Результати візиту регіональних представників УЦКД до Приазовської ОТГ Запорізької області

7 лютого стало відомо про рішення депутатів Приазовської ОТГ Запорізької області про закриття культурних установ. Багато інформації просочилося в пресу з тегами «Нам культура не потрібна». Щоб розібратися в ситуації, регіональні представники Українського центру культурних досліджень Ірина Каць та Ігор Гармаш відвідали громаду з метою встановлення причин даного рішення.

 

Вихідна ситуація: Приазовська ОТГ опинилася в центрі уваги через розголос у соціальних мережах факту «скорочення працівників культури і закриття закладів культури».

 

5 березня. День перший

В перший день свого візиту до Приазовського, ми вивчали селище. Перед зачиненою непримітною будівлею нашу увагу привернули зірки з іменами на тротуарній плитці. Вже потім ми зрозуміли, що це такий вид вшанування у віках людей з культурної сфери. В момент коли ми розглядали й фотографували зірки, до нас підійшли дві дівчинки років 11-13 і спитали хто ми й що робимо, чого фотографуємо? Ми відповіли, що знайомимося з селищем. Дівчатка зауважили, що ми мабуть зі Львова чи з Полтави, бо говоримо українською мовою, а це для селища рідкість. На наше питання: а що відбувається у вас у селищі, дівчатка по-дорослому з сумом відповіли: «ну вот, клуб у нас закрыли…там, прямо за вами…и библиотеку тоже.» А потім, після паузи зауважили: «А мы с концерта идем, с Дома творчества…и завтра там тоже будет концерт, приходите!»

Ми спробували дізнатися про «культурний скандал» у Приазовській ОТГ безпосередньо на місці. Під час візиту було досліджено ситуацію через спілкування з обома сторонами, що мають відношення до ситуації, що склалася із закладами культури у Приазовській ОТГ: представником райдержадміністрації – начальником відділу культури, туризму та архівної роботи Приазовської райдержадміністрації – Кірпік Ольгою Іванівною та представниками новоствореної Приазовської ОТГ (головою ОТГ – Сергієм Варбанським, начальником відділу освіти, культури та молоді ОТГ – Мариною Фалькевич)

В процесі спілкування були визначені наступні причини виникнення ситуації, що склалася із закладами культури у Приазовській ОТГ:

-критичний стан будівель закладів культури через багаторічне недофінансування сфери культури Приазовського району;

– відсутність діалогу та бажання взаємодіяти між районною владою та новоствореною ОТГ;

– за перспективним планом Приазовський район мав складатися з 4 об’єднаних територіальних громад, такий поділ враховував матеріальні і трудові ресурси для збереження всієї інфраструктури і подальшого розвитку територій;

– реформа децентралізації та раціональність перспективного плану була недокомунікованою з сільськими та селищними радами: за перспективним планом до Приазовської ОТГ мало приєднатися 8 територій, по факту – 1, друга – в процесі приєднання;

– дохідна частина 2 територій не забезпечує спроможність Приазовської ОТГ;

– значна втрата податку на доходи з фізичних осіб через скорочення штатів державних структур на території району, що є одним з основних джерел наповнення дохідної частини бюджету Приазовської об’єднаної територіальної громади;

– втрата в доходній частині й через тенденцію закриття малого бізнесу на території району у зв’язку з війною на Сході та  анексією Криму (закриття придорожніх кафе, зменшення потоку туристів);

– практично всі установи культури, що знаходяться на території смт Приазовське, мають статус районних і орієнтовані (в т.ч. і по штатам) на обслуговування району;

– на сьогоднішній день на території району налічується 15 необ’єднаних сільських і селищних рад, які обмежуються у культурних послугах у разі передачі районних закладів культури Приазовській ОТГ;

–  Приазовська районна рада – власник районних закладів юридично продовжує бути відповідальною за районні заклади культури, але також не має повноцінного бюджету.

6 березня. День другий.

Ситуація із закладами культури станом на 06.03.2019 наступна.

При формуванні місцевого бюджету Приазовського селищна рада включила до фінансування у 2019 р. з 4 закладів культури, розташованих на території селища Приазовське, тільки один об’єкт культури: Приазовську музичну школу. Також прийнято до фінансування Приазовський будинок дитячої та юнацької творчості та спортивну школу.

При вивченні питання щодо «закриття бібліотеки й клубу» ми промоніторили сайт Приазовської районної ради і у розділі «Рішення ради» знайшли протокол пленарного засідання 34 позачергової сесії Приазовської районної ради Запорізької області сьомого  скликання, яка відбулася 23 січня 2019 року. На сесії розглядалося питання реорганізації шляхом перетворення комунальної установи «Приазовська централізована бібліотечна система» Приазовської районної ради Запорізької області в комунальний заклад «Приазовська бібліотека» та про безоплатну передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Приазовського району Запорізької області до комунальної власності Приазовської селищної ОТГ вже «Приазовської бібліотеки».

Під час розгляду питань відбулись депутатські традиційні суперечки (розшифрування запису сесії районної ради):

«Баздирєв П.Ф. – я проти рішення щодо передачі всіх об’єктів комунальної власності, які мали статус районних, до Приазовської ОТГ. Перш за все ми повинні були звернутися до народного депутата, обласної ради, обласної державної адміністрації з клопотанням щодо виділення додаткової дотації.

Прокопенко О.М. – Ми звернення від депутатського корпусу направили до обласної ради та обласної держадміністрації

Поспєлов О.О. – Для вирішення спірних питань щодо об’єктів комунальної власності та інших нам потрібно спільна сесія з депутатським корпусом Приазовської ОТГ. Не вся інформація доходить до депутатського корпусу ОТГ.  Тільки спільними зусиллями ми зможемо прийти до правильного рішення. Тому, пропоную на такі сесії запрошувати депутатський корпус Приазовської ОТГ.»

Не зважаючи на ці зауваження, рішення було прийнято.

Таким чином, «Приазовська централізована бібліотечна система» Приазовської районної ради за рішенням цієї ж ради знаходиться на етапі державної перереєстрації.

Клуб  не проводить публічних заходів, не опалюється. В будівлі клубу продовжує працювати відділ культури, туризму та архівної роботи Приазовської райдержадміністрації.

Зі сторони Приазовської ОТГ вивчається питання створення окремої публічної бібліотеки й доцільності прийняття будівель клубу та бібліотеки.

Ситуація, що склалася між районною владою та Приазовською ОТГ дуже схожа на політичне протистояння.

Висновки:

2019 рік – останній рік добровільного об’єднання територіальних громад. У 2020 році планується об’єднання «зверху», і воно буде проведено згідно з Перспективним планом формування територій громад. Для Приазовської ОТГ це може бути рішенням. Але, шкода, що ще цілий рік у громаді Приазовського триватимуть протистояння.

Культура як лакмусовий папірець.

Те, що відбувається сьогодні,  вже має негативні наслідки на рівні громади. Головним з них є критично негативне ставлення більшості мешканців Приазовського до реформи децентралізації. Найнебезпечнішим для далекоглядної перспективи є відсутність комунікації між людьми у громаді й вкорінення негативного досвіду від змін, які відбуваються у державі. Протистояння між людьми у Приазовській громаді переходить від міжособистісного до групового. Й підігрівають це протистояння лідери громади, які через амбіції та образи не можуть мислити далекоглядно. В результаті, на одній території, раніше мешканці одного селища, починають воювати на культурному фронті: концерти використовуються як зброя. Як ще можна пояснити, що свято весни проводиться в один день, у той самий час силами району окремо та силами ОТГ окремо?

На наш погляд Приазовська громада потребує зовнішньої медіації та фасилітації, картування культурних ресурсів та супроводу у напрацюванні успішного культурного стартапу, в якому б культура виконала місію об’єднавчої сили, драйвера для економічного розвитку та комунікаційного майданчика, сприяла б відновленню порозуміння між людьми.

Варто не забувати, що культура не тільки зброя у протистояннях, а ще й безцінний ресурс для соціально-економічного розвитку громади.

Засідання колегії Департаменту культури, туризму та курортів Херсонської обласної державної адміністрації

Регіональний представник Українського центру культурних досліджень Гармаша І.І. 27 лютого 2019р.  взяв участь у розширеному  засіданні колегії Департаменту культури, туризму та курортів Херсонської обласної державної адміністрації на базі Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.Гончара

Колегія пройшла за участю заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації Балоня А.Б., голів селищних об’єднаних територіальних громад, керівників структурних підрозділів з питань культури районних державних адміністрацій, міських рад та  селищних об’єднаних територіальних громад, керівників обласних підвідомчих закладів культури і мистецтв.

На колегії були розглянуті наступні питання:

-Про координацію роботи з надання культурно-мистецьких послуг широкому загалу населення та формування нового культурного простору із врахуванням регіональних особливостей;

-Про проект обласної програми розвитку культури та духовності на 2019 – 2021 роки;

-Про проведення обласного огляду елементів нематеріальної культурної спадщини Херсонщини «ЕтноКрай» та обласної культурно-мистецької акції –  створення спільного арт-об’єкту «Рушник Херсонщині»;

-Про створення історико-культурного заповідника «Амадока» на території с. Червоний маяк Бериславського району;

– Про участь у конкурсах культурно-мистецьких проектів, оголошених Українським культурним фондом у 2018 році;

-Про поліпшення та осучаснення матеріально-технічної бази закладів культури шляхом активної участі у цільових програмах розвитку регіонів.

Проведення колегії дало можливість обмінятися думками, спільно обговорити та вирішити актуальні питання, окреслити перспективні напрями розвитку галузі.

Джерело

Візит до Луганської обслаті

27 лютого 2019 року, з метою ознайомлення та прямої роботи з реформою децентралізації у галузі культури, регіональний представник Українського центру культурних досліджень в Донецькій та Луганській областях, Сергій Марусій прийняв участь у підсумковій колегії Управління культури, національностей та релігій Луганської ОДА за підсумками результатів роботи галузі у 2018 році.

Під час особистого виступу було презентовано діяльність УЦКД та регіонального представництва, обговорено питання щодо імплементації конвенції ЮНЕСКО “Про охорону та збереження нематеріальної культурної спадщини”, презентовані видання та обговорені нагальні питання щодо підготовки матеріалів до проекту “Малі міста – великі враження”.

За результатами співпраці, розпорядженням голови Луганської ОДА, регіонального представника УЦКД включено до складу колегії управління культури, національностей та релігій Луганської облдержадміністрації. Як зазначила заступник голови Луганської ОДА, Лішик Ольга Петрівна:

“Ми дуже раді, що співпрацюючи з регіональним представництвом УЦКД, нагальні питання галузі, будуть почуті та матимуть можливість вирішуватись якомога швидше”.

По закінченню колегії, представники ОТГ мали змогу поспулкуватися з представником УЦКД та отримати відповіді на питання в умовах реформи державного устрою.

Робоча зустріч директора УЦКД І.В.Френкель та Першого заступника, голови секретаріату товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ” А.Є.Кендзери

Сьогодні, 28 лютого 2019р., відбулася робоча зустріч директора Українського центру культурних досліджень Френкель Ірини Володимирівни та Першого заступника, голови секретаріату товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ” Кендзери Алли Євгеніївни.

До обговорення перспективних питань співпраці долучилася також заступник директора з наукової роботи УЦКД Телеуця Валентина Василівна.

Зустріч пройшла на основі тісного та теплого співробітництва у сфері популяризації української культури за кордоном. Яскравою демонстрацією взаємної мети та роботи – є передача книг про нематеріальну культурну спадщину, «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України» до української школи в Римі та до української громади Угорщини в Будапешті. Під час зустрічі передано листи-подяки від української громади Угорщини та української школи в Римі (Італія).

 

Семінар: «Музейні заклади в умовах децентралізації»

25 лютого 2019 року Ірина Френкель, директор Українського центру культурних досліджень, виступила з доповіддю на тему: «Музейні заклади в умовах децентралізації: кращі практики» на семінарі «Музейні заклади в умовах децентралізації», який відбувся у Національному музеї Тараса Шевченко (м.Київ, б-р Шевченка, 12).

 

У доповіді була висвітлена така інформація:

  • аналіз європейської політики щодо децентралізації музейної справи (на прикладі Німеччини, Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Грузії);
  • перспективи і загрози напрацьованих кейсів для України;
  • драфт кроків щодо децентралізації в музейній справі.

 

 

Програма семінару:

Правові засади передачі музеїв до окремих територіальних громад. Аналіз існуючих проблем.
Тамара Мазур, заступник Міністра культури України, Заслужений юрист України

Міжнародна практика діяльності музеїв в місцевих територіальних громадах
Ірина Френкель, директор Українського центру культурних досліджень

Спілки та асоціації як форми об’єднання музеїв в умовах децентралізації
Ігор Тимець, голова ГО «Західноукраїнська спілка музеїв», директор Історико-краєзнавчого музею м.Винники, Львівська область

Досвід роботи місцевих орагнів виконавчої влади з музеями в умовах децентралізації на прикладах Вінницької та Харківської областей
Ольга Зелінська, заступник начальника відділу культурно-мистецьких установ управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації

Наталя Плотнік, заступник начальника управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації

 

Про роботу Кмитівського музею образотворчого мистецтва імені Й.Д.Буханчука
Павло Гудимов, засновник арт-центру «Я Галерея»

Роль та можливості обласних методичних центрів в умовах децентралізації
Людмила Журавська, старший науковий співробітник відділу досліджень об’єктів культурної спадщини та науково-методичної роботи з музеями області Комунального закладу «Житомирський обласний  краєзнавчий музей» житомирської обласної ради

Катерина Висоцька, директор Вінницького обласного краєзнавчого музею

Ольга Сошнікова, заступник директора Комунального закладу «Харківський історичний музей імені М.Ф.Сумцова» Харківської обласної ради

 

Програма DOBRE:
Децентралізація приносить кращі результати та ефективність
Юлія Єсмуханова, заступник директора програми USAID DOBRE

Громада на мільйон. Спеціалісти
Ірина Малик, керівник програми УКМЦ- DOBRE

Проект «Музей відкрито на ремонт»
Леонід Марущак, керівник мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру (УКМЦ)

 

Відбувся навчальний семінар на тему: «Охорона та збереження культурної спадщини»

21 лютого 2019 року у приміщенні Житомирської обласної державної адміністрації відбувся навчальний семінар на тему: «Охорона та збереження культурної спадщини» для фахівців ОТГ, райдержадміністрацій та міськвиконкомів Житомирщини.

У заході взяла участь Валентина Телеуця, заступник директора з наукової роботи Українського центру культурних досліджень з виступом на тему: «Застосування культурних індустрій задля охорони і збереження культурної спадщини».  Під час виступу були презентовані проекти Українського центру культурних досліджень: «Малі міста – великі враження», «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України», плани та перспективи співпраці в умовах децентралізації. Валентина Телеуця також розповіла про кращий приклад культурного проекту для розвитку малої території – міжнародний оперний фестиваль під відкритим небом «Operafest-Tulchyn».

Тіна Пересунько розповіла про видання, яке нещодавно побачило світ

Тіна Пересунько, авторка й кураторка проекту «Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України», наукова співробітниця Українського центру культурних досліджень при Міністерстві культури України в інтерв’ю Громадському Простору, докладно розповіла про однойменне видання, яке нещодавно побачило світ, про захоплюючі приклади налагодження місточків для діалогу світового тріумфального турне Української республіканської капели під орудою диригента Олександра Кошиця.

Довідково: Проект Українського центру культурних досліджень «Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України» реалізовано у межах дослідження «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України». На підставі опрацювання архівних документів фонду Української Республіканської Капели №3965 Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України укладено ресурсну базу даних для відзначення у 2019 році 100-річчя культурної дипломатії України. Здійснено вибірку репрезентативних документів з історії світового турне Української Республіканської Капели у 1919-1924 рр., як інструменту політики культурної дипломатії Уряду Директорії УНР. Матеріали оприлюднено у форматі мандрівної виставки і збірника архівних документів, що будуть поширюватись й експонуватись в державних, дипломатичних та культурно-освітніх установах України й світу у 2019 році. Проект здійснюється за підтримки Українського культурного фонду.

Громадський простір: “Культурна дипломатія” – поняття, яке вже міцно увійшло в інформаційний простір України. Тіно, Ви одна із тих людей, хто вболіває за її розвиток. Хотілось би прояснити для наших читачів: що ж таке культурна дипломатія, у чому її призначення?

Тіна Пересунько: Сам термін «культурна дипломатія» в українському інформаційному, науковому просторі функціонує вже років десять, але те, що дійсно було важливо для мене – привнести поняття історичних студій в галузі української культурної дипломатії, тобто розкрити історичний контекст культурної дипломатії України. Аналізуючи наукові доробки в галузі культурної дипломатії різних країн, зокрема, США, Польщі, Франції, вдалось з’ясувати, що у них фундаментальні праці в цій галузі з’являлись саме як історичні дослідження.

Для мене важливим було привнести знання про те, що не лише Франція має історію та національні традиції в галузі культурної дипломатії, до яких ми апелюємо – мережі Французьких інститутів у світі, французькі урядові програми в галузі культурної дипломатії; або Польща – Інститут Адама Міцкевича; Велика Британія – діяльність Британських рад за кордоном; чи Німеччина – Ґете-Інститути. Дослідженням «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України» доносимо розуміння того, що Україна також має свої національні, інституційні, державні традиції в галузі культурної дипломатії.

Культурна дипломатія  це державно-інституційна стратегія культурного діалогу кожної окремої країни світу із зовнішнім середовищем. Ми говоримо «державно-інституційна», бо культурна дипломатія реалізовується на державному рівні, а існує ще поняття «народна дипломатія», коли ми говоримо про громадянський вимір – наприклад, громадські організації з кожної країни реалізують цей діалог. Є також наближене поняття «публічна дипломатія», коли відбувається діалог між урядом і громадськістю закордонної країни, про це, зокрема, йдеться в моєму дослідженні.

Перебуваючи в просторі наукових тверджень, чим є культурна та публічна дипломатія, важливо було усвідомити, що основне визначення культурної дипломатії, яким оперують українські науковці – це обмін ідеями, інформацією, культурними маніфестаціями поміж народами з метою покращення взаєморозуміння – таке визначення належить американському науковцю Мілтону Каммінгсу. Але це визначення є наслідком історичних студій цього науковця: він проаналізував діяльність американських урядових програм в галузі культурної дипломатії з початку двадцятого століття до двохтисячних років, і, власне, це визначення з’явилось із розуміння історичної моделі культурної дипломатії США.

До речі, є ще одне цікаве визначення з твору Мілтона Каммінгса, в якому він говорить: «програми культурної дипломатії завжди потужніші, коли мають міцну інституційну основу, підкріплену законодавчою базою і сталою підтримкою найвищих державних посадовців». Коли я знайомилась із цим його твором, дуже цікаво було побачити паралель не лише з американською моделлю культурної дипломатії, а також із моделлю культурної дипломатії Української Народної Республіки. Тут йдеться про три базові кити: по-перше, це підтримка найвищих державних посадовців – а ми говоримо про культурну дипломатію Симона Петлюри 1919 року; по-друге, це законодавча база в галузі культурної дипломатії – ми знаємо, що на рівні уряду УНР був ухвалений закон «Про створення державного хору», котрий і привніс у світ знаменитого «Щедрика», яким ми так пишаємось; по-третє, це інституційна основа – хор, який ознайомив світ із «Щедриком», був державною інституцією. Коли читаєш теоретичні праці американських науковців в галузі культурної дипломатії, знаходиш підтвердження того, що Україна теж має історичний досвід, який цілком вписується в ці теоретичні моделі.

Громадський простір: Яку місію передбачав втілений Вами проект?

Тіна Пересунько: Проект, що називається «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України», підтриманий Українським центром культурних досліджень, покликаний мовою історичних архівних документів – зокрема, в нашому дослідженні я працювала з документами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління – засвідчити предмет історії культурної дипломатії України і тим самим поступово також вимальовувати теоретичну модель культурної дипломатії, яка притаманна саме для України.

Навіть якщо апелювати до вже прийнятого визначення культурної дипломатії про обмін інформацією, ідеями, культурою між народами, то, безумовно, йдеться про обставини, коли це є вільні народи, суверенні держави – тоді уможливлюється обмін між ними. А я, наприклад, в документах цього проекту читаю рецензії, які виходили в Парижі після прем’єри «Щедрика», зокрема, професора Тулузької консерваторії Жоржа Гюро, який пише: «Як ми досі могли не знати про цю музичну школу?!». В каталозі Біляєва нічого не написано про Лисенка, чому ж тоді Російська імперія, яка заявляла про те, що Україна та українці – це складові Російської імперії, не пропагує українських композиторів закордоном, чому вона унеможливлює доступ цієї української культури, яка нібито є складовою російської, до світової культурної спадщини?

Тому, безумовно, українська модель культурної дипломатії виходить з того, щоб відвоювати автономну модель для репрезентації українського мистецтва та культури. Тут можна говорити про постколоніальні студії, бо навіть в документах проекту, зокрема листі Олександра Кошиця до голови дипломатичної місії УНР в Празі Максима Славінського, він пояснював, як з’явився проект створення хору і «Щедрика»: «З огляду на важність момента Директорія командирувала капелу на два місяці за кордон, в Париж та інші місця Європи, для репрезентації української музичної культури, щоб зискати в Європі симпатію для України і прихильність до її емансипаційних змагань», – тобто ми говоримо про емансипацію народу, про перший вихід взагалі українського культурного суверенітету в світі.

Ми, власне, обговорюємо один із найуспішніших, найрезонансніших прикладів в українській історії налагодження культурного діалогу України зі світом – історичний приклад світового тріумфального турне Української республіканської капели під орудою диригента Олександра Кошиця, яке тривало з січня 1919 року до лютого 1924 року в сімнадцяти країнах світу. Цей проект було ініційовано головою Директорії УНР, тоді головнокомандувачем військ (Української республіканської армії) Симоном Петлюрою. Це дуже актуальний проект для сьогоднішньої України, тому що останні п’ять років (з 2014 року) з подачі Адміністрації Президента в риториці Президента Петра Порошенка вперше почали з’являтись тези про те, що наша держава повинна розробити національну програму просування інтересів України в світі, створити Інститут Тараса Шевченка, Міністерству культури було дано доручення розробити проект цього інституту. Зрештою, в 2017 році Міністерство закордонних справ створює Український інститут, який вже на сьогодні повноцінно функціонує на зразок Ґете-Інституту та Британської ради, і почав реалізовувати політику в цій галузі.

Громадський простір: Я так розумію, що більшість людей, які приходили на ці концерти, радикально змінювали ставлення до такого явища, як Україна та українська культура?

Тіна Пересунько: Саме так. Наприклад, професор Сорбонни Шарль Сеньобос пише: «Жодна пропаганда не може бути ефективнішою для визнання української нації», – тобто фактично підтверджує важливість і дієвість цього інструменту. На жаль, коли український хор приїхав до Парижа в листопаді, українське питання вже було вирішено на політичному рівні на користь інших. Однак мистецький голос Української Народної Республіки залишався вагомим, авторитетним рупором національних інтересів УНР.

До речі, під час дослідження, роботи над цим проектом, нам вдалось знайти раніше невідомі речі. Так звана Золота книга капели – це рукописний текст на 200 сторінок, де зібрано лише підписи та відгуки про хор видатних діячів: політиків, президентів, королів і королев, прем’єр-міністрів, видатних диригентів і професури з усього світу. У вузькому колі музикознавців, які знають про цей проект, вважалось, що ця книга була втрачена в московських архівах, але в процесі дослідження з’ясувалось, що вона в Празі.

Цікавий прецедент: коли відбувався виступ у Бельгії за участі королеви Єлизавети, вона поставила свій підпис в Золотій книзі капели. Вперше в українській історіографії в нашому збірнику опубліковано ці підписи, зокрема, й автограф королеви Єлизавети. Тому, коли ми в щоденниках Олександра Кошиця читаємо розповідь про те, що прийшла королева Бельгії, хвалила хор і заявила: «Всі мої симпатії на боці вашого народу», – і підписалась у книзі капели, а потім дійсно знаходимо її автограф, то розуміємо – все, що було сказано довкола цієї історії, є правдою.

Метою нашого проекту було привнести нову політичну риторику, нові тези у висловлювання наших політиків та державних службовців про те, що Україна не в 2014 році розпочала політику культурної дипломатії, і навіть не в 1991 році, а набагато раніше. Сьогодні ми говоримо про сторіччя культурної дипломатії, зокрема, також про те, що законодавчі ініціативи в галузі культурної дипломатії мають уже сторічну національну традицію, ми говоримо про 100 років культурної дипломатії в історії модерної України. Я сподіваюсь, що «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України» матимуть продовження, щоб досліджувати культурну дипломатію в добу міждержавної України.

Громадський простір: Тіно, оскільки Ви першою почали говорити про цю тему на такому рівні, опрацювали великий пласт документів і довели, що Україна має столітню історію культурної дипломатії, підняли ці важливі меседжі на поверхню, то на Вас і велика відповідальність. Тож які у Вас подальші плани?

Тіна Пересунько: Дійсно, вперше вдалось пов’язати історію з модерною термінологією. Коли я ознайомитись з архівними документами Української республіканської капели (це було в 2015-16 роках), то, безумовно, студіюючи цей модерний напрямок культурної дипломатії, важко було не помітити, що ці архівні документи якраз і говорять мовою культурної дипломатії. Тому, дійсно, в своїх наукових тезах, статтях, публікаціях і виступах я активно пропагувала твердження, що культурна дипломатія притаманна політиці не лише сучасної України, а також і УНР.

У подальших планах – поглиблювати розуміння предмету культурної дипломатії в історії України, бо знову ж таки, якщо повертатись до Вашого першого питання про те, чим є по суті культурна дипломатія, то це присутність України як автономного культурного суб’єкта (можливо, не завжди політично спроможного). Ми знаємо з історії, що Україна тривалий час перебувала під окупацією або в складі інших держав, зокрема, Російської імперії, Речі Посполитої. Тобто, я вважаю, що важливо також проаналізувати ті спроби українського автономного діалогу із закордонним світом. Можливо, в той час, коли Україна не мала власної державності, це відбувалось без посередництва державних інституцій, але через певні громадські організації: видавництво Михайла Драгоманова у Женеві, його публікації, діалог із закордонними читачами; діяльність Союзу визволення України в країнах Західної Європи – це також слід аналізувати та вважати частиною історії української культурної дипломатії.

Безумовно, всім нам відомий приклад виїзду королеви Анни Ярославни до Франції, її вагомий внесок – не лише політичний, але й культурний. Тобто все, що ми сьогодні знаємо як історію або міфологію, наш проект має за мету перетворювати на предмет дослідження історії української культурної дипломатії.

Культура+економіка: як зробити цю формулу успішною, навчалися ОТГ Вінниччини

Сучасні  підходи в розвитку культури територіальних  громад вивчали представники ОТГ Вінниччини  на семінарі  у Вінницькому  Центрі розвитку місцевого самоврядування,  створеному  за сприяння Програми «U–LEAD з Європою» та Мінрегіону України.
До участі  в обговоренні  культурного потенціалу громад, механізмів співпраці та  реалізації креативних проектів  були запрошені працівники закладів культури, молоді, освіти  громад області, голова регіонального відділення Українського Центру культурних досліджень  Павло Третьяков, експерт з розвитку просторових інсталяцій і дизайну Республіка Польща Матильда Салаєвська (Республіка Польща) та  радник з регіонального розвитку Вінницького ЦРМС – Юрій Войціцький.
Агеншка Гуральска , Віце-консул, другий  секретар Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці побажала учасникам семінару плідної роботи  та зазначила:

У Польщі культурні проекти  дуже добре працюють із місцевим самоврядуванням, з митцями, громадами. Цей досвід може стати корисним для громад України і відізветься  новими ідеями на територіях ОТГ.

Олег Левченко, директор Вінницького ЦРМС наголосив, що культурний простір – це не тільки  мистецтво, а й великий пласт історії, який має потенціал для створення додаткової вартості , нових робочих місць і розвитку територій ОТГ.

Про креативні індустрії як складову розвитку ОТГ розповів Павло Третьяков:

Коли ми вимовляємо слово «культура», кожен розуміє  певний напрямок мистецтва, але культура – це широке поняття, яке передбачає два основні напрямки. В першу чергу, це система цінностей, яка ідентифікує нас, а по-друге,  це сфера економіки. Адже за даними офіційної статистики, 4,7% ВВП нашої країни – креативні індустрії. Ми повинні пам’ятати, світ змінюється, переходить на креативну економіку. Це стосується і сфери культури та мистецтва. Сьогодні ідея йде попереду, а потім – гроші, адже коли є гарна ідея – гроші знайдуться і, навпаки,  недолугий проект – це марно витрачені кошти і час. Завдяки децентралізації   заклади культури почали передаватись в управління на місця. Громади можуть реалізувати  креативні ідеї  і відроджувати території. Український Центр культурних досліджень  надає допомогу  з налагодження комунікацій та співпраці ОТГ із державними та благодійними інституціями, але важлива ініціатива від громад.

Пан Третьяков закликав представників ОТГ активно користуватися сайтами Міністерства культури, Українського культурного фонду, Центру культурних досліджень та  Українського інституту   книги, які надають інформацію з усіх напрямів  підтримки  культурних проектів громад.

Матильда Салаєвська  ознайомила учасників зустрічі з польським досвідом  реалізації культурних проектів та співпраці громад:

Органи місцевого самоврядування Польщі працюють із митцями, волонтерськими організаціями та втілюють проекти у сфері туризму, мистецтва, екології. Співпраця базується на партисипації. Інтерактивні ідеї широко обговорюються з представниками спільнот, громадою , щоб зробити саме те, що потрібно людям. У просторовому моделюванні будівель, приміщень, територій  ми використовуємо недорогі матеріали, продукти вжитку і таким чином залучаємо людей до охорони довкілля.

Під час семінару учасники поділились  своїми ідеями та проектами, а також отримали відповіді на запитання від експертів.

Брацлав є історично полі етнічним,  і більшість  наших  проектів стосується розвитку  культури національних меншин, які живуть на території громади.  У нас є архітектурна пам’ятка  початку XX ст., старовинний будинок  Шойхета, який потребує ремонту та відродження. Громада підтримує створення  у будинку молодіжного культурного центру  із сучасним креативним простором.  Ми написали проект  і будемо брати участь у 16-ому  обласному  конкурсі проектів розвитку, а також  спробуємо  залучити кошти Українського культурного фонду для реалізації  ідеї, – поділилась планами  з розвитку  Вероніка Мельник, спеціаліст відділу культури і туризму Брацлавської селищної ОТГ.

Представники громад ознайомились із досвідом реалізації культурних проектів на території Вінниччини, зокрема , з проектом «Відродження барської кераміки», який успішно реалізується за кошти громади та Українського культурного фонду в Барській ОТГ.

Джерело

Загальні Збори Асоціації об’єднаних територіальних громад

Директор Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель взяла участь у Загальних Зборах Асоціації об’єднаних територіальних громад (21.02.2019 р., м.Київ).

Захід передбачав стратегічну дискусійну панель за участі Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана; дискусійну панель: Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Новий етап. Виклики і перспективи; підписання меморандумів з Ініціативою ЄС «Мери за економічне зростання», Асоціацією відкритих міст,  Українським центром культурних досліджень, Всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариством «Колос».

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман наголосив: «Не можна забувати про те, що нашим фундаментом має бути належна підтримка національних культур і духовності. По-іншому ми не будемо відрізнятися від племен … Не можна забувати про нашу культуру, про інтелект. Це повноваження місцевого самоврядування».

Серед доповідачів: Геннадій Зубко, Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України; Сергій Власенко, голова Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування України; Олександр Корінний, голова Асоціації об’єднаних територіальних громад; Сергій Чернов, президент Української асоціації районних та обласних рад; Рябоконь Олексій, заступник голови Асоціації ОТГ, Пирятинський міський голова; Микола Фурсенко, голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад.

Захід об’єднав голів об’єднаних територіальних громад зі всієї України.