Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”
#Національний_перелік_НКС #традиційні_ремесла
«Мистецтво виготовлення яворівської дерев’яної забавки»
Охоронний Номер – 040.нкс
Географічне розташування: Львівська область, Яворівський район: смт.Івано-Франкове навчальний заклад «Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П.Станька», с.Старичі навчальна майстерня «Мастак»
Яворівська забавка це унікальний випадок у народному декоративному мистецтві України. Яворівська забавка (саме забавка, а не іграшка, оскільки походить від забавляти, бавити).
Витоки яворівського мистецтва сягають глибини віків. Архівні матеріали засвідчують, що вже в XV ст. у Яворові діяли деревообробні цехи і розвивалось художнє виробництво, проводились ярмарки. Витоки забавкарства дослідники пов’язують із XVІІ ст. Спершу забавки виготовляли у столярних цехах та домашніх майстернях. Виробники орієнтувались на потреби ринку і робили іграшки різного ґатунку.
Справжніх мистецьких форм забавка набула із заснуванням фахової Забавкарської школи у листопаді 1896 р. У 1905 р. Забавкарська школа перебралась у нове приміщення, розширила спеціалізацію і отримала назву Державної школи деревного промислу. Для збуту яворівських забавок в 1930 р. було створено спеціальну кооперативну гуртівню. У 1946 р. відкрито Яворівську Профтехшколу, де випускники Державної школи деревного промислу стали майстрами та фаховою основою навчально-виробничого процесу. У 1954 р. заклад перейменовано в Професійно-технічне училище художніх ремесл, що в 1960 р. було реорганізовано в Яворівське професійно-технічне училище №14 і в 1963 р. перенесено до смт. Івано-Франкове. Сьогодні це ДНЗ «ХПТУ ім. Й.П. Станька».
Безперечно, справжніх майстрів у галузі забавкарства було чимало, та, на жаль, про них втрачено дані. Проте деякі письмові відомості про місцевих майстрів з часу діяльності забавкарської школи вдалося відшукати: І.Фіяло, С.Чупа та С.Масюк, П.Придаткевич, О.Станько, М.Кобиця, О.Бриндас, І.Лісовський, І.Станько. За статистикою 20-х рр., 75 яворівських родин (Бриндасів, Горбульків, Горохів, Гдулів, Приймів, Ференців та інші) виготовляли традиційні забавки. Знаними майстрами другої пол. ХХ ст. були В. Прийма, С.Тиндик, М.Ференц, С.Горох, О.Ференц, С.Фірчук, І.Ліщин, О.Квас, І.Бриндас, М.Обух, Ю.Прийма, В.Логін, О.Логін, І.Бабійчук. Сьогодні яворівську забавку можна отримати з рук місцевих майстрів: Н.Дюг, А.Шопський, С.Тлуслий, М.Макогін, В.Яремин, С.Огородник, О.Сойка, О.Когут, Г.Андрейко, А.Більський, Л.Більська.
Яворівська іграшка має свій стиль розпису, основу якого утворюють традиційні орнаментальні мотиви:
Вербівка -ледь вигнуті стеблини з каплеподібними листочками;
Качечка – овальне обрамлення, подібне до «перчиків», яке в найвужчій частині завершується мотивом «квіточка»;
Квіточка – кружало або зірка, обведені навколо цяточками, а ззовні кружальцем;
Ружа – квітка з круглими пелюстками, наведеними суцільним контуром без відриву пензля;
Розетка – композиційний центр, вписаний у коло квітів;
Колко – кілька концентрично розміщених кіл, різних за діаметром, окреслених півсантиметровими низками зелених і червоних кольорів; у центр колок часто вміщували ружі, вербівки, квіточки; мотив викристалізувався на початку ХХ ст.;
Сонечко – суцільно замальований круг, вписаний всередину колка.
Усі мотиви виконують червоними та зеленими кольорами. Жовтим замальовують тло виробу або наносять на дерев’яну поверхню прямі та хвилясті смуги, що об’єднують колка, вербівки і ружі в єдину композицію. Це підтверджують зразки давніх забавок та ілюстрації авторських виробів, що містяться у мистецьких виданнях другої половини ХХ ст.
Для підсилення деталізації майстри використовували білий, коричневий і чорний кольори. Ними малювали крапки, цяточки, рисочки, кривульки, елементи одягу тощо. Стосовно введення в розпис забавки синього кольору немає одного тлумачення. Одні вважають, що його запровадили у 20-х роках у зв’язку з поширенням в регіоні синьки, інші – у повоєнний час майстрами Промартілі імені Т.Г.Шевченка. За його незначного використання перевагу надають небесному відтінку, яким доповнювали сюжетні композиції побутового змісту.
Точені іграшки декорують малюнком із двох або трьох різноколірних пасків, часто поєднаних із тисненням, різьбленням та випалюванням. Виточені фігурки людей «одягали» в яворівський стрій – червоною гамою кольорів розписували жіночий головний убір – бавницю, спідницю-шорц та крайки. Чоловічі й жіночі сорочки, запаки, штани тонували білим кольором, а кабати (піджаки), свити, кожухи – синіми, зеленими і коричневими полисками, на які наносять імітацію яворівського галту.
Для яворівської дерев’яної забавки характерні дев’ять типологічних груп: 1) фігурки людей; 2)фігурки тварин; 3) звукові іграшки та моделі музичних інструментів; 4) моделі меблів; 5) моделі посуду; 6) моделі знарядь праці, господарського інвентаря і кухонного начиння; 7) моделі транспортних засобів; 8) моделі зброї; 9) іграшки, які не мають аналогів у природі та предметному світі.
Фото: Більська Леся Богданівна, майстриня із розпису Яворівської забавки, керівник Новояворівського міського краєзнавчого музею
