«Це реалізація мрій. Коли мрії реалізовуються, завжди трохи лячно. Думаєш чи це не сон? Але відчуваєш, що ти у реальності, коли перебуваєш у цьому просторі створеному фізично», – говорить фундатор незвичайного проекту із традиційною для українців назвою – «Толока».
Центр не схожий на музей, хоча попельнастівці за очі називають його саме так. Перший крок у «Толоці» відвідувач робить до колективного портрету попельнастівців. І все продовжується реальними, живими і зрозумілими кожному сельчанину, фрагментами з життя. Часовий відлік тут може перериватись, лінія часу перехрещуватись: минуле виринає із спогадів про традиційний український побут вишиванкою, але потім детонується віднайденими шматками снарядів часів Другої світової і атрибутами фронтового життя Антитерористичної операції на сході України.
Фундамент колекції центру – зібрання старожитностей Максима Щербакова, що нині вже відійшов у вічність. Передане сім’єю зібрання у подарунок попельнастівській громаді, нині частково інтегровано у експозиції центру. Але окрім цього, кожна часточка центру створювалась документами, фотографіями, предметами побуту попельнастівців. Люди приносили те, що дороге душі, що віддзеркалює світ, фіксує життя на цьому куточку українського степового роздолля.
Одна з частин центру — міні-галерея. Художні образи, створені митцями Кіровоградщини саме тут, у Попельнастому, на дивовижу органічно продовжуються у іншому залі, де тізер фільму розповідає про село у всій його первинній, степовій красі. Все це в образах, у творчому сприйнятті і відображенні.