Марія Костянтинівна Заньковецька була однією з найяскравіших драматичних актрис у театральному просторі кінця ХІХ – початку ХХ століть. Її талант, «що зробив би честь кращим європейськім сценам», потрясав щирістю, розкриттям глибин людської душі, художньою силою та вмінням надихати і захоплювати – партнерів і  глядачів. Актриса жила на сцені життям своїх героїнь, відтворювала їхню духовність та почуття: їхній біль, страждання і радощі так емоційно сильно, як власні. Створені нею образи дорівнювались до найкращих взірців світової класики.

З 1918 року актриса жила в Києві. Її квартира по вулиці Великій Васильківській, 121 стала своєрідним творчим клубом, де збирались друзі-актори, музиканти, письменники, вчені і всіх їх завжди радо приймала привітна господиня.

Марія Заньковецька любила готувати і пригощати гостей.  Публікуємо рецепт  яблучного пирога, з книги Олени Молоховець, що була подарована авторкою актрисі і досі зберігається в її музеї.

Опис страви:

1 яйце, столова ложка вершків, ½ чайної ложки солі, неповна склянка борошна, (але більш ¾ склянки), ½ ложки олії, замісити як на локшину, розділити тісто на чотири частини, розкачати з кожного кільця дуже-дуже тонкий пласт величиною в тарілку.

Покласти перший пласт на змащену маслом сковорідку величиною в тарілку, змастити цей пласт тіста маслом, покласти на неї частину яблук, які не треба очищати від шкірки, а тільки висвердлити серцевину, яблука ж нарізати самими тоненькими пластинками (яблук всього 1 ½ фунта), посипати їх цукром (цукру ½ фунта). На яблука покласти інший пласт тіста, також змащений по обидва боки маслом, якого піде всього ¼ фунта. Так вчинити з усіма пластами, верхній змастити також трохи розігрітим маслом. Поставити в найгарячішу духову піч. Як тільки утвориться сік, частіше поливати їм зверху весь пиріг. Тримати в печі, поки сік не перетвориться в підпалений цукор. Якщо піч гаряча, то за 20 хвилин пиріг буває готовий, а якщо недостатньо гаряча, то і в ¾ години.

Інформація надана Музеєм Марії Заньковецької – відділ Музею театрального, музичного та кіномистецтва України

Помічнянська ОТГ, Кіровоградська область

Святий Вечір та Різдво Христове – одні з найбільших свят у моїй родині, яка вшановує традиції предків і намагається зберігати рецепти, прикмети
і звичаї, що передаються з покоління в покоління.

Мої бабусі Меланія та Валентина змалечку привчали мене до правічних обрядів рідної землі. Зі словами: «Дивись, учись та дітям передай!» відкривали мені таїни народних звичаїв.

До Святого Вечора підготовка починається ще з літа, коли готується сушня на узвар. Вишні та яблука сушаться на сонечку, а от сливи та груші «лимонки» – у печі, за три-чотири рази, після випікання хліба, коли піч вичахне. Отоді узвар справжній вийде – запашний, солодкий, з присмаком літа, хліба та диму.

А пшеничку на кутю, найкращу, найкрупнішу, «гарну, як перемиту», в середині грудня перебираємо по зернятку,підсушуємо в печі або на плиті у жаровні. Поступово, за кілька разів, щоб не пересушити і не підсмажити, бо то вже не кутя буде. Потім, збризнувши її холодною криничаною водою, порціями в ступі слід потовкти гарненько, щоб лушпайки відокремилися. Знову підсушити й надворі провіяти. За добу до свята, 5 січня, ту пшеничку замочуємо у великій кількості холодної води. А вже 6-го з обіду відкидаємо на друшляк, щоб стекла гарненько, кладемо в казанок, заливаємо окропом з розрахунку 1/4, не забувши святої водички влити з молитвами «Отче наш» та «Богородице». Тричі перехрестивши, ставимо на малесенький вогонь, щоб вмлівала. І не чіпаємо…Варитися має 1,5-2 години, інколи й довше, дивлячись, яка пшениця і як потовчена.

По куті відразу й рік наступний визначаємо. Якщо гіркою накипіла – чекайте прибутку та достатку в родину, якщо рівненько лягла – то все гладенько пройде, якщо, не дай Боже, ямкою википіла – неприємності та збитки чекають.

Доки пшениця вариться, готуємо заправку. Заздалегідь запарений
і настояний мак розтираємо в макітрі з цукром. У теплій солодкій водичці замочуємо родзинки, які бабуся Валя називає «узюмами» і іншої назви не сприймає категорично. Та й хто з нею, 88-ти річною, сперечатися буде! Горіхи волоські і ліщину (без неї то не кутя – це вже покійної бабусі Меланії, Царствіє їй Небесне, наука) треба трішки підсмажити на сухій сковорідці, відлущити від сухої шкірочки і подрібнити. Як пшеничка вварилася, відкидаємо її на друшляк, промиваємо холодною водою. Кладемо в макітру, заливаємо охолодженою кип’яченою водою, додаємо розчинений у воді мед, розтертий мак, горіхи
і родзинки. Куштуємо – чи достатньо солоденька – і, за потреби, додаємо цукру.

Ми кутю любимо не надто рідку і не густу, мов каша, тому води додаємо в міру.

Ось і готова головна страва Святвечора.

Запашний калач, кутя та узвар – центр святкового столу. А біля них – різдвяна свічка та ще 9 страв, серед яких традиційні вареники й пісні голубці.  Глиняний посуд. І родина у вишиванках чекає на кумів та хрещеників з вечерею…

Добрий вечір! Із святим вечором будьте здорові! Просимо до нас на святу вечерю!

Матеріал надала Вікторія Яценко, начальник відділу культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Помічнянської міської ради (народилась у смт Добровеличківка Кіровоградської області)​

м. Новомиргород Кіровоградська область

Святий вечір… Скільки пов’язано з цим святом спогадів ще з самого дитинства!

Бабуся завжди в урочистій тиші готувала 12 пісних страв, наче проводила якийсь таємний ритуал. Не дай Боже в хаті лаятись, навіть говорити голосно заборонялось. Нас, дівчат, у цей вечір гуляти не пускали, бо вся родина повинна була святкувати вдома.

Якось із роками, як намисто в траві, розгубилися традиції, привиті бабусею

І закипіла робота… Натушкувати капусту та відварити картоплю на вареники, дістати з погреба грибів на солянку, намочити квасолю… Ой леле, скільки всього треба зробити! 
 І найголовніше – приготувати кутю. А пшениці ніхто не припас, а її ж треба було ще вчора поставити на підвіконня, аби ввібрала в себе зорі… Нічого, візьму перлової крупи та хоч на трохи поставлю на підвіконня, щоб бабуся бачила, що не все забула, та й поставлю варити. Тоді візьму маку, заллю його окропом, додам жменьку цукру та поганяю макогоном у макітрі аж поки не побіліє… Десь ще й мед у хаті був та горішки… ще й родзинки в окропі скупаю. Ось і узвар із сушених вишень, дольок яблук та грушок закипів. Викладу зварену кашу, мак, горіхи і родзинки у бабусину велику глиняну миску і заллю все узваром.

Поки донька поралась біля столу, я внесла до хати залізних інструментів і поклала в утім кутку, де дві бабусині ікони. Покликала сина і доньку, щоб стали ногами на те залізо, аби завжди міцно стояли на ногах. А чоловікові дала горщик із кутею, щоб обійшов усе господарство та нагадала не забути сокирою «налякати» дерева в саду, аби рясно родили.

 

Людмила Третяк – директор Новомиргородськогоміського Будинку культури (народилась у місті Новомиргород Кіровоградської області)

 

Інформацію  надано  Кіровоградським  обласним  центром  народної  творчості

СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ

   0,5 л. завпиханої в ступі пшениці (завпихання пшениці в ступі – процес очищення зерна) добре промити, намочити у 1 літрі води на 2 год. Злити воду. Беремо новий чавунець висипаємо в нього пшеницю, добавляємо 1 літру води  і варимо на легкому вогні до готовності.

Беремо сіно з пахучого зілля і робимо гніздо.  Це гніздо (сіно) господиня зберігає до весни, коли має насаджувати квочку, це сіно стелить на гніздо для квочки.  Завдяки різдвяному сіну не буде жодного пустого яйця.

На наше гніздо ставимо макітру (миска для куті) у неї висипаємо мак і заливаємо гарячою водою,  залишаємо щоб запарився на 15 хв. Зціджуємо воду і розтираємо макогоном зернята  (мак). Коли потерли мак макогоном, то в жодному разі його не облизуємо, щоб не був  лисий чоловік. До речі, у свят вечірній день не можна говорити слово «мак», а тільки зернята.

Після того як потерли зернята, робимо з пахучого зілля перевесло і обв’язуємо  макітру,  висипаємо в макітру приготовлену пшеницю (не обов’язково всю, що зварена), даємо 1 ст. ложку свяченої води. Кип’ятимо 200 гр. звичайної води, до неї додаємо 150 г. меду,  порізані горішки та родзинки, халву, ретельно перемішуємо. Пропорції інгредієнтів, за бажанням можна збільшувати чи зменшувати, все залежить від Ваших смаків і вподобань!

 

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 0,5 л. завпиханої в ступі пшениці;
• 150 гр. горіхів;
• 150 гр. меду;
• 100 гр. зернят (маку);
• 150 гр. родзинок;
• 100 гр. халви;
• Вода.

                                              

Рецепт записано від Стефанії Капустинської

Фото з Міжнародного фестивалю “Коляда в Карпатах”, (14.12.2020) 

Інформація надана  Навчально – методичним  центром  культури і туризму  Прикарпаття

Напередодні Різдва – 6 січня (цей день звали Вілія) ще вдосвіта господар і господиня ритуально готували Божу їжу – кутю та узвар. Для цьогоособливим чином у печі накладалися дрова, якігодилося запалювати „живим вогнем” (потерши деревом об дерево, або кресалом), в пізнішійтрадиції вже користувалися сірниками.

Для куті бралася завчасно потовчена і вимоченапшениця, а також „непочата” – набрана до сходу сонця вода, яку, вважали, освятив уночі сам бог сонця. Це стосувалося і книшів, які виймали з печі„до світа“, а в піч садили калачі та пісні пиріжки. Книш випікали, замішуючи його як звичайний хліб, і кладучи зверху маленький хлібець, який звали душею і призначали для духів-Лада, тобто душ померлих предків. Потім господиня готувала на досвітній воді і в новому горщику голубці та іншістрави, яких мало бути дванадцять.

    Особливо слідкували, щоб Божа їжа була вийнята з печі зі сходом сонця.

Для остаточного приготування куті до звареноїпшениці додавали мед, волоські горіхи, мак та родзинки (пшениця вважалася символом вічногожиття, а мед – вічного щастя святих на Небі). Вар чиузвар готували із сухофруктів (яблук, груш, слив, вишень).

Коли Божа їжа та книші вже на лавці, то ізпершим променем сонця господар відкривав хатнідвері, комори, клуні, стайні і навіть ворота, бо, вважалося, що на землю сходить бог урожаю, достатку і багатства.

Згідно з давньою українською народною традицією Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійнимипереказами, несе благу звістку про народженняспасителя – Ісуса Христа, українці розпочиналисвяткову трапезу.

Традиційні стави Сновського краю на Святвечір.

Інформацію надано  Чернігівським обласним центром народної творчості

Різдвяна кутя

Існує величезна кількість рецептів приготування різдвяної куті. Кожен із них містить свій невеличкий секрет, відомий тільки справжнім знавцям. Найцікавіші рецепти передаються із покоління у покоління, а добра кутя вдається тільки гарним господиням. 

Є такі у селі Богоявленка Мар’їнського району, де збереглися два способи приготування різдвяної куті.

Рецепт 1

Зварити звичайну кашу з арновки (пшениці), остудити, додати розпарені сухофрукти. Перед подачею залити узваром.

Інгредієнти:

• 1 стакан арновки (пшениці)
• 2 стакани води
• Сухофрукти – по 100 грамів
• Груші
• Яблука
• Абрикос
• Сливи
• Ізюм

Рецепт 2

Зварити рисову кашу. В охолоджений рис додати сухофрукти і горіхи. Подавати з медом.

Інгредієнти:

• 1 стакан рису
• 3 стакани води
• Сухофрукти – по 150 грамів
• Курага
• Изюм
• Чорнослив
• Волоські горіхи – 150 грамів
• Мед за смаком

Різдвяні голубці по-лемківські

В далекому 1951 році лемки-переселенці знайшли свою другу батьківщину на Донеччині в селі Сонячне Волноваського району. Саме в цих сім’ях готують скоромну страву «голубці з картоплею» до Святої вечері, для приготування якої потрібна білокачанна капуста, товчена картопля, сіль перець, часник.

Рецепт приготування

Листя капусти відварити у підсоленій воді. Для начинки – терта на дрібній тертці сира та товчена відварена картопля, сіль перець, часник.

В начинку добавити смажені на олії цибулю та гриби. Пісні голубці  тушкувати на томатній підливі.  

На дно каструлі покласти листок з капусти, на нього – один біля одного, скручені голубці, і трішки залити  окропом. У воді тушкувати хвилин 10, а потім залити томатом і варити до готовності.  

Слід додати, що на кожний святвечір пісні голубці є невід’ємною його частиною, а вже безпосередньо на Різдво подають картопляні голубці з додаванням м’ясної начинки, зі сметаною.

Інгредієнти:

– капуста білокачанна – 1 шт.

– картопля терта сира – 3 шт.

– картопля відварена товчена –  3 шт.

– цибуля для смаження – 2 шт.

– часник – 3 зубчика.

– перець  молотий – дрібка

– окріп – 1 стакан. 

– томати для підливи – 5 шт.

Інформацію надано Донецьким обласним навчально-методичним центром культури

Горщик з кутею має стояти на покуті від Різдва до Старого Нового року. Після вечері кутю разом з ложками залишати на столі на цілу ніч для померлих предків, «щоб рідні повечеряли і на нас не гнівались», або гадаючи про своє довголіття. На релігійному характері страви наголошує давній звичай, коли голова родини підходив до вікна, або виходив на двір з зачерпнутою ложкою куті та, звертаючись до морозу, тричі запрошував його взяти участь у вечері з родиною. Коли ж мороз не з’являється, йому радять й не з’являтися, не робити зла посівам тощо: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не ідеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю». Так було колись, а сьогодні кутю готують різноманітну.

Тому ми разом з пані Аліною Смеричинською будемо готувати не просто кутю, а живу кутю – її називають Трипільська тобто, без термічної обробки та з натуральних інгридієнтів, а саме: з пшениці, маку, меду і води для замочування зерна.

Саме цікаво те, що пшеницю нам потрібно проростити, це зовсім не складно насипати пшеницю у суху банку залити водою на одну ніч. Зранку злити воду залити свіжою, прикривши па- пером щоб не підсихала пшениця поставити в темне тепле місце на добу і це дуже важливо саме тепле і темне міс- це, для того щоб швидко проросла потім промити напівпроросшу пшеницю залити свіжою водою і поставити на 12 годин у холодильник.

Разом з тим набити горіхів теж завчасно і зали- ти водою на 12 годин щоб горіх набув кращих смакових властивостей. Мак замочуємо теж у теплій літній воді.

У вечері ми розпочинаємо готувати, насамперед зливаємо воду з маку пшениці та горіхів. Розтираємо мак у макітрі добавляємо мед за смаком розтираємо до однорідної маси добавляємо замочені горіхи родзинки та проросшу пшеницю  перемішуємо, але ще до- даємо терте, або нарізане яблуко для пікантного смаку але це по бажанню і за смаком. Знову перемішуємо і кутя наша готова. Цінність пророщеного насіння полягає в його унікальному складі, який в момент набрякання і проростання вступає в активну фазу.

У момент проростання зерен в них набагато збільшується вміст деяких вітамінів і мікроелементів, а також деякі з’являються, хоча в звичайному зерні їх немає. У пророщеному зерні сконцентровані цінні поживні речовини і активна енергія, які відновлюють організм людини на клітинному рівні. Користь пророщеного зерна набагато більша за користь продуктів переробки зерна, тому що основна маса корисних речовин знаходиться саме в зародку зерна. Особливо це стосується проростків пшениці.

Надихнувшись ідеєю пророщених злаків Аліна Анатоліївна задумала і створила цілу лінію кондитерських виробів із пророщених злаків сухофруктів, насіння та меду . Ця захопленість переросла у ціле виробництво еко солодощів які корисні і поживні не тільки для дорослих але й для дітей.

Майстер -клас проводила провідний методист ОЦНТ Смеричанська Аліна – мисткиня, консультант з питань сироїдіння, власник торгової марки «Золотий десерт»

Майстер- клас записав Сергій Бугай

Інформація підготована Вінницьким обласним центром народної творчості