Нематеріальна культурна спадщина

Реалізація ідей та положень Конвенції можлива через конкретні заходи, проекти, програми, навчальні семінари, що сприятимуть міжкультурному діалогу, взаєморозумінню, піднесенню творчого потенціалу суспільства через залучення громадян до активної діяльності, участі в стратегічно важливому проекті для подальшого культурного розвитку України. У цьому сенсі особливого значення набуває проблема розробки комплексної системи заходів, які б поєднали внутрішній і міжнародний вектор діяльності держави щодо збереження й охорони нематеріальної культурної спадщини. Науковий та методологічний інструментарій дозволить систематизувати та оптимізувати процес створення Переліків нематеріальної культурної спадщини (регіональний/місцевий), Національного реєстру, Міжнародних списків.

У 2008 році Україна приєдналась до Конвенції ЮНЕСКО «Про охорону нематеріальної культурної спадщини» (Закон України від 06.03.2008 № 132 «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини») і має виконувати усі зобов’язання, що випливають з її положень.

За ст.2 п.1 Конвенції термін «нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. Для цілей цієї Конвенції до уваги береться лише та нематеріальна  культурна спадщина, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку.

За Конвенцією (ст.2 п.2) нематеріальна культурна спадщина проявляється, у таких галузях:

- усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;

- виконавському мистецтві;

- звичаях, обрядах, святкуваннях;

- знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;

- традиційних ремеслах.

Для виконання основних положень Конвенції та фіксації елементів нематеріальної культурної спадщини, наказом Міністерства культури України №1521 від 14.12.2012 року затверджено примірний зразок форми Облікової картки об’єкта (елемента) нематеріальної культурної спадщини України. У 2013 році створена Експертна рада при Міністерстві культури України, до складу якої ввійшли провідні фахівці в галузі нематеріальної культурної спадщини (наказ Міністерства культури України від 03.10.2013 № 932 «Про затвердження Положення про Експертну раду з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України»).

У 2013 році до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО було включено «Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ – ХХІ ст.» у 2016 році до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребують термінової охорони «Козацькі пісні Дніпропетровщини» (Режим доступу: https://ich.unesco.org/en/lists).

Відповідно до статті 29 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини у 2015 році Україна представила звіт Комітетові про законодавчі, регулятивні та інші заходи, ужиті для виконання цієї Конвенції. З 2015 року відповідно до ст. 13, п. b) Конвенції була визначена уповноважена установа - Український центр культурних досліджень Міністерства культури України (наказ Міністерства культури України від 27.07.2015 №  548) – для науково-методичного забезпечення реалізації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини.

З дати визначення уповноваженої установи, Українським центром культурних досліджень проводиться інформаційно-роз’яснювальна робота з використанням інтернет-ресурсу, семінарів-тренінгів, конференцій.

До процесу імплементації Конвенції підключилися науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Мелітопольського педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Східноєвропейський національний університет імені Лесі українки). Обласні центри народної творчості.

На сьогодні в Україні Національний перелік містить сім елементів нематеріальної культурної спадщини: «Опішнянська кераміка», «Косівська мальована кераміка», «Кролевецькі ткані рушники», «Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ – ХХІ ст.ст.», «Козацькі пісні Дніпропетровщини», «Пісенна традиція села Лука» Києво-Святошинського району Київської області, «Технологія виконання вишивки «білим по білому» Решетилівського району Полтавської області (Режим доступу: http://195.78.68.75/mcu/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=24515...).

 

Завідувач науково-дослідного відділу

інноваційних технологій та популяризації культури,

кандидат філологічних наук, доцент В.Телеуця