Відбувся перший із низки запланованих Експертною радою з питань НКС при МКІП семінарів на тему «Основні інструменти охорони НКС»

01 серпня 2022 відбувся перший із низки запланованих семінарів  для представників громад, груп та окремих осіб – носіїв елементів нематеріальної культурної спадщини, які було включено до Національного  переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України відповідно до Наказів МКІП № 228 від 06.07.2022 та № 269 від 25.07.2022. До участі у семінарі також були запрошені зацікавлені організації та регіональні органи влади, які опікуються даними елементами.

Це перший із низки запланованих Експертною радою з питань НКС при МКІП семінарів на тему «Основні інструменти охорони НКС».

Метою семінару було познайомити громади з методикою напрацювання планів з охорони елементів НКС. На семінарі були представлені досвіди громад у складанні планів з охорони на інклюзивній основі із залученням широкого кола громад, груп та окремих осіб у тісній співпраці з широким колом зацікавлених організацій та носіїв.

З вітальним словом до учасників звернулася Юлія Нечипоренко – начальниця управління охорони культурної спадщини та музеїв МКІП, яка акцентувала увагу на важливості активізації роботи у сфері нематеріальної культурної спадщини  в умовах війни та відзначила ефективну роботу Експертної ради з питань НКС у співпраці з громадами та зацікавленим  організаціями. Юлія Нечипоренко повідомила також про подальші плани управління, які були перервані з початком військової агресії та наразі  відновлюються. Мова йшла зокрема про затвердження оновленої структури Національного переліку елементів НКС.

Спікерами на семінарі виступили представники Експертної ради: Валентина Дем’ян, Олександр Буценко, Ірина Каць (начальник відділу регіональної культурної політики)

Спікерами були розглянути питання, присвячені основним інструментам охорони НКС на міжнародному та на національному рівнях. Окрема увага приділялася методиці напрацювання планів з охорони елементів НКС.

Увага акцентувалася на окремих кроках у розробці планів з охорони, зокрема виявленню та визначенню загроз та ризиків елементу, визначенню його соціальних функцій та значущості для громади, визначенню цілей та очікуваних результатів, а також заходів та необхідних ресурсів.

Модераторкою семінару виступила Олена Іщенко, заступниця директора з креативного менеджменту Українського центру культурних досліджень.

 

МІЛІНА – ЗНАННЯ, НАВИЧКИ ТА ЗВИЧАЇ

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС # виконавськемистецтво #звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремесла #традиції_харчування

«Міліна – знання, навички та звичаї»

Охоронний Номер – 036.нкс

Географічне розташування: село Зоря Саратської селищної громади Білгород-Дністровського району Одеської області; с. Делжилер Татарбунарської міської громади Білгород-Дністровського району; с. Кулевча Кулевчанської сільської громади Білгород-Дністровського району; с. Ново-Трояни Городненської сільської громади Болградського району; с. Делень Арцизької міської громади Болградського району; с. Кирнички Суворовської селищної громади Ізмаїльського району; с. Василівка Василівської сільської громади Болградського району; с. Баннівка Василівської сільської громади Болградського району; с. Калчева Василівської сільської громади Болградського району.

Міліна – знання, навички та звичаї, традиція міліни – це набір знань та навичок, пов’язаних із приготуванням традиційної страви під назвою «міліна» у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку укладають до підготованої форми й заливають сумішшю яєць і сметани, потім випікають у спеціальній печі, хоч зараз використовують також і духові шафи.

Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати і фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В с. Зоря міліну готують двох видів. За типом обробки тіста розкачується качалкою до прозорості, або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.) чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.

Міліну готують напередодні важливих родинних свят, весілля, хрестин, закладання нової будівлі, святкування нового року тощо. Походження страви пов’язують із болгарським народним переказом: «Коли Бог створював небо і землю, то земля (її уявляли у вигляді тонко розкачаного коржа) не вмістилася під небом (връшник» – кришкою). Тоді Творець притиснув її, і земля вкрилася складками, як баніца (пиріг). Так, згідно уявлень давніх болгар, з’явились гори й доли».

У сім’ях практики, пов’язані з міліною, базуються на індивідуальній чи колективній праці жінок, які готують їжу з нагоди різних культурних і громадських подій: церемоній, ритуалів, традиційних свят, весіль та святкових заходів. Знання про традицію приготування міліни та соціальними практиками, що пов’язані з нею, передаються з покоління в покоління; традиція міліни виходить за межі етнічних та релігійних меж, її практикують та поділяють як болгари, що мешкають у с. Зоря, так і представниками інших національностей.

З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень, що є для громади духовним інгредієнтом страви. Напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у стравах. У міліні запікається і монетка як символ достатку. Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на великих шматках паперу і вкладають їх у міліну. Господар прокручує посуд зі стравою 3 рази за годинниковою стрілкою, кожен член сім’ї вибирає собі шматочок і читає, що саме написано у побажанні в «късмета си». Кажуть, що всі бажання збуваються.

Обов’язковою є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових чи інших робіт.

Традиція міліни перетворилася на один із елементів нематеріальної культурної спадщини болгарської громади с. Зоря, що сприяє вихованню самоповаги, ідентичності та відчуття культурної приналежності.