Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС # традиційні_ремесла #знання_та_практики_що_стосуються_природи_Всесвіту

Традиція лозоплетіння в с. Іза Хустського району

Охоронний Номер – 042.нкс

Географічне розташування: село Іза, Хустського району, Закарпатської області

 

Село Іза вважається столицею лозоплетіння на Закарпатті. Це справжній музей просто неба, величезний ярмарок. Чи не в кожному дворі виставлено десятки, сотні плетених виробів. Найбільше кошиків (кошарок) адже їх з давніх-давен використовували у господарстві. Користуються популярністю і різноманітні сувеніри (шкатулки, бутлі, хлібниці, абажури, тарілки, підставки) та меблі (ліжка, стільці, столи, крісла, гойдалки, лавки, дивани, етажерки, тумбочки, колиски) тощо. Майже для усіх жителів села Іза цей промисел є основним видом заробітку.

Цей народний промисел з неповторною та оригінальною технікою процвітає тут ще з ХІХ ст. Заснував його ремісник І.Кашко, згодом передав знання своїм дітям, а з часом це стало головним заняттям усіх місцевих жителів. Масове виробництво товарів з лози припадає на 1880-і роки. Його пов’язують з іменем підприємця Гаймфельда, який організував майстерню з виготовлення різних виробів з лози. Уже на початку ХХ ст. Іза стає головним центром лозоплетіння тодішнього мараморського комітату (жупи) Австро-Угорщини.

Виготовлення виробів із лози – складний процес, який можна поділити на два етапи:

Перший етап (підготовка до плетіння) передбачає:

А) заготовку лози (зрізання, виварювання, чистку від кори та висушування;

Б) сортування лози на різні за висотою та товщиною прутики (процес називають «стягати прутя»);

В) відмочування лози, безпосередньо перед початком плетіння задля гнучкості;

Г) підготовка необхідних для роботи інструментів;

Д) розколювання та шліфування – на місцевій говірці «дялування».

Другий етап (плетіння).

Наприклад, виготовлення кошика включає:

А) плетіння днища кошика («денце»);

Б) встановлення в денце прутиків («палісків»);

В)плетіння нижнього обрамлення кошика («нижній вуй»);

Г) плетіння стінок кошика («споди»);

Д) плетіння верхнього обрамлення кошика («верхній вуй»);

Е) плетіння вінку для оздоблення;

Є) плетіння ручки та її встановлення;

Ж) фарбування та лакування виробу «топлення».

Процес лозоплетіння, взаємодопомогу у виготовленні виробів місцеві жителі називають «Ізянським наксамом». Назва походить від угорського слова «nopszа́m», що в перекладі означає «трудодень», «наймана праця». Форма слова була зміненою місцевими жителями на фонетичному рівні в процесі побутування.

Як правило, «наксам» організовує одна людина – господиня, чи господар дому.

Плетіння у масовому виробництві передбачає розподіл праці між майстрами, вузьку спеціалізацію.

Попередньо визначившись із видом роботи (чищення лози, заготовка елементів виробів тощо), запрошують потрібну кількість людей (зазвичай до 10 осіб). Таких помічників називають «наксамошами».

До їх приходу господиня забезпечує необхідні матеріали, інструменти (за бажанням люди приходять зі своїм інструментом). Господарі високо цінують допомогу в роботі, проявлять вдячність та повагу, пригощаючи помічників сніданком, обідом та вечерею.

Мета наксаму – виконання максимального об’єму роботи в найкоротший термін. Найбільш поширений він восени. Традиційно триває з 7.00 години ранку по 19.00 години вечора.

До початку 1990-х років у місцевій церкві восени на свято Покрови проголошували про початок збирання лози. Так глибоко ця традиція проникла в життя та побут ізянців.

Фото: Гайдук О.С., завідувач відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури»Закарпатської обласної ради