Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”
#Національний_перелік_НКС # виконавськемистецтво #звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремесла #традиції_харчування
«Міліна – знання, навички та звичаї»
Охоронний Номер – 036.нкс
Географічне розташування: село Зоря Саратської селищної громади Білгород-Дністровського району Одеської області; с. Делжилер Татарбунарської міської громади Білгород-Дністровського району; с. Кулевча Кулевчанської сільської громади Білгород-Дністровського району; с. Ново-Трояни Городненської сільської громади Болградського району; с. Делень Арцизької міської громади Болградського району; с. Кирнички Суворовської селищної громади Ізмаїльського району; с. Василівка Василівської сільської громади Болградського району; с. Баннівка Василівської сільської громади Болградського району; с. Калчева Василівської сільської громади Болградського району.
Міліна – знання, навички та звичаї, традиція міліни – це набір знань та навичок, пов’язаних із приготуванням традиційної страви під назвою «міліна» у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку укладають до підготованої форми й заливають сумішшю яєць і сметани, потім випікають у спеціальній печі, хоч зараз використовують також і духові шафи.
Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати і фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В с. Зоря міліну готують двох видів. За типом обробки тіста розкачується качалкою до прозорості, або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.) чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
Міліну готують напередодні важливих родинних свят, весілля, хрестин, закладання нової будівлі, святкування нового року тощо. Походження страви пов’язують із болгарським народним переказом: «Коли Бог створював небо і землю, то земля (її уявляли у вигляді тонко розкачаного коржа) не вмістилася під небом (връшник» – кришкою). Тоді Творець притиснув її, і земля вкрилася складками, як баніца (пиріг). Так, згідно уявлень давніх болгар, з’явились гори й доли».
У сім’ях практики, пов’язані з міліною, базуються на індивідуальній чи колективній праці жінок, які готують їжу з нагоди різних культурних і громадських подій: церемоній, ритуалів, традиційних свят, весіль та святкових заходів. Знання про традицію приготування міліни та соціальними практиками, що пов’язані з нею, передаються з покоління в покоління; традиція міліни виходить за межі етнічних та релігійних меж, її практикують та поділяють як болгари, що мешкають у с. Зоря, так і представниками інших національностей.
З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень, що є для громади духовним інгредієнтом страви. Напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у стравах. У міліні запікається і монетка як символ достатку. Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на великих шматках паперу і вкладають їх у міліну. Господар прокручує посуд зі стравою 3 рази за годинниковою стрілкою, кожен член сім’ї вибирає собі шматочок і читає, що саме написано у побажанні в «късмета си». Кажуть, що всі бажання збуваються.
Обов’язковою є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових чи інших робіт.
Традиція міліни перетворилася на один із елементів нематеріальної культурної спадщини болгарської громади с. Зоря, що сприяє вихованню самоповаги, ідентичності та відчуття культурної приналежності.