Окрім нагальних проблем щодо безпеки громад в Україні за результатами координаційної зустрічі були виділені додаткові сфери що потребують негайної уваги:
Зміцнення мереж носіїв живої спадщини в Україні
• Зміцнити зв’язок між носіями та практиками, які залишаються в країні, що може бути здійснено через розширення та підтримку існуючих (онлайн) платформ між ключовими зацікавленими сторонами нематеріальної культурної спадщини для посилення обміну інформацією та досвідом
(див. звіт з України в Розділі B).
• Зменшити адміністративні та бюрократичні процедури для визнання елементів живої спадщини на національному та міжнародному рівнях, приділяючи особливу увагу елементам, які є спільними для всієї України та можуть служити об’єднанню різних спільнот у країні.
Невідкладні охоронні заходи
• Виявляти та захищати носіїв, особливо в регіонах, які найбільше постраждали від військових дій, оцінювати рівень порушення їхньої живої спадщини та їхніх потреб. У цьому відношенні Національний кадастр надає детальну інформацію про носіїв і може бути корисним джерелом
інформації. Захищені також повинні бути члени професійних спілок майстрів народних промислів. Зазначалося, що носіїв можуть звільнити від призову в армію.
• Гарантувати відповідні права інтелектуальної власності під час надійного та безпечного архівування живої спадщини (за допомогою ЮНЕСКО щодо методології) у співпраці з громадами, дослідниками, музеями та науковими установами. Цифрові способи збереження нематеріальної культурної
спадщини також були виділені як важлива стратегія.
Потреби біженців та переміщених осіб
• Ідентифікувати носіїв і практиків, які прибули до приймаючих країн як біженці. Деякі країни говорили про необхідність партнерства з українською установою чи неурядовою організацією, щоб донести до постраждалих громад їхні потреби щодо захисту.
• Надати можливість носіям і практикам, переміщеним внаслідок конфлікту, використовувати та передавати свою нематеріальну культурну спадщину в приймаючі країни. Це може бути зроблено шляхом надання матеріалів, інструментів і простору, необхідних для використання нематеріальної
культурної спадщини, у співпраці, наприклад, з музеями.
