11. Врятувати культурну спадщину України як чинник ідентичності у глобальному світі.

Культурна спадщина є надбанням усього людства, свідченням культурного розмаїття світу, це жива традиція, яка зв’язує покоління, формуючи ідентичність народу та територій, на яких вони проживають. Саме культурна спадщина України, в якій відображено наш український культурний код, впливає на формування нас як нації, надихаючи на оборону нашої країни від рашістів. Це зайвий раз підкреслює, що збереження об’єктів культурної спадщини є архіважливим, особливо під час війни чи збройного конфлікту, коли є велика загроза їхнього пошкодження, знищення чи викрадання ворогом значущих артефактів.

«З моменту російської інвазії в Україну, як мінімум, 500 культурних об’єктів, за даними МКІП, було знищено або пошкоджено. ЗМІ поширюють інформацію про те, що росія викрадає музейні експонати з окупованих нею територій на Півдні України. Також слід не забувати про окуповану росією  територію АР Крим, де окупанти здійснюють вивезення артефактів, чисельні несанкціоновані археологічні розкопки, знахідки які вивозять до росії або продають на чорному ринку, неналежно доглядають за об’єктом культурної спадщини ЮНЕСКО Херсонесом Таврійським.», – зазначила Влада Литовченко, директорка КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник». Таких прикладів безліч, що підтверджують багаточисельні фотофіксації та новини, які ми отримуємо з зони бойових дій, тимчасово окупованих та вже де- окупованих територій України.

З перших днів активної фази війни, світ побачив культурний геноцид, наміри знищення української нації, яка на думку очільників мордора не має права на існування. Увесь світ став свідком знищення країною-агресором нашої історичної пам’яті, яка представлена в об’єктах, традиціях, ремеслах, тощо, країною – агресором.

З початку активної фази війни ми спостерігаємо процеси, які формують новий порядок в сфері культурної спадщини України  та доводить неспроможність старої.

Якщо проаналізувати time table подій, проєктів та різноманітних ініціатив, що відбуваються з 24 лютого 2022 року в Україні, та з метою збереження культурної спадщини України, як матеріальної так і нематеріальної, слід зазначити наступні важливі тенденції та напрямки:

• Формування нового внутрішньогалузевого мережування. Виникнення нових об’єднань, формування платформ взаємодії, які здатні реагувати миттєво на виклики;
• Зміни акцентів в дослідженнях спадщини України;
• Збільшення активності з боку міжнародних інституцій у відмінність від вітчизняних стейкхолдерів;
• Активізація навчання працівників та волонтерів, що включає в себе проведення семінарів, конференції, круглих столів;
• Поширення інформації – промоція спадщини за кордоном, що включає в себе проведення заходів, конкурсів та промо турів з відвіданням зруйнованих об’єктів;
• Як результат – фінансова підтримка ініціатив всіх рівнів шляхом надання стипендій, грантів, матеріалів, обладнання від донорів всіх рівнів.

Time table подій.

25 лютого 2022 року  Український центр культурних досліджень оприлюднює інструкції 2014 року щодо музейних фондів, бібліотек, тощо За підписом Є. Нищука враховуючи відсутність інших документів;

26 лютого 2022 року Український центр культурних досліджень розпочав фіксацію зруйнованих об’єктів матеріальної культурної спадщини та установ культури;

2 березня 2022 року стартувала громадська ініціатива «Центр порятунку культурної спадщини України», головним завданням якої з перших днів війни було допомога матеріалами для збереження колекцій та експонатів;

10 березня 2022 року Створено Штаб порятунку культурної спадщини України / Heritage Emergency Response Initiative. Це  – музейна оборонна ініціатива. Її мета – порятунок української культурної та історичної спадщини, яку цілеспрямовано намагаються знищити російські окупанти, а згодом – допомога в її післякризовому відновленні та координація дій між державними/муніципальними органами влади, музейними закладами, культурними інституціями, недержавним сектором та міжнародними організаціями у порятунку культурної спадщини та її відновленні;

15 березня 2022 року відбувся круглий стіл за участі керівництва міжнародної організації ЮНЕСКО, керівників профільних підрозділів МКІП, Українського центру культурних досліджень та установ обласного рівня, які відповідають за імплементацію конвенції ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини;

В другій половині березня 2022 року стартував онлайн проєкт фіксації руйнацій культурної спадщини від Українського культурного фонду;

18 березня 2022 року Міжнародна спільнота, донори та організації не залишилися осторонь і вже Генеральний директор ЮНЕСКО заявила, що культурна спадщина України повинна бути збережена «як свідчення минулого, але також як каталізатор миру і згуртованості в майбутньому, як міжнародне співтовариство яке зобов’язане захищати і зберігати її»;

18 березня 2022 року Комітет ЮНЕСКО із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту провів позачергове засідання для обговорення ситуації. Комітет надав попередню фінансову допомогу в розмірі 50 000 доларів США на проведення надзвичайних заходів, таких як захист in situ і евакуація культурних цінностей. Комітет також передбачав можливість включення деяких об’єктів культурної спадщини України до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленою охороною, встановленого Другим протоколом 1999 року;

У березні 2022 року президент США Джозеф Байден оголосив про створення спостережної комісії з конфліктів в Україні, яка збиратиме документацію, спрямовану на притягнення Росії до відповідальності за її дії. Кілька європейських держав також розпочали розслідування воєнних злочинів, а також запрацював Міжнародний кримінальний суд;

5 квітня 2022 року УЦКД виступив як комунікаційний майданчик для активізації роботи діалогової платформи з питань нематеріальної культурної спадщини, спільно з ГО «Демократія через культуру» – неурядовою організацією, яка акредитована в ЮНЕСКО. Онлайн зустрічі на платформі відбуваються регулярно за участі установ, організацій та громадськості, які опікуються питанням НКС в регіонах;

15 квітня 2022 року УЦКД ініціював та провів всеукраїнську конференцію «Культурні практики установ культури під час військових дій», було розглянуто практичні аспекти роботи в сфері нематеріальної культурної спадщини та збереження матеріальної спадщини України;

У травні 2022 року до Міжнародного дня музеїв загальноєвропейська федерація асоціацій культури Europa Nostra та Global Heritage Fund у партнерстві з Міжнародним альянсом із захисту спадщини в зонах конфлікту (ALIPH – International alliance for the protection of heritage in conflict areas) та Штабом порятунку спадщини заснували «Стипендію солідарності у збереженні культурної спадщини України» (Heritage Solidarity Fellowship for Ukraine);

Червень 2022 року відновлення роботи Експертної ради нематеріальної культурної спадщини України при МКІП;

01 липня 2022 року Український елемент нематеріальної культурної спадщини «Культура приготування Українського борщу» внесено до репрезентативного списку ЮНЕСКО;

11 липня 2022 року у МКІП  відбулась зустріч з представниками Секретаріату ЮНЕСКО, які опікуються охороною культурної спадщини в усьому світі;

12 та 13 липня 2022 року представники світових організацій, які опікуються збереженням та охороною культурно-історичних місць у світі та перебувають з тижневим візитом в Україні, відвідали зруйновані росіянами містечка Київщини та Чернігівщини;

14 липня 2022 року за результатами перебування міжнародних місій в Україні  відбувся брифінг на тему «Місія «Україна»: міжнародна співпраця задля збереження культурної спадщини в час війни»;

23 вересня 2022 року відбулась веб конференція «Порятунок культурної спадщини під час надзвичайних ситуацій. Допомога та міжнародна співпраця», Центр порятунку культурної спадщини;

26 вересня 2022 року Два українські проєкти отримали нагороди у конкурсі Європейської культурної спадщини-2022 – European Heritage Awards/Europa Nostra. Так, ініціатива «Всесвітній день вишиванки» виборола Гран-Прі конкурсу, а проєкт «Андріївська церква» – став лауреатом;

З 1 по 31 жовтня 2022 року відбувся найбільший у світі міжнародний фотоконкурс об’єктів культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки». Мета проєкту – зібрати світлини всіх пам’яток нерухомої культурної спадщини України для ілюстрування статей у Вікіпедії. Конкурс ініційовано Міністерством культури та інформаційної політики України;

 

5 жовтня 2022 року Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підписав досьє на включення Одеси до основного списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО;

20жовтня 2022 року відбулась друга всеукраїнська конференція «Культурні практики установ культури під час військових дій»;

28 жовтня 2022 року оприлюднено Рекомендації Експертної ради МКІП щодо окремих категорій пам’ятників та монументів, пов’язаних із російською та радянською імперською історією.

Моніторинг профільних сайтів ЦОВВ, регіональних адміністрацій показує високий градус зацікавленості щодо промоції культурної спадщини України, що, безумовно, є важливим для отримання фінансування по відновленню об’єктів після нашої перемоги. Важливим фактором є наявність ресурсів та механізмів фіксації руйнувань,  що також допомагає складати необхідні документи та прораховувати втрати в грошовому еквіваленті. Проте на сьогодні відсутні будь які практичні рекомендації дій в умовах військової агресії, що ускладнює комплексну роботу із запобігання руйнувань, вивозу експонатів, артефактів з тимчасово окупованих територій, тощо.

Питання, які піднімались на Другій всеукраїнської конференції, є практичним досвідом конкретних міст і містечок, на основі яких Центральні органи виконавчої влади мають приймати відповідні рішення. Гострим питанням на сьогодні є збереження культурної спадщини, музейних та бібліотечних фондів.

За місяць до другої всеукраїнської конференції УЦКД виступив партнером веб конференції «Порятунок культурної спадщини під час надзвичайних ситуацій. Допомога та міжнародна співпраця», яку ініціював центр Порятунку культурної спадщини. Ця ініціатива стартувала в перші дні активної фази війни. Серед ініціаторів регіональний представник Українського центру культурних досліджень, громадський діяч Ігор Гармаш та старша наукова співробітниця науково – дослідницького відділу культурної політики Богдана Стельмах.

«Центр був створений як відповідь на страшні і невідомі раніше нашому поколінню виклики часу, якими стало безпідставне, віроломне та підле вторгнення росії на територію України. На початку був просто намір допомогти вижити у цих умовах нашій культурі, і насправді ми зовсім не знали, що нам вдасться зробити, як має бути побудована робота і, визначивши свої завдання, не уявляли як саме маємо їх здійснювати. Та з перших же днів, ті кроки, які почали робити, виявились вірними, робота  укладалась у певному руслі, притягуючи потрібних людей та необхідні контакти- зазначає Ігор Гармаш.- Пріоритетне завдання, яке було визначене від початку:  допомога у збереженні та охороні національних цінностей музеям, культурним установам, сакральним об’єктам. Для його здійснення, було вирішено одразу звернутись до міжнародних культурних організацій із проханням допомогти обладнанням, матеріалами для пакування та консервації музейних колекцій та експонатів,  протипожежними засобами для їхнього захисту та збереження».

Для здійснення завдань, які поставив перед собою Центр, були задіяні усі попередні зв’язки людей, котрі стали засновниками, і у мирному житті займались різними справами. На сьогодні ініціатива має наступні потужні результати:

• Партнерами Ініціативи є :
  • Фонд світових пам’яток (WMF);
  • Латвійська національна бібліотека (пані Катріна Кукаїне);
  • Метрополітен музеї (пані Ольга Винар);
  • Канадський інститут консервації (пані Мікаела Марчук);
  • Президент Фестивалю Бруно Шульц у Любліні, пан Гжегож Юзефчук;
  • польський Комітет допомоги українським музеям та багато інших

• За вісім місяців активної фази війни вдалось залучити понад 40 000 доларів від 4 компаній та 10 приватних донорів.

Логістика надходження пакувальних та консерваційних матеріалів є наступною:

• Матеріали отримував у своєму хабі польський Комітет допомоги українським музеям;
• Необхідні матеріали переправлялись до нашого Центру порятунку культурної спадщини в різний спосіб – спочатку вагонами, потім бусами та фурами.

З метою інформування як пакувати експонати та захищати сакральні об’єкти було знято 22 відеоролики:

• 1 від Комітету допомоги українським музеям в Польщі;
• 5 від Центру порятунку культурної спадщини;
• 6 від Канадського інституту консервації;
• 10 від Музею Мистецтв Метрополітен.

Отримані кошти та пакувальні матеріали одразу передаються музеям з різних областей України. Яким чином здійснюється вибір отримувачів допомоги: є установи, які подавали і подають свої заявки про потреби до польського Комітету, частина установ звертаються безпосередньо до Центру порятунку. Жодна з організацій/ установ не залишилася поза увагою «Ініціативи». В результаті більш ніж 100 установ сфери культури України отримали допомогу: фінансову підтримку, пакувальні матеріали для збереження фондів.

Станом на зараз, завдяки посередництву «Комітету допомоги», закуповуються і передається українським музеям пакувальні матеріали, необхідні технічні засоби та комп’ютерна техніка. Наразі більш ніж 30 закладів культури отримали таку підтримку.

«Слід зазначити і підкреслити той факт, що уся робота, яку здійснює далі  «Центр порятунку культурної спадщини», повністю виконується на волонтерських засадах  і є прикладом того, що може зробити ініціатива та сила вмотивованих людей, яких об’єднала у надзвичайно важкий для країни час, висока мета»,- підкреслив пан Гармаш.

Приклад Центру порятунку культурної спадщини не є поодиноким. Війна стала маркером зрілості громадянського суспільства. Адже для подібної діяльності жоден волонтер не чекав на «вказівки зверху», винагороду (моральну чи матеріальну). Рушійною силою було бажання зберегти наше культурне надбання від знищення.

Враховуючи те, що на сьогодні відсутні у задокументованому вигляді чіткі алгоритми дій, що особливо відчувалось в першій місяць війни, під час конференції було підкреслено значення  міжнародних документів та роз’яснено алгоритм маркування об’єктів матеріальної культурної спадщини. Влада Литовченко, директорка КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник», членкіня Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України у своїй доповіді наголосила на наступних ключових тезах Гаазької конвенції:

«Конвенційним міжнародним гуманітарним правом, зокрема, Гаазькою конвенцією, Протоколом до Гаазької конвенції 1954 р. (Протокол I) та Другим протоколом до Гаазької конвенції 1999 р. (Протокол II), створено загальну, спеціальну та посилену системи захисту культурних цінностей. За загальною системою, створеною Гаазькою конвенцією та Протоколом I, учасники мають утримуватись від використання культурних цінностей у спосіб, що може призвести до їхнього пошкодження чи знищення під час збройного конфлікту, а також утримуватись від будь-яких атак проти цих об’єктів.(…)

Сторони конфлікту також зобов’язані дотримуватись:

• Принципу балансу між військовою необхідністю і гуманністю;
• Принципу розрізнення військових та цивільних об’єктів, відповідно до якого тільки комбатанти та військові об’єкти можуть бути законною ціллю нападу;
• Принципу пропорційності — випадкова шкода, завдана цивільним об’єктам, не може бути надмірною щодо можливої конкретної та прямої військової переваги.

Для захисту культурних цінностей, насамперед від бомбардувань та інших нападів, за Гаазькою конвенцією створено ідентифікаційне маркування культурних цінностей — малюнок синього щита. Цю емблему наносять як безпосередньо на культурні цінності, так і на будівлі, де зберігають рухомі культурні цінності, та транспорт, яким перевозяться культурні цінності.

З початку війни ЮНЕСКО консультує Україну та допомагає маркувати емблемою синього щита культурні цінності України. Слід наголосити, що відсутність такого маркування на об’єкті культурної спадщини у жодному разі не впливає на застосування норм міжнародного гуманітарного права щодо захисту культурних цінностей. (…)

Досить важливу роль у контролі за виконанням Гаазької конвенції відіграє ЮНЕСКО. Організація надає технічну підтримку у захисті культурних цінностей і вирішує будь-які інші проблеми щодо виконання Гаазької конвенції. Від початку повномасштабного вторгнення ЮНЕСКО активно допомагає Україні наданням консультацій щодо: облаштування пам’ятників, музеїв у спосіб, який забезпечить захист цінностей від обстрілів; належного маркування культурних цінностей; надання їм посиленого захисту; транспортування культурних цінностей тощо. Значну роль у виконанні положень Гаазької конвенції також відіграє Комітет захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту, який здійснює контрольні повноваження щодо захисту культурних цінностей. В кінці 2021 року Україну обрали членом Комітету до 2025 року. Важлива функція, якою обов’язково має скористатися Україна, – використання коштів Фонду для захисту культурних цінностей. Такі кошти зможуть допомогти відбудувати зруйновану спадщину.» – підкреслила пані Влада під час свого виступу.

Враховуючи реальність, в якій опинилася сфера культурної спадщини у лютому 2022 року українські працівники культури та громадські діячі самостійно зробили кроки для захисту важливих культурних об’єктів, книжкових фондів та музейних колекцій. Вони отримали широку підтримку з боку міжнародної культурної спільноти.

Питання відновлення культурної спадщини – це питання державного рівня. Проте необхідно враховувати реформу децентралізації та спроможність громад України, що допоможе оптимізувати деякі процеси, які мають суто політичний характер На мою думку,  донорські міжнародні організації мають звертати свою увагу, плануючи роботу в Україні на наступне:

1. В Україні з’явилися нові мережі, які об’єднали волонтерів, фахівців сфери культурної спадщини, які вміють діяти швидко і реагувати на зміну лінії фронту. Ця мережа довела свою спроможність на практичному рівні, та є реальною силою, яка здатна розширювати свою діяльність;
2. Для відновлення культурної спадщини України, найбільш ефективним є співпраця з містами – побратимами, які можуть надати ефективні фінансові та організаційні ресурси. «Теплі контакти» – це найбільш результативна форма відновлення. Наприклад, 23 міста в США мають міста – побратими в Україні. Наразі відбувається потужна ініціатива з боку міст Німеччини щодо такої партнерської допомоги конкретним містам України;
3. Враховуючи, що значна частина роботи наразі зосереджена на надзвичайних заходах, необхідно вже сьогодні говорити про стабілізацію стану мистецьких колекцій та профілактичні дії щодо мінімізації ризиків втрат. Через економічну кризу в Україні, виникає додаткова потреба зосередитися на фінансовій підтримці тимчасового переміщення культурних колекцій. Необхідно виділяти кошти для оцифрування таких колекцій та документування, щоб зменшити ризики. Це також дозволить забезпечити зайнятість працівників культури, особливо тих, хто є вимушеними переселенцями і втратили роботу під час війни і дасть можливість зберегти кадровий потенціал галузі. Таке втручання потребує міцного партнерства між бюджетними та громадськими організаціями, що має бути врегульовано відповідними документами;
4. Окремої уваги заслуговує питання підсилення пильності міжнародних правоохоронних органів щодо розкрадання майна музеїв, культурної спадщини, бібліотек, галерей. Є необхідність у складанні реєстрів колекцій, «списків спостереження» для нещодавно викрадених експонатів та артефактів, це теж механізм створення нових робочих місць в сфері культури та мистецтв;
5. Питання захисту прав працівників культури, зокрема музеїв, бібліотек, які залишаються на тимчасово окупованих територіях з метою збереження та захисту експонатів, книжок, тощо. Коли уряд країни – агресора заперечує культурну легітимність українського народу – потужним актом цієї легітимності є акт політичного опору на захист цієї ідентичності. В разі погіршення ситуації, міжнародні організації мають бути готові підтримати зусилля українських колег та розглядати безпечне переселення, пошук політичного притулку з одного боку, з іншого мати ефективні механізми звільнення з полону таких працівників, які не є військово полоненими. Пертурбації, що притаманні військовому часу, загострюють гуманітарну кризу і працівники сфери культури можуть стати мішенню саме за свої зусилля

Всі ці питання наразі не враховані в урядових документах.

Актуальним є розробка та прийняття Державної цільової програму з порятунку не лише об’єктів культурної спадщини, а й осіб, які є її носіями та зберігачами.

Аналіз сфери нематеріальної культурної спадщини

в наступній частині статті підсумкового матеріалу