Всі, хто буде запрошений до участі в конференції, зможуть взяти участь у відкритті «Леонтович Арт-кварталу» та другого Міжнародного фестивалю під відкритим небом «OPERAFEST TULCHYN». Організатори забезпечують всі умови перебування у Тульчині.
Про те, як культура впливає чи має впливати на розвиток малих міст України, зокрема – Вінниччини, як такі міста можуть ставати центрами грандіозних мистецьких подій, про феномен «OPERAFEST TULCHYN» і не тільки – наша розмова з Іриною Френкель, директоркою Українського центру культурних досліджень.
Останні чотири роки ми часто зустрічаємось із Іриною Френкель і аналізуємо, що саме відбувається в тому, чи іншому сегменті галузі культури, говоримо про динаміку змін. Сьогодні говоримо, передусім, про культурні змін, які спостерігаються у 2018 році, про ІІ Всеукраїнську конференцію «КУЛЬТУРА ТА КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ – ЯК ОСНОВА РОЗУМНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МАЛОЇ ТЕРИТОРІЇ», яка відбудеться 7 – 8 червня у місті Тульчин напередодні вже другого Міжнародного фестивалю під відкритим небом «OPERAFEST TULCHYN».
Ірино, ще будучи директоркою департаменту культури Вінницької міської ради, Ви стали першим посадовцем в галузі культури України, хто офіційно заговорив про «креативну економіку», і це знайшло відображення в документі «Нова культурна основа розвитку міста», яку було прийнято на початку 2012 року. Протягом останніх п’яті останніх років спостерігаємо за Вашою діяльністю в малих містах України. Вражають ті позитивні результати, яких Вам вдається досягати. Чому Ви вирішили залишити Вінницю та почати працювати з малими містами України?
У 2012 – 2015 роках будь-які культурні проекти, які було ініційовано культурними менеджерами, як правило, відбувались у великих містах. Таким чином в країні сформувалася думка, що резонансні мистецькі події мають відбуватися в обласних центрах або в столиці, де існує підготовлена цільова аудиторія, відповідна інфраструктура та багато інших чинників, які пов’язані з організацією таких подій.
Маючи знання і розуміння практик щодо трансформації територій за допомогою культурного ресурсу як м’якої сили змін, мені було дуже цікаво спробувати реалізувати західну методологію, зокрема німецьку, яка використовувалась після об’єднання Німеччини. Уряд Німеччини приділяв і приділяє велику увагу збалансованій інтеграції східних німців та східних територій із західними: починаючи з формування ментальності, використання партисипативних практик та багатьох інших механізмів, що сприятимуть формуванню єдиного культурного пулу країни. Увага сконцентрована, в першу чергу, на малих містах. Проблема єдності України, конфлікт в суспільстві базуються на відсутності єдиного культурного поля, єдиних цінностей та в наявності маргінальних груп та поселень.
В Україні 52% населення мешкає в малих містах, які мають однакові нематеріальні проблеми: негативний приріст населення та відсутність можливості самореалізації.
Завдяки реформі Децентралізації, яка впроваджується з 2014 року, значно поліпшилися фінансові можливості громад. Але концентрація фінансових потоків спрямована на вирішення проблем, які є видимими: в першу чергу – це дороги та інфраструктура. І дуже часто місцеві керівники не можуть відповісти на питання: Куди ведуть ці шляхи, і якою має бути сучасна інфраструктура малого міста?
Що ж має впливати на пошук напрямів руху?
Культурний ресурс! Якщо ми з Вами будуємо шлях, який проходить неподалік, приміром, від старовинної споруди, ми маємо прораховувати можливість скорегувати дорогу таким чином, щоб виникла можливість інтеграції споруди в життя громади. Саме навколо цього має формуватися інфраструктура та розвиватися малий і середній бізнес. Для того, щоб це відбулось, необхідно розуміти роль культурного ресурсу і вміти рефлексувати задля визначення стратегічної картинки розвитку території за допомогою культури. Нині для цього, з одного боку, потрібні експерти-практики, які можуть не лише дати ідею, а й реалізувати її, перетворивши культурний ресурс на економічний, з іншого – політична воля керівників території.
Більше читайте тут: http://vinnitsaok.com.ua/2018/05/23/238981
8 травня 2018 року у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відкрилася четверта персональна виставка вишивки «Мелодія нитки» творчого доробку Любов Лішки.
