Відкритий конкурс міської візуальної культури та сучасного мистецтва «Я – творець свого міста»

Конкурс ввдбудеться 22 квітня 2021 року. Про це повідомляє Управління культури Херсонської міської ради на своєму сайті «Херсон культурно-туристичний».

У квітні в Херсоні відбудеться відкритий конкурс міської візуальної культури та сучасного мистецтва «Я – творець свого міста». До участі в конкурсі запрошуються проєктні організації, архітектурні бюро, майстерні та студії, творчі групи та індивідуальні учасники, суб’єкти підприємницької діяльності, діяльність яких пов’язана з тематикою конкурсу. Завданням конкурсу є виявлення кращих ідей та авторів проєктів благоустрою історичної частини міста. Нижче публікуємо Положення про конкурс.

ПОЛОЖЕННЯ

про відкритий конкурс міської візуальної культури та сучасного мистецтва

«Я – творець свого міста»

1.Загальні положення

Це Положення визначає процедуру конкурсного відбору, вимоги до учасників, порядок проведення та нагородження і діє до закінчення заходів відкритого конкурсу міської візуальної культури та сучасного мистецтва «Я – творець свого міста» (далі – Конкурс).
Організатор Конкурсу – управління культури Херсонської міської ради (далі – Управління), що діє на підставі Положення про управління культури Херсонської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 22.12.2017 № 1119, та знаходиться за адресою: м. Херсон, вул.Гімназична,7.
Організація та проведення Конкурсу будується на принципах загальнодоступності та вільного розвитку особистості.
Інформація про проведення Конкурсу розміщується в засобах масової інформації, на сайті Херсонської міської ради та її виконавчих органів та оприлюднюється в інший спосіб.

2. Цілі Конкурсу

2.2. Збереження, охорона, популяризація об’єктів архітектурної та культурної спадщини.

2.2. Поліпшення туристичної інфраструктури, створення позитивного іміджу міста для залучення туристів та інвесторів.

3. Завдання Конкурсу

3.1. Привернути увагу спеціалістів та широкої громадськості до стану благоустрою міста.

3.2. Запропонувати дієві засоби вирішення цієї проблеми на основі дбайливого ставлення до міста та оточуючого середовища.

3.3. Залучити до участі в Конкурсі та його організації кращих фахівців у сфері архітектури, містобудування та ландшафтного дизайну.

3.4. На конкурсній основі виявити кращі ідеї та авторів проєктів благоустрою історичної частини міста.

3.5. Осучаснити об’єкти, які підпадають під Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (створення на їхній основі проєктів сучасної туристичної та культурної інфраструктури міста).

4. Очікувані результати

Проведення Конкурсу передбачає:

4.1. Реалізацію проєкту благоустрою міста, створення туристично привабливих об’єктів.

4.2. Визначення стратегічних напрямків розвитку історичної частини міста на середньо- та довгострокову перспективу.

4.3. Можливість інтегрувати пропозиції конкурсного проєкту перспективного розвитку території до основних документів, які регламентують розвиток центральної частини міста.

5. Організаційна структура Конкурсу

5.1. Замовником та організатором Конкурсу є управління культури Херсонської міської ради (далі – Замовник).

5.2. Замовник Конкурсу:

– несе відповідальність за дотримання умов Конкурсу перед його учасниками, які виконали в установлені терміни і в повному обсязі умови та програму Конкурсу;

– забезпечує зберігання конкурсних проєктів у період проведення Конкурсу та протягом місяця після публікації його підсумків;

– визначає тему, вид Конкурсу, терміни його проведення;

– встановлює професійний рівень учасників, порядок їхньої реєстрації;

– оприлюднює у засобах масової інформації оголошення про Конкурс, розглядає заяви тих, хто бажає взяти в ньому участь, приймає рішення про допущення (недопущення) до участі у Конкурсі;

– організує реєстрацію учасників;

– організує приймання конкурсних робіт;

– надає приміщення для роботи Журі, відповідального секретаря Конкурсу, експертів, приймання та тимчасового зберігання конкурсних проєктів, проведення їхніх виставок  та   громадського обговорення;

– здійснює фінансування витрат у межах бюджетних призначень відповідно до Міської програми культурно-масових, мистецьких заходів і підтримки заходів у рамках проведення міжнародних, всеукраїнських, міських фестивалів і конкурсів на 2021 рік;

– організує церемонію нагородження переможців Конкурсу;

– забезпечує використання конкурсних проєктів у спосіб, який визначено в оголошенні про проведення Конкурсу та його умовах.

5.3. Склад Журі Конкурсу затверджується розпорядженням міського голови.

Журі Конкурсу складається з представників органів місцевого самоврядування, провідних архітекторів, ландшафтних дизайнерів, художників, скульпторів міста.

Список переможців, а також пояснювальна доповідь Журі, підписуються всіма членами Журі, які брали участь у голосуванні. У разі рівного розподілу голосів, поданих за проєкт, голова Журі має право вирішального голосу.

Журі не розглядає проєктні пропозиції:

– відправлені або подані після закінчення встановленого терміну;

– такі, що не відповідають вимогам програми Конкурсу.

Підсумки Конкурсу оформлюються протоколом, який містить оцінку конкурсних проєктів та рекомендації щодо їхнього використання, обґрунтування прийнятого рішення або причин відхилення конкурсних проєктів від розгляду, інші міркування Журі.

Протокол підписується головою та секретарем Журі.

6. Умови реєстрації та учасники Конкурсу

Право на участь у Конкурсі мають проєктні організації, архітектурні бюро, майстерні та студії, творчі групи та індивідуальні учасники, суб’єкти підприємницької діяльності, діяльність яких пов’язана з тематикою конкурсу.

Усі надписи та друковані матеріали  одного  конкурсного проєкту повинні виконуватися українською мовою.

Учасниками Конкурсу не можуть бути члени Журі, їхні близькі родичі, особи, які готували конкурсну документацію, а також особи, які безпосередньо пов’язані з членами Журі виконанням трудових обов’язків.

Кожен учасник або група можуть подати на розгляд Журі необмежену кількість робіт.

Проєктні пропозиції подаються на Конкурс особисто авторами (автором) проєкту.

7. Вимоги до проєктних пропозицій

7.1. Конкурс проводиться за номінаціями:

– «Я – художник свого міста» (об’єкти стріт-арту: мурали, графіті, постери, трафарети тощо);

– «Я – архітектор свого міста» (міське середовище: сквери, парки, об’єкти  архітектури, малі архітектурні форми, зупинки, лавки тощо);

– «Я – дизайнер свого міста» (створення туристично привабливих арт-об’єктів: арт-стоперів, інсталяцій, скульптур тощо).

7.2. Об’єктом проєктних пропозицій є:

– історична частина міста;

– парки, сквери, площі міста тощо.

7.3. Проєктні пропозиції повинні відповідати наступним принципам:

– екологічність;

– розвиток туризму;

– збереження об’єктів культурної спадщини;

– активізація публічного простору;

– створення привабливого естетичного вигляду міста;

– дотримання принципу стилістичної виправданості.

7.4. До участі в Конкурсі не допускаються роботи, які своїм змістом порушують законодавство України та авторське право.

8. Умови проведення Конкурсу

8.1. Формат проведення:

Участь у Конкурсі є відкритою та безоплатною.

Конкурс проводиться в два етапи протягом квітня 2021 року:

І етап, з 01.04 до 20.04.2021 – прийом заявок і конкурсних робіт;
ІІ етап, з 21.04 до 27.04.2021 – визначення переможців Конкурсу.
o Правила надання проєктів:

8.2.1. Для участі в Конкурсі необхідно направити заявку в друкованій та електронній формах за адресою: м. Херсон, вул. Гімназична, 7 (email: up_kult@ukr.net ), в якій зазначити:

– прізвище, ім’я, по батькові, дату народження автора (авторів);

– місце проживання (повну адресу) автора (авторів), контактний телефон, електронну адресу;

– назву роботи та короткий опис;

– ескіз/фото/візуалізацію роботи та її технічний опис, включно з інформацією про розміри, колір, орієнтацію/положення, робочий матеріал, фізичне місцезнаходження тощо (2 pdf файли з усіма зображеннями);

8.2.2. Всі учасники підписують згоду на обробку та збереження їхніх персональних даних (відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»).

8.2.3. Конкурсні роботи мають відповідати тематиці Конкурсу, бути авторськими та відповідати умовам, зазначеним у Положенні.

8.2.4. Учасник, який надіслав конкурсну роботу, гарантує, що є її автором, що ані робота в цілому, ані жодна частина та елементи роботи не порушують законні права третіх осіб, включаючи право власності, авторські, суміжні, патентні права, особисті, цивільні, договірні права та інші права, не впливають на їхню честь, гідність та ділову репутацію, не містять заборонених до оприлюднення матеріалів.

9. Фінансування Конкурсу та нагородження переможців

9.1. Фінансування Конкурсу відбувається відповідно до Міської програми культурно-масових, мистецьких заходів і підтримки заходів у рамках проведення міжнародних, всеукраїнських, міських фестивалів і конкурсів на 2021 рік.

9.2. У кожній із трьох номінацій визначаються переможці – володарі І, ІІ та ІІІ премій, які отримують подарункові сертифікати номінальною вартістю:

І місце – 15 тис. грн;

ІІ місце – 10 тис. грн;

ІІІ місце – 5 тис. грн.

Дані сертифікати дають право переможцям обрати бажаний подарунок на вказану суму після проведення тендерних процедур організаторами Конкурсу.

9.3. Організатор не компенсує будь-які витрати, понесені Учасниками під час проведення Конкурсу.

9.4. Роботи переможців Конкурсу подаються міському голові для визначення пріоритетності їхньої реалізації.

 

Кулінарні страви та традиції Хмельниччини на Масляну

Ма́сниця, рідше Ма́сляницяПу́щенняСиропу́стМаслянаКолодійСиропу́сний тижденьСи́рна неділяБа́бське святоЗага́льниця. — традиційне східнослов’янське, зокрема й українське свято, що відзначається протягом тижня перед Великим постом. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою продовження роду.

Архаїчне свято закінчення зими і початку весни відоме майже всім європейським народам, хоча й із різними назвами. Християнська церква прив’язала його до тижня напередодні Великого посту. Саме тому свято не має чітко встановленої дати в календарі, а залежить від дати Великодня, яка, як відомо, є змінною.

Звичаї та традиції:

Зокрема на Поділлі хлопці пригощали дівчат горілкоюпивомсолодощами — купували (запивали) Колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень — повертала Колодку. Такі обряди нерідко завершувалися укладанням шлюбу.

Головним почастунком з Масницю є вареники з сиром і сметаною, пироги з сиром, налисники. Головним напоєм — наливки і інші трунки. Головним місцем події виступає шинок.

Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.

У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п’ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували» У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.[10]

Як і молодиці, дівчата в цей день п’ють трунки і співають:

Не пускає мене мати: На вулицю погуляти,

А хоч пустить, то пригрустить:

— Іди, доню, не барися:

У сінечки та й вернися!

Бо на дворі піст наступає,

А хто його проскаче,

Той Великодня не побаче …[10]

У четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і спеціально п’ють та гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні — «щоб масло не гіркло!»

У п’ятницю — частунок тещі. Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні М’ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні М’ясниці, той возився з тещею в п’ятницю на Масницю. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість).

Протягом тижня господині печуть не млинці та оладки, а макарон та начинку

Перед початком Великого посту в селі Балин, що на Дунаєвеччині, традиційно відзначають Пущення. Саме таке визначення Масляної ближче та зрозуміліше місцевому люду. Крім того, тут не звикли смажити млинці – ця їжа у балинців буденна та надто проста. У Сиропустний тиждень у селі їдять особливі страви, на які з нетерпінням чекають протягом року. Щоб познайомитися ближче із особливостями їх приготування, ми завітали до балинської загальноосвітньої школи, яка славиться своїми фолькльорними заходами та знанням традицій нашого краю.

«За моєї пам’яті не було такого, щоб у нашому селі святкували Масляну. Замість неї ми відзначаємо Пущення, – каже вчителька української мови й літератури Антоніна Зелінська. – Як пояснювала мені моя бабуся, протягом тижня відпускаються всі гріхи й людина готується до входження в піст. Це остання можливість насолодитися їжею тваринного походження – яйцями, маслом, м’ясом. Ще моя прабабця напередодні святкування Пущення пекла макаран із домашньої локшини. Це така пишна бабка із додаванням великої кількості яєць. Цей смаколик можна їсти лише раз на рік. І саме у той період, коли всі звикли смажити млинці. Традиція випікання макарану збереглася й донині та передається з покоління в покоління. Основні його інгредієнти залишилися незмінними – це яйця, сметана, вершкове масло, молоко. Нині не обов’язково самим готувати локшину, можна використовувати й будь-яку магазину. Проте найкраще для цієї страви підходять «ріжки», ті, що з дірочкою всередині, та все ж таки домашня лапша. Така, яку готували наші бабусі. Її слід відварити й відкинути на сито. Тим часом окремо збити яйця й з’єднати із розтопленим маслом, сметаною чи молоком. Потім всі інгредієнти змішати.

Викласти масу в змащену маслом високу форму чи каструлю й випікати до готовності.

Найкраще для макарану підходить форма для паски. Ця страва може бути як солодкою із корицею, так і солоною. В останньому випадку додається ще смажена цибулька. Готова бабка ріжеться квадратиками чи ромбиками. Мої рідні просто обожнюють цю страву й завжди із нетерпінням чекають Пущення, щоб поласувати улюбленим смаколиком».

Інгредієнти:

На 1 паляницю:

  • 2 курячих яйця;
  • 1 стограмова стопка свіжого молока;
  • борошно скільки займе;

Для засмажки:

  • 2 середніх цибулі;
  • 100 грамів смальцю.
  • 2 курячих яйця для змащування;
  • Сіль перець за смаком.

(здебільшого на сім’ю роблять 6 паляниць тіста тому вся кількість інгредієнтів збільшується).

 

В Балині традиційна страва на Пущення – бабка з локшини.

«У нашій сім’ї на Пущення, окрім макарану, ми завжди печемо ще й нАчинку. Без цієї страви не обходиться жодне святкування у Балині, – ділиться ще одна вчителька української мови та літератури Світлана Стрельська. – Основа цієї страви – це прісний корж. Замішують його з борошна, соди та кислого молока. За бажанням додається ще й яєчко. Потрібно спекти з цієї суміші товстеньку паляничку й коли охолоне, нарізати кубиками середнього розміру. Наступний крок – паляницю слід запарити. Для цього я використовую наваристий бульйон на кшталт холодцю. Тим часом на сковорідці підсмажую підчеревину, м’ясо, цибулю й додаю цю засмажку до запарених кубиків паляниці. Потім слід збити яйця – чим більше, тим краще. Навіть на маленьку нАчинку йде не менше 10 штук. Змішати все разом, додати соду, присмачити сіллю, перцем та корицею й випікати у високій формі чи казанку, як і макаран, протягом години. Готова начинка має повністю охолонути. Лише після цього її нарізають пластинками й подають, зазвичай, до котлет чи будь-якого м’яса».

Інгредієнти:

Для 1 коржа:

  • 200 грамів кислого молока;
  • Щіпка соди;
  • Борошно скільки займе;
  • 2 яйця.

Для бульйону:

  • Будь яка невелика кістка з м’ясом;
  • 200 грамів будь якого м’яса.

Для засмажки:

  • 200 грамів м’яса з бульйону;
  • 300 грамів підчеревини;
  • 2 цибулі;
  • 15 курячих яєць;
  • Сіль, перець за смаком.

Навіть на маленьку нАчинку йде не менше 10 яєць.

«В кожній родині є свої секрети приготування обрядових страв. Так у моїй сім’ї корж для нАчинки печуть за три доби до свята, щоб дати йому можливість «дозріти», тобто добре зачерствіти. А нарізають не кубиками, а пластинками, – каже заступник директора школи з навчально-виховної роботи Лілія Левчук. – Запарюю шматочки паляниці завжди кип’яченим молоком. При цьому м’ясо ніколи не обсмажую, а просто нарізаю кубиками й додаю до паляниці безпосередньо перед запарюванням. Оскільки у мене в сім’ї дівчатка, які звикли стежити за фігурою, то й жодних шкварок у нашій начинці не побачиш. Замість них додаю трішки вершкового масла, щоб поліпшити її смак. Проте слід врахувати, що м’ясо у начинці сире, тож термін випікання слід збільшити до 1,5 годин. Аромати стоятимуть такі, що словами не передати».

Вареники з сиром:

У злегка підігріту воду вбиваємо яйце, солимо і ретельно розмішуємо. Поступово додаємо борошно і добре вимішуємо, щоб в результаті вийшло досить щільне та еластичне тісто.

Готуємо начинку:

Сир добре переминаємо руками щоб не було грудочок, солимо перчимо до смаку вибиваємо яйце і все ретельно перемішуємо.

Тісто ще раз вимішуємо і зручним для вас способом готуємо порційні «коржики», в які поміщуємо начинку. Ретельно скріплюємо краї тіста, і відварюємо вареники з сиром 5-7 хв. (поки не спливуть) в злегка підсоленій воді. Особливо добре смакує готова страва зі сметаною.

Інгредієнти:

Для тіста:

  • 200 грамів води;
  • 1 куряче яйце;
  • Щіпка солі;

Для начинки:

  • 500 грамів домашнього сиру;
  • 1 куряче яйце;
  • Щіпка солі;
  • Щіпка перцю;
  • Готові зварені вареники змащуємо маслом.

Інформація  надана Хмельницьким обласним науково – методичним центрои культури і мистецтва.

 

Автентична горюнська страва «Сичики» села Линове (Путивльщина, Сумська область)

Ареал побутування: село Линове (Путивльщина, Сумська область)

Носієм технології приготування є горюнка Жанна Василівна Дзекунова (1971 р.н.).

Горюни – невелика етнічна група, яка проживає на Путильщині. Давньослов’янське  населення, яке зберегло унікальну самобутню культуру, мову та  побут.

Технологія приготування страви  «Сичики» готуються із квасолі, сала та цибулі. Для приготування потрібно спочатку відварити квасолю. Потім приготувати піджарку – вижарити нарізане дрібними шматочками сало, додати побільше цибулі, підсмажити. Піджарку додати у квасолю. Усе разом добре потовкти, сформувати кульки та подавати до столу. У місцевій вимові ця страва називається «си́чікі». Якщо піджарку приготувати на олії – «сичики» будуть пісні.

Місцевою горюнською говіркою приготування страви описують так: «Сварить квасолю. Приготовить перижарку – поджарить сало мелкими кусочками, хорошо выжарить, добавить луку – пабольша, поджарить. Поджарку добавить у квасолю. Потом ийе поталочь и сляпить шарики и подавать на стол. Назавали йих «сы́чиками»! Коли пережарку приготовить на посном масле – сичики будут поснаи!».

Більш детально ознайомитись з традиційною горюнською кухнею можна у  Музеї горюнської культури, який діє  з  2017 року у селі Нова Слобода Сумської  області.

Інформація надана Тетяною Лучаніновою начальником відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Новослобідської сільської ради  путивльського району сумської  області

Про проведення стратегічної сесії «Створення міжрегіонального туристичного кластеру «Незвідані стежки Опілля»

У процесі децентралізації місцева влада у спроможних громадах отримала значні повноваження і ресурси. Це призвело до активізації культурного життя та формування низки нових культурних проєктів, пов’язаних з туризмом.

Регіональний представник Українського центру культурних досліджень у Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській та Волинській областях Ігор Гармаш на запит Бібрської, Рогатинської та Бурштинської територіальних громад ініціював проведення 19 лютого у смт Нові Стрілища  стратегічній сесії «Створення міжрегіонального туристичного кластеру «Незвідані стежки Опілля».

Захід відбувся завдяки наполегливості та енергії Івана Герчаківського, директора Бібрської музичної школи та випускника Академії культурного лідера, що відбувається за співпраці Гете Інституту в Україні, ГО «Інститут культурної політики» та Міністерства культури та інформаційної політики України.

Йому вдалося зібрати більше тридцяти зацікавлених у темі діячів і діячок культури: представників органів місцевого самоврядування, обласної державної адміністрації, обласної ради, науковців, музикантів, музейників, краєзнавців, педагогів, істориків, митців, музикознавців, туристичних операторів.

Наскрізною темою обговорення стала постать Франца Ксавера Вольфганга Моцарта (1791-1844), його творчість та зв’язок з територіями Львівщини.

Особливо важливою була присутність на зустрічі команди менеджерів фестивалю класичної музики “LvivMozArt”. Всесвітньо відома диригентка, директорка фестивалю класичної музики ” LvivMozArt” Оксана Линів привітала онлайн присутніх і запевнила у бажанні співпрацювати і підтримувати проєкт, що буде пов’язаний зі збереженням спадщини Франца Ксавера Вольфганга Моцарта.

Учасники і учасниці заходу виступали з ідеями і пропозиціями, які ретельно фіксувалися представником УЦКД з метою подальшого опрацювання. Було прийняте однозначне рішення створити робочу групу для формування плану дій по створенню туристичного кластеру та підготовки Меморандуму про співпрацю між УЦКД, фестивалем “LvivMozArt”, обласною владою та керівництвом громади.

Чіберек – страва з присмаком рідного дому

17 Листопада , 2020 Український  центр  культурних досліджень  публікував  інформацію  про  приготування «чібєрєк» – пиріжків з прісного тіста з м’ясом у кримських татар, які компактно проживають на Херсонщині. Наразі   пропонуємо  вам  статтю  Мамута Чурлу, Заслуженого  художника України, мистецтвознавця, майстра  ужиткового мистецтва  з  АР Крим.
Порівнюйте, насоложджуйтесь, смакуйте та  знайомтесь з  гастротрадиціями  України.

 

ЧІБЕРЕК – СТРАВА З ПРИСМАКОМ РІДНОГО ДОМУ

 

 

Серед щедрого різноманіття страв кримськотатарської кухні, чібереку завжди відводилось особливе місце. Як і український борщ, узбекський плов чи італійська піца, він став справжнім кулінарним брендом кримськотатарської кухні далеко за межами Кримського півострова. Ця страва не просто надійнийспособ втамовувати голод. Вона утвердилась як обрядовий елемент давньої гастрономічної традиції, без якої важко уявити весілля, свято або інші знакові події в житті кримськотатарської родини чи громади. 

Етнічна багатоманітність Криму, що вплинула на формування кримськотатарського народу, визначила і гастрономічну різноманітність кримськотатарської кухні. Дослідники справедливо відмічають, що чіберек міг бути запозиченим від степових кримських татар, у раціоні яких переважали страви саме з м’яса. В будь якому разі, вже на ХІХ – поч. ХХ ст. можна відмітити чимало назв цієї популярної страви. Хоча сьогодні у вжитку утвердилась його літературна форма – «чіберек», все ж, на різних кримськотатарських діалектах можна почуті і такі назви, як «чуберек», «чiборек», «чубрек», «шимиш» і навіть «чир-чир» (звуконаслідування характерного шкварчання масла).

Всі ці варіанти об’єднує спосіб приготування чібереку, який полягає у його швидкому (близько 45-60 секунд) обсмажені при відносно низькій (майже 200 градусів) температурі. Така нетривала термічна обробка дозволяє забезпечити чудовий смак і аромат їжі, а рясне додавання у м’ясний фарш бульйону створює ефект скороварки, що зберігає корисні властивості страви. Ця їжа була і є прикрасою столу кожної кримськотатарської сім’ї під час урочистостей, свят та обрядів. А правильно приготований чіберек впевнено утвердився як індикатор хорошої господині-ханум.

Чіберек ідеально пасує сучасній культурі вуличної їжі та фаст фуду, завдяки таким рисам, як швидке приготування, чудовий смак, ситність та подача завжди в гарячому і щойно приготованому вигляді. Саме тому, ця страва є візитною карткою Криму, де Вам запропонують скуштувати її в кожному куточку півострова. Останні роки кримські татари активно поширюють чіберек і в містах континентальної України, створюючи справжні острівці смачної, корисної та аутентичної кухні корінного народу Криму.

Кримські татари здавна славляться своєю гостинністю. Традиційно, вона виражається і в ритуалах частування гостя різноманітними стравами й напоями, серед яких помітне місце посідає чіберек. Є чудове повір’я про те, що під виглядом незнайомця світом мандрує святий Хадир (Хадирлез), який може обрати для свого візиту і ваш дім. Саме тому, кожного потрібно вітати з шаною та допомагати у дорозі. Адже прихід гостя – це неодмінно щастя та удача в родині.

Завітавши в кримськотатарську оселю, мандрівнику звичайно заварюють ароматну та міцну каву, до якої подають колотий цукор з печивом кураб’є. За приємною розмовою ви навіть не помітите, що хазяйка вже поставила на столі красивий мідний саан (посуд з кришкою), повний соковитих чібереків. В хорошій компанії їх можна з’їсти безмежну кількість, без жодної шкоди для здоров’я.

Адже чібереки – вони як фрукти. Ними неможливо наїстись (с).

ДО СЬОМОЇ РІЧНИЦІ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

В ці дні українці відзначають сьому річницю Революції Гідності та вшановують пам’ять загиблих Героїв Небесної Сотні. 17 лютого у львівському Палаці ім. Гната Хоткевича відбувся перегляд документального фільму “Все палає. All Things Ablaze” (2014). Режисери: Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков.

Показ фільму відбувся за підтримки Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та Центру мистецтв “АРТ-Простір”. Співорганізатором заходу і спікером виступив регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ігор Гармаш, котрий вже більше 10 років організовує покази документального кіно.

Глядачі були вражені драматичністю кадрів фільму. Після перегляду обговорювали, яким чином історичні обставини формують з простих громадян героїв.

Олександр Течинський, Олексій Солодунов і Дмитро Стойков – давні друзі, які багато років працювали фоторепортерами. Коли вони почали знімати кіно, щоб мати змогу розповідати масштабніші історії, фотожурналістський підхід визначив їх операторський стиль. “Все палає” – їх перший повнометражний документальний фільм.

Це не зовсім фільм про революцію, яка змінила Україну тієї зими. Радше, він показує загальний шаблон певного типу повстань – тих, що завершуються кровопролиттям. Спершу шляхетне прагнення свободи наражається на темну силу правителів-тиранів. Згодом, унаслідок сум’яття й хаосу, праведний народний гнів змінюється чистою люттю. Коли з’являються перші жертви з обох сторін – незалежно від того, наскільки білими чи чорними вони здаються сторонньому спостерігачеві – межа між добром і злом розмивається, якщо дивитися на неї з епіцентру битви. І зрештою, все палає.

Український центр культурних досліджень та Карпатський біосферний заповідник об’єднують зусилля щодо вивчення, популяризації об’єктів природної та культурної спадщини

Карпатський біосферний заповідник в особі в.о. директора Рибака Миколи Петровича та Державна установа «Український центр культурних досліджень» в особі директора Френкель Ірини Володимирівни, враховуючи положення Конвенцій «Про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини» та «Про охорону нематеріальної культурної спадщини» домовились про співпрацю в питаннях досліджень українських об’єктів природних та матеріальних і нематеріальних культурних цінностей, розробці заходів щодо їх збереження та популяризації й уклали Меморандум про співпрацю.

В рамках Меморандуму про співпрацю сторони об’єднають зусилля щодо вивчення, популяризації об’єктів природної та культурної спадщини, розробки рекомендацій щодо їх збереження, підготовки номінаційних справ для внесення їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства тощо.

Микола Рибак, в.о. директора Карпатського біосферного заповідника зазначає: «У 2017 році Карпатським біосферним заповідником cформовано транзитну зону (transition area), або території сталого розвитку Карпатського біосферного резервату (КБР), що охоплює 17 населених пунктів Рахівського та Тячівського районів, площею 136, 9 тис. га. З цими громадами ми уклали Декларації про співпрацю які, на нашу пропозицію, розглянули та затвердили Програми соціально-економічного та культурного розвитку щодо створення умов для розвитку сільського та екологічного туризму і рекреації, ведення традиційного господарювання та охорони довкілля у межах території природно-заповідного фонду. Ми зацікавлені у розвитку співпраці з Українським центром культурних досліджень, враховуючи нагальність питання інвентаризації культурної спадщини у межах зазначеної території сталого розвитку та планування конкретних заходів із збереження таких об’єктів».

Федір Гамор, заступник директора Карпатського біосферного заповідника, доктор біологічних наук, професор зазначає: «Ми покладаємо велику надію, щодо співпраці у вивченні та популяризації феномену гуцульської культури у транскордонному аспекті, яка дуже пов’язана з природніми цінностями. Гуцульська культура – це відображення гір. Ми зацікавлені у підготовці номінаційного досьє до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а згодом, й до Репрезентативного списку ЮНЕСКО. Також ми зацікавлені просуванні ідеї створення музею природніх та культурних цінностей історичної Мароморощини.»

Ірина Френкель, директор Українського центру культурних досліджень зазначила «Наразі триває процес внесення змін до Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. У переліку буде розширений перелік номінацій, зокрема відкриється можливість номінації «культурна практика», яка буде доречною для гуцульської культури, як елементу, що має широкий діапазон проявів та потрапляє під дію Конвенцій ЮНЕСКО «Про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини» та «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Ми готові співпрацювати та надавати підтримку процесу просування гуцульської культури до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини та підтримці громад гуцульського краю у напрямку сталого розвитку. Крім цього, відкриті до співпраці в рамках проекту «Гастроспадщина України» у напрямку розробки гастромаршрутів для зовнішніх туристів».

Зустріч регіонального представника з громадами Волинщини

6 лютого у Центрі культури, дозвілля та спорту селища Княгининок відбулася зустріч регіонального представника Українського центру культурних досліджень Ігоря Гармаша з працівницями закладів культури громади. У Центрі досить компактно розмістилися будинок культури, дитяча школа мистецтв, бібліотека та Історичний музей Княгининівської сільської ради.

Княгининівська територіальна громада була створена ще у 2016 році і об’єднала селища Княгининок, Буків, Зміїнець, Милушин, Милуші, Моташівка, Сирники, Рокині, Брище. Але за досить драматичних обставин (протести великої частини громади) 12 червня 2020 року розпорядженням Кабінету міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», приєднана до Луцької міської територіальної громади. При цьому Княгининівська ТГ навіть подавала позов до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому просила скасувати її приєднання до Луцька. Наразі команда працівників культури вибудовує конструктивні стосунки з керівництвом у Луцьку.

Звісно, зустріч супроводжувалася обговоренням нагальних питань для культури: основні напрямки державної політики у сфері культури, законодавче поле передачі комунального майна на межі 2020-2021 років, небезпечні тенденції щодо скорочення закладів культури у громадах, необхідність формування стратегії розвитку культури кожного населеного пункту.

Колектив має прекрасний стан і наповнення Центру, але жваво цікавився можливостями навчатися в Академії культурного лідера, залучати грантові ресурси для розвитку власних проєктів.

Ігор Гармаш, як експерт з питань грантрайтингу та креативних індустрій надав консультації щодо підвищення якості грантових заявок та грантовій діяльності загалом; закликав присутніх долучатися до активної роботи у розвитку елементів нематеріальної культурної спадщини та до проєкту «Гастроспадщина України».

8 лютого у Міському палаці культури міста Нововолинськ відбулася зустріч регіонального представника Українського центру культурних досліджень Ігоря Гармаша з працівниками і працівницями бібліотек громади.

Після годинної презентації основних напрямків державної політики у сфері культури розмова перейшла до викликів сьогодення у територіальних громадах. Обговорювалися питання передачі комунального майна на межі 2020-2021 років, небезпечних тенденцій щодо скорочення закладів культури у громадах, нагальної необхідності формування стратегії розвитку культури громади.

Логічно, що розглядалися і питання – де брати ресурси для розвитку. З метою залучення освітніх ресурсів було запропоновано взяти участь у Академії культурного лідера, а також постійно моніторити запропоновані тематичні групи у фейсбук, де Ігор Гармаш регулярно публікує корисні ресурси для саморозвитку. Задля забезпечення діяльності додатковими фінансовими ресурсами було запропоновано користуватися групою у фейсбук «Гранти: що, де, коли?», де знаходиться інформація про актуальні грантові можливості.

Відповідно, Ігор Гармаш, як експерт з питань грантрайтингу та креативних індустрій відповів на питання учасниць зустрічі щодо підвищення якості грантових заявок та надав низку рекомендацій по грантовій діяльності.

Наприкінці тригодинної зустрічі Ігор Гармаш закликав присутніх долучатися до активної роботи у розвитку елементів нематеріальної культурної спадщини та до проєкту «Гастроспадщина України».

Оскільки учасниці висловили бажання продовжити співпрацю для професійного розвитку у вигляді можливих тренінгів, спікером були надані рекомендації, як знайти фінансові ресурси для цього.

СІМЕЙНІ РЕЦЕПТИ ПОДІЛЬСЬКОЇ КУХНІ ВІД ВІКТОРА БРОНЮКА, ЛІДЕРА ГУРТУ «ТІК»

Бронюк Віктор Володимирович – лідер гурту «ТІК», Почесний громадянин м. Вінниця, голова представницької ради Благодійного Фонду «Подільська громада».

Народився 24 березня 1979 року у селі Соколова Хмільницького району Вінницької області. Закінчив історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського та Барське педагогічне училище за фахом «вчитель образотворчого мистецтва та художньої праці, художник-дизайнер».

Був генеральним директором Вінницького обласного центру з оздоровлення, відпочинку та дозвілля, який діяв при управлінні сім’ї та молоді Вінницької обласної державної адміністрації, та працював головним спеціалістом управління культури Вінницької міської ради.

2 червня 2005 року заснував музичний гурт «ТІК», який за понад 15 років існування здобув всенародну любов не лише в усій Україні, а й – за кордоном. Гурт Віктора Бронюка визнаний одним з найбільш гастролюючих колективів України: нашу країну музиканти неодноразово проїжджали з масштабними всеукраїнськими турами, а також з сольними концертами виступали у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Австрії, Греції, Азербайджані, Єгипті, Болгарії, Білорусі, Польщі та багатьох інших країнах.

Крім творчої, Віктор Бронюк веде активну громадську діяльність. З 2008 року Віктор Бронюк є активним учасником та головою представницької ради Благодійного фонду «Подільська громада», який визнано найкращим благодійним фондом України.

З початку війни на Сході України Віктор Бронюк займається волонтерством, зокрема, з гуртом «ТІК» виступав навіть у найбільш гарячих точках, розташованих максимально близько до лінії фронту, у тому числі у Торецьку, Авдіївці, Покровську, Соледарі, Краматорську, Маріуполі, тощо.

За вагомий внесок у життя Вінниці, волонтерську та активну громадську діяльність 28 серпня 2015 року Віктор Бронюк отримав звання «Почесний громадянин Вінниці».

20 жовтня 2015 року нагороджений церковною медаллю «За жертовність і любов до України».

 

Про любов до кулінарії

– Любов до кулінарії мені дісталася у спадок. У моїй родині всі смачно готують: і бабуся, і мама, і сестра, а мамин батько, мій дід Іван, взагалі був військовим кухарем. Про більшість старовинних подільських страв я дізнався від матері. Вона знає їх дійсно дуже багато, – розповідає Віктор Бронюк. – Оскільки я вже у 15 років «пішов у вільне плавання» – поїхав з батьківського дому навчатися – готувати стало і щоденною потребою, і водночас – найбільшою віддушиною. Приготування чудово рятує, коли сумно на душі, і навпаки – відкриває ще більше прихованих резервів власних можливостей, коли ти щасливий і окрилений. Кулінарія – це надзвичайно цікавий та захоплюючий процес, та дивовижна магія, яка може згуртувати всю родину, бо насправді доступна кожному – незалежно від статі, віку чи основної професії.

Про особливості подільської кухні

– На жаль, подільську кухню тривалий час не виділяли у такий окремий великий сегмент, як наприклад, закарпатську чи прикарпатську кухні. І дуже дарма! Адже етнічна подільська кухня має чимало своїх неповторних особливостей та цікавих, різноманітних страв.

Головна особливість подільської кухні у тому, що вона увібрала багато цікавинок з інших національних гастрономічних культур, передусім – з єврейської, польської та молдовської, а оскільки Поділля під час обох світових воєн було ареною військових дій – ще й з німецької. Багато відомих нині подільських страв виникли після Першої світової війни, а після Другої світової у нас почали гнати самогон дистиляційним способом. До цього випарювали брагу й робили сивуху, а гнати дистиляційно, через трубку, навчили саме німці під час війни.

Також саме після німецької окупації на Поділлі стали популярними страви з капусти (традиційна тушена, бігос), а також люди почали коптити й маринувати м’ясо і сало, які раніше зазвичай готувалися у печі й просто засолювалися.

Загалом їжа подолян завжди була простою. У раціоні переважали страви з картоплі та іншої традиційної для регіону городини, чимало було рибних страв, адже рибу можна було зловити у ставку й річці, та, звісно, майже щодня люди вживали різноманітні каші.

Зокрема, дуже популярними були зернові кулеші. Перед тим, як йти працювати на полі, господиня розпалювала піч, у горщик кидала шматочок м’яса, а якщо його не було – просто цибулину, сіль та пару жмень крупи (ячмінної, пшеничної, гречаної або вівсяної – хто що мав, те й використовував). Все це заливалося водою, а коли перетлівало у печі, виходив такий простий навар зерна, який ми зараз називаємо супом, а тоді звали кулішем.

Якщо родина мала корову, замість води та цибулі, зерно заливали молоком й виходив молочний куліш.

М’ясо та ковбаси вважалися делікатесами. Свиню зазвичай різали двічі на рік – на Великдень та Різдво. Зроблені заготовки потім їли цілий рік. Ковбаси та кров’янки традиційно випікали у печі, а потім ставили у великі баняки й заливали смальцем. А от сало засолювали, скручували у рулони й підвішували під дахом – на той час це було одне з найбільш прохолодних місць у будинку, адже хати крили соломою.

Попри те, що бобові культури зараз у нас вживаються досить рідко, у подільській кухні є чимало цікавих страв із гороху. Подоляни часто пекли оладки з гороху, який спочатку вимочували у воді, а потім перетирали у макітрі. І, звісно, варилося традиційне горохове пюре – просто, доступно і поживно.

А коли люди не мали можливості спекти хліб, бо не було часу спеціально напалювати піч, готували пампушки з печенею – це дуже смачна подільська страва, яку мені ще бабуся готувала.

Перш за все, готувалося дріжджове тісто, яке традиційно робили на хліб, формувалися оладки і викладалися на велику сковорідку, що ставилася у печі прямо навпроти вогню. До пампушок робилася м’ясна підлива, яку називали печенею. Також можна було їх їсти з варенням або просто з підсмаженим салом і цибулею.

Ще одна дуже цікава, але, на жаль, зараз призабута подільська страва – це пизи. Вона дещо нагадує полтавські галушки, але виготовляється із гречаного борошна.

Гречку люди самотужки перемелювали на борошно або ж просто насухо розтирали у макітрі. З отриманого борошна замішували дріжджове тісто. Коли не було дріжджів, використовували тістову закваску, що зберігалася у глечиках у прохолодних місцях будинку.

Далі з тіста формували кульки. Як у Полтаві роблять галушки без нічого, так і тут просто робилися кульки з гречаного тіста. Готували їх у окропі або ж на пару: брали каструлю, клали перевернуте сито, трошки доливали води і накривали кришкою.  Їли пизи зазвичай зі шкварками і підсмаженою цибулею.

Ще один чудовий подільський рецепт – ліниві голубці з квашеною капустою і пшоном або рисом. До підсмаженої цибулі й моркви потрібно додати м’ясний фарш або дуже дрібно нарізані гриби (щоб по вигляду все було, як після м’ясорубки). Додати відварений рис або пшоно, ретельно перемішати з кислою квашеною капустою і поставити тушитися.

Також дуже смачна така ритуальна страва, як «Огірки». У моєму селі Соколова цей варіант розсольнику зазвичай готували на поминки. Основні інгредієнти: квашені огірки, відварена квасоля, шматочки м’яса, картопля. М’ясо підсмажували на сковорідці, наприкінці смаження ще додавали моркву й цибулю. Далі все закидалося у горщик і ставилось у піч – шикарна страва!

А з напівдесертних раджу усім спробувати приготувати киселицю – смачний подільський кисіль, що зазвичай до Різдва готувався з узвару із висушеного чорносливу. Крохмалю, який ми сьогодні додаємо у киселі, у давнину не було, тому в узварі просто розколочували борошно (житнє, вівсяне або їхнє поєднання з пшеничним).

Улюблені сімейні рецепти

Страва від діда – Сирітський борщ

Борщ – та класична страва, у якій немає однієї «істини». Кожна господиня чи кухар вважають саме свій рецепт класичним. На Західній Україні борщ – це такий буряковий бульйон, у містах Південної України до стандартних інгредієнтів обов’язково додають болгарський перець і багато помідорів, а у Центральній – не уявити борщ без квасолі, м’яса, капусти й моркви.

Дідів варіант борщу ми вдома називаємо «сирітським» – це коли ставиш у каструлю з борщем ложку і вона не падає. Головний «таємний секрет» – чітко дотримуватися послідовності технологічних процесів і не «переборщити» зі спеціями та приправами – тоді борщ буде мати гарний, насичений смак, вигляд і відповідну поживність.

Для приготування на 3 літри води потрібно взяти 400-500 г свинячих ребер – 10-15 хвилин м’ясо повинно підваритись.

Далі – найбільш відповідальний етап, адже дуже важливо не зіпсувати борщ під час засмажки! Багато людей часто починають спочатку смажити буряк, а потім розводять руками: мовляв, чому у страви настільки виражений смак буряка. А все просто: спочатку потрібно засмажити до золотистої скоринки цибульку і шкварочки, натерти одну морквину, а вже потім додавати буряк, сметану і томатну пасту – тоді смак виходить збалансованим і багатогранним.

У каструлю з уже провареним м’ясом кидаємо 4-5 середніх картоплин, 200 г квасолі й порізану половинку голівки капусти. Останні штрихи – кріп, петрушка і сметанка за смаком.

 

Страва від бабусі – Смажена риба з тушкованими овочами

Улюблений рибний рецепт мені розказала бабуся – мати моєї неньки. У моєму селі Соколова вона працювала фельдшеркою і всі називали її виключно Настенькою. Ось так лагідно!

За цим рецептом готувати можна будь-яку рибу: звичайного коропа, судака, товстолоба чи найбільш популярного нині хека. Весь секрет – у поетапності приготування і овочах.

Все, що потрібно: 2-3 тушки риби, 1 цибуля, 1 морква, 1 банка консервованого горошку, 2 столові ложки томатного соусу, сіль та перець.

Найперше – ріжемо рибу на шматочки й солимо, а вже потім обвалюємо у борошні та підсмажуємо на добре розігрітій сковорідці до золотистої скоринки.

Тим, хто використовує заморожену рибу, рекомендую запам’ятати ключове правило: коли розморожуєте рибу, наливайте у миску теплу воду. Адже якщо розморожувати без води, просто поклавши рибу на тарілку, з неї витече весь сік з корисними речовинами, й ви матимете напівв’ялу, напівсушену рибу. А от коли одразу доливаєте теплу водичку, ця проблема не виникає.

Ну і ще один секрет: щоб рівномірно обваляти рибу у борошні і при цьому не забруднити кухонне місце, використовуйте невеличкий поліетиленовий пакет. Просто всипте у нього борошно, покладіть рибу і гарненько потрусіть – панірування буде ідеальне!

Другий етап рецепта – приготування овочів. Одну цибулину нарізаємо кубиками, другу – півкільцями, і підсмажуємо на олії до прозорості. Потім додаємо натерту на великій тертці моркву і консервований зелений горошок. Все ретельно перемішуємо на сковорідці, солимо й перчимо за смаком. Через кілька хвилин додаємо 2 столові ложки томатного соусу і знову все перемішуємо. Тушкуємо 5 хвилин.

Коли овочі будуть готові, викладаємо все шарами у каструльку. Спершу рівним шаром кладемо овочі, далі – рибку і зверху – знову шар овочів. Зарівнюємо все лопаткою, трішки наливаємо водички, накриваємо кришкою і ставимо на плиту тушкуватися ще 20 хвилин на повільному вогні.

Страва від батька – Ціла картопля, смажена на сковорідці зі шкварками

Всі знають знамениту «Картоплю по-уланівськи», завдяки якій село Уланів Хмільницького району Вінницької області прославилося на весь світ. За цей рецепт авторку – кухарку колгоспної їдальні Глафіру Дорош, яка смажила картоплю у олії та заправляла часником – у Радянському Союзі навіть нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.

Свій цікавий і дуже смачний рецепт приготування картоплі має і мій батько.

На помірному вогні на сковорідці картоплю він смажить з великими шкварками. Головна особливість – картоплю абсолютно не різати, брати прямо цілою.

За розмірами обирати варто не завеликі і не замалі картоплини – беріть такі, щоб поміщалися під кришкою вашої сковорідки. І обсмажуйте їх на салі, періодично перевертаючи, щоб усі боки гарно просмажилися. Потім сало заберіть, картоплю очистіть від шкірки. При подачі на стіл вичавіть часник та додайте трохи кропу.

Це чудова зимова страва, яка подається із квашеною капустою та цибулькою.

 

Страва від мами – Голубці

Інгредієнти: 1 цибуля, 1 морква, 200 г відвареного рису, 300 г свинини, 1 голівка капусти, 3-4 столові ложки томатного соусу, 2-3 столові ложки сметани, сіль, перець.

Перш за все, потрібно приготувати начинку. На попередньо розігрітій сковороді у олії підсмажуємо цибулю, порізану кубиками, та моркву, натерту на дрібній тертці. У цей же час ріжемо м’ясо на невеликі шматочки та подрібнюємо ножем, щоб вийшов рівномірний, мілко порізаний ідеальний фарш.

У посудину кладемо рис. Він має бути трішки недоварений, але навіть якщо ви його сильно зварили – нічого страшного, киньте більше м яса і він буде триматися купи.

До рису додаємо м’ясний фарш, підсмажену моркву з цибулею, сіль та перець за смаком і ретельно все перемішуємо до однорідної маси.

Наступний етап – підготовка капусти. Завдяки сучасним приладам є дуже швидкий спосіб приготування капусти для голубців. Достатньо покласти на декілька хвилин голівку капусти у мікрохвильову, що увімкнена на максимальну потужність. Розм’якнувши, овоч пречудово розбирається на листки.

Начинку завертаємо у підготовлені листки, стараючись, щоб голубці вийшли однакового розміру (так вони рівномірно проваряться). А щоб смак був довершеним, ще й готуємо соус. Для цього цибульку нарізаємо дрібними квадратиками й кидаємо смажитися на сковорідку, додаємо натерту на дрібній тертці моркву, а кілька хвилин потому – ще 3-4 столові ложки «Кухарського соусу», 2-3 столові ложки сметани, сіль з перцем за смаком і трошки водички. Все це перемішуємо і даємо декілька хвилин протушитися.

Далі – у каструлю викладаємо голубці, зверху виливаємо соус і ставимо тушкуватися на невеликому вогні до моменту, коли капуста стане м’якою (на це приблизно йде півгодини).

 

Страва від дружини – Тушкована капуста

Середню голівку капусти шинкуємо на тертці або ножем.

Далі робимо засмажку: у 50-70 г олії смажимо до золотої скоринки дрібно нарізану квадратиками цибулю, потім додаємо моркву, трішки підсолюємо, протушуємо.

Додаємо 4 столові ложки «Кухарського соусу» (схожий на «Краснодарський», але без додавання яблучного пюре).

Зверніть увагу: бажано брати саме соус, а не пасту, адже вона буде давати томатно-гіркуватий присмак. А соус більш м’який, тому краще поєднає смаки.

Після того, як все просмажилося, засмажку виливаємо у капусту, додаємо півсклянки води, щоб не пригоріла, солимо, перчимо і на помірному вогні ставимо тушитися.

У результаті маємо дуже смачну пісну тушковану капусту.

За бажанням її смак можна урізноманітнити підсмаженими грибами або м’ясом, які варто додавати одразу після цибулі.

Також дуже смачною капуста виходить із реберцями: їх просто потрібно попередньо підсмажити на олії (нічого іншого краще не додавати, щоб не зіпсувати смак).

 

Страва від тещі – Грибна юшка

Моя дружина родом з Прикарпаття, з Івано-Франківська, тому, зрозуміло, що у її родині грибні страви готують якнайкраще.

Даний рецепт мені розказала теща, яка за освітою, до речі, технолог громадського харчування.

Інгредієнти: 200 г сушених білих грибів (можна також використовувати звичайні печериці), 1 морква, 1 цибуля, 200 г макаронів, сіль, чорний мелений перець, 2 зубчики часнику.

Спочатку потрібно відмочити сушені білі гриби в окропі. Потім злити воду, нарізати гриби й закинути їх у каструлю з киплячою водою.

Поки гриби варяться, готуємо засмажку. На сковорідці підсмажуємо порізану невеличку цибульку і моркву, натерту на дрібній тертці. Щоб морква пустила сік, була м’якшою і швидше приготувалася, підсолюємо її.

Підсмажену моркву з цибулею кидаємо у бульйон з грибів і знову підсолюємо.

На Прикарпатті традиційно готують грибну юшку з «вушками» – такими виробами з тіста, що фаршировані грибами.

Якщо ж йти простішим шляхом, можна використати звичайні макарони – вермішель павутинку, що дуже швидко готується й особливо не розварюється, адже виготовлена з твердих сортів пшениці.

Коли юшка буде готова, для пікантності додаємо мілко нарізані 2 зубчики часнику. За бажанням також можна додати зелень – дрібно нарізаний кріп.

Страва від сестри – Тушкована картопля з реберцями

Моя старша сестра Тетяна теж дуже гарно готує. А цю страву настільки обожнюють мої діти, що коли я приїжджаю з гастролей, вони, перш за все, просять приготувати саме цю печеню.

Інгредієнти: 400 г свинячих реберець, 1 кг картоплі, 1 морква, 1 цибуля, сіль, чорний мелений перець.

Одразу вмикаємо плиту на велику потужність, у сковорідку додаємо трохи олії й порізані уздовж кістки свинячі реберця. Важлива деталь: одразу не варто солити, інакше м’ясо пустить сік і не зможе підсмажитись. Лише тоді коли воно покриється коричневою скоринкою, солимо й перчимо.

Потім додаємо нарізану цибулю. Коли вона пустить сік, трішки зменшуємо температуру. Додаємо натерту на дрібній тертці моркву і трохи перцю. Все перемішуємо.

Коли майже готові реберця, все заливаємо водою, щоб вкрилася вся засмажка і м’ясо. Як тільки бульйон починає кипіти, кидаємо картоплю, порізану крупною соломкою. Зверніть увагу: якщо нарізати меншими шматками, картопля розвариться і вийде пюре. А от великі, довгі шматочки чудово просочаться бульйоном і страва дійсно буде смачною.

Все перемішуємо, щоб картопля занурилась у воду. Накриваємо кришкою, чекаємо 15 хвилин і страва готова.

Страва від діток – Сирники

Сирники надзвичайно просто готуються.

На 400-500 г сиру (ми більше любимо нежирний, 0,2 %) вбиваємо 1 яйце, додаємо 2-3 столові ложки цукру (орієнтуйтесь на те, чи кислий сир) і 5-6 столових ложок борошна.

З борошном будьте обережні, забагато не кидайте, інакше сирники будуть тверді!

Все перемішуємо до однорідної маси, формуємо кульки, які притискаємо на тарілці, присипаній борошном, й робимо оладки. Млинці обвалюємо у борошні і смажимо на олії на сковороді.

Сирники чудово смакують зі сметаною, полуничним варенням, згущенкою або шоколадом.

Власний фірмовий рецепт – Картопля з кролем

Це традиційна страва Південного Поділля – дуже смачна й чудово підійде до будь-якого свята.

На олії підсмажуємо м’ясо кроля, попередньо промариноване у солі й перці та нарізане шматочками. Смажити до повної готовності його не потрібно, просто – щоб зарум’янились боки. Далі у олії, яка залишилась після смаження м’яса, так само підрум’янюємо цілі картоплини. Потім у горщик або банячок викладаємо картоплю впереміжку з м’ясом кроля, заливаємо все окропом, щоб 1/3 була залита (можна й 2/3 залити – нічого поганого не буде). Додаємо сіль, перець, лаврове листя. Ставимо у піч або у духовку, розігріту до 170-190 °С. Приблизно через 40 хвилин, коли все протушилося, горщик дістаємо. При подачі вичавлюємо часничок.

9 лютого 2020 року відбулось он -лайн засідання консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Донецької області

9 лютого 2020 року відбулось он -лайн засідання консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Донецької області, в якій взяв участь регіональний представник Українського центру культурних досліджень Сергій Марусій.

Під час онлайн засідання було розглянуто облікову документацію на 22 об’єкти культурної спадщини, зокрема:

– приміщення Синагоги по вул. Георгіївській, 18,

– Будинок архітектора в.о. Нільсена по вул. Семенишина, 49

– Казенний винний склад по вул. Нільсена, 28  у місті  Маріуполь.

За рішенням засідання консультаційної ради з питань охорони культурної спадщини, вся документація буде надіслана до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток.