Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 23.12.2022 № 525 «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Укрвїни»

#Національний_перелік_НКС  #звичаї_обряди_святкування
Традиційний обрядовий хліб Вінниччини

Охоронний Номер – 052.нкс
Географічне розташування: Населені пункти Вінниччини, Вінницька область

Автентичні хлібопекарські традиції, які збереглися на Вінниччині завдячуючи носіям даного елемента і їх міжпоколінній  передачі посідає чільне місце серед розмаїття культурних цінностей. Ще й досі на Вінниччині при виготовлені обрядових хлібів дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої давнини.

Носії елемента «Традиція випікання обрядових хлібів на Вінниччині» не становлять якоїсь однієї громади. Даний елемент  поширений по території всієї Вінницької області в родинах, про що свідчать  експедиції, проведені в 1985-2019 за участю фахівців обласного центру народної творчості, інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України та зібраних польових матеріалів кандидата історичних наук, етнографа-науковця Світлани Олександрівни Творун  з м.Вінниці.           На той момент значні здобутки у збереженні традицій випікання обрядових хлібів були у Тиврівському (с.Уяринці), Бершадському (с.Сумівка), Гайсинському (с.Мелешків), Теплицькому (с.Пологи), Шаргородському (с.Дерев’янки), Тростянецькому (с.Цибуліка) районах. Проте, поважний вік носіїв елементу та поступове припинення процесу міжпоколінної передачі можуть спричинити загрозу щодо його побутування у виявлених місцях. Дослідження, що були проведені у 2013 році, виявили інші села, де збережено даний елемент – с.Гибалівка Шаргородського, с.Тиманівка Тульчинського, с.Животівка та с.Човновиця Оратівського, с.Уланів  Хмільницького, с.Бирлівка  Бершадського,  с.Бохоники Вінницького, с.Стіна Томашпільського, с.Гущинці Калинівського, с.Білопілля Козятинського районів.

В результаті досліджень,  на Вінниччині виявлено понад 100 унікальних видів обрядової випічки, яка має свою особливість і сакральну цінність та користується великим попитом й нині.  Це: Празникові родові пиріжки з гречаною кашею та сиром випікають у  Літинському р-ні ( с. Гончарівка, майстрині – Оксана Моторна 1970 р. н. та Марія Іванишина 1942 р. н.). Пиріг-рід – в деяких селах називають “родичами”, або “родовими пиріжками” – це багато пиріжків зліплених в один пиріг, який символізує тісні родинні стосунки, великий дружний рід. Калач з каченятками (вужиками) для старійшини роду. Це досить великий калач овальної форми, поверхня якого обліплена знаками сигми. Його випікають  для запрошення на весілля старійшини роду молодої (молодого) в с.Байківка Калинівського району (Ступак Лідія Петрівна). Парний калач невеликого розміру зі знаками сигми, що символізує Велеса – божество родючості та багацтва (випікають в с.Комарівці Барського району, Надія Довгань). Ним запрошують на весілля. «Дівоцтво» – гілка плодового дерева обкручується з тіста, випікається, а потім вквітчається квітами і кольоровими паперовими стрічками. Дівоцтво дружки розбирають після розплети молодої. (с.Зарічне Тульчинського району. Барбалюк С.М.  Традиція випікання  побігущих калачів  для старших дружок зберіглася у в селах Антонівка, Стіна, Антопіль Томашпільського району (записано від Коваль М.А.). Калач обв’язують червоною стрічкою – на любов. Молода із старшою дружкою ним запрошують на весілля, а як виходять з хати старша дружка калач забирає.

Спасівчані  треби, так називають в Шаргородському районі пухкі солодкі пампушки, які зазвичай випікають до Спаса з борошна ново-го урожаю. Їх несуть на посвяту до храму та на кладовище, де роздають дітям та людям похилого віку.

Сончата – солодкі коржики у вигляді сонечка випікали на Гайсинщині для дітей весною та влітку, щоб сонечко закликати. У деяких коржиках серединка сонечка була щільно усипана маком, що робило їх схожими до квітки соняшника.

Розори (подаяння на свято Шуляка) – солодкі пироги з яблучним повидлом, маком та ягідним варенням. За традицією  жінки, які мали мертвонароджених дітей, або хоронили не нехрещених немовлят. У перший день Петрівчаного посту  роздають дітям «Подая-ніє». (згадує Барська Світлана Валеріївна з с. Бондурівка Чечельницького району).

Книш, або “Хліб з Душею”–хліб з хлібенят- ком. Він обов’язково випікався на Різдво, на Зелені свята, в деяких місцевостях – на поминки. Хліби «маланка» з «василем», оперезані часником, с.Уяринці Тиврівського  р-ну (записано від Мудли А.Й. 1932-2020р.).

Ряд інших видів обрядової випічки, характерної для Вінниччини, детально описаний в книзі «Обрядові хліби до свят та на пошану» (С.Творун. Т.Цвігун. 2019), виданої Вінницьким ОЦНТ. Книга складається з двох частин І – «Сакральна цінність хліба в українській автентичній культурі», ІІ -«Обрядові хліби в культурно-мистецьких проектах Вінницького ОЦНТ». В книзі відмічається специфіка Подільського регіону, як аграрного хліборобського краю, де зерно почали вирощувати ще з часів неоліту.

Дослідження  традицій випікання обрядових хлібів показало, що колективне пригощання — краяння і роздавання обрядового хліба, як символу сонця, єдності роду — є кульмінацією більшості народних ритуалів та свят, моментом єднання за допомогою спільної трапези з божественними силами і духами предків. Обрядовий хліб ломиться на частини, поєднуючи усіх учасників обряду у єдиний рід. І чим більше родичів, тим на більше частин ломиться коровай, і тим більше пахощів отримують боги. Хліб піднімають вгору для освячення богами, промовляються слави, а далі хліб розноситься по колу.

Фото: Творун Світлана Олександрівна, кандидат історичних наук, доцент