прийом заявок на здобуття премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини у 2022 році

Міністерство  культури та  інформаційної  політики  продовжує прийом  заявок на здобуття премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини у 2022 році.

На здобуття Премії до 01 жовтня 2022 року разом із супровідним листом подається у довільній формі клопотання про присудження Премії, до якого додаються:

матеріали, що засвідчують творчий доробок претендента у вигляді фото, аудіо або відеозаписів (на електронних носіях інформації), друкованої продукції;

ксерокопії рецензій та публікацій у засобах масової інформації;

рекомендаційні листи (за наявності);

характеристика та фотокартка претендента;

копії документа, що посвідчує особу, та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) претендента. У випадку, якщо претендентом є колектив, подається копія документа, що посвідчує особу, та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) його керівника;

згода на обробку персональних даних (відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Документи претендентів надсилаються на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України: вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601.

Днем висунення претендента на здобуття Премії вважається день реєстрації у Міністерстві культури та інформаційної політики України супровідного листа з вище зазначеними документами.

У разі виникнення додаткових питань просимо звертатися за електронною адресою: info.ukrccs@gmail.com.

 

Детальніше  за  посиланням: https://mkip.gov.ua/news/7453.html

 

 

ШОУ-КЕЙСИ РОБОТИ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ДОСВІД УЦКД

14 вересня, з метою налагодження та підтримки міжвідомчої взаємодії закладів культури щодо питань захисту культурної спадщини, підтримки локальних мистецьких закладів і колективів, відбулась онлайн зустріч регіонального представника УЦКД Сергія Марусія з представниками структурних підрозділів з питань культури та спадщини у територіальних громадах Чернігівської  області.

📌Тематика зустрічі: «Шоу-кейси роботи закладів культури в умовах воєнного стану. Узагальнений досвід УЦКД».

Під час зустрічі обговорювались робота  закладів культури та нові форми роботи під час війни, охорона елементів нематеріальної культурної  спадщини Чернігівщини, психологічна та творча підтримка населення, розвиток закладів за рахунок грантових коштів тощо.

Гастрономічна дипломатія України в умовах війни

Культурна дипломатія України, яка складається з багатьох чинників, включає в себе і гастроспадщину. Гастрономічна галузь та її окремі складові мають розглядатися як багатогранне явище, яке тісно пов’язане з економічною, міжнародною, культурною та екологічною сферами функціонування суспільства. В цьому контексті, під час війни, є необхідність говорити про публічну кулінарну дипломатію, тому що крізь призму гастрономічних традицій та культуру приготування страв  можна розповісти про українців та Україну багато речей – починаючи від щоденних практик, закінчуючи економічними, політичними та соціальними особливостями.

Публічна дипломатія для українців тривалий час була невідомим напрямом і в Україні відстежувався понятійний вакуум. Публічна дипломатія — це цілий комплекс заходів, які через конкретні комунікаційні канали використовуються для формування та просування позитивного іміджу країни у світі. В умовах сьогодення це конкретно визначений напрямок зовнішньої політики Держави. Вперше в Україні сформульовано та визначено 7 напрямів публічної дипломатії: культурна, експертна, економічна, кулінарна, цифрова, науково-освітня, спортивна. Кожен з цих напрямів має свої особливості.

Кулінарна дипломатія є невід’ємною частиною культурної дипломатії і робить це через їжу та кулінарний етикет. Україна в цьому напрямку має велику перевагу, адже національна кухня вже завоювала своїх прихильників по всьому світу, переважно завдяки українській діаспорі та роботі наших дипломатів, які її активно використовують через просуванні знань про Україну. Якщо раніше кулінарна дипломатія використовувалася у більш традиційний спосіб, тобто на організації офіційних прийомів, вечорів, ярмарків, де можна було скуштувати певні страви, то на сьогодні це радше частина переосмислення нематеріальної культурної спадщини. Саме вивчення гастрономічних традицій та культури приготування та споживання страв – є головною метою проєкту Українського центру культурних досліджень «Гастроспадщина. Традиції гостинності та культура приготування страв». Джерело

Активна фаза війни з росією, що розпочалась 24 лютого 2022 року, внесла свої корективи як в культурну, так і в кулінарну дипломатії, зокрема в проєкт Українського центру культурних досліджень. Вже півроку працівники центру досліджують рецепти польової кухні, так звану «Військову гастроспадщину» України, яка має неабиякі традиції з давніх часів. Окремо вивчається «Військовий гастрономічний гумор». Інформація постійно оновлюється на офіційних сторінках УЦКД та «Гастроспадщина України» на Facebook. Джерело

Гастрономічний фронт.

Головною перемогою України на гастрономічному фронті стало включення до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО елементу нематеріальної культурної спадщини України «Культура приготування українського борщу». Джерела: https://uccs.org.ua/novyny/chomu-ukrainskyj-borshch-maie-buty-u-spysku-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-iunesko/ ; https://texty.org.ua/fragments/107127/ukrayinskyj-borsh-vnesly-do-spysku-kulturnoyi-spadshyny-yunesko/
Це було стратегічне завдання експертного середовища, яке об’єдналось на комунікаційному майданчику УЦКД та у співпраці з Експертною радою з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП України, з ГО «Демократія через культуру» та обласними центрами народної творчості задля досягнення бажаної мети.

Важливим сегментом боротьби українського народу за свою Незалежність стало створення так званих «Кухонних військ», які з перших днів повномасштабного вторгнення забезпечують їжею військових, медиків, переселенців і всіх, хто потребує такої допомоги. Завдяки гастрономічним ініціативам про Україну зараз більше дізнаються у світі й допомагають їй фінансово. Війна України за відновлення територіальної цілісності і остаточний вихід з-під впливу Росії триває на багатьох фронтах, і гастрономічний — один із них. Гастрономічний фронт важко помітити відразу: тут не так багато яскравих перемог, які могли б стати частиною нового національного міфу. Але війна, яка відбувається в Україні, стосується відразу кількох надзвичайно важливих речей: забезпечення базової потреби в їжі (щонайменше наші воїни не мають бути голодними), дипломатичний спротив і культурна експансія. Докладніше: https://bzh.life/ua/eda/kuhonni-vijska-25-restorannih-proektiv-yaki-gotuyut-dlya-armiyi-ta-volonteriv/ ; https://hmarochos.kiev.ua/2022/02/28/kuhonni-vijska-yak-ukrayinski-restoratory-dopomagayut-armiyi-i-mistyanam/  

Допомога тим, хто потребує цього у складний час; коли українські заклади прагнуть не лише втриматися на плаву і відновити діяльність, але й створити додаткові робочі місця. Крім очевидних втрат у зонах тимчасової окупації та бойових дій, а також збитків від руйнування інфраструктури, багато бізнесів, зокрема в галузі громадського харчування, зупинили діяльність або скоротили персонал. Згідно статистичних даних у перші дні вторгнення в Україні продовжували працювати 19 % закладів харчування (станом на липень цей показник зріс до 74 % — це кафе, кав’ярні та бари, що генерують 82 % обігів від довоєнних показників). Українські ресторани, кафе та кав’ярні з перших днів воєнного стану налаштувалися на нові реалії. Частина з них почала безкоштовно забезпечувати військових і цивільних людей їжею. Інші зробили зі своїх кухонь волонтерські гастрономічні цехи, готуючи тисячі обідів на добу.

На гастрономічному фронті працюють не лише ресторани чи кафе, а й волонтери. Так, «Львівська волонтерська кухня» розпочала свою діяльність ще у 2014 році, коли Росія розв’язала війну на сході України. Волонтери сушили овочі та формували з них набори, що годилися для приготування супу чи борщу в польових умовах. Такі овочеві набори надсилали на фронт. Із початком повномасштабного вторгнення проєкт не зупинився, а навіть збільшив обсяги виробництва. Тепер із продуктами їм допомагають благодійники.

Діють також громадські ініціативи, які закривають запити на локальному рівні. Професійні кухарі об’єднуються з волонтерами на базі, наприклад, шкільних їдалень, і готують домашню їжу для захисників: ковбасу, вареники, голубці тощо. Часто до таких ініціатив долучаються переселенці.

У меню різних закладів з’явилися нові позиції або ситуативні назви страв на злобу дня. Одні використовують це як маркетинговий хід, щоб привернути увагу клієнтів, інші кажуть, що кошти з продажу саме з цих страв передаватимуть захисникам. Наприклад, у Полтаві з квітня стартувала благодійна акція «Food полк» на підтримку ЗСУ та Сил ТрО. Місцеві кав’ярні, ресторани та кафе додають до свого фірмового меню страви з тематичними назвами (наприклад, «бандерівські деруни» або «галушки зі смаком перемоги»), а всі кошти з продажу відправляють на підтримку захисників.

Розглянемо практики нашого часу. Світова кулінарна спільнота потроху розриває будь-які зв’язки з Росією (прощавайте, Michelin Guide і престижна премія 50 best restaurants). Натомість щодня тисячі закладів по всьому світу, від Великобританії до Австралії, готують українські страви. Легендарні шефи не просто підтримують Україну, але й збирають значні суми для гуманітарних фондів, які допомагають нам. Так під час війни шеф-кухар Юрій Ковриженко популяризує українську кухню у Великій Британії та збирає кошти на підтримку України. За 4,5 місяці масштаб зборів збільшився у 350 разів: від £500 до £176 000. Продовжуючи фандрейзити, пан Ковриженко знайомить з борщем і баношем Бориса Джонсона та відкриває в Лондоні власний ресторан, куди влаштовує українських переселенців. «Британці кажуть, ми рухаємось темпами, якими тут не рухається ніхто, – розповідає шеф. – Але ми українці, в нас немає вибору».

Як їжа допомагає виграти війну? Якщо проаналізувати досвід Юрія Ковриженко, то ми побачимо його поступові кроки:

Крок перший –  фронтом боротьби стала робота з «відміни» російської кулінарної спільноти. Він певний час звертався до колег з Росії, щоб мотивувати протистояти війні. «Скоро побачив, що їм або все одно, або вони підтримують свого президента», – каже Ковриженко. Довелось обрати іншу стратегію – наступ.

Крок другий – наступ. За підтримки посольств України в Італії, Франції та Великій Британії команда Ковриженка закликала найбільші кулінарні гіди світу – Michelin, The Worldʼs 50 Best Restaurants, San Pellegrino – виключити зі списків росіян. До тиску доєднались інші представники гастрономічної спільноти України. Зрештою рейтинги обірвали співпрацю з Росією. Так, 4 березня 2022  року гід Michelin заморозив проєкти та публікації про московські ресторани.

Крок третій  – збір коштів для підтримки ЗСУ та українців. Першим фандрейзером стало засідання асоціації шеф-кухарів Великої Британії під патронатом принца Чарльза Royal Academy of Culinary Arts у Ліверпулі. На засіданні Ковриженко зібрав перші £500 для України, які перевів організації World Central Kitchen.. Також він співпрацював з фондом «Маша» Марії Єфросиніної, що підтримує зазнавших насильства жінок і дітей, з фондом Олександра Усика, який опікується постраждалим від війни цивільним населенням України, та фондом Анни Шевченко, що збирає на аптечки першої допомоги для ЗСУ.

Джерело: https://forbes.ua/lifestyle/shef-kukhar-yuriy-kovrizhenko-organizuvav-rosiyskiy-gastroboykot-i-zibrav-500-000-na-dopomogu-ukraini-yak-pratsyue-kulinarna-diplomatiya-16072022-7181; https://lb.ua/gastronomy/2022/03/15/509588_yak_ukraina_voyuie_peremagaie.html

 

Нові проєкти запустили Євген Клопотенко з Інною Поперешнюк відкривши у Львові ресторан швидкого обслуговування «Інші», де окрім меню за оплату є ще й безкоштовне. Джерело: https://bzh.life/eda/u-lvovi-vidkrili-restoran-inshi-z-bezkoshtovnim-menyu-vid-evgena-klopotenka-ta-inni-popereshnyuk/

У Запоріжжі та Дніпрі служба доставки суші та піци Rock’n’Roll перепрофілювала заклади — тепер вони виробляють вакуумовану їжу з доставкою до «гарячих» точок. Навіть піцерії Маріуполя «МОКО ПІЦА» готували 40–50 піц і доставляли їх до блокпостів, коли було ще безпечно. Вибравшись із Маріуполя, вони продовжили волонтерити і за підтримки організації World Central Kitchen, що покриває витрати, годують переселенців у Дніпрі. Джерело: https://www.the-village.com.ua/village/food/food-guide/324773-volonerski-kuhni-viyna-2022

Це — лише невелика частина прикладів об’єднання і взаємодопомоги, насправді ж їх значно більше по всій країні.

Шаленої популярності набула так звана «підвішена» кава. У закладах, що запроваджують таку пропозицію, «підвісити» горнятко американо чи лате може кожен охочий. Для цього треба оплатити напій, а пізніше ним зможе посмакувати хтось із військових. Деякі ресторани та кейтеринги пропонують «підвішені» обіди для захисників, а ресторатор Діма Борисов запустив ініціативу «підвішена шаурма для військових». Будь-хто може замовити благодійну шаурму та пончики на сайті або через мобільний застосунок. Щойно збирається партія з 60 порцій, її приготують і відправлять одному з військових підрозділів, які працюють у Києві та регіоні. Згодом пропозицію доповнили «підвішеними сирниками». Джерело: https://photo-lviv.in.ua/pidvishena-kava-dlia-nashykh-khloptsiv-abo-malenke-diakuiu-za-vse/

Цікаві ініціативи що проводяться разом з гастрогідесою Оленою Павловою та переселенцями у Вінниці. Тут в розроблена програма гастрономічної терапії: відбуваються кулінарні майстер-класи, досліджуються особливості подільської кухні та готуються різні страви до свят. Джерело: https://vezha.ua/u-vinnytsi-vidbudetsya-kulinarnyj-majster-klas-z-gastrogidesoyu-olenoyu-pavlovoyu/

Благодійний розпродаж книг та марафон української кухні від відомих шеф-кухарів України. Так спочатку  вийшла друкована книга «100 рецептів на кожен день» від Ольги Мартиновської та Володимира Ярославського. З початком повномасштабної війни, кулінари звернулися до людей у соцмережах із закликом робити пожертви шляхом покупки електронної версії своєї книги. Принцип простий: вносите будь-який донат на ваш розсуд та забираєте кулінарні й кондитерські ексклюзиви в електронному форматі. Або вивчайте українську кухню на марафоні. Книги та доступ до марафону надходять на e-mail учасників. 50% від суми донатів переводяться на лікування постраждалих від війни. Джерело: https://100recipes.com.ua/muc

Їжа потребує ресурсів: людських, продуктових, рослинних, тваринних тощо. В Україні запущено Програму «САДИ ПЕРЕМОГИ» (VICTORY GARDENS). Мета – посади свій сад Перемоги та допоможи плідно використати кожен клаптик нашої землі задля спільної Перемоги! Крім непрямої допомоги військовим зусиллями, такі сади також розглядались як «покращення морального духу» громадян, оскільки садівники мали змогу пишатися своєю працею та отримувати винагороду у вигляді врожаю.
Джерело: https://sadyperemohy.org/ 

Таким чином кулінарна дипломатія і «gastrodiplomacy» є  важливим інструментом зовнішньої політики, а українська кухня – ключом до взаєморозуміння та співпраці між народами.

«У глобалізованому світі наша національна їжа є одним із важливих драйверів нашої ідентичності та ефективним інструментом комунікації. Вона стає нашою другою мовою, допомагає розповісти світові про те, які ми є. Тож, частуючи гостей стравами української кухні, робімо це із гордістю та смаком», – зазначила дослідниця галицької кухні, стипендіатка програми ім. Фулбрайта у 2019-2020 роках Маріанна Душар. Джерело: https://panistefa.com/

«Відчути смак України, відкрити Україну та традиції гостинності, пізнати культуру приготування та споживання страв – саме ці складові є одним з основних важелів залучення зовнішніх туристів до нашій країни після ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ та мають стати стратегічним напрямком розвитку туризму та креативних індустрій в нашій Державі» – підкреслила директорка Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель.

 інформаційний семінар на тему “Охорона НКС: лістинг”

5 вересня 2022 року, з ініціативи Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП, відбувся  інформаційний семінар на тему “Охорона НКС: лістинг”
Під час заходу розглядались
основні  питання підготовки та подання номінаційного досьє до Національного переліку елементів НКС, критерії оцінки та регламент роботи Експертної ради при МКІП.
У семінарі взяли участь більше 80 осіб з усіх регіонів України.
Спікери семінару – Валентина Дем‘ян ,голова Експертної ради  НКС при МКІП та Олександр Буценко  –    фасилітатор глобальної
мережі ЮНЕСКО з питань НКС.
Відкриті додаткові консультації щодо підготовки номінації відбудуться  19.09.2022, 03.10.2022

СЛИВОВИЙ ЛЕКВАР – ТРАДИЦІЯ ПРИГОТУВАННЯ ТА КУЛЬТУРА СПОЖИВАННЯ НА ЗАКАРПАТТІ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 25.07.2022 №269 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС #традиційні_ремесла

Сливовий леквар – традиція приготування та культура споживання на Закарпатті
Охоронний Номер – 050.нкс
Географічне розташування: Закарпатська область, Берегівський район, село Бене, село Геча, село Ботар, інші населені пункти, населені угорською нацменшиною та райони, де розповсюджений сорт сливи угорка, а також гірські райони Закарпатської області, де розповсюджений морозостійкий сорт слив бистриці

Історія приготування сливового леквару має давні традиції, його готували ще на початку ХІХ століття, коли в регіоні стали звичними фруктові сади в селянських господарствах. Оскільки правильно зготований леквар довго не псується, його вживали упродовж усього календарного року.

Леквар має велике значення у повсякденному житті селян. З одного боку він був важливим доповненням харчування, бо сливи росли в кожному дворі і мали велику популярність у кулінарії. З іншого боку варіння леквару виконувало соціальну функцію, об’єднуючи родину чи сільську вулицю, адже його приготуванням займалися цілі родини, а діти отримували навички колективної праці та відповідальності.

Сливовий леквар – це дуже густе повидло, темно-синього, майже чорного кольору з насиченим сливовим смаком та легкою кислинкою. Леквар робиться зі слив сорту угорка або бистрицьких слив (сливи бистриці). В залежності від сорту слив та ступеню стиглості плодів леквар має більш виражений солодкий або кислий смак.

Процес леквароваріння включав кілька етапів. Спочатку чоловіки трусять дерева, з яких сливи падають на підстелену полотнину чи брезент. Далі жінки миють плоди та виймають кісточки. У саду виривають яму, обкладають цеглою, замащуючи глиною, або встановлюють піч, готують дрова, встановлюється великий казан, в який засипають зібрані сливи.

Закипілу сливову масу слід безперервно помішувати дерев’яним колотилом, схожим на весло до повного її загустіння. Процес може тривати від 7-8 до 25-30 годин. Завдяки постійному перемішуванню та тертя слив розчинялася навіть сливова шкірка і продукт ставав однорідною рідиною, поступово випарювалася зайва вода і фруктова рідина переходила на густий і темний леквар. Чим густіша була сливова маса, тим кращим за якістю виходив продукт. Леквар можна було зберігати не лише до нового врожаю, а й декілька років поспіль.

Уже готовий леквар фасували у керамічні силки і ставили їх у розігріту піч, щоб на поверхні утворилася тверда шкірка. Потім перев’язували домотканим полотном або накривали папером і виносили на горище будинку для зберігання.

Сливовий леквар використовували в якості окремого продукту, повноцінного десерту, а також для приготування низки різних страв. Зокрема пікниці (домашньої ковбаси) з сливовим лекваром, гомбовців, слинянки та ін. Крім того, вважають, що сливовий леквар має цілющі властивості й лікує від багатьох шлункових хвороб та посилює імунітет. Збільшує цінність продукту відсутність цукру.

У гірських районах Закарпаття, де розповсюджений морозостійкий сорт слив бистриці, але теруарність тоді інша, смак леквару кисліший, бо мікроелементи ґрунту інакші і цукристість плодів нижча. Але смачнішим вважається леквар з долинних територій, де річна кількість плюсових температур більша і плоди сливи солодші.

Зразки народного фольклору:

Густа консистенція леквару дала початок відомій закарпатській приказці “Впав у леквар”, коли мається на увазі, що людина зникла, пропала, її засмоктала рутина чи робота густа, мов леквар.

Існує угорська приказка: “Лекварош дереє – модьор ембер ереє”, тобто, цьому продукту та страві приписують здатність відновлювати чоловічу силу.

Фото: КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради

Сливовий леквар

Шоу-кейси роботи закладів культури в умовах воєнного стану. Узагальнений досвід УЦКД

31 серпня, з метою налагодження та підтримки міжвідомчої взаємодії закладів культури щодо питань захисту культурної спадщини, підтримки локальних мистецьких закладів і колективів, відбулась онлайн зустріч регіонального представника УЦКД Сергія Марусія з представниками структурних підрозділів з питань культури та спадщини у територіальних громадах Житомирської області.

Тематика зустрічі: «Шоу-кейси роботи закладів культури в умовах воєнного стану. Узагальнений досвід УЦКД».

Під час зустрічі обговорювались робота  закладів культури та нові форми роботи під час війни, охорона елементів нематеріальної культурної  спадщини Житомирщини, психологічна та творча підтримка населення, розвиток закладів за рахунок грантових коштів тощо.

ПРАКТИКА ТА КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ ПРИГОТУВАННЯ “ЧІБЕРЕК” ТА “ЯНТИК” – ТРАДИЦІЙНИХ СТРАВ КРИМСЬКИХ ТАТАР

Наказ МКІП від 25.07.2022 №269 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС #традиційні_ремесла #звичаї_обряди_святкування

Практика та культурний контекст приготування “чіберек” та “янтик” – традиційних страв кримських татар

Охоронний Номер – 049.нкс

Географічне розташування: Південь України та Кримський півострів

 

Чіберек (çiberek  утворюється від поєднання слів «çiy» – сирої, «börek» – м’ясна м’якоть). Це  пиріжок з м’ясним фаршем, посмажений у олії. Більшість мешканців України знають цю страву під назвою «чебурек». З давніх часів чіберек не просто надійний спосіб втамовувати голод, а важливий,  часом і ритуальний елемент давньої гастрономічної традиції, без якої важко уявити знакові події в житті кримськотатарської родини чи громади. Цим блюдом і понині зустрічають гостей, готують як частування на релігійні свята,  невістка готує на третій день після весілля,  на 40-ий день з приводу народження дитини (новонародженому теж готується маленький чіберек, але його з’їдає мама). Хоча сьогодні у вжитку утвердилась його літературна форма – «чіберек», все ж, на різних кримськотатарських діалектах можна почуті і такі назви, як «чуберек», «чiборек», «чубрек» (у кримському селі Тувак), «шимиш» (у селах Криму Кутлах і Шелен)  і навіть «чир-чир», як звуконаслідування характерного шкварчання масла (у селі Ускут). Глибше зрозуміти сенс поєднання слів «çiy» (сирої) «börek» (м’ясна м’якоть) можна, знаючи технологію приготування цієї страви, адже чіберек смажиться при температурі 200 градусів 40-60 секунд. Це обумовлює чудовий смак і зберігає корисні властивості страви. При такому способі готування 30-65% водорозчинних вітамінів з м’яса переходять у середу, де вони тушкуються, тобто зберігаються в бульйоні всередині пиріжка. М’ясо всередині пиріжка отримує короткострокову термічну обробку, достатню для позбавлення продукту від можливих паразитів, і в той же час зберігає всі корисні компоненти, що містяться в сирому фарші. Одним із секретів кухарів є рясне додавання в м’ясний фарш бульйону або води. У роздутому паром чібереці виникає додатковий тиск, який створює ефект скороварки.

Формою янтик нічим не відрізняється від чіберека. Головна відмінність між стравами полягає у способі приготування – янтик смажать на сухій сковороді, а після рясно змащують вершковим маслом та складають один на одного у спеціальний посуд з високою конусоподібною кришкою «саан» на нетривалий час. Таким чином зберігається ідеальна температура та вологість свіжих янтиків, а  краї страви стають м’якшими.

Крім традиційної начинки з фаршу, у нинішніх умовах, у місцях громадського харчування як начинка для чібереків та янтиків  також використовується сир, помідори, зелень та інше.

Ці страви були і є прикрасою столу кожної кримськотатарської сім’ї під час урочистостей, свят та обрядів. А правильно приготований чіберек або янтик впевнено утвердився як індикатор хорошої господині-ханум.

Так як чібереки зберігають свій оригінальний смак протягом короткого часу, їх краще всього їсти свіжоприготовленими. Тому господиня смажить і відразу викладає на стіл хрусткі, соковиті пиріжки. При подачі страви в домашній обстановці належить перший чіберек віддати собаці, щоб тварина, яка набагато сильніше людини сприймає запахи, не мучилася від голоду.

Увечері, напередодні релігійного свята Ураза байрам (мусульманське свято,  якому передує 30-денний піст – повна відмова від їжі та пиття від світанку і до заходу сонця), до останнього дня розговіння у кожному будинку прийнято смажити чібереки у великій кількості. Це ритуал, який зветься «qoqu çıqarmaq» перекладається як «розповсюдити аромат», коли запах жарених чібереків розноситься вулицею, аби донести особливу атмосферу свята до усіх. У переддень свята прийнято обов’язково пригощати чібереками та солодощами сусідів, незалежно від національності та віросповідання.

Фото: Бекіров Амет Дляверович, Муєдінов Айдер  Музекєрович

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА щодо змін в законодавстві України за серпень 2022 року

Основні правові новини:

  1. В УКРАЇНІ ЗАПРАЦЮЄ РЕЄСТР ПОШКОДЖЕНОГО ТА ЗНИЩЕНОГО МАЙНА

Міністерство інфраструктури та Міністерство цифрової трансформації презентували Реєстр пошкодженого та знищеного майна.

У реєстрі зберігатиметься інформація про житлові будівлі та інші споруди, що були зруйновані під час російського вторгнення. Ці дані необхідні для того, щоб сформувати політику компенсації збитків та відбудови після перемоги України.

«Відбудова України – складний процес, який займе багато часу та ресурсів. Тому було важливо розпочати підготовку до відновлення якомога раніше. Ми зробили це навесні. Саме тоді ми запустили прийом заявок про пошкоджене майно у Дії. А сьогодні презентуємо реєстр, який буде зберігати цю інформацію. Вона допоможе створити ефективний план відновлення та компенсувати збитки українцям», – роз’яснив Віцепрем’єр-міністр – Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Повідомляється, що зараз українці подали понад 256 тисяч повідомлень про пошкоджене майно через застосунок і портал Дія. Реєстр наповнюватиметься даними за результатами обстежень будівель спеціальними комісіями, які створювали органи місцевого самоврядування або військово-цивільні адміністрації.

Розроблення та впровадження Реєстру пошкодженого та знищеного майна здійснюється Міністерством інфраструктури у співпраці з Міністерством цифрової трансформації та Міністерством розвитку громад та територій.

 

 

  1. КАБМІН ПРОДОВЖИВ КАРАНТИН В УКРАЇНІ ДО 31 ГРУДНЯ

Кабмін подовжив режим надзвичайної ситуації і карантин в Україні до 31 грудня 2022 року.

Продовжено режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2022 р. для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України шляхом внесення змін до розпорядження КМУ від 25.03.2020 № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації. Продовжено карантин до 31 грудня 2022 р. на всій території України.

 

  1. ЗАКОН ЩОДО РОЗШИРЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ОСІБ, ЯКІ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ПРИЗОВУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, ОПУБЛІКОВАНО

18 серпня 2022 року в газеті «Голос України» офіційно опубліковано Закон № 2491-IX «Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо розширення переліку осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації».

Згідно зі змінами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягатимуть також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

 

  1. КАБМІН УДОСКОНАЛИВ ВІЙСЬКОВУ ПРОЦЕДУРУ ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ

 

Уряд уніс зміни до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі.

Відповідну постанову прийнято на урядовому засіданні 16 серпня, повідомляє пресслужба Мін’юсту.

Постановою передбачається, що в умовах воєнного стану посвідчувати заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки i оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, зможуть не тільки нотаріуси. Таке право отримали також командири (начальники) цих формувань (органів) та інші уповноважені таким командиром (начальником) особи.

Після посвідчення відповідні уповноважені особи мають надіслати заповіт через Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції чи його територіального органу для забезпечення його реєстрації нотаріусами у Спадковому реєстрі.

Водночас зазначеною постановою Кабміну встановлено строк у 2 робочі дні після отримання територіальним органом Мін’юсту заповіту, протягом яких забезпечується передача заяви про реєстрацію такого документа, посвідченого особою, яка в умовах воєнного стану відповідно до законодавства має право його посвідчувати, до реєстратора. Останній же протягом 3 робочих днів після отримання на зберігання такого заповіту здійснює його державну реєстрацію у Спадковому реєстрі.

 

  1. РАДА ПРОДОВЖИЛА ВОЄННИЙ СТАН ТА МОБІЛІЗАЦІЮ

На засіданні 15 серпня, Парламент підтримав:

– продовження воєнного стану на 90 діб до 21 листопада 2022 року (законопроєкт № 7664);

– затвердження Указу про “Про продовження строку проведення загальної мобілізації”( законопроєкт № 7665).

 

  1. «ДІЯ» ПРИЙМАТИМЕ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ЖИТЛО, ЗРУЙНОВАНЕ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ З 2014 РОКУ

Кабмін розширив і спростив порядок подання інформаційного повідомлення про зруйноване чи пошкоджене майно внаслідок збройної агресії рф.

Відповідна постанова від 9 серпня 2022 року № 885, розроблена Мінреінтеграції, набрала чинності 11 серпня.

У Мінреінтеграції пояснили, що до процесу долучили застосунок «Дія». Якщо раніше через «Дію» українці подавали інформацію лише про житло, знищене за період повномасштабного вторгнення рф, то зараз діапазон розширили: застосунок приймає дані про майно, пошкоджене ворогом з 19 лютого 2014 року.

Міністерство нагадало, що подавати інформаційне повідомлення можна самостійно через портал або застосунок «Дія» в розділі «Пошкоджене майно». Це також можна зробити у ЦНАПі чи за допомогою нотаріуса.

 

Семінар щодо оформлення номінаційного досьє елемента НКС для включення до Національного переліку НКС України

5 вересня 2022 року, з ініціативи Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП,
відбудеться інформаційний семінар на тему “Охорона НКС: лістинг”

Семінар покликаний ознайомити всіх бажаючих з основними питаннями, які стосуються підготовки та подання номінаційного досьє до Національного переліку елементів НКС, критерії оцінки та регламент роботи Експертної ради при МКІП.

На семінарі ми розглянемо наступні питання:

1. Які документи слід подавати, чому важлива думка громади, спільноти при підготовці номінації?
2. Дедлайни : термін подання, термін оцінки, засідання Експертної ради.
3. Критерії оцінки та розгляду
4. Що таке конфлікт інтересів і чому важливо про нього зазначати.

Реєстрація на семінар обов’язкова!
Зареєструватись за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeV6t68F7wAWGMuAvCHDo5RwoBPcKwqBiEO08pDy-W3zGF39w/viewform?fbclid=IwAR3QiQPu-6kPqv92wlD1m0hRrwDhkBpMY3qa0xKgtUoC-avPELPatoBVVsg

Реєстрація відкрита до 04 вересня 18:00 години.

Відкриті додаткові консультації щодо підготовки номінації 19.09.2022, 03.10.2022

ТРАДИЦІЯ СОЛОМОПЛЕТІННЯ У ТУРІЙСЬКІЙ ГРОМАДІ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 25.07.2022 №269 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС #традиційні_ремесла

Традиція соломоплетіння у Турійській громаді Волинської області

Охоронний Номер – 048.нкс

Географічне розташування: села Купичів, Туличів, смт Турійськ, Турійської територіальної громади Волинської області

 

Соломоплетіння було поширене на території Волинської області з давніх давен, як прадавнє ремесло і ліки. У побуті селян ще у 30-40 роках минулого століття можна було зустріти солом’яні шкатулки, бочки для зберігання зерна, і павуки, які вішали на стелі, та дідухи, які вносили господарі і встановлювали на покуті, у Свят-вечір.

Традицію соломоплетіння у Турійському районі зберіг і передав нащадкам Олександр Якович Коптюк (1916 року народження із села Кустичі).

Дідусь Олександр, так його називали у селі, вміло виготовляв декоративні солом´яні шкатулки (фото 10). Він помер у 1989 році, проте, у 1984 році передав свої вміння Марії Василівні Кравчук. Пані Марія Кравчук в тому ж році познайомилася з технологією плетіння «косички» з кукурудзяного листя, якою володіла Стефанія Сидорук з міста Ковеля. Саме цю техніку Марія Василівна використовує при виготовленні брилів. 50 головних уборів із соломи майстриня роздарувала. Солом’яний капелюх замовляв у неї навіть Президент України Віктор Ющенко. Ніякої літератури, аби чимось доповнити свої здогадки з приводу тієї чи іншої форми, Марія Кравчук не мала. Відштовхувалася від традиції та намагалася знайти сучасний і суто свій стиль. Всі твори робила за власним задумом, аналогів її робіт не має. Майстриня за сезон переробляє близько 30 снопів, а в кожному з них налічується по 600 – 800 стебел. У середньому виходить понад 20 тисяч за рік! Розробила власні прийоми і види роботи. За традиційними методиками спосіб «джгут» вимагає 5 – 6 соломин, а вона бере 10 і витягує об´єм (грушу, кулю). З 20 соломин і більше витягує площину, наприклад, у вигляді сонечка. Творча знахідка майстрині – це плоскі фігури птахів, тварин, фантазійні форми, перехід однієї форми на іншу. Створила образи героїв вертепу, взявши за основу традиційні форми плетіння чоловічої бороди.

Соломоплетіння – дуже трудомісткий процес. Спочатку треба засіяти поле злаковими культурами. У червні, в період молочної стиглості, треба серпом вижати стебла, розкласти по стерні, щоб вітер їх висушив, сонечко відбілило. Тоді просушені стебла майстри розрізають і чистять від вузликів, щоб матеріал був гладеньким. Перед початком плетіння, солому замочують, щоб вона розм’якла. Однією з перших учениць Марії Кравчук була вчителька з селища Турійська Валентина Якимóвич, яка вже три десятиліття активно працює над розвитком цього елемента. Вона використовує у своїй роботі техніку, якої навчилася у Марії Кравчук.

Майстрині виготовляють Дідухи – це снопи із колосків різних злакових рослин, який прикрашається квітами та стрічками. Їхні односельці вірять, що такий сніп приносить в дім добрий врожай. Також він є символом єдності родини і пам’яті предків. Майстрині розповіли, що ляльки із соломи підтверджують обрядовий зв´язок наших пращурів з хлібом, як символ родючості. Світове дерево трактується як божество, що здійснює зв´язок між небесною, земною й підземною сферами.

У виробах майстринь Турійщини зашифровані традиції, символи, знання та практики, що стосуються природи і світу. У доробках: різдвяні павуки, іграшки, янголи, тварини, прикраси, сумки, капелюхи. Тут своя символіка: коло – безперервний зв´язок, циклічність поколінь, ангелики – наші хоронителі, дзвоники закликають добру звістку, а коник – завжди на успіх.

Фото: Валентина Якимóвич, майстер народної творчості