посилання на першу частину 

20 жовтня 2022 року в онлайн форматі відбулась Друга всеукраїнська конференція «Культурні практики установ культури України під час військових дій». Аналіз практик та досвіду працівників культури підкреслює гнучкість та вміння управляти ситуацією попри відсутності коштів, що зрозуміло впливає на спроможність галузі функціонувати та здійснювати потужну роботу відповідно до статутних завдань.  Проте заклади культури без вказівок та наказів перетворилися на центри гуманітарно–психологічної допомоги в роботі з населенням, зокрема з його вразливими цільовими авдиторіями, класифікатор яких збільшився, враховуючи ситуацію.

Те, що наразі переживає українське суспільство та увесь світ можна сформулювати наступним чином: «Ми є свідками геноциду народу, який проживає в Україні, який незалежно від мови та походження стає вразливою ціллю окупантів. Ворог знищує все, що пов’язано з історією України, з нашими традиціями та спадщиною. Вперше в новітній історії світу ми спостерігаємо механізми насильницької зміни культурного коду країни».

Чи можна за таких обставин так легковажно відноситися до сфери культури та креативних індустрій, яка вже продемонструвала свою силу об’єднувати людей всього світу навколо української ідеї? До тієї сфери, що чинить опір креативними методами та підходами.
Яка розцінюється ворогом як зброя.
Зброя Українців в нашій з Вами боротьбі.

8. «Мілітаризація» культурно – мистецьких проєктів

З перших днів війни ми бачимо приклади переведення культурно – мистецьких проєктів на «військові рейки». Змінилася парадигма роботи не лише Українського культурного фонду, який змінив свій функціонал з найбільшого донора креативних індустрій України, що надавав фінансові ресурси на реалізацію проєктів в межах країни та закордоном на роль одного з головних файндрейзирів.  УКФ наразі впроваджує потужну фандрейзингову кампанію по залученню коштів для виконання своїх основних статутних завдань, враховуючи секвестр бюджету сфери культури та повністю залежить від зовнішніх надходжень.

За спостереженням Українського центру культурних досліджень слід виокремити наступні тенденції, що відбуваються на культурно – мистецькому ринку України:

• з перших днів війни стартували онлайн проєкти української музичної бібліотеки. Львівський органний зал запустив конкуренто спроможний онлайн ресурс української музики, до якого в перший місяць війни було понад 500 звернень із за кордону з метою отримати ноти українських композиторів. Львівська Національна філармонія оцифрувала власну бібліотеку та працює на популяризацію української академічної музики закордоном шляхом надання можливості виконувати музичні твори оркестрам та хорам світу;
• з другого місяця війни, з метою збору коштів на допомогу конкретним військовим формуванням, лікарням, сім’ям загиблих, тощо митці виставляють на аукціони власні роботи, які створено в мирні часи та під час активної фази війни;
• розвинувся жанр «військової карикатури». Цей жанр ніколи не був розвинутий в України до початку активної фази війни. Насьогодні існує багато онлайн виставок, дописів в соціальних мережах, де художники виставляють свої роботи та знаходяться широкий пул прихильників такого напрямку мистецтва;
• розвивається жанр Cabaret – не КВК, а саме Cabaret у високому розумінні цього напрямку. Ми бачимо багато жартів, сценок, які стають популярними та набирають тисячі переглядів у соціальних мережах;
• перекладаються радянські військові пісні українською мовою; тим самим ми «забираємо» у росії пісні, якими вони хизуються – відбувається так звана контентна (змістовна) та асоціативна трансформація;
• створюються нові пісні, що швидко стають хітами і лунають у різних куточках світу й виконуються відомими зірками у співпраці з нашими виконавцями;
• «оживають» пісні, які були створені 100 років назад. Так Марш січових стрільців «Ой у лузі червона калина» наразі є найбільш відомою піснею після нашого Гімну;
• серед працівників галузі культури та мистецтва з’являється велика кількість ініціатив, які спрямовують свою діяльність на конкретні больові моменти галузі. Зокрема Ініціатива порятунку культурної спадщини України, яка не лише об’єднала музейну Україну зі Сходу до Заходу, з Півночі до Півдня, а й за допомогою потужних донорів допомогла врятувати тисячі експонатів в сотнях музеях і бібліотеках України.

Окремо слід говорити про інтеграцію українських митців в професійний культурний ринок світу.  Необхідно надати належне закордонним інституціям, які створюють профільні програми і рятують українських професійних музикантів та художників, надаючи багатьом можливість роботи за кордоном та ресурси для творчої самореалізації. Наразі функціонує безліч резиденцій, спільних проєктів та програм. Вищі навчальні заклади надають можливості продовжувати навчання за фахом багатьом нашим студентам, які вимушено покинули власні домівки.

Митці, що залишилася в Україні, потребують окремої уваги та підтримки. З цією метою УКФ створив батальйон амбасадорів та запровадив стипендії, заощадивши гроші з власного зарплатного фонду. «Порятунок галузі в руках самої галузі».

Вражає приклад роботи Департаменту культури та інформаційної політики Запорізької ОВА. Влад Мороко розповів про проєкти, що відбуваються в регіоні під постійними обстрілами. Створено «Бібліотеку нескорених», «бібліотеку націоналіста». Наразі триває захоплююча акція: художники розписують відпрацьовану зброю. Відбулась виставка «Велика історія – Великої нації.» , тощо За період військових дій проведено 230 заходів, які відвідали 20 тисяч осіб – це лише невелика частина роботи сфери культури в зоні активних бойових дій. Необхідно підкреслити, що все це робиться власними коштами, у зв’язку із обмеженим фінансуванням.

У важкому стані опинилася робота закладів культури Херсонщини. Як зазначила очільниця управління культури Світлана Думинська, першим її завданням як керівника сфери було говорити. Не мовчати про те, що відбувається на Херсонщині під тимчасовою окупацією. Говорити засобами мистецтва. Так, влітку, з великим успіхом відбувся традиційний міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії» у Львові, постійно відбуваються виставки в містах України. Засобами мистецтва доноситься головний мессидж «Херсон – це Україна». Про незламність духу мешканців сонячного міста говорять багаточисельні приклади трагічних подій, що відбуваються з митцями на окупованій території. «Працівники культури в більшості своєї організовують акції непокори в тимчасово окупованих містах, розгортають українські прапори»  наголосив міський голова міста Славутич Юрій Фомічов.

Український центр культурних досліджень в перший день війни трансформував проєкт «Гастроспадщина України. Традиції гостинності та культура приготування страв», в якому з’явилися розділи «Польова кухня», «Військові жарти» та наразі збираються метадані по військовим рецептам та військовим гастрономічним традиціям України, про що зазначила в своєму виступі начальник відділу нематеріальної культурної спадщини УЦКД Наталія Морозова.

Необхідно наголосити на зміні культурної парадигми деокупованих територій, які швидко відновлюють свою діяльність в патріотичному напрямку, проте створюють мобільні агітбригади (дуже часто) за радянськими зразками.

9. Роль соціальних мереж в культурно – мистецькому житті України під час військових дій

«Сьогодні актуальність даної теми зумовлена активізацією в Україні суспільних процесів, що ведуть до формування засад громадянського суспільства, і зростанням ролі соціальних мереж як одного з інструментів структуризації суспільних відносин та реалізації громадських ініціатив – розпочала свій виступ Наталія Морозова – Найбільше українці довіряють телебаченню (60,5%), соціальним мережам (майже 54% опитаних) та інтернету без урахування соціальних мереж (майже 49%). Трохи менший рівень довіри до радіо (34%) та друкованих ЗМІ (23%). Не довіряють жодному з джерел інформації близько 5% опитаних.

Рейтинг найпопулярніших соціальних мереж серед українців

Найстабільнішим у житті українців залишається YouTube – він із року в рік, починаючи з 2019-го, обіймає в Україні друге місце як джерело новин. У 2019–2021 роках рейтинг соцмереж залишався майже незмінним, за винятком 2019-го, коли третє місце за популярністю посідав месенджер Viber.

Втім, після початку повномасштабного вторгнення Facebook уперше поступився своїми позиціями Telegram’у та перемістився аж на четверте місце. Так,  громадяни, які шукають інформацію на просторах інтернету більш ніж 60% використовують 2 та більше джерела. Репрезентативне опитування доводить наступні цифри. Зі 100% опитаних:

76,6%  використовують соціальні мережі як джерело інформації;

66% обирають Telegram;

61% – YouTube,

58% – Facebook

Необхідно зауважити, що з початку військових дій зросла загроза дезінформаційних нападів, тому використання інформаційних джерел закладів культури має нести правдиву та в більшості своєї максимально позитивну (тобто освітню) інформацію. Пандемія навчила нас працювати онлайн. Цей досвід стає  в нагоді під час активної фази війни.

Необхідно формувати профіль установи, якій довіряють, на сторінках якої можна почерпнути корисну інформацію та дізнатися про справжні новини. Проте автоматичний репост новин не додає вам читачів. Користувач шукає можливість ознайомлення з різними думками. Цінністю є висвітлення новин крізь призму власного сприйняття. Необхідно говорити про чистоту мови, враховуючи виховну функцію будь яких установ  культури та мистецтв.

Особливо популярними дедалі стають онлайн фестивалі та конкурси патріотичної пісні. Проте, ми бачимо втрачання цільової авдиторія, яка бере участь в таких подіях. На думку дослідників УЦКД,  надалі встає питання об’єднання зусиль в проведенні таких подій. Це, з одного боку, вплине на якість онлайн продукту, покращить рівень учасників, а з іншого, набуде більш широко розголосу.

На думку експертів, необхідно запровадити курси медіаграмотності працівників сфери культури, враховуючи роль агентів культурних змін та вплив «сарафанного радіо» на формування суспільної думки.

Продовження 27 жовтня

Будемо говорити про освіту під час війни, нематеріальну та матеріальну культурну спадщини – наріжні каміння нашої сфери та забезпечення функціонування культурних установ галузі.