Нова економіка будується тими, хто використовує уяву, творчу енергію та знання для створення нових ідей та цінностей. Відповідно успіх часто залежить від використання синтезу творчості, підприємництва та технологічних інновацій.

Культурні індустрії та креативне підприємництво – це відносно нові поняття в українському контексті, проте не нові явища (визначення «культурні індустрії» запровадили Адорно та Горкгаймер у своїй “Діалектиці просвітництва” 1947 року).

У визначенні ЮНЕСКО цей термін застосовується в тих галузях, які поєднують у собі створення, виробництво та комерціалізацію змістів, які є нематеріальними і мають культурний характер [1].

Ці змісти, як правило, захищені авторським правом, і можуть приймати форму товару або послуги. Залежно від контексту, культурні індустрії також можуть називатися креативними індустріями, або на економічному жаргоні «галузями майбутнього».

Культурні індустрії – це унікальний сектор економіки, який виник внаслідок поширення масової комунікації та глобалізму. У Великобританії сектор культурного підприємництва в 1998 році офіційно був переданий у підпорядкування Департаменту культури, медіа і спорту (DCMS) уряду, що ще раз засвідчує, що ця країна є одним із лідерів та законодавців розвитку креативного підприємництва.

Одне з визначень культурних індустрій стверджує, що це “діяльність, в основі якої лежить індивідуальне творче начало, навик чи талант, і яка може створювати додану вартість і робочі місця шляхом створення та експлуатації інтелектуальної власності” [2].

У секторі культурних індустрій виділяють ряд груп:

• реклама,
• архітектура,
• художній та антикварний ринок,
• ремесла,
• дизайн,
• мода,
• виробництво кіно- та відеопродукції,
• програмування, в том числі створення розважальних та інтерактивних програм і комп’ютерних іграшок,
• музика,
• виконавчі мистецтва,
• видавнича справа,
• теле-, радіо- та Інтернет- трансляції.

Отож культурні індустрії охоплюють такі види діяльності:

• аудіо-візуальна творчість (фільми, ТБ, радіо, нові медіа, музика);
• туризм;
• спорт;
• книги и преса;
• спадщина (музеї, бібліотеки, архіви та історичне середовище);
• перформативні мистецтва (театр, виконавське мистецтво і танок);
• візуальні мистецтва (галереї, архітектура, дизайн і ремесла).

В свою чергу Дж. Браун виділяє 4 ключових елементи інтелектуальної концепції креативних індустрій:

1… базуються на творчих, художніх можливостях особистостей…

2… діють в спілці з менеджерами та технологами…

3… створюють ринкові продукти…

4… їх економічна цінність має культурне чи інтелектуальне походження…

Культурне підприємництво передбачає перетворення творчого та інтелектуального ресурсу в “творчий продукт”, наприклад відеофільм, дизайнерську річ, і т.д. Для міст важливо скеровувати творчий потенціал підприємців через створення творчих осередків та середовищ у містах, які часто називають креативними кластерами.

Креативні кластери – це особливе місце, декілька підприємств, фірм, майстерень, офісів, які об’єднані в спільному просторі і зайняті в сфері культурного підприємництва [3].

В такому кластері виникає спільне, специфічне, відкрите і творче середовище для комунікації і співпраці, створюються нові форми взаємних стосунків як альтернатива соціальному капіталу. Головною рисою креативних кластерів є спільна атмосфера творчості та бізнесу, яка сприяє виробництву нового продукту. Часто такі кластери допомагають проводити міську регенерацію.

В центрі уваги сучасного виробництва має бути творчість і тому акцент переноситься з промислового сектора на індивідуальну креативність і свободу.

Нові сфери культури, такі як мода, телебачення, дизайн є переважно комерційними і сприяють появі креативних професіоналів та менеджерів у сфері культури. Для сектору культурних індустрій особливого значення набуває історична, етнічна, соціальна специфіка місця, де сконцентровані творчі сили, що активно впливає на розробку стратегії в галузі культурних проектів.

Активна підтримка культурних індустрій місцевою владою особливо яскраво проявляється в традиційних індустріальних центрах, наприклад, в Ліверпулі, Манчестері, Берліні чи Мілані. Досліджуючи умови виробництва та життя пролетаріату на прикладі промисловості Манчестера, Ф. Енгельс, описуючи розташування будинків, виробничих будівель помітив особливу атмосферу, яку створюють промислові міста для робітників. Використання просторової організації креативного кластеру почасти є запорукою його успіху.

Ще один важливий суб’єкт творчої економіки – агенції культурних індустрій, які є посередниками між спільнотою креативних підприємців і міською владою [4]. Агенції проводять аналіз ресурсів території і виявляють її творчий потенціал, а вже потім розробляють стратегії розвитку і вибудовують систему підтримки креативного підприємництва. Процес дослідницької та аналітичної діяльності агенцій доволі складний і вбирає в себе трудомістку і тривалу роботу.

Сьогодні найбільші та авторитетні агенції культурних індустрій існують у Великобританії, які є визнаними лідерами у своїй галузі, яких залучають керівники міст різних країн світу для досліджень, консультацій, оцінки перспективи творчого ринку, використання творчого зростання і потенціалу, дослідження перспектив перепрофілювання економіки міста на користь творчого сектора.

Джастин О’Коннор відзначає, що зміна парадигми споживання впливає на виробництво (виходячи з того, що культура стає товаром), яке також розглядається крізь призму культури: культурне споживання пов’язане з освітою, стилем життя, дозвіллям, ідентичністю. Відповідно споживається новий культурний товар, а культурне виробництво має нове ставлення до роботи, кар’єри, досліджень, амбіцій, щастя, успіху, при цьому культурні виробники мають потенціал формувати нові звички [5].

Оскільки виробництво у сфері культури базується на інформації, то надзвичайний розвиток цифрових технологій і глобалізація мереж обміну інформацією зробили культурний сектор одним із самих динамічних у світі.

В числі над-дохідних сучасних компаній світу є ті, що працюють у сфері радіо та теле-мовлення, Інтернету (компанія Google у даний момент є однією з найбагатших компаній світу), розваг і створення ігор.

Такі фірми дають приріст доходів від 5% до 25% щорічно. У США у 1998 році культурні індустрії дали більше доходу ніж авіаційна галузь, а в Британії культурні індустрії генерують більше 150 мільярдів річного доходу (2001 р.), що становить майже 10% національного ВВП [6].

Ще на початку 1980-х років музична індустрія Британії перевищила доходи інженерного сектору, а статистика 1998 року показала, що музиканти, актори та режисери приносять королівству $99 мільярдів щорічно, що перевищує доходи від сільського господарства та вугільної промисловості.

Загалом британські театральні, телевізійні, фільмові та музичні компанії займають 16% світового ринку, що приносить надзвичайні доходи державі і містам. Наприклад, в структурі креативної економіки Британії, Манчестер є важливим центром створення програм для BBC, місцем активного туризму, музичної індустрії, науки та спорту. Ці галузі дозволили регенерувати Манчестер з брудного промислового міста в сучасне привабливе креативне місто.

За даними Європейського союзу, у 2003 році культурний і творчий сектор в європейському масштабі виробляв продукту на суму понад 654 мільярдів євро, що склало 2.6% ВНП ЄС, при цьому частка текстильної промисловості у ВНП становить 0.5%, а харчова промисловість, виробництво напоїв і тютюну – 1.9 %.

При цьому загальне зростання сектору у 1999-2003 роках перевищило 19.7%, що було на 12.3% вище, ніж ріст загальної економіки. Станом на 2004 рік у секторі було зайнято 5.8 мільйонів людей, що становить 3.1% загальної зайнятості [7].

З огляду на значний вплив на економіку, програми підтримки розвитку креативного підприємництва займають ключове місце в соціально-економічній політиці міст і країн Європи та Північної Америки і набувають дедалі зростаючого значення в інших регіонах світу, наприклад, у Південно-Східній Азії та Південній Америці.

---