Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками, що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.05.2023 № 234 «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України»

#Національний_перелік_НКС #традиційні_ремесла #Знання_та_практики_що_стосуються природи_Всесвіту

Традиції рогозоплетіння

Охоронний Номер – 064н.к.с

Географічне розташування: села Щітки та Писарівка Вінницького району Вінницької області

 Рогозоплетіння в с. Щітки зародилося на початку ХVІІ ст. Ремесло давало змогу людям облаштувати свій побут, а в роки лихоліття допомагало виживати, продаючи та міняючи свої вироби. Елемент тісно пов’язаний з навколишнім середовищем та спирається на знання про навколишній світ, рослинний світ, а також властивості матеріалу, зокрема рогози.

Процес виготовлення складається з кількох етапів:

Заготівля рогози, що була тісно пов’язана з природними циклами розвитку рослини, починалася з кінця серпня, після Спасу, і тривала цілий вересень. Різали рогозу, заходячи по пояс у воду, серпами на довгій палиці зрізали під корінь. Зараз рогозу ріжуть ножом на заболочених територіях. Сушать рогозу на сонці, час від часу перевертаючи, щоб вигоріла. Зрізане листя сушать у затінку для збереження зеленого кольору. Висушену рогозу зберігають під накриттям, на горищах.

Підготовка до роботи. Перед роботою рогозу розлущують, сортують, в’яжуть у пучки. Необхідну кількість для роботи обливають водою, замотують, щоб не висохла під час виготовлення. Готують форми, а яких плетуть вироби з будь-якого матеріалу: раніше це були основи, виточені з дерева, сьогодні майстри використовують як дерев’яні форми, так і пластмасові.

Технологія плетіння. В основі технології лежить поєднання кількох візерунків. «Мотузочка» є основним оплітаючим і найміцнішим візерунком, який використовується майже у всіх виробах; «канатик» – та сама мотузочка, лише з 3-4 рогозин; «шашечка» складається з переплетення горизонтальних і вертикальних рогозин; «стовпчик», «решіточка з двох рогозин» і «бордюрчик» завершують виріб, переплітаючи кожні дві основи та утворюючи ряд без початку і кінця.

Традиційними виробами с. Щітки є корзини, які мають різну форму, зокрема, трапеція, барилко, капелюх, полтавка – усі ці кошики мали ужиткове призначення, тому їхня форма була зручною для того чи іншого виду діяльності. Виробляли також й інші ужиткові речі, такі як лапті (личаки) – взуття, в якому ходили в хаті, вони були теплими й легкими, для вулиці підошву смолили, додаючи пісок. Килимок- матка виготовляли на верстаті й використовували як покрив на підлогу біля дверей.

Щітецьке рогозоплетіння відрізняється різноманіттям виробів, більшість із них розроблена і виготовляється лише у с. Щітки і с. Писарівка( одна громада), використовуючи традиційні та нетрадиційні для села технології й техніки.

Елемент дуже важливий для громади, сприяє консолідації навколо своєї спадщини, дбайливому ставленню до природи. Охорона та розвиток елемента може сприяти використанню екологічно чистих та природних виробів замість пластикових чи синтетичних. До того, ж ці вироби є довготривалого використання. Підтримка і елемента сприятиме економічному добробуту громади.

Фото: Заєць Галина Антонівна