В Україні здавна святкували три Святвечори. 6 січня – Різдвяний Святий вечір або «Багата кутя», другий 13 січня, і третій 18 січня Святвечір напередодні Богоявлення, або «Голодна кутя».
Пропонуємо вашій увазі традиції приготування страв на Полтавщині та Чернігівщині.
Традиції приготування «Голодної куті» на Полтавщині та Чернігівщині
Голодна кутя. Полтавська область
Голодна кутя – це назва вечері напередодні Водохрещі – на столі лише пісні страви: вареники з капустою, гречані млинці на олії, смажена риба.
«Кутя майже не відрізняється від куті на Святий вечір, лише не використовують добавок (родзинок, ягід, горішків). Варять пшеницю (пшоно або перлову крупу) добавляють лише узвар, мед, мак. У Котельві Полтавської області ще в 80-х рр.20 століття робили тау Голодну кутю, зараз майже не роблять» – говорить Дорошенко Оксани, смт. Котельва.
«У Кременчуцькому районі кутя була дуже проста навіть без меду. Зерна пшениці варять довго на маленькому вогні, заправляють тертим маком та узваром без меду. Наголошували, що цілий день 18 січня – суворий піст (зовсім не ідять), не можна сваритися, веселитися, поминають померлих та моляться за здоров’я живих. Поняття голодна кутя скоріше відноситься не до рецепту страви, а до загальної поведінки та страв вечері» – інформує Надія Михайлова, ГО «Відпочинок вдома», Кременчуцький район.
Інформацію надано Полтавським ОЦНТ
Традиції приготування страв на голодну кутю у селі Розсошенці Чигиринського району, Черкаська область
Носій фольклору Лобунець Віра Миколаївна 1948 року народження із с. Гельмязів, що на Золотоніщині згадує про традиції приготування страв на голодну кутю у селі Розсошенці Чигиринського району, де проживала її бабуся Федора.
Звечора жінка намочувала у трьох мисках: грушки, яблучка та зерно пшениці. Все ставилося на підвіконня на ніч, що набрало місячної сили. Бабуся казала: «Щоб місяць посвітив!». Зранку у печі вона розводила вогонь з гілок сосни та хвої і ставила горщики варитись куті та узвару. «Коли зерно було зварене, воно чомусь було липке та трималося однієї кучі. Тоді бабуся у великій тарілці готувала вже саму кутю. Пшеницю заливала узваром та добавляла мед, зверху викладала розпарені сухі ті грушки та яблука, що звечора замочувались», – згадує Віра Миколаївна. Потім бабуся Федора накривала стіл скатертиною, яка слугувала тільки на різдвяні святки. Клала по краях столу гроші та часник. На питання: чому так робить, відповідала: так треба.
Зі страв подавала на стіл пиріжки з цукровим буряком та калиною квасолею, голубці з пшона, рибу впечену у печі, огірочки засолені з діжки, квашену капуста також з діжки, картоплю відварену а також, відварену квасолю засмажену цибулею, гарбузову кашу та пшоняні млинці начинені грибами.
Це була сімейна вечеря вскладчину. Мама з Чигирина також привозила у село смачні вареники з капустою, засмажені щедро цибулею та квашені помідори. Дідусь ставив на стіл наливку -саме вишневу а потім вставав та читав молитву, напевно Богородице Діво. Потім всі починали вечеряти з куті. А коли повечеряли – бабуся залишала на столі виключно кутю та ложки з вірою, що прийдуть душеньки померлих родичів також вечеряти.
Інформація надана Черкаським ОЦНТ
