Симон Наріжний (1898-1983), директор Музею визвольної боротьби України в Празі (музей діяв з 1925 по 1948 р.):

«Українська Республіканська Капела засновувалась як репрезентативна співоча установа, завданням якої було ширити закордоном мистецьку культуру України. В тих обставинах на Капелу накладалися не тільки мистецькі зобов’язання, а також і завдання національно-політичні. Капела мала показати Західній Європі, що Українці справді є окремим народом, який має власну культуру. Завдання це було не з легких, бо в Західній Європі століттями плекалися твердження про «єдинство русского народу» й що ніякої України й ніяких українців не було й не має».

Закордонне державне турне Української Республіканської Капели в країнах Західної Європи тривало з 1919 по 1922 рік. За перші півтора роки, з травня 1919 року по січень 1921 року, Українська Республіканська Капела виступила у 10 країнах Західної Європи, відвідавши понад 45 міст і давши понад 200 концертів. 100-ий ювілейний виступ Капели в Європі відбувся у Бельгії, в Брюсселі 27 березня 1920 року в «Cercle Artistique» для мистецьких кіл: артистів, музикантів, письменників та журналістів.
Виступи проходили в столицях і головних містах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Великої Британії, Польщі та Іспанії. В деяких країнах Капела гастролювала за цей період по кілька разів. Як писав за підсумками своїх поїздок разом з Капелою басист, український діяч Віктор Андрієвський (автор книги «Від Гетьманату до Директорії») в своєму листі до міністра закордонних справ Андрія Ніковського:
«Капела – це найспритніша вигадка з усього, що було досі зроблено яким будь Українським Урядом».