Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Наказ МКІП від 25.07.2022 №269 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”
#Національний_перелік_НКС #традиційні_ремесла
Традиція соломоплетіння у Турійській громаді Волинської області
Охоронний Номер – 048.нкс
Географічне розташування: села Купичів, Туличів, смт Турійськ, Турійської територіальної громади Волинської області
Соломоплетіння було поширене на території Волинської області з давніх давен, як прадавнє ремесло і ліки. У побуті селян ще у 30-40 роках минулого століття можна було зустріти солом’яні шкатулки, бочки для зберігання зерна, і павуки, які вішали на стелі, та дідухи, які вносили господарі і встановлювали на покуті, у Свят-вечір.
Традицію соломоплетіння у Турійському районі зберіг і передав нащадкам Олександр Якович Коптюк (1916 року народження із села Кустичі).
Дідусь Олександр, так його називали у селі, вміло виготовляв декоративні солом´яні шкатулки (фото 10). Він помер у 1989 році, проте, у 1984 році передав свої вміння Марії Василівні Кравчук. Пані Марія Кравчук в тому ж році познайомилася з технологією плетіння «косички» з кукурудзяного листя, якою володіла Стефанія Сидорук з міста Ковеля. Саме цю техніку Марія Василівна використовує при виготовленні брилів. 50 головних уборів із соломи майстриня роздарувала. Солом’яний капелюх замовляв у неї навіть Президент України Віктор Ющенко. Ніякої літератури, аби чимось доповнити свої здогадки з приводу тієї чи іншої форми, Марія Кравчук не мала. Відштовхувалася від традиції та намагалася знайти сучасний і суто свій стиль. Всі твори робила за власним задумом, аналогів її робіт не має. Майстриня за сезон переробляє близько 30 снопів, а в кожному з них налічується по 600 – 800 стебел. У середньому виходить понад 20 тисяч за рік! Розробила власні прийоми і види роботи. За традиційними методиками спосіб «джгут» вимагає 5 – 6 соломин, а вона бере 10 і витягує об´єм (грушу, кулю). З 20 соломин і більше витягує площину, наприклад, у вигляді сонечка. Творча знахідка майстрині – це плоскі фігури птахів, тварин, фантазійні форми, перехід однієї форми на іншу. Створила образи героїв вертепу, взявши за основу традиційні форми плетіння чоловічої бороди.
Соломоплетіння – дуже трудомісткий процес. Спочатку треба засіяти поле злаковими культурами. У червні, в період молочної стиглості, треба серпом вижати стебла, розкласти по стерні, щоб вітер їх висушив, сонечко відбілило. Тоді просушені стебла майстри розрізають і чистять від вузликів, щоб матеріал був гладеньким. Перед початком плетіння, солому замочують, щоб вона розм’якла. Однією з перших учениць Марії Кравчук була вчителька з селища Турійська Валентина Якимóвич, яка вже три десятиліття активно працює над розвитком цього елемента. Вона використовує у своїй роботі техніку, якої навчилася у Марії Кравчук.
Майстрині виготовляють Дідухи – це снопи із колосків різних злакових рослин, який прикрашається квітами та стрічками. Їхні односельці вірять, що такий сніп приносить в дім добрий врожай. Також він є символом єдності родини і пам’яті предків. Майстрині розповіли, що ляльки із соломи підтверджують обрядовий зв´язок наших пращурів з хлібом, як символ родючості. Світове дерево трактується як божество, що здійснює зв´язок між небесною, земною й підземною сферами.
У виробах майстринь Турійщини зашифровані традиції, символи, знання та практики, що стосуються природи і світу. У доробках: різдвяні павуки, іграшки, янголи, тварини, прикраси, сумки, капелюхи. Тут своя символіка: коло – безперервний зв´язок, циклічність поколінь, ангелики – наші хоронителі, дзвоники закликають добру звістку, а коник – завжди на успіх.
Фото: Валентина Якимóвич, майстер народної творчості
