Український центр культурних досліджень Мінкульту (УЦКД) презентував новий проект — віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини. Його відвідувачі, не виходячи з дому, зможуть ознайомитися не лише з елементами, що входять до національного переліку — а це петриківський розпис, козацькі пісні Дніпропетровщини косівська кераміка, кролевецьке переборне ткацтво, пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області, вишивка «білим по білому» з Решетилівки на Полтавщині, — а й з традиційними ремеслами, обрядами, що просуваються до цього списку чи є в місцевих переліках. А ще побувати на Вінниччині, Закарпатті чи на Поліссі, де в багатьох селах ще й до сьогодні збереглися самобутні промисли, такі як бортництво й технології випічки обрядових хлібів, ткацтва і килимарства, лозоплетіння, в’язання віників, приготування страв, як-от «юшка у три риби» у Балаклійському районі на Харківщині, і на власні очі побачити, що і як робиться.
Як зазначила під час презентації, яка відбулася у форматі круглого столу, заступник директора центру з наукової роботи Катерина Гончарова, кожен елемент матиме окрему музейну кімнату, в якій буде зібрано інформацію про традиції та їх носіїв Нині відбувається накопичення матеріалів, фольклористи та етнографи працюють у регіонах, де проводять фото- та відеофіксацію.
Музей уже оголосив конкурс «Жива історія», в рамках якого буде продовжено збір матеріалів про українські традиції і звичаї, вірування, обряди. Етнолог, педагог Олександр Босий, який за тридцять років провів десятки експедицій на Поліссі, зібрав 25 тисяч обрядів, пов’язаних з ткацтвом і нитками.
— Нематеріальна культурна спадщина зникає на очах, — каже дослідник. — Найархаїчніший регіон — Полісся — було знищений Чорнобилем. Багато втрачено у селах, які затопили, створюючи штучні моря. Тож маємо нині активно працювати, щоб зберегти те, що залишилось.
— До списку термінової охорони входять козацькі пісні Дніпропетровщини, — каже завідувачка науково-дослідного відділу інноваційних технологій та популяризації культури УЦКД, кандидат філологічних наук Валентина Телеуця. — Цей елемент входить до списку ЮНЕСКО. На жаль, серед його носіїв лише одне село, у якому сім-вісім чоловік ще знають і співають старовинні козацькі пісні. Вони поважного віку, народилися у 20—30-х роках минулого століття. Коли козацькі пісні тільки було внесено до списку ЮНЕСКО, у регіоні за підтримки місцевої влади проводили майстер-класи, зустрічі з виконавцями. Нині ця робота припинилася, і якщо найближчим часом знання старших не перебере молодь, то ми назавжди втратимо козацькі пісні, цей безцінний досвід багатьох поколінь.
Як зазначила Катерина Гончарова, основна цільова аудиторія музею — молоді науковці, освітяни, молодь за кордоном. Автори проекту працюють над створенням англомовної версії музею, який має стати платформою для спілкування та сприяти включенню дітей у культурний простір.
Автор статті Світлана Чорна
Фото надано Валентиною Телеуцею