Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”
#Національний_перелік_НКС #Традиційне харківське коцарство #Практика_охорони_НКС
«Традиційне харківське коцарство»
Охоронний Номер – 030.нкс
Географічне розташування – м. Харків, м. Валки, смт Ков`яги Харківської області
КОЦАРСТВО — це виготовлення на вертикальному верстаті довговорсового вовняного килима-коца, у якому один ряд ворсових вузлів перемежається з декількома рядами «піткання» (поперечні рядки, що разом з основою створюють полотняний перетин та гладке ткання). Саме наявність смуги гладкого ткання (а не одного-двох рядків) між ворсовими рядами та довгий ворс виділяють коци в окремий вид махрових килимів. Майстерність же коцарів полягає в правильному розрахунку довжини та товщини ворсової нитки, щоб гладко виткані місця не дали «залисин» у готовому виробі. Ворс повинен виглядати однорідною щільною масою та відтворювати задуманий малюнок. Для харківських коців характерні: довжина ворсу 4-15 см та прості геометричні малюнки. Композиція їх складається з основної центральної частини та одного-трьох рядів кайми навколо.
Особлива й сама технологія гладкого ткання на вертикальному верстаті, що зветься «разбєї» («разбої»). Окрім рами, що складається з двох вертикальних стовпів з отворами на кінцях та двох поперечних брусків, що в них встромлені (так звані верхній та нижній «сволочки»), він має додатково декілька поперечних шестів. Два з них звуться «накидальні дрючки». Нижній розташован біля «нижнього сволочка» й потрібен для намотування основи. До верхнього прив’язують парні нитки основи. Верхній «накидальний дрючек» утримується на особливих виделках, що воткнуті в невеликі отвори на лицьовому боці стовпів «разбєїв» і по мірі ткання пересувається на них вгору. Третій шест зветься «присувальня» і розподіляє нитки основи на парні нижні та непарні верхні. «Присувальню» та верхній «накидальний дрючек» використовують для утворення зіву під «піткання». Спочатку «присувальню» зсовують до верхнього «накидального дрючека». Це підіймає непарні нитки й утворює з парними прохід, у який прокидають нитку «піткання». Далі «присувальню» повертають на попереднє місце до «верхнього сволочка», а верхній «накидальний дрючек» накидають на зубці віделок, що навпаки тягне догори всі парні нитки основи й утворює інший прохід для «піткання». Після прокладання у нього нитки верхній «накидальний дрючек» скидають з виделок. Так по черзі повторюють потрібну кількість разів, створюючи полотняний перетин та смугу гладкого ткання задуманої ширини. Потім всі нитки основи виводять в одну площину (скинувши «верхній дрючек» та пересунувши догори «присувальню») і вив’язують один рядок довговорсових вузлів із заздалегідь нарізаної на однакові шматки кольорової вовни.
Коцарство як ремесло прийшло до нас разом з майстрами, що оселилися за валом Харківського городища на території приміської Залопанської слободи ще у XVII ст. Та вже на початку XVIIІ воно набуває ознак промислу. Про майстерність харківських коцарів стає відомо у Петербурзі, звідки у 1742 році надходить замовлення на 500 одиниць, на що відгукнулося 16 коцарів. Свого ж апогею коцарство досягає у XIX ст.: у 1814 виготовляється 26000 коців, а у 50-ті роки – 25000. Тоді коцарський промисел становить 3% від загальної суми всіх кустарних, ремісних та фабричних виробництв Харкова. У такому вигляді він існує до 70-х років та зненацька занепадає й дорівнює у 1879 р. лише 4000 виробів. Коцарством займаються лише 75 містян й тільки 25 з них постійно. На початку 1900-х етнограф В.О.Бабенко знайшов на Холодній Горі лише одну професійну коцарку. До наших часів коцарство дійшло лише в уміннях поодиноких майстринь, які вже не заробляли їм на життя, а ткали лише за родинних потреб та з нагоди передавали ці знання своїм нащадкам.
Facebook фото Взято зі сторінки https://www.facebook.com/kotz.tradition.shegda