ЛЯЛЬКОВА КРАСА. У ПОЛТАВІ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ВУЗЛОВИХ ЛЯЛЬОК У ТРАДИЦІЙНОМУ ОДЯЗІ

Вона розповідає, що все її життя завжди було тісно пов’язане з мистецтвом.

«Я і вишивала, і малювала, тобто мистецтво завжди було біля мене ще з дитинства. Таку ляльку мені робила бабуся, але я б не згадала про це і не почала їх сама створювати, якби не мистецькі книжки. Одразу робила ляльок для друзів у подарунок, а потім, як митець, ставила собі завдання і розвивалась».

 

Серед робіт Наталії Свиридюк є вузлові ляльки у традиційному одязі Полтавщини, який вона також створює власноруч. Вузловими цих ляльок називають тому, що здавна вони вважалися магічними, і для їхнього виготовлення заборонялося використовувати ножиці, голки та інші колючо-ріжучі предмети. Клаптики тканини просто рвали на менші за розміром, скручували нитками, зав’язували вузликами. Виготовлення народної ляльки дає майстрині змогу представити її як унікальний вид мистецтва, а не просто іграшку.

«Фарфорова лялька у світі вже давно визнана видом мистецтва. То невже українська народна лялька чимось гірша? Мені дуже хочеться, щоб мої вироби сприймались не як іграшки, а як самостійний вид мистецтва. Це моя мотивація і те, чого я прагну».

Експонати виставки «З родинного кола» були виготовлені протягом 2017-2019 років. В оформленні Наталі Свиридюк допомагала її донька Олександра. Вона також підготувала витинанку на тему народних ляльок та візерунків, яка доповнила експозицію.

 

Джерело: http://zmist.pl.ua/news/lyalkova-krasa-u-poltavi-vidkrili-vistavku-vuzlovih-lyalok-u-tradiciinomu-odyazi

Перший семінар щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини

28 березня 2019 року Український центр культурних досліджень за підтримки Міністерства культури України проводить «Перший семінар щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної  спадщини»

Захід відбудеться за адресою: вулиця Героїв Майдану, 28, м. Хмельницький (Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека)

Програма заходу PDF

Реєстрація учасників через Google форму на нашому сайті або за посиланням

Заплановані заходи Рівненського ОЦНТ (березень)

  • 20 березня 2019 року відбудеться урочисте відкриття презентації творчості майстрів народного мистецтва м. Сарни – заслуженого майстра народної творчості України Василя Позніка, майстринь – Надії Ліневич та Тетяни Галах в рамках обласної мистецької акції « Мелодії вічного джерела».

Початок заходу о 15:00 у приміщенні Державного історико – культурного заповідника м. Дубно.

Організатори та співорганізатори : управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, відділ культури і туризму Сарненської районної державної адміністрації , КЗ

«Рівненський обласний центр народної творчості» РОР, Державний історико – культурний заповідник м. Дубно.

  • Обласний огляд – конкурс серед учнів та вчителів мистецьких шкіл у 2019 році.

19 березня ( Костопіль – Березне);

21 березня ( Клесів – Рокитне);

23 березня – солісти – духові та ударні інструменти (Рівне ДМШ №2);

24 березня ( Рівне ДМШ № 2).

 

Мета заходу : підвищення творчої активності вчителів та учнів, вдосконалення навчально- виховного процесу в мистецьких школах області.

Вишиванка як унікальний код твого краю. Від Луганська до Львова – особливості вишиванок кожного регіону

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.

Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли кожну область від іншої.

Харківська область

Якщо розглянути сорочки межі XIX–XX століть – на них побачимо переважно чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різнокольорові квадрати (на жіночих). І чоловіки і жінки носили вишиванки з комірами. Ці деталі одягу обов`язково прикрашали візерунками. Вирізняє Харківщину від інших регіонів те, що орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності. Характерний для Харківської губернії мотив вишивки — «Дерево життя». Під мотивом «Дерева» знаходився або зигзагоподібний орнамент (меандр), що символізував підземну воду, або квіти, перевернуті голівками донизу, котрі символізували підземний світ.

Луганська область

Відомо, що вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганських вишивок є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також також додає рельєфності візерунку. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління. Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.

Дніпропетровська область

Стародавніми класичним техніками на Дніпропетровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: “Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі.., важко собі уявити.

 

Донецька область

Гама кольорів тепла вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній багато сонця. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.

 

Запорізька область

Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. (Цікаво, що такий рукав служив своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги). Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою. У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також з крапками посередині.

 

Полтавська область

Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. «Рідною» для полтавчанок здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, «тонким» оздобленням рукавів.

 

Сумська область

Жіночі сорочки-вишиванки Сумщини — переважно полтавського типу. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок. Характерні тут також багатоколірні візерунки. Це ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори. Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.

Херсонська область

Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.

 

АР Крим

Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк’урах) – це «дерево життя».

 

Миколаївська область

Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави. Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.

 

Кіровоградська область

На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни). Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов’їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.

 

Черкаська область

Черкащина – це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини вишивали основним білим із дрібним вкрапленням червоного та чорного кольорів.

Київська область

На Київщині вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, виноградні грона. Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Київська вишивка була контрастною – на білому полотні рясніли насичені кольори червоно-чорних узорів. Ажурні мережки використовували і на жіночих і чоловічих сорочках. З часом більш поширеними ставали квіткові орнаменти. Ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки, що виглядало як масивна нагрудна прикраса. Цікавою технікою володіли майстрині Іванківського району: візерунок, яким вишивали сорочку, спершу малювався на полотні, потім контур обводився чорною ниткою, а далі зашивався іншими кольорами.

Чернігівська область

Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності. Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів: наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була й ажурна вишивка.

Одеська область

На одеську вишивку мали вплив східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Поширеними тут були чорні геометричні мотиви. Уставкова вишивка у вигляді композицій з 2 чи 3 рядів, доповнених жовтими або червоними смугами. Часто використовувались мотиви церковної корони, хреста та двоголового орла. Одеська вишиванка кольорова. Загалом багатство барв українських сорочок збільшується з півночі на південь.

Житомирська область

Техніки, які тут використовували найчастіше – це занизування та дрібний хрестик. З кольорів – поєднання синього із червоним та чорним. З геометричних фігур найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу. Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, ружки, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості (наприклад, писанках).

Вінницька область

Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка штапівкою, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Більшість автентичних сорочок Вінничини оброблені саме низинкою. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні — вишивка штапівкою, шов «уперед голкою», контурні шви, якими обрамляють і з’єднують окремі елементи композиції. Темно-вишнева та червоно-чорна гами, де домінував чорний. Ритмічне чергування двох кольорів у квадратах. Улюбленим був колір стиглого жита у поєднанні із чорним. Додавали також невеликі зелені і жовті елементи.

Хмельницька область

В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше — дво — і триколірні. Для Хмельниччини характерною була техніка вирізування. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній. Строго геометрична низь.

Чернівецька область

Найдавніші зразки вишивок, знайдені у цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовна, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району – це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів. Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.

 

Рівенська область

У вишивці домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з добавкою синього. Жіночі сорочки часто вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом. Червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини. Характерні вишивальні техніки занизування, верхоплут, настилування. Вишивка цього регіону — вишукано проста та чітка за композицією. Домінуючим є найдавніший монохромний (одноколірний) геометрич­ний орнамент.

Тернопільська область

У більшості районів Тернопільщини майстрині віддавали перевагу геометричним узорам. Насичені темні кольори. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю), також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами. Також мотив калини – один з улюблених на Тернопільщині. Ягідні галузки часто зображали між двома пташками. Типовою тут була вишивка вовняними нитками. Тернопільські візерунки чіткі, контрастні, з об`ємними елементами.

 

Івано-Франківська область

Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів. Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама. А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові…

Волинська область

Волинська вишивка проста та вишукана водночас. Для цього краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одний, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.

 

Львівська область

Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою. Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.

 

Закарпатська область

Закарпатська вишивка – це дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся. Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь… Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви.

Автор: Надія Понятишин / vsviti.com.ua

Використані джерела: Гасюк О.,Степан М. Художнє вишивання. К:Вища школа, 1986.
Марія Чумарна Код української вишивки. Л.: Апріорі, 2008.
Тетяна Кара-Васильєва Історія української вишивки: Мистецтвознавче видання.
Т. Кара-Васильєва. А. Ваволокіна Українська народна вишивка. Київ, “Либідь”, 1996.
Українське народне мистецтво вбрання. Київ, 1961.

Джерело

У Балтській ОТГ будують культурний центр

У центрі Балтської об’єднаної територіальної громади – місті Балта – будують сучасний культурний центр на базі Балтської кіноконцертної зали «Родина».


Нова концертна зала стане центром розвитку творчості та місцем відпочинку. Проект фінансується з двох джерел – державного та обласного бюджетів, повідомляє Одеський Центр розвитку місцевого самоврядування, створений за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону, з посиланням на інформацію міської ради.

Фасад будівлі утеплили та оздобили плиткою, на центральному вході відбудували сходи, провели всі інженерні комунікації – мережі електрозабезпечення, опалення, водопостачання, каналізації, систему вентиляції та кондиціювання, побудували котельню. Тривають внутрішні оздоблювальні роботи у холі.

У концертній залі на 400 місць замінили конфігурацію підлоги, встановили сучасні крісла, провели звукоізоляцію стін, відремонтували стелю та сцену. У залі встановили звукову систему та світлове обладнання.

Нагадаємо, що Балтську ОТГ було створено у 2015 році.

ЛЯЛЬКОВА КРАСА. У ПОЛТАВІ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ВУЗЛОВИХ ЛЯЛЬОК У ТРАДИЦІЙНОМУ ОДЯЗІ

У вівторок, 12 березня, у літературно-меморіальному музеї П. Мирного Наталія Свиридюк презентувала свою виставку «З родинного кола».

Виготовленням вузлових ляльок вона займається з 2004 року. За цей час її роботи були представлені в Македонії, Польщі, Туркменістані та Росії. Наталія Свиридюк є завідувачкою відділом Обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Полтавської облради, майстринею народної ляльки та заслуженою майстринею народної творчості України.

Вона розповідає, що все її життя завжди було тісно пов’язане з мистецтвом.

«Я і вишивала, і малювала, тобто мистецтво завжди було біля мене ще з дитинства. Таку ляльку мені робила бабуся, але я б не згадала про це і не почала їх сама створювати, якби не мистецькі книжки. Одразу робила ляльок для друзів у подарунок, а потім, як митець, ставила собі завдання і розвивалась».

Серед робіт Наталії Свиридюк є вузлові ляльки у традиційному одязі Полтавщини, який вона також створює власноруч. Вузловими цих ляльок називають тому, що здавна вони вважалися магічними, і для їхнього виготовлення заборонялося використовувати ножиці, голки та інші колючо-ріжучі предмети. Клаптики тканини просто рвали на менші за розміром, скручували нитками, зав’язували вузликами. Виготовлення народної ляльки дає майстрині змогу представити її як унікальний вид мистецтва, а не просто іграшку.

«Фарфорова лялька у світі вже давно визнана видом мистецтва. То невже українська народна лялька чимось гірша? Мені дуже хочеться, щоб мої вироби сприймались не як іграшки, а як самостійний вид мистецтва. Це моя мотивація і те, чого я прагну».

Експонати виставки «З родинного кола» були виготовлені протягом 2017-2019 років. В оформленні Наталі Свиридюк допомагала її донька Олександра. Вона також підготувала витинанку на тему народних ляльок та візерунків, яка доповнила експозицію.

Виставка відкрита для всіх бажаючих і триватиме до 12 квітня.

Фото та автор статті:  Анастасія Добряк
Джерело

«Нові імена Миколаївщини»: знайомство із творчістю Олени Сапожник

14 березня в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї відкрили першу персональну виставку майстрині НТО «Прибужжя» Олени Сапожник (Прибужанівська ОТГ). Про тематику виставкової експозиції, гостей і власне творче життя вишивальниці — далі у статті.

Мета й організатори заходу

Організатори: Миколаївський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи, обласне народне творче об’єднання «Прибужжя».

Виставка пройшла в рамках проведення ІV виставкового циклу «Нові імена Миколаївщини 2018–2019», що спрямований на збереження українських традицій і розвиток сучасної культури нашої області.

Виставкова експозиція

До виставкової експозиції ввійшло майже 30 картин, у яких гармонійно поєднано традиції і сучасність. «Рожеві троянди», «Ранок у саду», «Натюрморт із фруктами», «Ароматний бузок» та інші роботи не лише захопили гостей своєю красою і неповторністю, а й подарували справжній весняний настрій. Кожен гість міг насолодитися пишними квітковими букетами, екзотичними тваринами, чарівними натюрмортами, пейзажами та цікавими сюжетними композиціями, що прикрашають вишиті полотна майстрині. Своєрідним подарунком від майстрині став презентаційний майстер-клас, під час якого присутні дізналися про особливості вишивки бісером.

Привітання гостей

Директор Миколаївського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, заслужена артистка України Наталія Баштова привітала Олену Сапожник із відкриттям першої персональної виставки; подякувала за майстерне поєднання традиційності і сучасності, небайдужість до культурної спадщини Миколаївщини. Наталія Баштова побажала вишивальниці весняного настрою, невичерпних творчих сил і нових звершень, а також нагородила грамотою «за особистий внесок у розвиток української народної творчості та відродження традиційних художніх промислів». Не залишився осторонь заступник директора Миколаївського обласного краєзнавчого музею Валерій Чернявський, який подякував майстрині за талант і постійне бажання розвиватися. Також підтримати Олену Сапожник у такий важливий день приїхали представники Вознесенщини: начальник відділу культури, молоді та спорту Вознесенської райдержадміністрації Валентина Аркуша; завідуюча сектором культури Прибужанівської сільської ради Тетяна Полощанюк і директор Тємірязівського СБК Людмила Анточі.

Розповідь майстрині

Протягом заходу майстриня розповіла гостям про своє творче життя, здобутки і плани на майбутнє. Любов до творчості перейняла від матері, яка гарно вишивала хрестиком і гладдю. Саме завдяки захопленням найріднішої людини, Олена Сапожник вишила свою першу роботу — «Півник». Потім створювала весільні рушники, згодом почала вишивати бісером ікони, але інколи все ж повертається до улюбленого «хрестика». Загалом вишивкою майстриня займається 15 років, у творчому доробку сьогодні понад 50 робіт, вишитих хрестиком і бісером.

Окрім розповіді про становлення Олени Сапожник як творчої особистості — вишивальниці, присутні дізналися про творчі плани, ідеї і шляхи опанування нових технік. Також майстриня поділилася враженнями про участь у заходах, проведених МОЦНТ та КОР, зазначивши, що найбільше запам’ятала яскраве свято народної творчості «Folk-toloka 2018».

Наприкінці виставки Олена Сапожник подякувала МОЦНТ та КОР, зокрема директору Наталії Баштовій, за реалізацію проекту «Нові імена Миколаївщини», підтримку аматорів нашої області та збереження культурної спадщини Миколаївщини.

Музичний подарунок

Приємним мелодійним доповненням до виставкової експозиції стали композиції народного вокального гурту «Зорецвіт» Миколаївського коледжу культури і мистецтв і вокального ансамблю кафедри «Музичне мистецтво» Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв (керівник заслужений працівник культури України Надія Жадик).

Заплановані заходи Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва

Дата Заплановані заходи на наступний тиждень
19-20 березня Обласний семінар директорів сільських клубних закладів області на тему: «Особливості організації роботи клубних закладів культури в сучасних умовах» (ХОНМЦКіМ).
22 березня Перегляд програми для присвоєння звання «зразковий» дитячому хореографічному ансамблю Хмельницької ДШМ.

20 представників ОТГ стали учасниками проекту “Школа молодіжних лідерів громад”

Громадська організація “Освітньо-аналітичний центр розвитку громад” спільно з Міністерством молоді та спорту України за підтримки Програми “U-LEAD з Європою” реалізовують проект з підготовки фахівців у галузі молодіжної політики “Школа молодіжних лідерів громад”.

На конкурсний відбір заявки подали 57 претендентів з усіх областей України, які працюють з молоддю у своїх громадах як громадські активісти або як працівники органів місцевого самоврядування.

Конкурсна комісія обрала наступних переможців:

  1. Васильєва Оксана, Нововодолазька ОТГ, Харківська область;
  2. Федорчук Зорина, Новоукраїнська ОТГ, Кіровоградська область;
  3. Гоцуляк Тетяна, Новоушицька селищна ОТГ, Хмельницька область;
  4. Руднік Галина, Смизька ОТГ, Рівненська область;
  5. Каплун Ольга, Байковецька ОТГ, Тернопільська область;
  6. Калініченко Анастасія, Недогарківська ОТГ, Полтавська область;
  7. Нехайчук Поліна, Пришибська ОТГ, Полтавська область;
  8. Боровик Катерина, Кам’янська ОТГ, Черкаська область;
  9. Лебедь Ярослава, Устилузька ОТГ, Волинська область;
  10. Поплавська Ольга,  Лиманська ОТГ, Донецька область;
  11. Козачук Владислав, Литовезька ОТГ, Волинська область;
  12. Кульпа Віталій, Витвицька ОТГ, Івано-Франківська область;
  13. Дударчук Юрій, Шацька ОТГ, Волинська область;
  14. Купельський Леонід, Лісовогринівецька ОТГ, Хмельницька область;
  15. Безверхий Максим, Роганська ОТГ, Харківська область;
  16. Моравель Роман, Зборівська ОТГ, Тернопільська область;
  17. Тарасевич Олександр, Кам’яномостівська ОТГ, Миколаївська область;
  18. Топилін Владислав, Бузька ОТГ, Миколаївська область;
  19. Роїк Віктор, Чкаловська ОТГ, Запорізька область;
  20. Гнезділов Сергій, Вилківська ОТГ, Одеська область.

Резервний список:

  1. Левицька Ганна, Сіверська ОТГ, Донецька область;
  2. Гошовська Антоніна, Мельнице-Подільська ОТГ, Тернопільська область;
  3. Степанюк Ярослав, Солобковецька ОТГ, Хмельницька область;
  4. Штиглян Іван, Тлумацька ОТГ, Івано-Франківська область.

“Протягом трьох сесій учасники дізнаватимуться, як організувати роботу з молоддю у своїй громаді та залучати її до активного громадського життя. Слухачами програми є як службовці, так і громадські активісти, що дозволить краще розуміти одне одного і в подальшому співпрацювати. Між сесіями слухачі виконуватимуть практичні завдання”, – коментує керівник громадської організації “Освітньо-аналітичний центр розвитку громад” Максим Черкашин.

Фінальними роботами проекту стануть розробка та захист стратегій розвитку молоді громади.

Учасникам, які успішно здадуть іспити та захистять випускну роботу, отримають сертифікати.

Перша сесія відбудеться у м. Тернополі 25-29 березня.

Джерело

ВАКАНСІЇ! Програма «U-LEAD з Європою» оголосила конкурсний відбір регіональних радників з 5 напрямків діяльності

Програма «U-LEAD з Європою» оголошує конкурсний відбір регіональних радників:

  • з питань впровадження муніципальних послуг для роботи у Донецькій, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Хмельницькій і Чернігівській областях (детальніше);
  • з юридичних питань для роботи у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Чернігівській областях (детальніше);
  • з питань комунікації для роботи в Київській, Кіровоградській, Луганській та Тернопільській областях  (детальніше);
  • з питань управління місцевими фінансами для роботи в Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Львівській, Миколаївській і Полтавській областях (детальніше);
  • з питань децентралізації для роботи в Миколаївській, Сумській та Тернопільській областях (детальніше).

Програма запрошує кандидатів надіслати заповнену резюме , анкету та документ, що засвідчує згоду на обробку персональних даних, в електронному форматі на адресу expertpool.u-lead@dopomoga.org.ua.

Кінцевий термін подання заявки: 18:00 за київським часом 19.03.2019.

Джерело