Кожне відкриття дивує і несе із собою емоцію.
Вона може бути позитивною та щирою.
Дуже часто відкриття можуть викликати досаду чи розчарування.
Мікс почуттів від побаченого та підслуханого дає розуміння про
необхідність супроводу малих міст в процесі
становлення громади та зміни парадигми розвитку території.
Робота з малими містами України перевіряє експертів на міцність. Руйнуючи відпрацьовані алгоритми, особливо ті, що пов’язані із формуванням сталої громади або як це прийнято називати audience development, примушує шукати нестандартні рішення та розробляти власну методологію роботи з мешканцями таких населених пунктів. Жмеринка. Районний центр Вінницької області, спокійне та розмірене життя якого в серпні 2015 порушили люди, які назвали себе агентами культурних змін і оголосили про «План Z» – план культурної трансформації звичайного маленького міста України.
Жмеринка розташовується в центральній Україні та належить до категорії маленьких містечок із населенням менше 50 тис. осіб. Із впровадженням реформ на залізниці місто поступово втрачає свій статус «транспортного вузла». Промисловість, що знаходилась на території міста за радянських часів, перебуває в занепаді. Приріст населення має негативний показник, що пов’язано з міграцією молоді до Вінниці, Одеси та Києва в пошуках роботи та кращої долі.
Містечко маленьке за кількістю населення, тому експертна група вирішила налагодити зв’язки відразу як з громадськістю, так і з муніципальною владою Жмеринки. Пошук громадських організацій та активних мешканців міста відбувався через спільноти громадських діячів в мережі Facebook та професійні розсилки на менеджерів культури. Для першого спілкування з владою експерти звернулись до Вінницької обласної державної адміністрації.
Отримавши згоду на проведення дослідницького проекту в Жмеринці та підтримку місцевої громадської організації, учасники проекту провели низьку наступних заходів:
- фокус-групи: з громадськістю, з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) та представниками етнічних меншин, з адміністраціями бюджетних установ, незалежними культурними гравцями;
- моніторинг матеріальної бази та людського потенціалу;
- семінар з основ культурної політики для депутатів Жмеринської міської ради та начальників управлінь виконавчого комітету;
- польові дослідження;
Перші враження від міста можна класифікувати наступним чином:
- радянський вигляд міста, яке було законсервоване останні 24 роки;
- мала присутність молоді на вулицях;
- застаріла інфраструктура;
- велика кількість зруйнованих або напівзруйнованих будівель, в тому числі історичних.
Ці чотири позиції стали відправним пунктом розмови з міським головою.
В якийсь момент згадалася цитата одного з марксистів: «Буття визначає свідомість». Чому саме зараз і в Жмеринці згадалася ця цитата?
За результатами першої серії зустрічей необхідно зауважити:
- міський голова має бажання змінити місто, але не намагається оволодіти сучасною методологією;
- слаборозвинутий громадський сектор тримає «образу» на владу, діє винятково самостійно та бажає очолювати процеси трансформації;
- бюджетна сфера інертна та не готова до змін;
- депутатський корпус та начальники управлінь критично сприймають запропоновані інноваційні підходи, але висловлюють певну готовність розпочинати зміни;
- представники етнічних спільнот міста доволі пасивні, не бажають публічно висловлюватися, розуміють зміни лише в напрямку збільшення фінансування власних культурно-соціальних проектів та ініціатив;
- внутрішньо переміщені особи мають бажання інтегруватись у міське життя, але не знають, як це зробити, проживають компактно в соціальному гуртожитку, що сприяє їхній пасивності та відірваності від світу.
Відсутність діалогу між владою та громадським сектором, між різними соціальними та етнічними групами – це основна проблема, яку було окреслено під час зустрічей. Ключовою умовою успішної культурної трансформації будь-якого міста є активізація комунікативного процесу між відповідними органами влади, населенням, громадськими об’єднаннями та бізнесом з метою вирішення питання розвитку культурної та громадської сфер життя міста. Тому першим завданням експертної групи було налагодити міжсекторальний діалог у Жмеринці та з’ясувати, яким бачать розвиток міста пересічні мешканці з різних соціальних груп.
ФЕНОМЕН ПЕРШИЙ: БУТИ В МІСТІ І НЕ ЖИТИ ЙОГО ЖИТТЯМ.
Нам не вдалось поділити представників громадськості на групи за стандартом. Під час роботи із цільовими аудиторіями стала очевидною наявність окремої групи жмеринчан – місцевих депутатів, які формують самостійне та відірване від реального життя ситуативне об’єднання.
Тенденції, які спостерігаються в суспільстві, зокрема у великих містах, знаходять гротескне відображення в малих. Комічність тенденцій в першу чергу віддзеркалює поведінка народних обранців до місцевих рад. Наслухавшись новин по центральних каналах та побачивши приклад колег в Києві, місцеві депутати починають торги із міським головою. Маючи в голові суму, яку вони витратили під час виборчої кампанії, більшість з них бажають повернення коштів. Замість працювати на благо території – блокують прийняття важливих для містечка рішень в обмін на «прихватизацію» або «дерибанізацію» бюджету.
Якщо в масштабах країни подібна поведінка не відчувається так гостро, неприйняття рішень на місцевому рівні миттєво паралізує його життя. Незважаючи на це, ми змогли отримати необхідну для нас інформацію, яка відображала реальний стан речей: переважна більшість депутатів Жмеринської міської ради зазвичай відсутні у місті, проводячи свій вільний час за його межами. Як правило, ці люди не знають нічого про місто, про мешканців, більшість з них не має уяви про менеджмент, стратегічне планування. Звичайно, є приємні винятки.
Напевно, політична заангажованість, відсутність діалогу у владі та небажання у депутатів працювати на благо міста, стало першим відкриттям, яке викликало досаду.
ФЕНОМЕН ДРУГИЙ – АГРОЗАЛІЗНИЧНИК та велика сила «сарафанного радіо»
Намагаючись класифікувати портрет містянина Жмеринки експерти стикнулись із місцевим феноменом – «агрозалізничником». Психотип є наступним: людина середнього віку, яка вдень зайнята на роботі в муніципальних установах (в більшості – на залізниці), а вечір та вихідні присвячує домашньому господарству. Агрозалізничник не має бажання змін, не хвилюється питаннями розвитку території з точки зору змістовного наповнення просторів. Цей типаж вимагає рівних доріг від центру до його домівки та «залишити його у спокої». Він не має вільного часу, ображений на владу (так склалося історично) та мріє про світле майбутнє. Друге відкриття дало розуміння безуспішності наших зусиль інтегрувати «агрозалізничника» в процеси трансформації. Залишити зону комфорту даний типажу повинна була заставити подія, про яку довірливо буде говорити місцеве «сарафанне радіо».
Проект «Валіза. Враження. Вокзал.» за допомогою «сарафанного радіо», місцевого засобу з передачі новин, допоміг зібрати усі цільові аудиторії.
Під час проведення проекту цікаво було спостерігати за поведінкою представників різних цільових аудиторій. Напевно вперше в історії Жмеринки в організації культурного заходу взяло участь навіть управління економіки та фінансів, представники якого організували проект «історична фото сушка» на манежній площі біля вокзалу. Працівники закладів культури, освіти, спорту вражали креативними підходами. Жмеринка продемонструвала власний творчій потенціал. Вокзал вирував, вражав. Різноманітні інсталяції, несподівані просторові рішення – ми намагались наповнити зміст залів очікування новими трендами та надати поштовх до бажання змін.
Саме в цей момент на нас чекало трете відкриття – бажання повернути радянські часи, коли великий пасажиропотік заповнював архітектурний шедевр, в якому вирувало життя. Наявність непереможної ностальгії за радянським минулим має шанси залишитись в цьому місті назавжди, враховуючи віковий склад населення: мала кількість молоді – головного рушія змін. Дійсно, «буття визначає свідомість». Але, результат був! Громада об’єдналась! Тенденції, які ми спостерігали – це тема наступних дій та тренінгів. Не треба забувати, що Мойсею знадобилось 40 для виведення з пустелі вільного покоління ізраїльтян. А ми працювали у місті лише 6 місяців.
Наступне відкриття зміцнило сумніви щодо спроможності громадських організацій, які існували на той момент, взяти на себе відповідальність за будь-який сегмент роботи. Представники однієї з них ввічливо розступались, активно знімаючи дійство та протоколюючи все, що відбувається на вокзалі, не взявши участі у підготовчих процесах та організації свята. Від себе хочу додати, що не буду здивована а ні на йоту, коли побачу ці кадри в портфоліо цієї організації.
За півроку роботи змінилось наше сприйняття цільових груп міста. Ми бачили, яким чином змінюється свідомість представників різних аудиторій. За результатами дослідження можна зауважити, що думка громадських активістів залишилась на рівні локальних проектів та егоїстичної можливості самореалізації. Представники влади продемонстрували розуміння необхідності змін, зробивши конкретні кроки для об’єднання громади. Молодь, яка в малій кількості була представлена в місті (тривав навчальний рік у вишах), мала віру у можливість змін. Представники етнічних спільнот міста та вимушені переселенці так і залишились поза процесом, незважаючи на докладені зусилля інтегрувати їхніх представників в суспільне життя.
У вимушеній паузі між сезонами роботи ми проаналізували наші дії і вирішили спробувати вплинути на процес трансформації свідомості за допомогою конкретних проектів, дія яких спрямовується на зміну відкритих просторів. Ще раз зосередившись на результатах, було прийнято рішення спрямувати зусилля на бюджетні установи та молодь. Так сформувалось бачення другої частини проекту «PLAN Z . Лабораторія трансформації». Зміна свідомості містян за допомогою зміни відкритих просторів.
Другій етап «PLAN Z -Лабораторія трансформації» розпочав свою роботу в травні 2016 року. До експертної групи також ввійшли німецькі фахівці, які мають досвід розробки культурно-економічної стратегії для міст Східної Німеччини. Завдяки підтримці МЗС Німеччини та Гете Інституту України географія учасників проекту розширилась. Представники 15 малих міст України зі сходу, заходу та півдня відвідали Жмеринку та спільно розробили п’ять мережевих проектів. Один з них – проект «АРТ ДЕПО». Функція Альтернативного простору – бути епіцентром креативної трансформації міста, платформою для розробки та впровадження ідеї. Під час роботи над даним проектом перед нами відкрились ще два феномени міста.
ФЕНОМЕН ТРЕТІЙ. ВІДСУТНІСТЬ НЕФОРМАЛЬНОГО ЛІДЕРА АБО ЧЕКАННЯ НА ДОБРОГО ДЯДЬКА, ЯКИЙ ВСЕ ЗРОБИТЬ…
2016 рік починали з чистого листа. Виглядало так, ніби й не проводилась півроку робота з громадою. Не було кому надати «чарівний пендель» для продовження дій. П’яте відкриття було пов’язане з очікуванням з боку ключових гравців на ключ від європейського віконця.
На початку роботи із жмеринчанами у 2015 році експертна група мала великі проблеми зі сприйняттям нововведеннь з боку містян. Мабуть головним відкриттям для нас було те, що мешканці міста, незалежно від статусу, вважали, що європейська інтеграція починається з моменту пробудження вранці, а за вікном – Європа! Але так не буває. Європа починається з особистості, з її готовності працювати на благо міста та на його розвиток, сплачувати податки та страхові внески, прибирати територію навколо будинку та багато іншого. Зусилля, що були спрямовані на побудову діалогу шляхом формування внутрішньосекторальної та міжсекторальної взаємодії, розбились вщент в момент нашого від’їзду. Навіть проект «Валіза. Враження. Вокзал», що відбувся напередодні Нового року та викликав шквал шалених емоцій, не зміг об’єднати існуючі культурні течії. Незважаючи на те, що всі жмеринчани сплять «під однією ковдрою», «ковдра» виявилась занадто великою і з функцією «сарафанного радіо»: коли «всі про всіх, але не всі за одного».
Відкриття шосте було логічним продовженням п’ятого: відсутність неформального лідера в місті. Ця проблема є ключовою, має психологічну природу та додає невпевненості особам, які мають бажання змін. Страх отримати негативний результат чи просто несприйняття своєї ініціативи або зупиняє, або залишає багато ідей на рівні розмов. Неготовність взяти на себе відповідальність за наступні дії відчувалась на всіх рівнях, що підкреслювало необхідність ініціювання процесу змін свідомості представників малих міст за участі зовнішніх гравців.
ФЕНОМЕН КРАЙНІЙ. «ПАСИВНИЙ АКТИВИЗМ»
Одним із слушних зауважень з боку молоді було постійне нагадування про відсутність платформи для неформального спілкування, зібрань та проведення власних заходів з метою об’єднання молоді. Експерти жваво відгукнулись на це і змогли знайти партнерів у Німеччині, які вже мають досвід в створенні подібних проектів. Отримавши підтримку з боку фонду EVZ (Німеччина) розпочалась робота з пошуку приміщення та визначення групи активістів, які візьмуть участь у проекті, створивши разом із німецькою молоддю таку важливий майданчик для молоді міста. Немає сенсу описувати всі процеси, які відбувались під час впровадження проекту. Ми бачили на власні очі, як гуртується команда, які психологічні моменти виникають в групі учасників зі Жмеринки, як долався мовний бар’єр між групами та в самих групах. Здавалось, що процес нарешті зрушився з міста. Але наші сподівання також були розвіяні завдяки «пасивному активізму» з боку жмеринчан. Цей феномен означає розтягнуту в часі розбіжність між плануванням та виконанням. Спостерігаючи за процесами, експертам прийшлось перебрати на себе керівні функції та самостійно розподілити обов’язки кожного учасника проекту задля подальшого нормального функціонування Центру. На зауваження одного з керівників проекту про «недемократичність дій», я вимушена була парирувати у відповідь «зате результативно». Так почалась підготовка до двох головних проектів 2016 року: «ПозитиFFest ПаровоZ» та вже другого «Валіза. Враження. Вокзал.». Далі буде…
ПОСТСКРИПТУМ:
Для розбудови сталої громади України не можна недооцінювати проблематику малих міст, населення яких станом на сьогодні складає понад 50 відсотків населення країни. Це понад 25 мільйонів людей, які не готові сприймати ні процеси декомунізації та децентралізації, ні європейської інтеграції. Переважна більшість чекає на можливість поїхати за кращою долею за кордон, замість будувати Європу у власному місті.
Децентралізація привнесла проблеми загального порядку: кошти є, а реально діючі концепції розвитку міст та території відсутні. Відповідь на питання «А що далі?» – лишається відкритою.
Трансформація свідомості триває і, судячи із вищенаведеного, буде болючою. Але необхідно зауважити про певні зрушення та сформовану команду Агентів культурних змін Жмеринки, які не лише існують у віртуальному просторі, а й роблять перші кроки, намагаючись реалізовувати конкретні справи з яких складається мозаїка фізичної трансформації території, створення нового асоціативного ряду та наповнення міських просторів новим змістом задля формування сталої громади міста.
ІРИНА ФРЕНКЕЛЬ
ДИРЕКТОР УКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРУ КУЛЬТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ