Про Барську кераміку, її відродження та традиції
12 вересня 2021 року у м. Бар Вінницької області, в рамках реалізації проєкту «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0» за підтримки Українського культурного фонду, відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Місце Барської кераміки у гончарній спадщині України».
Наукове зібрання пройшло на базі Дому Польського в Барі (вул. Гагаріна, 4).
Зібрання привітала заступник начальника управління культури та креативних індустрій департаменту гуманітарної політики облдержадміністрації Валентина Троян.
Відкрила пленарне засідання конференції Наталія Морозова, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини Українського центру культурних досліджень, заслужений працівник культури України з доповіддю «Нематеріальна культурна спадщина: можливості та перспективи (на прикладі Барської кераміки)». Основна тема виступу – аналіз стану нематеріальної культурної спадщини, звичаїв, форм показу та вираження, знань, навичок, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду та формують почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини; було озвучено проблеми щодо збереження та охорони елементів нематеріальної культурної спадщини; окремо сказано про витоки кераміки на Поділлі та Барської кераміки зокрема; про унікальність досліджень та роботу пошукових експедицій для виявлення та фотофіксації зразків виробів гончарів Барщини: фотофіксація експонатів колекцій установ культури Вінниччини, знайомства з приватними колекціями, зустрічей та пошуків унікальних зразків Барської кераміки.
Виступ Анатолія Філінюка, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, академіка НАН ВО України, заслуженого діяча науки і техніки України, почесного краєзнавця України було присвячено місцю і ролі кераміки в національній культурній спадщині України.
Лев Баженов, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, керівник Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при КПНУ ім. І.Огієнка, голова Хмельницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, професор, академік УІАН України, заслужений працівник освіти України, почесний краєзнавець України у своєму виступі звернувся до історичної теми «Розвиток гончарного виробництва на Поділлі в дослідженнях істориків і краєзнавців ХІХ – початку ХХІ століття». Гончарство на території України відоме ще з часів мезоліту (це період між 12 та 7 тисячами років до нашої ери). Однак найбільше збережених пам’яток цього мистецтва є з часів Трипілля (приблизно між 5500 та 2750 роками до нашої ери). Гончарні вироби виготовлялися та широко використовувалися на території України з прадавніх часів. Це чи не найдавніший вид народного мистецтва, який несе в собі безцінну інформацію про давній побут. Лев Баженов у своєму виступі наголосив: «Гончарство, кераміка – це як писанка, код нації… кожен елемент як ієрогліф зі своїм кодом». То що ж таке гончарство та як воно розвивалося на території нашої держави?. На Поділлі, гончарне виробництво було розповсюджене в Гайсині, Барі, Бубнівці, Смотричі, 
Летичеві тощо. Гончарі села Бар Петро Лукашенко та Павло Самолович прикрашали миски фігурними композиціями, що розкривали цілі теми. Народна кераміка 20-30-х років XX ст. в селищах Адамівка, Бар, Дибинці, Шатрища, Опішня та інших осередків гончарства майже не відрізнялась від подібних виробів минулого сторіччя. Однак, примусова колективізація сприяла значному занепаду гончарного промислу. Спробували заснувати гончарні артілі в багатьох осередках по селам, але ці спроби зазнали невдач. Скоротилась чисельність кустарів-гончарів, адже все працездатне населення сіл повинно було працювати в колгоспах. Повоєнні роки зробили гончарство трохи жвавішим. Ужиткового посуду було дуже мало, і це сприяло відновленню керамічного виробництва в досить швидких темпах. В давніх осередках знову почали створюватись артілі – в Дибинцях, Бубнівці, Барі, Адамівці, Косові. Однак з 70-80-х років гончарне ремесло на Україні потроху занепадає. Досвідчених гончарів залишається все менше. Замість них все більше стали поширюватись напівмеханізовані цехи з виробництва кераміки, заводи, що виготовляли масову продукцію, яка імітувала народні вироби гончарів.
Цікавим був виступ “Місце барської кераміки в гончарній спадщині України” Анастасії Корохіної, кандидата історичних наук, наукового співробітника Інституту археології НАН України, яка представила перші результати петрографічного дослідження кераміки XVII — початку XX ст. з міст Бар, Шаргород та Меджибіж (Поділля). Тема доповіді: «Барська кераміка: можливості петрографічної характеристики». Авторка розкрила історико-культурний підхід щодо вивчення «прийомів виготовлення і використання сосудів» і мету реконструкції «культурних традицій» в області гончарного виробництва та споживання кераміки. Методи отримання інформації засновані на візуальній діагностиці ознак за допомогою бінокулярного мікроскопа (т. з. керамічної трасології) і ряді інших способів, які не потребують спеціального технічного забезпечення.
Володимир Титаренко, заслужений діяч мистецтв України, мистецтвознавець, експерт проєкту «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0», член Правління Вінницької обласної організації НСХУ розкрив тему «Про барське гончарство». Цитуючи Володимира Титаренка слід зауважити що «… в місті Барі здавна існував гончарний промисел. У музейних і приватних зібраннях зберігається численна кількість зразків продукції барського гончарного промислу, які легко впізнати за їх стилістичними ознаками форми, розпису і технологічною якістю матеріалу. Вироби барських майстрів являють собою цілісне явище нашої культурної спадщини.» Пам’ятаймо, що барське гончарство є компонентом нашої етнічної культури!
Галина Івашків, кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України яка вже давно досліджую історію кераміки України звернула увагу на колекції барської кераміки в Україні та світі: збирачів, майстрів та вироби. Пані Галина розповіла про альбом «Мальовані миски Поділля» в якому представлено найкращі зразки мальованих мисок ХІХ-ХХ cm. із Поділля, що зберігаються в українських музеях та приватних колекціях. Розкрито їх функціональне призначення: форми, технології виготовлення та художні особливості цих глиняних пам’яток, та як одні миски використовували для оздоблення помешкання (“до мисника”), інші – для свят календарного й родинного циклів тощо.
Анатолій Щербань, доктор культурології, кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії, музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державної академії культури розкрив тему дослідницької діяльності, зокрема про Олександра Прусевича. Автор розповів про відомого дослідника Олександра Прусевича і його фундаментальне дослідження: «Гончарный промысел в Подольской губернии»(1916), опублікованій у земському збірнику «Кустарные промыслы Подольской губернии». О. Прусевич поставив за мету «дослідити особливості розвитку гончарства як невід’ємного складника традиційної культури Поділля у період його найвищого піднесення і наступного спаду»( початок ХХ століття).
Під час роботи конференції було презентовано багато зразків Барської кераміки як у цифровому вигляді так і в режимі реального часу. Слід сказати що конференція відбувалась у мікс-форматі, тому учасники з різних куточків України мали змогу приїдатися до неї і працювати у зручному для них режимі.
Проєкт «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0» є продовженням однойменного проєкту, реалізованого Барської міської ради за підтримки УКФ у 2018 році. Системна робота із відновлення колись потужного гончарного осередку в нашому місті продовжувалася і в наступні роки, а у 20201 році ініціатори відродження Барської кераміки, уже від ГО «Барський МХАТ», подали заявку на конкурс проєктів Українського культурного фонду, яка посіла за результатами експертного оцінювання 3 місце серед проєктів зі всієї України, поданих на ЛОТ «Культурна спадщина» програми «Інноваційний культурний продукт». Члени команди проєкту, серед яких: керівник проєкту, директор ГО «Барський МХАТ» Роман Григор’єв, заступник директора ГО «Барський МХАТ» Ірина Дєдова, громадський активіст, Барський міський голова у 2015-2020 рр. Артур Цицюрський, науковий консультант проєкту, доктор культурології, кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії, музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державної академії культури Анатолій Щербань, відомий мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України Володимир Титаренко, знані на Поділлі майстри-гончарі Вікторія Ніколаєва, Людмила Філінська, Михайло Діденко, Ольга Цибуля, реагуючи на виклики пандемії, вирішили створити тримовний віртуальний 3-D музей Барської кераміки, у якому буде зібрано зразки виробів, виявлені в ході проведення науково-пошукової експедиції музеями України та населеними пунктами Вінниччини і Хмельниччини.
З метою популяризації Барської кераміки як подільського бренду розроблено портфель сувенірно-навчальної продукції, а також здійснюється відеозапис циклу тематичних лекцій та майстер-класів з гончарного мистецтва. Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Місце Барської кераміки в гончарній спадщині України» стала кульмінацією наукової складової проєкту, в рамках якого також проводиться петрографічний та елементний аналіз зразків Барської кераміки, обсяг якого виводить проєкт на рівень знакових для вітчизняної наукової спільноти.
Партнери проєкту: Український центр культурних досліджень, Харківська державна академія культури та Управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької облдержадміністрації.
Статистика конференції:
Виголошено 42 доповіді, поданих 52 авторами, серед яких академіки, професори, доценти, 6 докторів та 14 кандидатів наук (докторів філософії), співробітники національних музеїв та підрозділів Національної Академії Наук України (Інституту археології, Інституту народознавства, Інституту історії України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського), викладачі провідних закладів вищої освіти України, спеціалісти Українського центру культурних досліджень тощо.
