З 24 квітня по 6 травня триває ХХІ сесія постійного форуму корінних народів світу при Організації об’єднаних націй.

Одним із спікерів української делегації є носій культурної спадщини караїмського етносу Олена Арабаджи.

У своєму зверненні до світової спільноти вона зауважила, що військова агресія Росії та окупація українських міст завдала нищівного удару по корінним народам України, збереженню історико-культурної спадщини, родинним зв’язкам тощо.

Пані Олена закликала до міжнародної підтримки України у боротьбі з російськими агресорами.

Шановні учасники Форуму! Браття та сестри!

Dear distinguished participants of the Forum! Dear brothers and sisters!

Вітаю вас з України, від імені корінного народу України – караїмів. Наша історична батьківщина – Кримський півострів. Мій народ нараховує на сьогодні біля 2000 осіб, але ми маємо свою історію, релігію, культуру, пишаємось і зберігаємо наші традиції. У місті Мелітополі караїмська громада створила караїмський етнографічний центр, створили підручник та організувала школу по вивченню рідної мови, караїмський музичний ансамбль.  1-го липня минулого року парламент ухвалив ініційований Президентом України Володимиром Зеленським Закон «Про корінні народи України», у якому караїмів визначено корінним народом та гарантовано права згідно з міжнародними стандартами.

I greet you from Ukraine on behalf of the Karaites indigenous people of Ukraine. The Crimean peninsula is our historical motherland. My people today comprises just about two thousand persons but we have our own history, religion, and culture. We are proud of our traditions and we preserve them. Іn the city of Melitopol the Karaites community established a Karaite ethnographic centre, created a course book and organized a school for studying the Karaite language as well as formed a Karaite dancing ensemble. Last year on the first of July, the Parliament of Ukraine passed the Law initiated by the President of Ukraine Volodymyr Zelenskiy that defined Karaites as the indigenous people of Ukraine and granted the respective rights in accordance with the international standards.

Військова агресія Росії, окупація наших міст завдала нищівного удару по караїмському народу.

The Russian armed aggression and the occupation of our cities dealt a devastating blow on the Karaites indigenous people.

У визначенні національної ідентичності караїмів, яка була прийнята у 2003 році, вказується, що «кримські караїми- тюрки відчувають особливі почуття до Криму, як до історичної батьківщини». Окупація Криму, яка відбулась у 2014 році, порушила вікові родинні зв’язки караїмського етносу, можливість збереження історико-культурної спадщини народу.

According to the concept of identification of Crimean Karaites, adopted by the National Congress of the Crimean Karaites of Ukraine in 2003, “the Crimean Karaites-Turks have special feelings for the Crimean peninsula as their historical homeland”. The Russian illegal occupation of the Crimean peninsula since 2014 has destroyed centuries-old family ties of the Karaites’ ethnic community and the very possibility of preserving the historical and cultural heritage of the Crimean Karaites.

Нова хвиля повномасштабної агресії Росії 24 лютого цього року вигнала караїмів з регіону українського Надазов’я, зокрема з інтеркультурного Мелітополя — рідного дому караїмів. 50 відсотків караїмських родин виїхало зі своїх домівок і зараз караїми знаходяться  у Польщі, Литві, Хорватії, Ізраїлі, Німеччині, на західній Україні – Львові тощо.

The new wave of the Russian full-scale aggression that has started on the twenty-fourth of February 2022, has expelled Karaites from the Ukrainian region of North Azov, namely from the intercultural city of Melitopol — the native home for Karaites. 50 percent of the Karaites’ families left their homes so now the Karaites are in Poland, Lithuania, Croatia, Israel, Germany as well as in the west of Ukraine, namely in Lviv and other cities.

Особисто моя родина, яка проживала у Мелітополі, зараз розкидана у 4 країнах світу. Діти та онуки не мають можливості вивчати караїмську мову, вчитель караїмської мови залишився на тимчасово окупованій території, заблоковано доступ до культурного караїмського центру. В умовах російської окупації, яку я відчула на собі, нам було заборонено висловлювати свою думку, приймати участь у мітингах. У такій ситуації, як мені відомо, знаходяться і інші корінні народи України – кримські татари і кримчаки.

My own family that has been living in Melitopol is now scattered in four different countries. My children and grandchildren are deprived of the opportunity to study the Karaite language. The teacher of the Karaite language remains in the temporarily occupied territory. The access to the Karaites’ cultural centre has been blocked. Under the Russian occupation, which I had been experiencing myself, we were deprived even of the right to express our opinion and to participate in assemblies. As far as I know, other indigenous peoples of Ukraine, namely Crimean Tatars and Krymchaks are having the same dramatic experience.

Росія обґрунтовувала повномасштабне вторгнення до України потребою протидії Україні як «неонацистській державі». Насправді російські війська привласнили травми минулого і знищують цивільне населення лише за те, що воно є частиною українського народу, а не російського. Вважаю такі дії геноцидом, який веде до знищення зокрема і корінного караїмського народу.

Russia attempted to justify its total war against Ukraine by the need to counter-act Ukraine as an allegedly “neo-nazzi” state. On the contrary, the truth is that it’s the Russian armed forces who appropriated the traumas of the past and who are killing the civil population only because it’s a part of Ukrainian and not Russian population. I consider such Russian atrocities to be aimed at the genocide of all nationalities living in Ukraine. In particular they may result in total elimination of the Karaites’ indigenous people of Ukraine.

Звертаюсь до поважного Форуму – підтримуйте корінні народи Україну, підтримуйте нашу країну у боротьбі з російським агресором!

I would like to address to the distinguished Forum participants: please, support indigenous peoples of Ukraine, please, support my country in the fight against the Russian aggressor.

Слава Україні! Героям слава!

Glory to Ukraine! Glory to the Heroes!

Олена Арабаджи – доцент, директор центру по вивченню НКС народів Приазов‘я (м. Мелітополь), член правління ГО «Спілка караїмів України». Народилась у Мелітополі, її особисте життя та трудова діяльність пов’язані з цим південним містом та Мелітопольським педагогічним університетом, де вона пройшла шлях від студента до проректора. Область наукових інтересів доцента О лени Арабаджи – географічні, етнографічні та краєзнавчі дослідження Запорізького краю. Є автором понад 40 наукових та навчально-методичних праць, організатором науково-методичного центру із дослідження нематеріальної культурної спадщини народів Приазов’я. Діяльність Олени Семенівни, спрямована на збереження та відродження культури одного із найменших етносів у світі – караїмів. Під її керівництвом видано історичний нарис “Караїми Мелітополя», відкрито етнографічний караїмський центр “Кале”, проводяться науково-практичні конференції та семінари, присвячені історико-культурної спадщині караїмського етносу. Особлива увага приділяється традиціям гостинності караїмів, вивченню національній кухні. У 2018 році елемент «Традиція приготування ет аяклак (караїмського пиріжка з м’ясом). З досвіду караїмів Мелітополя» включено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, а програма «Традиція частування караїмів Мелітополя» – в кращі програми Всеукраїнського відкритого конкурсу «Жива традиція».

Про що говорили під час конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій», що відбулась 15 квітня.

З перших днів війни Український центр культурних досліджень спільно з представниками громадського сектору здійснює постійний моніторинг роботи установ культури на території України під час військового стану.

За результатами моніторингу, враховуючи не лише нагальність питань, що виникають під час дослідницької роботи, а й необхідність поширення успішних практик з метою обміну досвідом та архівуванням інформації, та враховуючи те, що вже 80 років у світі не було такої руйнівної війни, дія якої спрямовано на знищення українського народу та його історичної пам’яті Український центр культурних досліджень ініціював та організував онлайн конференцію «Культурні практики установ культури під час військових дій» в якій взяли участь 268 осіб; зокрема представники Центральних органів виконавчої влади, національних установ культури, комунальних закладів культури, громадських об’єднань, креативного сектору, представники ЗМІ.

Це перша спроба аналізу діяльності установ під час військових дій на території України.

Учасників конференції привітав перший заступник міністра Міністерства культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Він зазначив: «Нам необхідно звірити годинник, тому що питання, які сьогодні піднімаються на конференції – є практичним досвідом конкретних міст і містечок, на основі яких ми маємо приймати відповідні рішення. (…)

У більшості своєї закладі культури сьогодні не працюють, проте наразі спостерігається тенденція щодо відновлення роботи установ. Надання культурних послуг на сьогоднішній день корегуються умовами, в яких ми перебуваємо. (…)  Ми розділися територіально на три зони: зона активних бойових дій, де-окуповані території та зона відносного миру.

В умовах зони активних бойових дій заклади культури потерпають від бомбардування. На початку бойових дій постраждала будівля Харківського Національного театру опери і балету, постраждали наші навчальні установи.(…)

Як приклад роботи в умовах відносного миру, мені дуже приємно, що на повну потужність працюють майстерні Одеської національної опери – наразі готується прем’єра опери «Катерина».

Перші висновки, які ми маємо зробити це те, що ми маємо бути готовими до всього. У нас мають бути розроблені чіткі процедурні рішення, методики, які стосуються не лише матеріальної спадщини, а й нематеріальної культурної спадщини та людського ресурсу. Найголовнішим для нас є збереження здоров’я людей та збереження життя.

Гострим питанням на сьогодні є збереження культурної спадщини, музейних та бібліотечних фондів, створення умов праці для митців, які хочуть та спроможні створювати у військових умовах. Складно забезпечити ці процеси, проте ми працюємо на перспективу. У людей багато мрій і бажань, які за умови покращення ситуації зможуть бути реалізовано (…)

Хочу окремо наголосити про дерусифікацію культурного процесу. Прийнято багато рішень щодо зміни назв театрів, відмова від російськомовного репертуару. Нажаль, частина культурного продукту було зав’язано на радянській або глибинно – імперській російській культурі. Питання заміщення культурного продукту дуже не просте і воно потребує підтримки держави. (…)

На сьогодні я хочу подякувати всім вам за роботу, яка є важливою для нашої перемоги! У нас є фронт гарячий і є фронт культурний. Ми маємо пройти всі випробування. Також ви маєте знати інформацію про ваших працівників, допомагати їм.

Ірина Френкель, директорка Українського центру культурних досліджень у своїй презентації підкреслила наступні тенденції:

«Денацифікація», про яку оголосив ворог, пов’язана із «денаціоналізацією» та тісно переплітається з культурної політикою.

 За змістом «денацифікація» це силова зміна культурного коду країни.

Про те, чи є вона вірно сформованою з боку агресора, можна зрозуміти проаналізувавши ті процеси, що почали відбуватися в середині українського суспільства відразу після початку військових дій. У випадку з нами, рашисти прорахувалися. Вони не знайшли відповіді на питання, що поставлені вище. Замість силової зміни культурного коду, отримали пробудження глибинної історичної пам’яті народу: суспільство об’єдналося, самоорганізувалося та разом з військовими змогли дати гідну відсіч, зірвавши плани ворога щодо бліцкригу.

Не залишилися осторонь працівники культурного сектору, більшість з яких змінили свою щоденну діяльність на  виконання військових обов’язків в лавах Збройних сил України, Територіальній обороні та волонтерську діяльність. Проте є розуміння, що необхідно зміцнювати роль закладів культури, які під час військових дій перетворюються на комунікаційні майданчики, що виконують різноманітні функції – в першу чергу психологічного розвантаження.

Враховуючи тенденції, що відбулись у суспільстві та роботі культурної сфери, починаючи з 2014 року, маємо наголосити про зміцнення горизонтальних зв’язків в культурно – мистецькому середовищі, що довело абсолютну спроможність «креативного батальйону» під час військових дій.

На прикладі роботи УЦКД у військовий час Ірина Френкель презентувала проєкти, які було запроваджено установою з перших днів війни:

• В рамках проєкту «Гастроспадщина України» запроваджено «Родзинки польової кухні» та «Військовий гастрогумор»
• Відбувається постійний моніторинг роботи установ культури під час військового стану;
• У співпраці із ГО «Центр розвитку демократія через культуру» УЦКД як установа виступила в ролі комунікатора в сфері нематерільної культурної спадщини;
• У співпраці з ГО «Центр порятунку культурної спадщини» працівники установи надають конкретну допомогу музейним та бібліотечним установам щодо збереження фондів;

Закінчуючи свою презентацію, пані Френкель зазначила: «Ми бачимо багато прикладів, коли артисти, музиканти, художники створюють військовий культурний продукт в незвичних місцях: метрополітенах, на розвилинах після бомбардувань, що є вдало спробою привернення уваги до дій ворога та ситуації в Україні та є яскравим унікальним прикладом культурної дипломатії у світі.

Ми маємо скористуватися  сьогоднішньою ситуацією задля остаточного позиціювання України як країни з високим духовним потенціалом, який пов’язаний з європейськими цінностями»

Виконавчий директор Українського культурного фонду Владислав Берковський під час свого виступу зазначив наступне:

«Давайте будемо абсолютно свідомими і я маю сказати, що установи культури були абсолютно не готові для роботи під час військових дій, що ми опинимось в такій ситуації, яка вона сьогодні є. Для Українського культурного фонду  – ця ситуація є також важкою, тому що ми не виробляли культурний продукт, а інвестували кошти, забезпечуючи процеси, щоб ви, як виробники культурно – мистецького продукту, могли працювати та створювати український культурний продукт. (…) До початку війни ми підготували 7 програм, по яким ми мали здійснювати фінансування проєктів. Загалом надійшло 2790 заявок. 24 лютого ми опинилася в ситуації, коли стало зрозумілим, що наш грантовий сезон не відбудеться. Фактично ситуація склалася таким чином, що нагальна потреба на сьогодні це фінансування Збройних сил України, тому ми пережили 4 секвестора бюджету. Таким чином ми не можемо на разі здійснювати свою основну діяльність. Проте, нічого не робити це неправильно. Ми зосередили свою діяльність в наступних напрямках:

• міжнародна діяльність і фандрейзингова діяльність – діяльність яка спрямована на отримання коштів;
• мотиваційна діяльність – базова діяльність установи, яка спрямована на створення патріотичного продукту;
• інформаційна діяльність – налагодження комунікації та презентації інформації, що пов’язана із реалізацією проєктів;
• волонтерська діяльність – це залучення наших працівників для забезпечення нашого тилу.

На завершення пан Берковський звернувся до учасників конференції з наступним: «Нам необхідно спільно з вами обговорити питання чи варто призупинити грантовий сезон 2022 та спрямувати кошти на підтримку патріотичного духу, а проєкти, що було подано у 2022 році перенести на наступний сезон. Прошу надати Ваші ідеї та зауваження на нашу офіційну пошту УКФ».

Тисячі представників сфери культури читають «Хроніки культурного фронту» від Українського культурного фонду. Про цей проєкт та нові можливості від УКФ, що пов’язані із відкритими грантовими програмами Креативної Європи докладніше презентувала Ірина Осадча, заступниця виконавчого директора Українського культурного фонду з питань організаційного розвитку, членкиня Дирекції.

Ірина зазначила: «Ми оголосили глобальну фандрейзингову кампанію, щоб підтримати наших митців. За результатами можливого обсягу коштів, який до нас надійде  – будемо інформувати окремо. У першу чергу ми хоче надати підтримку:

• митцям, які залишилася в Україні і працюють на культурному фронті;
• культурно – мистецьким проєктам, що презентують Україну на міжнародній арені;
• проєктам, які мають бути реалізовані в Україні.

Щоб об’єднати зусилля в роботі в цьому напрямку ми запровадили 19 квітня зустріч з представниками української діаспори у світі»

На завершення заступниця виконавчого директора наголосила на можливості підтримки проєктів в напрямку інформування в дайджесті «Хроніки культурного фронту» та надсилати інформацію про події, проєкти та діяльність установ на офіційну адресу УКФ.

Враховуючи великий попит світового мистецького середовища на початку війни було створено та продовжується робота щодо наповнення діджітального ресурсу української музики із розташуванням нотного матеріалу для виконання оркестрами, ансамблями, солістами української музики. Під час свого виступу «Ukrainian Scores – як задовольнити небувалий запит на українську музику у часи війни. Актуальний цифровий проєкт та найбільша відкрита база українських нот» директори Львівського органного залу Іван Остапович та Тарас Демко розповіли про роботу ресурсу, який враховує правові питання, зокрема «Закон України про авторські та суміжні права» та є інструментом, який підтримує українських композиторів, створюючи передумови отримання авторського гонорару за виконання та/або продаж творів. Чітким ККД є понад 500 звернень іноземних виконавців до цього ресурсу протягом місяця свідчить, що інтерес до українського академічного музичного мистецтва є високим. https://ukrainianlive.org/ukrainian-scores

Як це не сумно, проте саме війна дає нам шанс заявити про себе в повний голос
на світовому культурному ринку та, нарешті змінити уявлення
про мистецтво України яке є європейським за своїми ознаками.

Під час конференції окрема увага була надана роботі  театрально – видовищних установ.

Захоплення викликає робота Харківського національного академічного театру опери і балету ім. М. Лисенка. Генеральний директор театру, Заслужений діяч мистецтв України Олег Оріщенко вийшов на зв’язок з Харкова та розповів про проєкти «Схід Опера – місту-герою Харкову» та «СХІД ОПЕРА: долаючи відстань». Частина колективу евакуйована до міста Чернівці, частина залишається у місті Харків. Концерти, які відбуваються в метрополітені міста для людей, які вже другий місяць перебувають під землею по причині постійного бомбардування міста, вражають масштабами та незламністю митців, які опинилися також у дуже скрутних умовах без можливостей нормальних репетицій та підірваному душевному стані.

В зоні відносного миру мистецькі акції, які відбуваються просто неба: «Вільне небо», «Відкрита музика міста» – про що розповідала викладач Національної академії музики Олена Савчук, музичний фестиваль Kharkiv Music Fest, проєкти в метрополітені міста для людей, які живуть в метро. Артисти і музиканти створюють творчі бригади та виступають перед військовими. Багато відомих артистів та музикантів є культурними дипломатами, звертаючись англійською до урядів країн і показуючи власні записи зруйнованих міст  та населених пунктів, підтримують мешканців виступами та спілкуванням, особливо під час обстрілів у бомбосховищах.

Окремо необхідно говорити про роботу Хмельницького академічного театру ляльок, який перетворився на центр Арт терапії для дітей, зокрема дітей – переселенців. Ірина Трунова – директорка театру розповіла про те, що на базі лялькового театру об’єдналися багато установ культури міста Хмельницький та волонтерів. Це надало можливість створити АРТ ХАБ для дітей області та переселенців зі східної України.  Окрім вистав, діти мають можливість скуштувати смаколики, погратися з артистами, поспілкуватися з улюбленими героями.

Задля позиціювання України у світі ми маємо говорити про необхідність
створення Державних програм які мають передбачати культурно – дипломатичні місії
закордоном з метою не лише підтримки та популяризації України
та її боротьби, а й захисту українського культурного генофонду.

Окремої уваги заслуговує питання збереження творчого ядра дитячих та молодіжних колективів. Це пов’язано з тим, що станом на сьогодні понад 85% таких колективів вже мають складнощі , що пов’язані із евакуацією дітей з батьками до країн Західної Європи. Відкритим залишається питання відсотку повернення таких дітей в Україну по закінченню війни. Христина Ліхачова, завідувачка відділу розвитку культурних та креативних індустрій УЦКД розповіла про власний досвід роботи з європейськими фондами щодо забезпечення сталої роботи на прикладі Першого всеукраїнського сесійного молодіжного джазового бенду, який було створено за зразком аналогічних європейських колективів у 2021 році за ініціативи дирекції міжнародного фестивалю VINNYTSIA JAZZFEST та ГО «Інститут культурної політики» за підтримки Українського культурного фонду. Більш детальну інформацію про проєкт можна прочитати за посиланням: https://vn.depo.ua/ukr/vn/pershiy-vseukrainskiy-molodizhniy-sesiyniy-dzhazoviy-bend-202204101437464?fbclid=IwAR2uP28d6kXCZvXeZHxk_n8JClEXqBcZxodt8vxA2IXuaP42WzgsS9vrODk

Питання захисту та збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини під час військових дій доповідала Богдана Стельмах, провідна науковиця відділу культурної політики УЦКД. Регіональний представник УЦКД Ігор Гармаш та пані Богдана запровадили співпрацю з «Центром порятунку культурної спадщини» та надають практичну допомогу задля збереження фондів музеїв, бібліотек. Станом на сьогодні надано практичної допомоги більш ніж 30 установам. Окрім цього Богдана розповіла про збір даних щодо руйнації не лише будівель матеріальної спадщини, а й установ культури. Наприкінці свого виступу пані Богдана зауважила на тому, що волонтери «Центру» готові надати практичну допомогу всім бажаючим. Для цього необхідно звернутися на месенджер у фейсбуці з відповідним запитом.

Глухівська громада, яка опинилася під окупацією з першого дня війни, презентувала важливий досвід роботи культурних установ протягом 45 днів окупації. На щастя, місто Глухів Сумської області не зазнало такого терору як Буча, Ірпінь, Охтирка, Тростянець та інші малі міста України. Проте забезпечення роботи установ та перетворення просторів закладів на культурно – психологічні центри допомогло мешканцям міста пережити ці страшні часи. Олександр Ланін, директор КЗ «Центр культури» Глухівської міської ради,  Тетяна Трішина, директорка КЗ «Глухівський міський палац культури» Глухівської міської ради, Привалова Тамара –  директорка КУ «Глухівська публічна  бібліотека» з доповіддю «Робота  закладів культури в умовах війни. На кордоні з агресором» надихнули своєю відданістю професії. Учасники конференції подякували директорам за мужність, забезпечення роботи закладів культури під час окупації.

Протягом березня працівників культури надихав досвід Тетяни Кущук, директорки публічної бібліотеки Бердичівської міської територіальної громади, керівниці Молодіжного центру «М-Формація». «З першого дня війни без простою».  Під час  презентації Тетяна розповідала:

«Ранок 24 лютого приніс на мою рідну землю повітряні тревоги. Це все спричинило погіршення психологічного стану мешканців міста. (…) Я зрозуміла, що мій бойовий пост має бути в першу чергу не як директорки бібліотеки. Я повернулась на радіо з метою підтримки психологічного стану наших людей. Я знаходила на фейсбуці такі «крики душі» і зачитувала їх. Під час підготовки одного з етерів ми почаили шукати позитивні новини. В студії пролунав дзвінок і жіночка повідомила про те, що у Бердичеві народилася дівчинка. Це відбулось одночасно з оголошенням повітрянної тревоги. Проте це був добрий знак – знак миру. Після цього випадку я зрозуміла, що наша бібліотека має працювати офлайн і ми створили «Бібліотечний батальйон». Для нас було важливим згуртувати громади. Ми відкрили відділ обслуговування читачів. До нас звертались біженці з Бучі, Ірпеня, Харкова. У нас збільшилась книговидача в рази. А відвідувачів бібліотеки в перший місяць було понад 700 осіб (…). Ми перевірили наші фонди і прибрали літературу, яку було видано за радянських часів та російськомовну літературу. Ми отримали книги від Українського інститут книги. Враховуючи, що на базі нашої бібліотеці працює Молодіжний центр, ми вивчали досвід роботи волонтерів. Я подивилася, що роблять мої колеги по Академії культурного лідера і ми почали виготовляти смаколики – енергетичні батончики і кекси. Мешканці міста почали приносити продукти, насіння, журавлину. (…) Ми змогли відправити нашим захисникам 60 коробок кексів і 20 коробок Енергетичних батончиків. Зараз в нашій бібліотеці вирує аромат свіжоспеченого хліба. Окрім цього, ми проводимо навчання з надання першої допомоги. Почала працювати дитяча бібліотека і ми влаштовуємо заходи для дітей, які залишилися в місті і дітей – переселенців. Ми плетемо сітки, виготовляємо обереги для наших бійців. Таким чином бібліотека перетворилася на великий волонтерський центр, який нагадує вулик».

Вінницького літературно – меморіального музею Михайла Коцюбинського з онлайн проєктом ««Такий різний Коцюбинський» презентувала Лариса Кравченко, директорка Вінницького літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського.»

Про кіно в умовах війни говорила Марія Яремчук, режисерка, продюсерка, громадська активістка в сфері культури. Вона наголосила про те, що наразі зупинена робота кінотеатрів, проте час вимагає україномовного контенту, зокрема документального контенту. «Наша команда знімає історичне кіно, зокрема історію УПА. В мирний час ми отримували багато відмов від керівників кінозалів, наголошуючи про те, що глядач потребує розважального контенту. На сьогодні, коли керівники кінотеатрів та кінозалів стикнулися з проблемою контенту та необхідності вкладати кошти в переклад існуючих фільмів, ми змогли реалізувати презентацію нашого фільму «Марія» . Це історія ветеранки УПА Марії Штепи. Ми вирішили не відкладати прем’єру фільму на мирний час і організували низку показів на Західної України, які користувалися великим попитом. Ми маємо шукати нові авдиторії та нові можливості для показу наших фільмів під час війни» – зазначила Марія.

Наприкінці вона надала посилання на короткі фільми про історію України та надала дозвіл щодо безкоштовного використання відеоматеріалу
https://www.youtube.com/playlist?list=PLboS4GTW0GY_i4iFvN1SqLLyhDRKHB4XZ
https://www.facebook.com/mariiyarem/posts/4904188676297711

Незважаючи на неготовність галузі до військових дій, саме війна показує хто є лідером культурних змін і вміє об’єднати громаду навколо закладу культури перетворивши простір в креативний вулик, в якому кожен може знайти себе.

Український центр культурних досліджень продовжує свою роботу щодо моніторингу культурних практик та напрацювання методичних рекомендацій.

Ми дякуємо всім учасникам і спікерам Конференції.

Презентації спікерів можна завантажити тут:

Богдана Стельмах

Глухов ЛАНІН Александр

Глухов Привалова Тамара

Глухов Тришина Татьяна

Лариса Кравченко

Тетяна КУЩУК Бердичів

УКФ під час війни 2022

Френкель І. В.

З ініціативи громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру», за підтримки Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеського обласного центру української культури та Буковинського центру культури і мистецтв 5 квітня 2022 року в онлайн форматі відбулася перша зустріч діалогової платформи на тему: «Охорона НКС під час війни».

Метою зустрічі було сформувати широку діалоговий майданчик з метою моніторингу ситуації внаслідок агресії росії в Україні, обговорення важливих питань, реагування на виклики. У розмові взяли участь установи та організації практично з усієї України, в тому числі й громадські, спільноти, групи та окремі особи, які займаються/опікуються нематеріальною культурною спадщиною. Про зацікавленість темою свідчить кількість учасників: понад 130 зареєстрованих, хоч, на жаль, не всі змогли взяти участь через обмеження платформи zoom, тож захід відвідало 100 учасників.

Мета зустрічі була пов’язана з надзвичайно важливими для нас питаннями: охороні нематеріальної культурної спадщини під час російської агресії в Україні. Злочини проти культурної спадщини та такі, що зачіпають культурну спадщину, є широко визнаною ознакою звірств. Культурна спадщина в широкому міжнародному розумінні, зокрема і Міжнародного трибуналу зі скоєння  воєнних злочинів, включає як матеріальні, так і нематеріальні прояви людського життя. Злочини проти культурної спадщини руйнують наше спільне розуміння людяності та повсякденне життя місцевого населення. Культурна спадщина є унікальним та важливим свідчення культури та самобутності народів, деградація і знищення культурної спадщини — матеріальної чи нематеріальної — є втратою для постраждалих громад, а також для міжнародної спільноти в цілому.

Під час діалогової зустрічі порушувалися вкрай важливі питання: що відбувається наразі з НКС та як можна запобігти/пом’якшити втрати.

На сьогодні можемо з упевненістю говорити про такі виклики:

1. Вимушена міграція (депортація та примусове переміщення) порушує соціальну згуртованість громад. Цей ефект війни непомітний, його важко наразі виявити та виміряти, але він має руйнівні наслідки.
2. Смерть і вимушене переміщення практикуючих/носіїв НКС у громадах України, де ведуться активні бойові дії, ставить під загрозу НКС цих громад, адже без практиків передача живої спадщини стає неможливою.
3. Війна, збройні конфлікти віддаляють людей від місць проживання, носії, молодь і сім’ї роз’єднуються, люди вимушені залишати місця проживання, а отже, обмежується доступ до місць, просторів, приміщень, які є важливими для НКС, таким чином, руйнується колективна пам’ять, приналежність до місць проживання, культурних просторів, що напряму загрожує передачі знань та спільних традицій.

Портал ERA4Ukraine являє собою центр послуг для науковців, що знаходяться в Україні, та тих, які залишили країну,  об’єднує ініціативи на рівні ЄС, від країн та від неурядових організацій. Його мета — допомогти знайти житло та роботу, сприяти визнанню дипломів та запропонувати інші послуги дослідникам, які постраждали.

Джерело

Европейська дослідницька рада (ЕКС) звернулася до своїх 5600 грантоотримувачів ERC з проханням надати тимчасову роботу дослідникам-біженцям та молодшому науковому персоналу з України.

Джерело

За ініціативи ЄС включено доступ до Science4Refugees ініціативи EURAXESS, яка надає біженцям стажування, роботу на неповний та повний робочий день, а також доступ до Європейського дослідницького співтовариства та програм «Солідарність Євросоюзу з Україною» і MSCA – дослідники під загрозою.

Джерело: https://euraxess.ec.europa.eu/jobs/science4refugees

                   https://euraxess.ec.europa.eu/ukraine

                   https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine_en

Європейська Комісія офіційно оголосила про відкриття нової  програми ЄС Еразмус+ на 2021-2027 рр.

Джерело: https://erasmusplus.org.ua/novyny/3867-novi-konkursy-2022-r-prohramy-yes-erazmus-vidkryto-biudzhet-konkursu-eur39-billion.html

Портал ERA4Ukraine також посилається на #Science4Ukraine групу студентів-добровольців та науковців-дослідників з академічних установ Європи та світу, які допомагають українським вченим та студентам продовжувати свою роботу та кар’єру, незважаючи на війну.

Джерело: https://euneighbourseast.eu/uk/news-and-stories/latest-news/yevrokomisiya-zapustyla-yedynyj-czentr-dlya-pidtrymky-doslidnykiv-z-ukrayiny

https://scienceforukraine.eu

З перших днів війни науково-педагогічні працівники розгорнули широку громадську корисну роботу. Найважливішим завданням закладів освіти та їх співробітників є турбота про фізичне психічне та психологічне здоров’я. Наголошуємо, що Міністерство освіти і науки України запустило щоденні онлайн зустрічі о 13.00 та 20.00 на https://facebook.com/eduhub.in.ua/ з сертифікованими психологами.

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти координує мережеві зв’язки щодо представлення української культури та допомоги митцям та мисткиням з України, які знаходяться за кордоном — як тим, хто вимушено залишив Україну через повномасштабне військове вторгнення, так і тим, хто давно живе за кордоном.

Організація налагоджує звʼязки між ними та місцевими організаціями й закордонними дипломатичними установами України, які створюють можливості участі у резиденціях та творчих проектах для українців. Для того, щоб Держмистецтв залучало вас до проєктів, в яких репрезентується українська культура, а також інформувало вас про можливості творчої реалізації там, де ви знаходитесь, заповніть, будь ласка, форму.

Джерело: https://forms.gle/Hk9JcxGokvojdt8Z6

Відомий Естонський Тартуський університет створив спеціальний стипендіальний фонд для збору коштів та активно займається психологічною підтримкою українських наукових працівників та здобувачів вищої освіти.

До підтримки долучилась також платформа Coursera.
Прагнучи надати підтримку науковій спільноті України в умовах розв’язаної РФ війни, Coursera for Campus, надає безкоштовний доступ до понад 5200 курсів і 2200 проєктів від провідних університетів і партнерів Coursera,  а учні, які демонструють фінансові потреби, можуть отримати фінансову допомогу або відмовитися від стипендії через Coursera.

Джерело: https://tech.liga.net/other/novosti/coursera-priostanovila-ves-biznes-v-rossii-i-podderjala-ukraintsev

Платформа EdX також долучилась до підтримки  України, вони зупинила публікацію курсів рекомендованих російськими інституціями, та працюють над наданням безкоштовного доступу до понад 1600 онлайн-курсів і програм від провідних світових установ і компаній на EdX Online Campus.

Джерело: https://vseobuch.org/resources/portals/edx.html

Невід’ємною частиною української системи освіти та предтавників креативних індустрій є WorldSkills. З позицією організації, можна ознайомитися на сайті

Джерело: http://www.worldskillsukraine.org/uncategorized/poziciya-wsu-shhodo-rosijskogo-vtorgnennya-na-teritoriyu-ukraini/

Онлайн-платформа для освіти та кар’єри в креативних індустріях Креативна Практика, створена командою CASES — Creative Practice  відкрила безкоштовний доступ на всі свої курси

Джерело: https://happymonday.ua/ru/event/bezkoshtovni-kursy-vid-creative-practice

Провідна торгова асоціація «Цифрова Європа», що об’єднує підприємства, корпорації та  національні європейські торгові асоціації працює над проектами надання кіберпідтримці України.

Джерело: https://t.me/SerhiyShkarlet/707

Таким чином, призупинено розміщення локацій російських наукових організацій  у галузі культури, а також обмежено доступ до наукових проектів та програм.

Європейська фундація освіти (ЄФО) висловила підтримку Україні та зобов’язалась не здійснювати жодних освітніх заходів на території країни агресора та співучасника підлої ескалації – Республіки Білорусь.
CRUI (Асоціація ректорів державних і приватних університетів Італії) надають підтримку українським науковим працівникам, які потерпають унаслідок війни в Україні. У заяві CRUI відзначено, що вони беззаперечно нададуть матеріальну підтримку українській науковій спільноті.

Джерело: https://mon.gov.ua/ua/news/sergij-shkarlet-proviv-zustrich-iz-ministerkoyu-universitetiv-i-naukovih-doslidzhen-italiyi

Не залишились осторонь Міністри культури Латвії, Литви та Естонії які рішуче засудили агресію Російської Федерації і висловили свою беззаперечну підтримку Україні!

Національне агентство з питань академічних обмінів (NAWA) разом із Національним науковим центром (NCN), Міністерством освіти і науки та Міністерством охорони здоров’я Республіки Польща докладає всіх зусиль, щоб забезпечити максимально комфортні умови для науковців, евакуйованих з України. Початок програми заплановано на 15 березня 2022 року.

Пшемислав Чарнек, Міністр освіти Республіки Польща підтримав українську наукову спільному. Пан Чарнек запевнив, що з «боку всіх польських закладів освіти ми можемо розраховувати на всіляку підтримку». Також нині ведуться перемовини із ректорами польських закладів вищої освіти щодо створення можливості абсолютної підтримки українських наукових установ.

Джерело: https://nupp.edu.ua/news/nawa-dopomagae-yevakuyovanim-ukrainskim-studentam-i-naukovtsyam.html

DAAD вважає, що найближчим часом до Німеччини приїдуть щонайменше 100 000 українських студентів та науковців, у тому числі багато хто з тих, хто зараз перебуває в Польщі.

Президент Німецької служби академічних обмінів (DAAD),  Джойбрато Мукерджі, відзначає, що академічні установи приймають активну участь у програмах консультування та підтримки біженців. Вже було виділено загалом 5 мільйонів євро (5,5 мільйона доларів США) на стипендії та інші заходи підтримки для українських студентів та науковців. Ці гроші зараз виділяються німецьким університетам на основі конкурсних заявок та надаються на термін до 30 вересня.

DAAD готує веб-сайт, на якому українські студенти та науковці можуть отримати інформацію з юридичних питань, вступу до вищих навчальних закладів та посилання на всі вищі навчальні заклади.

“Ми повинні мати на увазі, що, на відміну від кризи біженців 2016 року, українці мають свободу пересування по всьому Європейському союзу, зокрема в Німеччині”, – наголошує Мукерджі. Тому важливо, щоб всі університети по всій країні були добре підготовлені, тому ми щотижня проводимо з ними зустрічі.

Джерело:https://www.universityworldnews.com/post.php?story=20220401133548508&fbclid=IwAR0hKXXuXDt0V3y2OtTUCDoCRGnjj8SDbpVXcz4i5L9oNowbWIgREZ3Cot4