Питання поваги до прав людини й основних свобод є одним із ключових принципів Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження. Вона передбачає, зокрема, свободу творчого самовираження, яка неможлива без рівного доступу жінок і чоловіків до культурного життя суспільства чи громади, культурних надбань і практик, можливостей рівної участі у розвитку культурного середовища загалом. І жінки, і чоловіки є творцями культурного продукту і його користувачами. Це вимагає включення гендерного аспекту в стратегії розвитку культури та конкретні заходи.

До вашої уваги – роз’яснення основних термінів, важливих для розуміння гендерної тематики та впровадження політики гендерної рівності у сферу культури на різних рівнях.

Гендер (англ. «gender») – це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами).

Інакше кажучи гендер – це соціальна стать, те, як людина реалізовує себе в суспільстві – у сім’ї, професійній сфері, політичній чи громадській діяльності тощо.

Біологічна стать («sex») яка характеризується певним набором хромосом і первинних статевих ознак, тобто – біологічними відмінностями між жінками і чоловіками.

Гендер змінюється в часі і залежить від ряду ознак – етнічного походження, культурних особливостей, економічних чинників, соціального статусу тощо – і змінюється в часі та під дією суспільно-політичних чинників. Статеві відмінності у часі не змінюються.

Гендерний аналіз – це збір даних і процес оцінки різного впливу на чоловіків і жі­нок існуючих чи пропонованих програм, законодавства, полі­тичного курсу держави в усіх сферах життя суспільства.
Гендерний аналіз також передбачає розуміння всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, для виявлення потенційних проблем і пошуку шляхів їх вирішення.

Однією зі складових гендерного аналізу є оцінка спроможності державних структур розробляти та реалізовувати програми, плани дій, спрямовані на забезпечення гендерної рівності, а також проводити заходи із дотриманням рівних прав жінок і чоловіків.

Більше про гендерний аналіз нормативно-правових актів України.

Гендерний баланс – це рівне соціальне, економічне, політичне становище жінок і чоловіків у суспільстві (наприклад, рівне або наближене до нього, представництво органах влади, однакова кількість серед учасників конференції тощо). Протилежне явище – гендерний дисбаланс. Для його усунення здійснюються позитивні дії – тимчасові заходи для подолання дискримінації за ознакою статі (наприклад, запровадження гендерних квот на виборах).

Гендерний бюджет – це бюджет, який розроблений із врахуванням потреб жінок і чоловіків і гарантує кожній людині однаковий доступ до важливих суспільних послуг.
Гендерний підхід при плануванні, розподілі, перерозподілі коштів на рівні держави чи органів місцевого самоврядування сприяє забезпеченню гендерної рівності, а отже – і дотриманню прав людини.

Детальніше про гендернорієнтоване бюджетування – на сайті Міністерства економіки України.

Гендерні відносини – це взаємодія чоловіків і жінок у родині та соціумі.

Вони зумовлені історичним контектом, політичною, економічною, соціальною ситуацією в країні, культурними аспектами, рівнем освіченості громадян, їх віком і станом здоров’я, матеріальним становищем, соціальним статусом тощо.

Розрізняють кілька типів гендерних відносин: патріархатні (домінування чоловіків), матріархатні (домінування жінок) та егалітарні (рівний розподіл влади між партнерами).

В українському суспільстві, зокрема, простежується нерівність у гендерних відносинах – виразне домінування чоловіків у більшості сфер, а отже – дискримінація жінок. Діяльність громадських організацій і державна політика України, як і інших демократичних держав світу, спрямовані на забезпечення гендерної рівності.

Гендерна дискримінація – це порушення прав людини чи групи осіб за ознакою статі. Вона виявляється в перешкоджанні рівній участі жінок і чоловіків у професійній реалізацій, участі в політичному житті країни, кар’єрному зростанні, доступі до фінансових ресурсів, в нерівному розподілі домашніх обов’язків, а також обмежує людину у власному виборі, ким їй бути і як будувати своє життя.

В Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» ідеться, що «дискримінація за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків».

Гендерна дискримінація може бути як прямою (коли вчиняються безпосередні дії, які обмежують права жінок або чоловіків), так і прихованою (коли створюються умови, внаслідок яких особа чи група осіб опиняються в дискримінаційних умовах за ознакою статі).

В Україні найбільш дискримінованою за гендерною ознакою є найчисельніша група – жінки. Вони зазнають дискримінації в більшості сфер, насамперед тих, які стосуються прийняття рішень і розподілу ресурсів, а також найчастіше потерпають від домашнього та гендернозумовленого насильства.

Більше про гендерну дискримінацію – на сайті Міністерства юстиції України.

Гендерна (гендерно-правова) експертиза – це аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, програм щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (див. сайт Міністерства юстиції України).

Гендерне законодавство

Питання забезпечення рівних прав жінок і чоловіків в Україні регулюється міжнародним та національним законодавством.

І. Основні міжнародні документи:

1) Декларація прав людини ООН (1948 р.);
2) Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.);
3) Пекінська платформа дій (1995 р.);
4) Резолюція Ради безпеки ООН 1325 «Жнки. Мир. Безпека» (2000 р.);
5) Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад (2006 р.);
6) Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція, 2011 р.);
7) Угода про асоціацію між Україною та ЄС (2014 р.);
8) Цілі сталого розвитку (2015 – 2030 рр.);
9) Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки.

ІІ. Національне законодавство:

1) Конституцієя України (Стаття 24);
2) Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.);
3) Закон України «Про протидію дискримінації в Україні» (2012 р.);
4) Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
5) Кримінальний Кодекс України (Статті 67, 161).

Також діє ряд нормативно-правових актів.

Гендерні індикатори (Індикатори гендерної чутливості) – це кількісні та якісні показники, які відображають процеси, взаємодії, зміни (як позитивні, так і негативні) в становищі жінок і чоловіків у суспільстві протягом певного часу.

Вони демонструють рівень розвитку демократії та гендерної культури суспільства, а також є важливою складовою для вимірювання діяльності держави щодо забезпечення нею рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Гендерні індикатори застосовують до вимірювання ситуації в сферах освіти, охорони здоров’я, культури, політики, економіки, медіа, сім’ї тощо.

Гендерна культура – це система уявлень, цінностей і знань про роль жінок і чоловіків у суспільстві, моделі їхньої поведінки у різних сферах життя, їхні інтереси і потреби, взаємодію між ними.

Гендерна культура – це світоглядно-ціннісна категорія, яка відображає взаємини між чоловіками і жінками в різних сферах – у приватному та соціальному житті.

Про низький рівень гендерної культури говоримо тоді, коли існує перевага однієї статі над іншою, простежується гендерна дискримінація. Про високий рівень гендерної культури йдеться тоді, коли в суспільстві існують відносини, в основі яких лежить рівність прав і можливостей жінок і чоловіків (егалітарні відносини). Таке суспільство ще називають гендерночутливим. Досягнення цього рівня є складним багаторічним шляхом, однак Україна задекларувала його і здійснює конкретні кроки (див. Гендерне законодавство).

Гендерний мейнстрімінг – це комплексне цілеспрямоване впровадження гендерних підходів, що враховує різні інтереси жінок і чоловіків та надає їм рівні можливості. Його метою є подолання нерівності між чоловіками і жінками у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Гендерна політика – діяльність, спрямована на формування гендерної культури та утвердження гендерної рівності.

Гендерна політика держави Україна впроваджується на різних рівнях:

1) національному –

а) Президент України;
б) Верховна Рада України:

• • Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин;
  • МФО «Рівні можливості»;
  • Уповноважена Верховної Ради України з прав людини;

в) Кабінет Міністрів України

• • Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;
  • Урядова уповноважена з питань гендерної політики;
  • Міністерство соціальної політики України;

2) регіональному –

а) місцеві органи виконавчої влади (департаменти соуполітики ОДА);
б) органи місцевого самоврядування;
в) координатори із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
г) радники з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Гендерна рівність – це рівні права і можливості жінок і чоловіків у суспільстві.

У Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначено, що гендерна рівність – це «рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства».
Також у цьому документі сказано, що «рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі», а «рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків».

Гендерні стереотипи – це традиційні, узагальнені, стійкі уявлення про жінок і чоловіків, моделі їхньої поведінки, риси характеру, зовнішності, що закріплюють у нашій свідомості розуміння про «чоловіче» і «жіноче» як норму.

І хоча світ змінюється, а з ним – і соціальні ролі жінок і чоловіків, гендерні стереотипи передаються з покоління в покоління і негативно впливають на сприйняття людиною себе та інших людей, лежать в основі упередженого ставлення та дискримінації за ознакою статі.

Сексизм – це практичне застосування гендерних стереотипів, дискримінація людей за ознакою статі.

Найчастіше від сексизму потерпають жінки – на вулиці, в освітніх закладах, на робочому місці, в політиці тощо. Найвиразніше сексизм проявляється в рекламі, яка подає жінок як об’єктів для задоволення чи досягнення цілей чоловіків. В основі сексизму лежать гендерні стереотипи й упередження.

Для реагування на сексизм в рекламі в Україні діє Індустріальний гендерний комітет з реклами.

Гендерна чутливість – це здатність розуміти і приймати гендерні відмінності, бачити і визнавати наявність у суспільстві гендерної дискримінації, сексизму, та здійснювати політику, спрямовану на подолання негативних явищ і забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Фемінітиви – назви посад, професій, видів діяльності, статусу жінок у жіночому роді. Вони властиві всім слов’янським мовам, багатьом європейським і є історичнообумовленими, органічними в українській мові.

В офіційно-діловому мовленні, зокрема – в мові документів, досі вживається чоловічий рід. Однак весною 2020 року Міністерство соціальної політики України зазначило, що за потребою професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі (наприклад, інженер – інженерка, соціолог – соціологиня, керівник – керівниця, директор – директорка тощо).

Центри ґендерної освіти у внз:

• Вінницький обласний ґендерний освітній центр
• Ґендерний освітній центр Луцького педагогічного коледжу
• Ґендерний центр Сумського державного університету
• Ґендерний центр Харківського національного медичного університету
• Закарпатський обласний центр ґендерної освіти при Ужгородському національному університеті
• Луганський обласний ґендерний освітній центр
• Український центр ґендерної освіти при НТУУ «КПІ»
• Херсонський обласний ґендерний освітній центр
• Центр гендерної освіти Житомирського державного університету імені Івана Франка
• Центр ґендерних студій Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка
• Центр ґендерних досліджень Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. ак. В. Лазаряна
• Центр ґендерної освіти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
• Центр ґендерної освіти Харківської гуманітарно-педагогічної академії
• Центр ґендерних досліджень і освіти Маріупольського державного університету
• Центр ґендерної освіти Харківського національного університету внутрішніх справ
• Центр ґендерної освіти Харківського національного університету радіоелектроніки
• Гендерний центр Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди
• Гендерний центр Харківського національного університету міського господарства ім.О.М.Бекетова.

Гендерні ресурсні центри та організації, які займаються гендерними питаннями

• Вінницька громадська організація «Вісь»
• Волинська обласна громадська організація «Волинський прес-клуб»
• Громадська організація “Асоціація жінок України “ДІЯ” (м.Одеса)
• Громадська організація «Гендерний центр Волині»
• Громадська організація «Центр гендерної культури» (м.Харків)
• Громадська організація «Центр Жіночі перспективи» (м. Львів)
• Донецька обласна Ліга ділових і професійних жінок
• Житомирська обласна молодіжна громадська організація «Паритет»
• Київський інститут ґендерних досліджень
• Ліга жінок-виборців України «50/50»
• Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» (м. Київ)
• Подільський центр «Гендерна рада» (м.Хмельницький)
• Український жіночий фонд (м. Київ)
• Херсонський обласний центр «Успішна жінка»
• Центр молодіжних жіночих ініціатив (м. Одеса)
• Центр підтримки громадських ініціатив «ЧАЙКА» (м.Рівне)

Перелік організацій не є вичерпним.

Корисно почитати:

«Змінити ставлення до культури як до «вишеньки на торті». Що можуть жінки в культурі – https://www.culturepartnership.eu/ua/article/zh%D1%96nky-v-kultur%D1%96

Проблеми гендерної рівності в галузі культури та мистецтва – https://bit.ly/3xAnj7Z

Як Європа підтримує гендерний баланс у культурі – https://womo.ua/yak-yevropa-pidtrimuye-genderniy-balans-u-kulturi/