Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 23.12.2022 № 525 «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Укрвїни»

#Національний_перелік_НКС  #звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремеслаВипікання весільних утят у селі Річки

Охоронний Номер – 054.нкс
Географічне розташування: Сумська область, Сумський район, Річківська сільська територіальна громада, село Річки

 

Здавна до випікання весільного короваю ставилися дуже відповідально. Не менш особливе значення має і його прикрашання. На території Річківської громади ще з давніх часів зберігся обряд випікання весільних утят для прикрашання короваю. Як говорять старожили села: «Без «весільних утят» і коровай не коровай, і весілля не весілля». Бо саме це весільне печиво  стало символом міцної любові та злагоди для молодої сім’ї.

У технології приготування теж дотримуються давніх звичаїв. Спочатку  беруть борошно, просіюють його в глиняний чи емальований посуд. Цукор розмішують з молоком або водою, а потім вливають у борошно для  замішування крутого тіста. Тісто вимішують до еластичної консистенції (щоб відставало від рук). Далі беруть невеликі шматочки тіста і розкачують їх у кульки. З кульок роблять «котелики» (невеличкі трубочки). Потім качалкою розкачують краї, а серединку залишають для формування «голівки». По кожному краю роблять вісім надрізів. Дві середні смужки залишають, а решту переплітають між собою: першу з правого боку та другу з іншого, першу зліва та третю і так по колу, утворюючи візерунок.

Вважається, що чим краще переплетені «пір’їнки», тим міцнішою буде родина. Посередині формують голівку «утяти», роблять носик та очі («вічки») з маку чи горошин чорного перцю.

Наступною дією є приготування головної прикраси весільного короваю – «пави». У «пави» переплетення роблять тільки ззаду, а на голівці формують «корону». Коли весільні утята виліплені, їх саджають у спеціально підготовлену витоплену піч на 2-4 хвилини (в сучасних умовах випікають і в електричній чи газовій духовці). Треба стежити, щоб «утята» не пригоріли. Адже вони повинні бути світло-жовтого, золотавого кольору. Коли утята будуть випечені, їм дають остигнути та роблять посередині дірочку для насаджування на кострицю (здерев’янілу частину стебла рослини), яку раніше робили із конопель.

Здавна всі обрядові дії по випіканню весільних «утят» в селі Річки супроводжувалися автентичними обрядовими піснями та відбувалися у вівторок або середу. Коровай випікали у четвер, а саме весілля святкували у п’ятницю або в неділю. Коли коровай був випечений та остиглий, молоді незаміжні дівчата починали його «одягати»: ставили на рушник перед тим місцем, де будуть сидіти наречені,   посередині короваю встановлювали «паву» (головна найбільша «утка»), а навкруги обов’язково парну кількість «утят» (щонайменше 12). Костриці між собою переплітали кольоровими стрічками, щоб міцніше трималися на короваї. За бажанням коровай прикрашали кетягами калини, штучними квітами та «гармошками» з кольорового паперу. Іноді «паву» не випікали, а замість неї в центрі короваю  ставили паперові фігурки молодої та молодого.

На сучасних весіллях випікати «утят» запрошують жінок, які зараз є носіями елементу. Випеченим весільним печивом дружки прикрашають коровай та ставлять його в центрі столу перед молодятами, де він і стоїть до кінця «посаду». Коли ввечері наречені збираються їхати додому до молодого, дружки та бояри розбирають коровай (наввипередки хватають «утят» та «паву», щоб принести додому). Вважається, що весільні утята приносять у дім добробут та сімейне благополуччя. Потім дружок крає коровай і частину передають сватам. Другу частину короваю розділяють між гостями на другий день весілля. В селі були випадки, коли випікали багато «утят», щоб роздати всім гостям на весіллі.

Фото: Швагер Ольга Михайлівна, начальник відділу культури Річківської сільської ради Сумського району Сумської області