Відтак політики, інституції та окремі діячі комунального рівня перебувають у складному становищі: центральний уряд хоче перекласти відповідальність на них, але у них відсутні

– моделі для переорієнтації наявної культурної інфраструктури, які обіцяють успіх

– візії для партиципативної культурної практики

– ідеї інноваційних пропозицій, зокрема для молодих людей.

Таким чином під тиском теперішньої економічної скрути в країні бюджети на культуру часто поспіхом скорочуються та перерозподіляються в інші сфери. Громадські заклади на кшталт бібліотек, музеїв, мистецьких шкіл, театрів та культурних центрів закриваються: наприклад у 2016 році це було 3000 бібліотек по всій країні, з них лише у рівненському регіону 22 в січні 2017 року.

У громадах та містах середнього розміру до цього додаються короткострокові економічні інтереси, внаслідок чого архітектурна спадщина та соціальна інфраструктура у історично сформованих центрах руйнуються інвесторськими проектами. Тоді на заміну публічним паркам і культурно-освітнім закрадам приходять шоппінґ-моли, офісні приміщення та квартири класу «люкс».

Так у невеликих громад, провінційних міст та (пост-)індустріальних регіонів забирають їхню останню привабливість.

В рамках програм ЄС, а також інших, національних та міжнародних, в минулі роки пропонувалось різного ґатунку навчання з «Cultural Management» та проводились проекти з «Cultural Mapping» в Україні. Закордонні експерти представляли різноманітні «best practices» зі своїх країн.

Ці проекти можуть стати джерелом важливих даних та фактів, поширювати сучасні знання з менеджменту. Та вони як правило охоплюють передусім групу активістів громадянського суспільства (NGO) та відповідальних осіб на найвищому політичному рівні, але не локальні адміністрації та менеджмент середньої ланки. Відтак багато заходів «Capacity Building» у культурному менеджменті були і залишаються дієвими лише на короткий строк, не маючи сталої ефективності. На периферію вони виходять лише у рідкісних випадках. Бракує супроводу конкретної децентралізації в українській провінції.

Goethe-Institut в Україні у 2014-2016 роках у проектах Культурно-освітня академія та Plan Z показав модель того, як може протікати співпраця активістів, неурядових організацій та держустанов і як генеруються конкретні заходи. У завершальному заході Plan Z (2016) та в наступному заході Міністерства культури України (2017) за власним бажанням взяли участь 89 міських голів та понад 100 культурних активістів, щоб з цього навчитися.

Тепер на засадах цього досвіду з 2018 року має зводитись Cultural Leadership Akademy для України. Міністерство культури у співпраці з Goethe-Institut та українським Інститутом культурної політики (ICP) хоче проводити навчання і сертифікацію.

На перспективу носіям повноважень з прийняття рішень у культурній сфері має надаватись, по можливості всеохоплююче, необхідний професійний інструментарій задля успішного проведення децентралізації в культурному секторі.

Отже ціль Академії:

– підтримка діячів (actors) локального рівня з малих громад та міст у здійсненні своєї керівної ролі,

– передача їм знань про партиципативні проекти і способи роботи,

– передача їм інструментарію з культурних та економічних процесів планування, на основі «Cultural Mapping» та «Cultural Idea Designing»,

– підтримка їх у проведенні реалістичного аналізу специфічних культурних ресурсів та потенціалу, пошуку локальних та регіональних синергій, а також в розробці концепцій та принципів культурного й економічного розвитку малих міст та провінцій,

– налагодження мережевих зв’язків між ними та культурними неурядовими організаціями з одного боку та представниками туризму, локальної економіки та інших інтересів.

ОРІЄНТОВНІ ДАНІ АКАДЕМІЇ

Січень 2018: Конкурс та відбір тренерів
Лютий-квітень 2018: Підготовка тренерської команди німецькими експертами Патріком Фьолем та Констанце Штолль (етапи навчання у Києві: 12-15.2./19.2.1.3./17-20.4.2018)
Квітень 2018: Відбір для учасників Академії культурного лідерства
Травень 2018 – травень 2019: у чотирьох регіонах країни тренери навчать 25 діячів (actors) локального рівня з малих громад та міст.  Проект включає 5 навчальних заходів (модулів) та  сертифікацію Міністерства культури.
Літо 2019: Створення публікації про проект (документація матеріалів).