Про що говорили під час конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій», що відбулась 15 квітня.
З перших днів війни Український центр культурних досліджень спільно з представниками громадського сектору здійснює постійний моніторинг роботи установ культури на території України під час військового стану.
За результатами моніторингу, враховуючи не лише нагальність питань, що виникають під час дослідницької роботи, а й необхідність поширення успішних практик з метою обміну досвідом та архівуванням інформації, та враховуючи те, що вже 80 років у світі не було такої руйнівної війни, дія якої спрямовано на знищення українського народу та його історичної пам’яті Український центр культурних досліджень ініціював та організував онлайн конференцію «Культурні практики установ культури під час військових дій» в якій взяли участь 268 осіб; зокрема представники Центральних органів виконавчої влади, національних установ культури, комунальних закладів культури, громадських об’єднань, креативного сектору, представники ЗМІ.
Це перша спроба аналізу діяльності установ під час військових дій на території України.
Учасників конференції привітав перший заступник міністра Міністерства культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
Він зазначив: «Нам необхідно звірити годинник, тому що питання, які сьогодні піднімаються на конференції – є практичним досвідом конкретних міст і містечок, на основі яких ми маємо приймати відповідні рішення. (…)
У більшості своєї закладі культури сьогодні не працюють, проте наразі спостерігається тенденція щодо відновлення роботи установ. Надання культурних послуг на сьогоднішній день корегуються умовами, в яких ми перебуваємо. (…) Ми розділися територіально на три зони: зона активних бойових дій, де-окуповані території та зона відносного миру.
В умовах зони активних бойових дій заклади культури потерпають від бомбардування. На початку бойових дій постраждала будівля Харківського Національного театру опери і балету, постраждали наші навчальні установи.(…)
Як приклад роботи в умовах відносного миру, мені дуже приємно, що на повну потужність працюють майстерні Одеської національної опери – наразі готується прем’єра опери «Катерина».
Перші висновки, які ми маємо зробити це те, що ми маємо бути готовими до всього. У нас мають бути розроблені чіткі процедурні рішення, методики, які стосуються не лише матеріальної спадщини, а й нематеріальної культурної спадщини та людського ресурсу. Найголовнішим для нас є збереження здоров’я людей та збереження життя.
Гострим питанням на сьогодні є збереження культурної спадщини, музейних та бібліотечних фондів, створення умов праці для митців, які хочуть та спроможні створювати у військових умовах. Складно забезпечити ці процеси, проте ми працюємо на перспективу. У людей багато мрій і бажань, які за умови покращення ситуації зможуть бути реалізовано (…)
Хочу окремо наголосити про дерусифікацію культурного процесу. Прийнято багато рішень щодо зміни назв театрів, відмова від російськомовного репертуару. Нажаль, частина культурного продукту було зав’язано на радянській або глибинно – імперській російській культурі. Питання заміщення культурного продукту дуже не просте і воно потребує підтримки держави. (…)
На сьогодні я хочу подякувати всім вам за роботу, яка є важливою для нашої перемоги! У нас є фронт гарячий і є фронт культурний. Ми маємо пройти всі випробування. Також ви маєте знати інформацію про ваших працівників, допомагати їм.
Ірина Френкель, директорка Українського центру культурних досліджень у своїй презентації підкреслила наступні тенденції:
«Денацифікація», про яку оголосив ворог, пов’язана із «денаціоналізацією» та тісно переплітається з культурної політикою.
За змістом «денацифікація» це силова зміна культурного коду країни.
Про те, чи є вона вірно сформованою з боку агресора, можна зрозуміти проаналізувавши ті процеси, що почали відбуватися в середині українського суспільства відразу після початку військових дій. У випадку з нами, рашисти прорахувалися. Вони не знайшли відповіді на питання, що поставлені вище. Замість силової зміни культурного коду, отримали пробудження глибинної історичної пам’яті народу: суспільство об’єдналося, самоорганізувалося та разом з військовими змогли дати гідну відсіч, зірвавши плани ворога щодо бліцкригу.
Не залишилися осторонь працівники культурного сектору, більшість з яких змінили свою щоденну діяльність на виконання військових обов’язків в лавах Збройних сил України, Територіальній обороні та волонтерську діяльність. Проте є розуміння, що необхідно зміцнювати роль закладів культури, які під час військових дій перетворюються на комунікаційні майданчики, що виконують різноманітні функції – в першу чергу психологічного розвантаження.
Враховуючи тенденції, що відбулись у суспільстві та роботі культурної сфери, починаючи з 2014 року, маємо наголосити про зміцнення горизонтальних зв’язків в культурно – мистецькому середовищі, що довело абсолютну спроможність «креативного батальйону» під час військових дій.
На прикладі роботи УЦКД у військовий час Ірина Френкель презентувала проєкти, які було запроваджено установою з перших днів війни:
- В рамках проєкту «Гастроспадщина України» запроваджено «Родзинки польової кухні» та «Військовий гастрогумор»
- Відбувається постійний моніторинг роботи установ культури під час військового стану;
- У співпраці із ГО «Центр розвитку демократія через культуру» УЦКД як установа виступила в ролі комунікатора в сфері нематерільної культурної спадщини;
- У співпраці з ГО «Центр порятунку культурної спадщини» працівники установи надають конкретну допомогу музейним та бібліотечним установам щодо збереження фондів;
Закінчуючи свою презентацію, пані Френкель зазначила: «Ми бачимо багато прикладів, коли артисти, музиканти, художники створюють військовий культурний продукт в незвичних місцях: метрополітенах, на розвилинах після бомбардувань, що є вдало спробою привернення уваги до дій ворога та ситуації в Україні та є яскравим унікальним прикладом культурної дипломатії у світі.
Ми маємо скористуватися сьогоднішньою ситуацією задля остаточного позиціювання України як країни з високим духовним потенціалом, який пов’язаний з європейськими цінностями»
Виконавчий директор Українського культурного фонду Владислав Берковський під час свого виступу зазначив наступне:
«Давайте будемо абсолютно свідомими і я маю сказати, що установи культури були абсолютно не готові для роботи під час військових дій, що ми опинимось в такій ситуації, яка вона сьогодні є. Для Українського культурного фонду – ця ситуація є також важкою, тому що ми не виробляли культурний продукт, а інвестували кошти, забезпечуючи процеси, щоб ви, як виробники культурно – мистецького продукту, могли працювати та створювати український культурний продукт. (…) До початку війни ми підготували 7 програм, по яким ми мали здійснювати фінансування проєктів. Загалом надійшло 2790 заявок. 24 лютого ми опинилася в ситуації, коли стало зрозумілим, що наш грантовий сезон не відбудеться. Фактично ситуація склалася таким чином, що нагальна потреба на сьогодні це фінансування Збройних сил України, тому ми пережили 4 секвестора бюджету. Таким чином ми не можемо на разі здійснювати свою основну діяльність. Проте, нічого не робити це неправильно. Ми зосередили свою діяльність в наступних напрямках:
- міжнародна діяльність і фандрейзингова діяльність – діяльність яка спрямована на отримання коштів;
- мотиваційна діяльність – базова діяльність установи, яка спрямована на створення патріотичного продукту;
- інформаційна діяльність – налагодження комунікації та презентації інформації, що пов’язана із реалізацією проєктів;
- волонтерська діяльність – це залучення наших працівників для забезпечення нашого тилу.
На завершення пан Берковський звернувся до учасників конференції з наступним: «Нам необхідно спільно з вами обговорити питання чи варто призупинити грантовий сезон 2022 та спрямувати кошти на підтримку патріотичного духу, а проєкти, що було подано у 2022 році перенести на наступний сезон. Прошу надати Ваші ідеї та зауваження на нашу офіційну пошту УКФ».
Тисячі представників сфери культури читають «Хроніки культурного фронту» від Українського культурного фонду. Про цей проєкт та нові можливості від УКФ, що пов’язані із відкритими грантовими програмами Креативної Європи докладніше презентувала Ірина Осадча, заступниця виконавчого директора Українського культурного фонду з питань організаційного розвитку, членкиня Дирекції.
Ірина зазначила: «Ми оголосили глобальну фандрейзингову кампанію, щоб підтримати наших митців. За результатами можливого обсягу коштів, який до нас надійде – будемо інформувати окремо. У першу чергу ми хоче надати підтримку:
- митцям, які залишилася в Україні і працюють на культурному фронті;
- культурно – мистецьким проєктам, що презентують Україну на міжнародній арені;
- проєктам, які мають бути реалізовані в Україні.
Щоб об’єднати зусилля в роботі в цьому напрямку ми запровадили 19 квітня зустріч з представниками української діаспори у світі»
На завершення заступниця виконавчого директора наголосила на можливості підтримки проєктів в напрямку інформування в дайджесті «Хроніки культурного фронту» та надсилати інформацію про події, проєкти та діяльність установ на офіційну адресу УКФ.
Враховуючи великий попит світового мистецького середовища на початку війни було створено та продовжується робота щодо наповнення діджітального ресурсу української музики із розташуванням нотного матеріалу для виконання оркестрами, ансамблями, солістами української музики. Під час свого виступу «Ukrainian Scores – як задовольнити небувалий запит на українську музику у часи війни. Актуальний цифровий проєкт та найбільша відкрита база українських нот» директори Львівського органного залу Іван Остапович та Тарас Демко розповіли про роботу ресурсу, який враховує правові питання, зокрема «Закон України про авторські та суміжні права» та є інструментом, який підтримує українських композиторів, створюючи передумови отримання авторського гонорару за виконання та/або продаж творів. Чітким ККД є понад 500 звернень іноземних виконавців до цього ресурсу протягом місяця свідчить, що інтерес до українського академічного музичного мистецтва є високим. https://ukrainianlive.org/ukrainian-scores
Як це не сумно, проте саме війна дає нам шанс заявити про себе в повний голос
на світовому культурному ринку та, нарешті змінити уявлення
про мистецтво України яке є європейським за своїми ознаками.
Під час конференції окрема увага була надана роботі театрально – видовищних установ.
Захоплення викликає робота Харківського національного академічного театру опери і балету ім. М. Лисенка. Генеральний директор театру, Заслужений діяч мистецтв України Олег Оріщенко вийшов на зв’язок з Харкова та розповів про проєкти «Схід Опера – місту-герою Харкову» та «СХІД ОПЕРА: долаючи відстань». Частина колективу евакуйована до міста Чернівці, частина залишається у місті Харків. Концерти, які відбуваються в метрополітені міста для людей, які вже другий місяць перебувають під землею по причині постійного бомбардування міста, вражають масштабами та незламністю митців, які опинилися також у дуже скрутних умовах без можливостей нормальних репетицій та підірваному душевному стані.
В зоні відносного миру мистецькі акції, які відбуваються просто неба: «Вільне небо», «Відкрита музика міста» – про що розповідала викладач Національної академії музики Олена Савчук, музичний фестиваль Kharkiv Music Fest, проєкти в метрополітені міста для людей, які живуть в метро. Артисти і музиканти створюють творчі бригади та виступають перед військовими. Багато відомих артистів та музикантів є культурними дипломатами, звертаючись англійською до урядів країн і показуючи власні записи зруйнованих міст та населених пунктів, підтримують мешканців виступами та спілкуванням, особливо під час обстрілів у бомбосховищах.
Окремо необхідно говорити про роботу Хмельницького академічного театру ляльок, який перетворився на центр Арт терапії для дітей, зокрема дітей – переселенців. Ірина Трунова – директорка театру розповіла про те, що на базі лялькового театру об’єдналися багато установ культури міста Хмельницький та волонтерів. Це надало можливість створити АРТ ХАБ для дітей області та переселенців зі східної України. Окрім вистав, діти мають можливість скуштувати смаколики, погратися з артистами, поспілкуватися з улюбленими героями.
Задля позиціювання України у світі ми маємо говорити про необхідність
створення Державних програм які мають передбачати культурно – дипломатичні місії
закордоном з метою не лише підтримки та популяризації України
та її боротьби, а й захисту українського культурного генофонду.
Окремої уваги заслуговує питання збереження творчого ядра дитячих та молодіжних колективів. Це пов’язано з тим, що станом на сьогодні понад 85% таких колективів вже мають складнощі , що пов’язані із евакуацією дітей з батьками до країн Західної Європи. Відкритим залишається питання відсотку повернення таких дітей в Україну по закінченню війни. Христина Ліхачова, завідувачка відділу розвитку культурних та креативних індустрій УЦКД розповіла про власний досвід роботи з європейськими фондами щодо забезпечення сталої роботи на прикладі Першого всеукраїнського сесійного молодіжного джазового бенду, який було створено за зразком аналогічних європейських колективів у 2021 році за ініціативи дирекції міжнародного фестивалю VINNYTSIA JAZZFEST та ГО «Інститут культурної політики» за підтримки Українського культурного фонду. Більш детальну інформацію про проєкт можна прочитати за посиланням: https://vn.depo.ua/ukr/vn/pershiy-vseukrainskiy-molodizhniy-sesiyniy-dzhazoviy-bend-202204101437464?fbclid=IwAR2uP28d6kXCZvXeZHxk_n8JClEXqBcZxodt8vxA2IXuaP42WzgsS9vrODk
Питання захисту та збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини під час військових дій доповідала Богдана Стельмах, провідна науковиця відділу культурної політики УЦКД. Регіональний представник УЦКД Ігор Гармаш та пані Богдана запровадили співпрацю з «Центром порятунку культурної спадщини» та надають практичну допомогу задля збереження фондів музеїв, бібліотек. Станом на сьогодні надано практичної допомоги більш ніж 30 установам. Окрім цього Богдана розповіла про збір даних щодо руйнації не лише будівель матеріальної спадщини, а й установ культури. Наприкінці свого виступу пані Богдана зауважила на тому, що волонтери «Центру» готові надати практичну допомогу всім бажаючим. Для цього необхідно звернутися на месенджер у фейсбуці з відповідним запитом.
Глухівська громада, яка опинилася під окупацією з першого дня війни, презентувала важливий досвід роботи культурних установ протягом 45 днів окупації. На щастя, місто Глухів Сумської області не зазнало такого терору як Буча, Ірпінь, Охтирка, Тростянець та інші малі міста України. Проте забезпечення роботи установ та перетворення просторів закладів на культурно – психологічні центри допомогло мешканцям міста пережити ці страшні часи. Олександр Ланін, директор КЗ «Центр культури» Глухівської міської ради, Тетяна Трішина, директорка КЗ «Глухівський міський палац культури» Глухівської міської ради, Привалова Тамара – директорка КУ «Глухівська публічна бібліотека» з доповіддю «Робота закладів культури в умовах війни. На кордоні з агресором» надихнули своєю відданістю професії. Учасники конференції подякували директорам за мужність, забезпечення роботи закладів культури під час окупації.
Протягом березня працівників культури надихав досвід Тетяни Кущук, директорки публічної бібліотеки Бердичівської міської територіальної громади, керівниці Молодіжного центру «М-Формація». «З першого дня війни без простою». Під час презентації Тетяна розповідала:
«Ранок 24 лютого приніс на мою рідну землю повітряні тревоги. Це все спричинило погіршення психологічного стану мешканців міста. (…) Я зрозуміла, що мій бойовий пост має бути в першу чергу не як директорки бібліотеки. Я повернулась на радіо з метою підтримки психологічного стану наших людей. Я знаходила на фейсбуці такі «крики душі» і зачитувала їх. Під час підготовки одного з етерів ми почаили шукати позитивні новини. В студії пролунав дзвінок і жіночка повідомила про те, що у Бердичеві народилася дівчинка. Це відбулось одночасно з оголошенням повітрянної тревоги. Проте це був добрий знак – знак миру. Після цього випадку я зрозуміла, що наша бібліотека має працювати офлайн і ми створили «Бібліотечний батальйон». Для нас було важливим згуртувати громади. Ми відкрили відділ обслуговування читачів. До нас звертались біженці з Бучі, Ірпеня, Харкова. У нас збільшилась книговидача в рази. А відвідувачів бібліотеки в перший місяць було понад 700 осіб (…). Ми перевірили наші фонди і прибрали літературу, яку було видано за радянських часів та російськомовну літературу. Ми отримали книги від Українського інститут книги. Враховуючи, що на базі нашої бібліотеці працює Молодіжний центр, ми вивчали досвід роботи волонтерів. Я подивилася, що роблять мої колеги по Академії культурного лідера і ми почали виготовляти смаколики – енергетичні батончики і кекси. Мешканці міста почали приносити продукти, насіння, журавлину. (…) Ми змогли відправити нашим захисникам 60 коробок кексів і 20 коробок Енергетичних батончиків. Зараз в нашій бібліотеці вирує аромат свіжоспеченого хліба. Окрім цього, ми проводимо навчання з надання першої допомоги. Почала працювати дитяча бібліотека і ми влаштовуємо заходи для дітей, які залишилися в місті і дітей – переселенців. Ми плетемо сітки, виготовляємо обереги для наших бійців. Таким чином бібліотека перетворилася на великий волонтерський центр, який нагадує вулик».
Вінницького літературно – меморіального музею Михайла Коцюбинського з онлайн проєктом ««Такий різний Коцюбинський» презентувала Лариса Кравченко, директорка Вінницького літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського.»
Про кіно в умовах війни говорила Марія Яремчук, режисерка, продюсерка, громадська активістка в сфері культури. Вона наголосила про те, що наразі зупинена робота кінотеатрів, проте час вимагає україномовного контенту, зокрема документального контенту. «Наша команда знімає історичне кіно, зокрема історію УПА. В мирний час ми отримували багато відмов від керівників кінозалів, наголошуючи про те, що глядач потребує розважального контенту. На сьогодні, коли керівники кінотеатрів та кінозалів стикнулися з проблемою контенту та необхідності вкладати кошти в переклад існуючих фільмів, ми змогли реалізувати презентацію нашого фільму «Марія» . Це історія ветеранки УПА Марії Штепи. Ми вирішили не відкладати прем’єру фільму на мирний час і організували низку показів на Західної України, які користувалися великим попитом. Ми маємо шукати нові авдиторії та нові можливості для показу наших фільмів під час війни» – зазначила Марія.
Наприкінці вона надала посилання на короткі фільми про історію України та надала дозвіл щодо безкоштовного використання відеоматеріалу
https://www.youtube.com/playlist?list=PLboS4GTW0GY_i4iFvN1SqLLyhDRKHB4XZ
https://www.facebook.com/mariiyarem/posts/4904188676297711
Незважаючи на неготовність галузі до військових дій, саме війна показує хто є лідером культурних змін і вміє об’єднати громаду навколо закладу культури перетворивши простір в креативний вулик, в якому кожен може знайти себе.
Український центр культурних досліджень продовжує свою роботу щодо моніторингу культурних практик та напрацювання методичних рекомендацій.
Ми дякуємо всім учасникам і спікерам Конференції.
Презентації спікерів можна завантажити тут:
Богдана Стельмах
Глухов ЛАНІН Александр
Глухов Привалова Тамара
Глухов Тришина Татьяна
Лариса Кравченко
Тетяна КУЩУК Бердичів
УКФ під час війни 2022
Френкель І. В.
