Головне під час проведення стратегічних сесій – визначення першого кроку. В тому числі термінів та осіб, що їх виконують. При розгляді широких і довготривалих питань є надзвичайна спокуса забувати про подальшу їх реалізацію. Тому, обов’язковим етапом є прийняття відповідальності за подальше втілення напрацьованих кроків і складання планів, завдань, визначення строків та реалізаторів всього напрацьованого. Ігнорування цього правила неминуче призводить до вільного трактування суті і термінів завдань, переписування пріоритетності та інших пристосувань. «Це виклик часу, це виклик держави, ви знаєте, що сьогодні у Верховній Раді розглянуть законопроєкт про внесення змін до Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу», який змінить наші бібліотеки, – це будуть публічні бібліотеки, і одна система, що об’єднуватиме дітей та батьків. Ми у форматі діалогу поговоримо із спільнотою бібліотекарів Дніпра, вислухаємо громадськість. Ми разом плануємо напрацювати рішення, які допоможуть реорганізації і оновленню бібліотек міста», – розповіла заступниця міського голови, директорка Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Ксенія Сушко.

Стратегічна сесія що пройшла у м. Дніпро, стала не самоціллю, а першим кроком до наполегливої праці, участь в якій братимуть усі її учасники. Потреба, а навіть можливість проведення стратегічного планування випливає із наявності мотивованих та компетентних членів спільноти, об’єднаних цінностями та спільною метою. Коли ж їх немає – то варто використовувати інші методи , серед яких просвітництво, рекрутинг та зв’язки з громадськістю. Саме такою  на зустрічі була тема, яку озвучила Наталія Морозова – начальник відділу НКС Українського центру культурних досліджень: «Питання стратегічного розвитку бібліотек на прикладах українських і закордонних установ». «Стратегія є рамковим документом, що формує бачення, визначає пріоритети, завдання та основні дії для досягнення якісних змін у бібліотечній справі України», – сказала вона. Метою стратегії є визначення ключових проблем розвитку бібліотечної справи, пріоритетів діяльності бібліотек у забезпеченні сталого розвитку місцевих громад, напрямів, завдань та основних дій, спрямованих на їхню реалізацію. Сталий розвиток демократичного громадянського суспільства – дотримання прав і свобод людини, примноження людського, соціального, інтелектуального, технологічного, природного та фінансового капіталу держави. Є впевненість що  все разом реалізовуватиметься органами державної влади, органами місцевого самоврядування, бібліотечними закладами, установами освіти, науки і культури, професійними громадськими об’єднаннями. Тому сьогодні важливо визначити роль, місце і статус бібліотек. Бібліотека у ХХІ столітті. Яка вона? Місце для самореалізації, де всі можуть прочитати лекцію, провести зустріч? Простір для навчання і розвитку? Концертна площадка? Конференц-зала? Просто будівля, де можна скористатися безкоштовним Інтернетом, без необхідності замовляти чергову чашку кави? Багатофункціональний простір? Сакральне сховище книг у центрі міста? «У сучасному світі бібліотека – це соціальний простір, вважає фасилітаторка, співзасновниця БФ «Бібліотечна країна» Тамара Сухенко, бо наразі основний фокус йде не на книжки, а на людей. І бібліотеки у Дніпрі поступово повинні перетворюватися на комунікаційний майданчик, де можна спілкуватися, зустрічатися з однодумцями, робити спільні освітні проєкти і читати».

Позаштатна радниця міністра культури та інформаційної політики, креативна директорка міжнародного книжкового фестивалю «BookSpace» Юлія Лактіонова підкреслила: «У форматі діалогу ми сьогодні розширятимемо межі стандартної роботи бібліотеки. Щоб приходила молодь, там повинні бути свіжі та актуальні книжки (оновлення бібліотечного фонду), а також створення медіапростору, де ти можеш бути учасником дискусії, побувати на безкоштовному коворкінгу – спільному просторі, де об’єднуються люди з різною зайнятістю, і для молоді (студентства) це дуже важливо. А до всього того можна випити кави та погортати сучасну та цікаву книжку».

І одним з головних питань на сесії – законотворчість, – поділився голова БФ «Бібліотечна країна» Ігор Степурін: «Із ухваленням змін до Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» стане менше бар’єрів, наприклад, можна буде відкривати книгарні одразу у бібліотеці, заклади зможуть надавати платні послуги, і бібліотеки не можна буде зачиняти чи припиняти їх діяльність без згоди громад». «Ми бачимо, що людей не влаштовує те, що зараз є з бібліотеками. Ми повинні їх модернізувати. У наших планах створювати так звані хаби і єдину систему, де буде цікаво і дитині, і дорослому. Плануємо зробити і кав’ярні, і навіть єдину електронну систему (електронні книжки, аудіокнижки тощо)», – сказала голова постійної комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської міської ради Наталя Демідова.

Стратегічна сесія відбулась. Сподіваємося на творчу та плідну співпрацю.

Учасники – представники влади:
Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директор департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Сушко Ксенія Анатоліївна
Заступник начальника управління – начальник відділу культурно-мистецьких заходів управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради – Кудряшова Людмила Василівна
Заступник начальника управління – начальник відділу інфраструктури галузі культури міста управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради – Бородін Максим Олександрович
Головний спеціаліст відділу культурно-мистецьких заходів управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради – Волик      Олена   Юріївна
Головний спеціаліст відділу культурно-мистецьких заходів управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради – Онискевич Євгенія Леонидівна.

Учасники – представники бібліотек міста:
Дніпровський Міський Комунальний Заклад культури “Централізована система публічних бібліотек для дорослих” (дмкзк цспб) – директор закладу Соболь Ріта Василівна
Міський комунальний заклад культури “Централізована система бібліотек для дітей” – керівник закладу Бардукова Юлія Анатоліївна
Комунальне підприємство “Музей історії Дніпра” Дніпровської міської ради – директор Репан Олег Анатолійович.
Представники громади міста Дніпро.

Ірина Френкель,
директорка Українського центру культурних досліджень

КОРОНА? CORONA?! COVID – 19!

Як працівникам культури, нам достеменно відомо, який збиток нанесла пандемія нашій сфері. Відповідно, починаючи із середини березня місяця 2020 року ми бачили як руйнується ринок, який потужно розвивався останні п’ять років та несподівано був поставлений на паузу. Різні сфери загальмувались в своєму розвитку. Потім почалось змагання: Хто більше постраждав? Лише працівники культури ввічливо мовчали.

Локдаун 1.0

Коли почався секвестр бюджету, найбільші збитки у фінансуванні понесла саме культура. Наприкінці квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України було презентовано план виходу з карантину, в якому сфера культури взагалі не згадувалась. Реакція на документ була різною – саме в цей момент стала відчутною чітка грань між «бюджетною» культурою обласного і міського рівнів та потужними національними закладами і незалежними креативними індустріями, робота в яких до початку пандемії набирала обертів, які не лише яскраво презентували нові культурні та мистецькі продукти а й формували нові кооперації з донорськими інституціями, міжнародними мистецькими установами та бізнесом.

12 травня 2020 року на акцію «Стоп культурний карантин»
вийшла так звана «незалежна» культура.
Тисячі промінів освітили нічне небо.

Посил, який обійшов не лише українські ЗМІ а й зарубіжні, вражав світових політиків, відомих діячів та пересічних громадян: «Якщо нас не чують, нас побачать». Культуру побачили!

Після акції «Стоп культурний карантин» відбулись перші зустрічі парламентерів незалежного сектору креативних індустрій з представниками влади та депутатами. В літку 2020 року було оголошено про нову програму Українського культурного фонду «Інституційна підтримка», завдяки Олександру Ткаченко, який очолив Міністерство культури та інформаційної політики України з червня 2020 року. Але навіть цей потужний крок не вирішував проблем галузі, яка почала втрачати фахівців . Були ознаки руйнування зв’язку «Глядач – культурний продукт». І якщо незалежний сектор почав створювати нові форми взаємодії, бюджетна культурна сфера в більшості своєї залишалася на «карантині».

Перші опитування Українського центру культурних досліджень закладів культурної сфери незалежно від форми власності та працівників культури у березні – квітні 2020 року доводили розпач та нерозуміння ситуації. Вже в травні місяці, відбулось повторне опитування з якого стало зрозумілим, що  незалежна культурна сфера почала активно працювати в інтернет просторі, національні театри та концертні організації розпочали он – лайн концерти, оприлюднювалися архівні записи театральних вистав, концертних програм, оперних постановок. Поступово підтягувались де які обласні заклади. Слова «стрім», «ZOOM», он – лайн вистави та виставки – увійшли в лексикон працівників культури. Але це жодним чином не впливало на фінансовий стан установ.

Вперше прийшло розуміння відсутності культури споживання
культурного продукту он – лайн та неготовність
цільової аудиторії сплачувати за це.

Так вперше постало питання формування діджитальної аудиторії – споживачів онлайн культурного продукту. З боку органів місцевого самоврядування також було відсутнє розуміння, яким чином можна спрямувати кошти, що заплановані на проведення «офлайн» культурних та мистецьких заходів на створення принципово нового культурного контенту з метоюпрезентації власних культурних надбань на діджитальному культурному ринку.

Локдаун 2.0

Оговтавшись від першого шоку, галузь культури в липні – серпні місяці 2020 року отримала дозвіл на відкриття установ в дуже обмеженому форматі, що не виправляло фінансової ситуації, але стало ковтком свіжого повітря і дарувало радість від першої зустрічі з глядачем та надію на повернення повноцінного культурного життя. Повільне повернення до культурного життя для культури означало використання можливостей для розробки та напрацювання креативних рішень та форматів. Незважаючи на всі розчарування, на щастя, працівники культури не припинили проявляти креативність. Навпаки, вимушена перерва була використана для розробки нових ідеї Враховуючи багато ментальних чинників, послаблення видалось короткостроковим.

Локдаун 2.0 не примусив на себе довго чекати. Галузь була більш – менш адаптована до роботи в умовах обмежень. З єдиною різницею: бюджетні установи регулярно отримували заробітну платню і не переймалися результатом діяльності. «Незалежна» культура продовжувала шукати шляхи заробітку, створюючи цікаві пропозиції на ринку культурних послуг, які погано продавалися.

Потужний ланцюг з он – лайн конференцій, концертів, семінарів, обговорень, круглих столів та дискусій заполонили інтернет простір – дезорієнтував багатьох учасників процесу. Таким чином, створювалась ситуація, коли можна було зареєструватись на декілька подій одночасно, вимкнути де кілька гаджетів для того, щоб намагатися стати он – лайн учасником відразу декількох подій. Пропала глибина сприйняття процесів. Локдаун 2.0 загострив питання формування он – лайн аудиторії, яка сприйнявши нові «халявні» можливості споживання культурного продукту вже не мала бажання повертатися до установ культури. Працівники бюджетної сфери культури продовжували бути задоволеними своїм буттям, а незалежний культурний сектор почав закривати проєкти, розпродавати майно та звільняти працівників. В цю мить стало зрозумілим, наскільки вразлива галузь культури, яка навряд чи самостійно знайде можливості оговтатися від другої зупинки.

Локдаун 2.0 вплинув на формування вже місцевих бюджетів галузі культури. Це пов’язано із відсутністю комплексного розуміння можливостей культурної сфери під час карантинних обмежень в першу чергу з боку керівників керівних структурних підрозділів галузі.

Процеси були загострені тим, що саме в цей час відбулась адміністративна
реформа і культурна бюджетна сфера базового та місцевого рівнів
в більшості своєї не змогла довести власну спроможність та «розчинилася»
в так званих гуманітарних відділах та управліннях.

Незважаючи на це, необхідно наголосити на можливостях для культурній сфери, яка має не лише захистити фінансування, а й комплексно підійти к питанню формування нового діджитального ринку культурних послуг.

На першому малюнку, можна побачити напрямки, які мають бути включені до плану роботи, реалізація яких допоможе створенню крос секторальних об’єднань, що збільшить кількість осіб, які інтегруються в культурну сферу та дотично стають амбасадорами галузі, додаючи голоси на її захист в громаді. Окрім цього маргінальний характер роботи закладів культури набуває екстравертних рис.

Напрямки, що зазначені, мають потенціал бути частково монетизовані задля поступового формування вітчизняної аудиторії, яка буде часом купувати культурні послуги. Враховуючи, що діджитальний культурний ринок Європейських країн більш розвинутий, наявність англомовного контенту може допомогти в процесі монетизації культурного контенту громади та/або міста.

Окрім цього, управлінці сфери культури мають ініціювати процеси, які підготують галузь до повернення в оффлайн або комбінований формат. Що можна підготувати під час карантинних обмежень під час карантину, можна побачити на малюнку № 2.

Час локдауну необхідно використовувати для навчання проєктному менеджменту, напрацюванню ідеї та написанню грантових заявок. Це час для переосмислення власної культурної спадщини та ресурсу задля створення visible profile території або ребрендингу, створення карти культурних подій та культурно – туристичних офф лайн та он – лайн продуктів. Розбудовувати крос секторальні партнерства з туристичною галуззю та сервісним сектором з метою швидкісного реагування на будь які карантини послаблення та залучення вітчизняного туриста в регіон.

Актуальним залишається опанування новітніх технологій та оснащення установ культури відповідним обладнанням для створення культурного контенту, який зможе конкурувати на ринку культурних послуг.

Перелік нових форм роботи оновлюється з кожним днем, завдяки проведенню постійного моніторингу роботи установ культури базового та місцевого рівнів України, вивчення та аналізу ситуації. Є зрозумілим, що ми маємо навчитися жити в нових умовах та виконувати нові правила, що пов’язані із соціальним дистанціюванням – що не притаманно для нашої сфери, враховуючи необхідність емоційного контакту між митцем та глядачем. Ми маємо навчитися долати цю «четверту стіну», створюючи такі проєкти та продукти, щоб наша аудиторія поступово почала користуватися онлайн культурними послугами, а установи культури та культурні оператори почали заробляти на діджітальному контенті. Але, для цього треба інвестувати в галузь культури та створити податкові канікули для інвесторів в культурну сферу, щоб не втратили те, що у нас залишилось.

Локдаун 3.0

Наразі стає очевидним, що на наступну хвилю пандемії не довго чекати. Це пов’язано з тим, що правила так званої «зеленої зони», в якій вже місяць знаходиться Україна , більшість підприємців, зокрема організаторів масових заходів не виконують. Всі намагаються «закінчити» з бідністю в цей «період можливостей», нехтуючи правилами та законами. Як взірець проведення масового заходу на сьогодні можна назвати лише міжнародний фестиваль LEOPOLIS JAZZFEST, який за європейським прикладом запровадив масове тестування глядачів та медичні браслети.

Це можна назвати ПРИКЛАДОМ СОЦІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАТОРІВ перед своїм глядачем.

Чи прагнуть працівники культури працювати без вимушених карантинних канікул, в більшості залежить від нас самих. Від нашої відповідальності один перед одним.

Вирішення проблеми «Коронокризи» – є дедалі актуальним для сфери культури України. Галузь понесла найбільших збитків, які можна порівняти лише зі збитками в  туристичної галузі. Однак, це не дає нам права приховувати той факт, що проведення масових заходів в культурній, спортивній та інших сферах без правил, впливає на наближення Локдауну 3.0

8 липня 2021 року в контексті реалізації проєкту «Краєзнавчий кластер «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita» відбулася перша експедиція  групи його представників з метою польових досліджень, налагодження контактів та підписання меморандуму про співпрацю з новими учасниками. Її основний маршрут склали здебільшого «моцартівські» локації з маєтностей родини графів Баворовських (Смолянка, Баворів,  Підкамінь), а також багатий на унікальні збірки Краєзнавчий музей міста Бережани.

Душею і промотором цієї ініціативи був директор Бібрської музичної школи Іван Герчаківський, який окрім адміністрування подорожі, подбав про важливі контакти з представниками органів влади громад та працівниками культурних та музейних інституцій на місцях.

Склад учасників культурно-пізнавального рейду дуже особливий і показовий:

Ігор Гармаш – регіональний представник Українського центру культурних досліджень;
Роман Метельський – журналіст, блогер, львовознавець;
Оксана Довгаль – заступниця Бібрського міського голови з гуманітарних питань;
Люся Сурмач – начальниця відділу культури Бібрської громади;
Василь Лаба  – керівник громадської організації «ОПІЛЛЯ»;
Мілена Медвідь – директорка Методичного кабінету навчальних закладів мистецтва і культури при департаменті з питань культури ЛОДА;
Ірина Лотошинська – методистка вищої категорії Методичного кабінету;
Микола Майданський – краєзнавець-дослідник, екскурсовод туристичного оператора «Відвідай»;
Ольга Ковалевська – піар-менеджерка міжнародного фестивалю LvivMozArt;
Роксоляна Гавалюк – викладачка-методистка Львівського музичного фахового коледжу ім. С. Людкевича, наукова редакторка LvivMozArt.

В перебігу подорожі учасники і учасниці експедиції мали нагоду відвідати унікальні архітектурні об’єкти (каплиці, замчища, костел, давній млин, підземні комунікації понад 200-літньої давності), обмінятися цінними даними з місцевими дослідниками і керівництвом культурної сфери, поспілкуватися щодо особливостей реставраційно-відновлювальних робіт, налагодити важливі контакти для майбутньої співпраці. Особливим розділом подорожі було відвідання ратуші та гостинного Бережанського краєзнавчого музею, де відбулося підписання меморандуму про співпрацю з головою Бережанської об’єднаної територіальної громади на Тернопільщині Ростиславом Бортником. Окрім цього краєзнавець та екскурсовод Микола Проців провів для учасників проєкту насичену екскурсію, продемонструвавши численні раритети, артефакти, кілька приватних колекцій, і створив базу для низки перспективних напрямків співпраці.

Подорож стала цінною і корисною для всіх учасників, вона подарувала масу вражень, важливої конкретної інформації для осмислення і подальших дій, створила підстави для цінних напрямків взаємодії, і – що дуже важливо, стала чудовим тімбілдінгом, адже де краще пізнаються люди, ніж у спільній подорожі. Хочеться подякувати усім учасникам за активність і небайдужість, горіння своєю справою, і сподіватися, що подібні пізнавальні рейди стануть традицією!

___________________________________________________________________________________

Нагадаємо, що ініціатором створення проєкту «Краєзнавчий кластер «Галичина – (не)звідана земля / Galicia – terra (in)cognita» та підписання Меморандуму про співпрацю виступив Український центр культурних досліджень на початку 2021 року.

Меморандум передбачає об’єднання зусиль щодо вивчення, популяризації об’єктів природної та культурної спадщини регіону, підготовки номінаційних справ про внесення їх до Переліку Всесвітньої культурної і природної спадщини та до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини, розробці рекомендацій щодо їх збереження, тощо.

Меморандум наразі підписали десять органів місцевого самоврядування та організацій Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, але він є відкритим до приєднання всіх, хто має бажання і енергію для спільної роботи.

Контакти для партнерства:

+380676182520

Igirgarmash69@gmail.com

Ігор Гармаш