Василь Омеляненко – гончар, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат Премії імені Данила Щербаківського.

Народився 3 серпня 1925 року в містечку Опішному Полтавської області в селянській родині. Самотужки навчився гончарству: спочатку опанував техніку виготовлення глиняної іграшки, а з часом освоїв основні прийоми роботи за гончарним кругом.

Упродовж 1950–1985 років працював на Опішненському заводі «Художній керамік» гончарем, а згодом майстром творчої лабораторії. На початку 1960-х років почав виставляти свої роботи на обласних і республіканських виставках декоративно-ужиткового мистецтва. Майже на всіх із них представлені глиняні твори відзначали нагородами. Неодноразово був лауреатом престижних республіканських і всесоюзних художніх виставок, конкурсів, фестивалів. Гончарні вироби майстра широко представляли мистецтво України на міжнародних виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Норвегії, Великобританії та інших країнах світу. Вони зайняли почесні місця в найбільших і найпрестижніших музейних зібраннях України та деяких країн Європи.

Багаторічна творча праця, набуті майстерність і громадське визнання в Україні та за її межами дозволили Василю Омеляненку стати членом Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатом Премії імені Данила Щербаківського, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. За визначний внесок у розвиток українського народного мистецтва 1976 року його відзначено почесним званням «Заслужений майстер народної творчості України».

Творчість Василя Омеляненка – визначне явище українського мистецтва. Роботи художника є класичними зразками сучасної народної кераміки. Майстер у творчій роботі віддає перевагу декоративній зооморфній скульптурі: виготовляє традиційний для гончарства Опішного посуд у вигляді левів, биків, баранів, козлів. Раніше цей посуд був ритуальним і використовувався в різноманітних народних звичаях і обрядах як місткість для міцних напоїв. У руках гончаря вони перетворилися на унікальні скульптури зі складними, лише їм притаманними декоративними системами образотворення.

Нині талановитий майстер самовіддано працює в домашній маленькій майстерні, має невелике горно. І ніщо надовго не може відволікати його від ліплення. Для нього його праця – це його світ, його радість, його життя.

Творчість Василя Омеляненка є одним із найвидатніших досягнень опішненського гончарства останньої третини XX – початку XXI століття, а окремі твори автора стали своєрідною візитною карткою українського гончарства.

 

Інформацію надано Національним музеєм-заповідником українського гончарства