Носії: жителі с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області
Ріплянка — місцева традиційна й найпоширеніша страва серед жителів с.Колочава, яку й нині готують у кожній хаті села, а також під час (хрестин, весіль, поминок, храмових свят тощо).
Основним інгредієнтом для цієї страви є картопля, яку у селі називають ріпа. Від цього слова і походить назва «ріплянка». Про картоплю горяни казали: “другий хліб, якого ні молотити, ні до млина, а просто до горшка”.
Опис традиції:
Традиційну страву з картоплі – ріплянку теж з найдавніших часів колочавці вважали другим хлібом. Вирощування картоплі супроводжувалося певними обрядами та звичаями. Так, коли закінчували садити картоплю, усі тісно сідали на краю ниви один біля одного і примовляли: «Так би густо один коло одного стояли восени мішки з ріпою, як тісно тепер сидимо ми» або «Такі би були повні міхи з ріпою, як повна наша Маріка (називали ім’я найбільш повної, здорової жінки»).
Колись ріплянку готували тільки з картоплі та пшеничного борошна грубого помолу, але згодом почали додавати манну крупу та кукурудзяне (мелайне) борошно. А ще є рецепт з перемеленою гречкою та інші.
Інгредієнти:
Картопля – 500 г
Борошно пшеничне – 125 г
Борошно кукурудзяне (крупа) – 125 г
Сіль – 2 чайні ложки
Спосіб приготування: чистимо картоплю, ріжемо на частинки, щоб швидше варилася. Картоплю у чавунній каструлі заливаємо водою так, щоб виступала поверх неї на 1-2 см і варимо на помірному вогні до повної готовності, щоб була м’якою і розвареною, як на пюре. Потім товчимо картоплю у тій самій воді, в якій вона варилася. Якщо води багато, то трохи відливаємо. Додаємо борошно дрібного помелу, солимо та продовжуємо варити на середньому вогні ретельно перемішуючи токаняником (кухонний інструмент – дерев’яна, гладко витесана палиця-мішалка) до однорідної в’язкої маси. Нижні шари ріплянки обов’язково вивертають наверх з самого дна, щоб не пригоріло. Вимішують її так, щоб не було грудочок.
У сучасному варіанті приготування до ріплянки ще додають трохи манної крупи, 1 столову ложку олії чи вершкового масла, молока або сметани (щоб вона краще відставала від країв-стінок горщика та токаняника). Накриваємо кришкою і залишаємо на вогні 15 хв., перемішуючи ріплянку через кожні 3-4 хв.
Процес подачі страви
На стіл подається гарячою. З тарілки ріплянку в давні часи брали руками (тепер – виделкою або ложкою), вмочаючи її у різні добавки – розігріту – бринзу на шкварках (фріґу), мачанку (яйця, молоко, білі гриби), вурду, яєчню, маленькі шматки м’яса тушковані з цибулею.
З 2013 року в другу неділю червня в Колочаві щороку проводиться традиційний фестиваль ріплянки, мета якого – є популяризація улюбленої страви колочавців.
Елемент «Традиція приготування «Ріплянки» в с. Колочава Міжгірського району» включена до регіонального переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Закарпаття 13.07.2018р.
Інформація надана Хлантою Іваном Васильовичем, провідним методистом відділу народної творчості та аматорського мистецтва, Комунального закладу «Обласний організаційно- методичний центр культури» Закарпатської обласної ради