На виконання Наказів Міністерства культури України № 548 від 27.07.2015 та № 1319 від 11.12.2017 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.01.2018 за №31472) Український центр культурних досліджень щорічно має ініціювати самомоніторинг елементів та власний моніторинг центру щодо стану життєздатності елементів НКС, що внесені до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Вашій увазі пропонуємо результати моніторингу по елементу 011.нкс «Бортництво».
Бортництво — традиційний привласнювальний промисел, старовинна форма лісового бджільництва. «Бортництво» — це умовна назва, яка вживається більше в середовищі етнографів та істориків, у старовинній народній термінології вживали слово «бортник», а сам промисел окреслювали термінами «глядіти пчол», «ходити коло пчол», нині в поліських селах можуть визначити своє зайняття як «бортнічество».
Першими бортниками були люди, які діставали мед диких бджіл (т. зв. «слепетнів»), випалюючи або викурюючи димом рій, який оселявся в природніх дуплах дерев. Як правило, при такому способі, бджоли гинули. Пізніше бортники перейшли до ощадливого ставлення до комах і в подальшому, уже в часи середньовіччя, праця бортника полягала на виготовленні вуликів у стовбурах дерев або використання природніх отворів в деревах на висоті від 4-х до 15 метрів над землею. Бортники видовбували отвори в деревах, а коли там оселялися бджоли, слідкували, щоб рій не замерз взимку, закриваючи отвір у вулику. Мед та інші продукти бджільництва діставали два рази на рік — навесні та восени, лишаючи бджолиній сім’ї приблизно третину меду на зимівлю. З бортництвом пов’язане колодне бджільництво. Уже в ХІХ ст. поліська пуща зі старими деревами масово вирізалася, вулики-колоди почали виготовляти зі зрізаних бортних дерев і розташовувати на деревах в лісах чи на подвір’ях селянських садиб. Багато людей в селах Полісся до ХІХ ст. займалися бортництвом. Нині воно існує як допоміжний промисел і активізувалося наприкінці 80-х років ХХ ст. під час економічної кризи в державі. Кількість вуликів у різних бортників коливається від 30 до 200, існує прислів’я – «Хочеш меду єсті, май вулльов двєсті, і не в одном мєсті». З одного вулика від однієї бджолиної сім’ї бортники можуть брати від 5 до 10 кг меду.
Бортництво мало значний вплив на духовну культуру Полісся. Виготовлення борті або вулика-колоди пов’язане з деревообробним ремеслом (теслярством), ковальством (виготовлення деревообробних інструментів), особливо важливим є документування способів виготовлення плетених зі шкіри чи конопляних мотузок дереволазних пристроїв, технології виготовлення яких вже майже втрачені. Таємничі знаки, які трапляються на бортницьких інструментах та пристроях, пов’язують бортництво з давнім образотворчим та декоративно-ужитковим мистецтвом, вони створювалися у вигляді орнаменту, який мав магічний зміст та міг бути формою старовинного письма. Бортництво, крім архаїчних практик догляду за бджолами, тісно пов’язане з традиційною духовною культурою – велика кількість прозових переказів, календарних пісень містить пласт народних вірувань та уявлень про бджолу, ритуальне значення меду та воску, які використовувалися в ритуалах родинної обрядовості (особливо у весільних та поховально-поминальних обрядах); також вважалося, що бортник володів магічними знаннями, які дозволяли збирати більшу кількість меду, захищати вулики з бджолами від крадіїв та залишатися неушкодженим під час екстремальних підйомів та спусків з дерева. Бортницькі традиції та уявлення, з ними пов’язані, сприяли вихованню ощадливого ставлення до оточуючого світу природи, збереженню дерев та бджоли як священної «Божої комахи».
Сучасний ареал поширення бортництва — Зарічненський, Дубровицький, Володимирецький, Сарненський, Березнівський, Рокитнівський р-ни Рівненської обл., Ємільчинський, Олевський, Овруцький р-ни Житомирської обл. Регіон найбільшої концентрації спадкових бортників і активної традиційної практики — північ Рокитнівського, Олевського та Овруцького р-нів Рівненської та Житомирської областей.
Наказом Міністерства культури України від 30 травня 2018 року №465 елемент «Бортництво» включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Ознайомитись з моніторингом даного елементу можна на сайті управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації (https://cultrv.gov.ua/kulturna-spadshchyna/nematerialna-kulturna-spadshchyna/504-monitoryng-2020-bortnyctvo.html) та на сайті Житомирського обласного центру народної творчості (https://zt.folkart.biz.ua/bortnictvo.html )
