Кутя – основна різдвяна страва, бо зварена з зерна, яке було і є основою життя.
Це відварені у воді зерна пшениці або ячменю з додаванням меду, подрібнених горіхів, перетертого маку; традиційна ритуальна страва новорічно-різдвяного циклу.
Попередньо зерна потрібно було намочити, потовкти і перетерти у макітрі, аби відокремилася полова і верхній шар зерен.У нашій родині цим зазвичай займався тато, я купую вже готову кутю.
Кутю готуємо тричі: на Святий вечір (Багата кутя), перед Старим Новим роком (Щедра кутя) й у переддень Водохреща (Голодна кутя).
Обрядодійства, пов’язані з кутею, засвідчують зв’язок із родиною, родом і предками, котрі опікуються врожаєм. У нас дома до процесу приготування куті має долучитись кожен член родини, всі, хто є вдома. Тоді кутя смакує всім!
Кутя першою має стояти на столі, коли його накривають і залишається там на всю ніч, адже душі родичів теж приходять на вечерю. На столі в нашій родині завжди стояла одна зайва тарілка, оскільки хтось міг бути в дорозі, поза домом.
Кутя як обрядова страва походить ще з дуже давніх, дохристиянських, часів.
Продукти, з яких готують кутю, мають символічне значення: зерно (пшениця, ячмінь) є символом життя.
Мед вважають символом здоров’я і благополучного побуту (солодкого життя). Мак символізує добробут у родині. Горіхи — багатство, здоров’я, розум.
Вважають, що чим багатша (тобто смачніша і ситніша) кутя, тим кращими будуть урожай і добробут у родин.
Але і говорять, щоб не передати куті меду, тобто не переборщити з чимось.
Інформацію надано Одеським обласним центром. Детальніше про особливості приготування куті Одещині можна переглянути нижче.