Пленер для майстрів декоративного мистецтва по писанкарству «Великодні передзвони»

Київщина за традицією розпочала писати писанки.
Писанка це оберіг, який надає сил і життєвої енергії, народжує на землі щось нове, а також приносить у будинок здоров’я і достаток.

На передодні Великого свята Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи 5 квітня організував пленер для майстрів декоративного мистецтва по писанкарству «Великодні передзвони»

На пленер з’їхалися майстри, які пишуть писанки, а також керівники творчих студій, які хотіли б навчитися цьому мистецтву. Захід проходив у місті Васильків в Центрі дитячої та юнацької творчості, де вже 20 років працює Народна школа писанкарства «Дивосвіт» під керівництвом майстрині, Відмінника освіти України, керівника гуртка-методиста, Турукіної Лесі Володимирівни. 10 років тому з ініціативи директора ЦДЮТ, Слободянюк Тетяни Андріївни, тут було засновано музей декоративно-ужиткового мистецтва. У ньому зберігається велика колекція писанок, створених вихованцями Народної школи писанкарства «Дивосвіт».
У теплій дружній атмосфері майстри ділилися досвідом, секретами майстерності, разом з початківцями написали чудові писанки, отримали позитивні емоції від спілкування. Щире захоплення учасників пленеру викликала музейна колекція. Енергія доброти, радості, світла, яку випромінюють дитячі твори, не залишила нікого байдужим. Нехай натхнення ніколи не покидає митців. Здоров’я, злагоди, щастя усім, хто долучився до чарівного і загадкового світу писанки.

Перший семінар щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини

28 березня 2019 року Український центр культурних досліджень за підтримки Міністерства культури України провів «Перший семінар щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини», який відбувся в Хмельницькій обласній універсальній бібліотеці.

 

Мета «Першого семінару щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної  спадщини» – покращення обізнаності про охорону, дослідження, популяризацію нематеріальної культурної спадщини, яка визначається Конвенцією ЮНЕСКО 2003 року, ключових стейкхолдерів, вдосконалення професійних навичок керівників галузі культури, зацікавлених керівників бізнесу, громадянського суспільства, носіїв НКС, молодих науковців та майстрів, які прагнуть здійснити вклад в збереження нематеріальної спадщини України.

У семінарі взяли участь 85 осіб – представники Міністерства культури України, Українського центру культурних досліджень, Хмельницької ОДА, начальник відділу культури і туризму Балаклійської РДА (Харківської області), ОЦНТ, ключові стейкхолдери в галузі нематеріальної культурної спадщини та культурної політики, представники ОТГ Хмельницької, Тернопільської областей, органів місцевого самоврядування та регіональні ЗМІ.

З вітальним словом виступили: Ірина Трунова, начальник Управління культури,  національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, Інна Божко, в.о. начальника відділу аналізу і стратегічного планування Управління стратегічного планування та розвитку Міністерства культури України. Ірина Френкель, директор Українського     центру культурних досліджень, привітала учасників семінару та передала друковану продукцію УЦКД Хмельницькій обласній універсальній бібліотеці.

 

У ході роботи першої панелі «Культурний сектор в умовах децентралізації» Інна Божко, в.о. начальника відділу аналізу і стратегічного планування Управління стратегічного планування та розвитку Міністерства культури України, розповіла про стан галузі нематеріальної культурної спадщини України та представила проект «Автентична Україна», який був створений на замовлення Міністерства культури України та за підтримки Google Україна. Ірина         Френкель, директор Українського центру культурних досліджень, ознайомила присутніх з проектом УЦКД «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України» та розповіла про роль органів місцевого самоврядування у збереженні нематеріальної культурної спадщини. Павло Третьяков, заступник начальника відділу з питань регіональної політики та координації реформ у сфері культури (представник УЦКД у м. Вінниця) на яскравих прикладах презентував розумну стратегію розвитку території в основі якої може бути нематеріальна культурна спадщина.

Друга панель була присвячена механізмам та інструментам Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини на якій виступили:

Оксана Супрун, начальник відділу культури і туризму Балаклійської РДА, Харківської області, яка ознайомила з досвідом роботи відділу культури і туризму Балаклійської РДА Харківської області та новими напрямками роботи бібліотечної структури для збереження нематеріальної культурної спадщини у громадах.

Валентина Телеуця, заступник директора з наукової роботи УЦКД, надала практичні рекомендації щодо розробки системи інвентаризації та методології заповнення облікових форм елементів нематеріальної культурної спадщини (на прикладі елементів НКС «Косівська мальована кераміка», «Орьнек»)».

Лілія Снігирьова, завідувач науково-дослідного відділу інноваційних технологій та популяризації культури УЦКД,  підняла питання етичних та правових аспектів у інвентаризації нематеріальної культурної спадщини на рівні громади. Навела приклади згод та зупинилася на типових помилках.

Семінар завершився жвавою дискусією та обговоренням практичних питань. Представники ОЦНТ поділилися досвідом промоції елементів нематеріальної культурної спадщини, що включені до Національного переліку.

Проект “Автентична Україна”, створенний на замовлення Міністерства культури України та за підтримки Google Україна

Проект є унікальним віртуальним простором, що містить колекцію автентичних аудіо та візуальних прикладів української айдентики.
Однією з цілей проекту є збереження й популяризація культурної та історичної спадщини України. Завдяки сайту “Автентична Україна” будь-який користувач, як у нашій країні, так і за її межами, може відкрити для себе красу та різноманітність культурної спадщини різних регіонів України.
Платформа “Автентична Україна” складається з 2 частин: “Матеріальна культурна спадщина”, представлена віртуальними турами, та “Нематеріальна культурна спадщина”, що містить 5 розділів:
  • Розділ “Усні традиції й форми вираження” присвячений колисковим пісням, казкам і легендам, загадкам, колядкам, щедрівкам та багатьом іншим проявам фольклору та мови. Цей розділ охоплює історію виникнення фольклору. Тут можна дізнатися, чому народна творчість вважається “усною”, а також ознайомитись з найбільш яскравими прикладами українського народного епосу.

 

  • У розділі “Виконавське мистецтво” можна знайти інформацію про українські співи, танці, народну драму та ігри.
  • Третій розділ присвячений звичаям, обрядам і святкуванням.
  • У розділі “Знання та практики, що стосуються природи і всесвіту” описуються традиції, звичаї, обряди й практики, які складали господарсько-побутову культуру українського народу та уособлювали знання про навколишній світ.
  • Розділ “Традиційні ремесла” розповідає про українські ремесла і промисли, зокрема тут мова йде про гончарство, розпис, ткацтво, вишивку, різьблення, лозоплетіння, ковальство, виготовлення іграшок і писанкарство.

 

На сайті передбачена можливість додавати і розширювати інформаційне наповнення; тут можна знайти авторські тексти-описи, аудіо та відеоматеріали, ілюстрації, 3D-зображення і віртуальні тури. Інформація доступна українською та англійською мовами.
Важливою частиною проекту “Автентична Україна” є освітня складова: у кінці кожного розділу є інтерактивні тести, які можуть бути використані педагогами під час навчального процесу, що робить платформу яскравим і зручним інструментом освітньої діяльності в школах і державних установах.
На сайті “Автентична Україна” можна також ознайомитися з раніше представленими віртуальними турами унікальними дерев’яними церквами Карпатського регіону України зі світової спадщини ЮНЕСКО, оперними театрами України і музеями просто неба.

Автор: Олег Якимчук, директор з питань взаємодії з органами державної влади Google Україна

 

 

Джерело

ЛЯЛЬКОВА КРАСА. У ПОЛТАВІ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ВУЗЛОВИХ ЛЯЛЬОК У ТРАДИЦІЙНОМУ ОДЯЗІ

Вона розповідає, що все її життя завжди було тісно пов’язане з мистецтвом.

«Я і вишивала, і малювала, тобто мистецтво завжди було біля мене ще з дитинства. Таку ляльку мені робила бабуся, але я б не згадала про це і не почала їх сама створювати, якби не мистецькі книжки. Одразу робила ляльок для друзів у подарунок, а потім, як митець, ставила собі завдання і розвивалась».

 

Серед робіт Наталії Свиридюк є вузлові ляльки у традиційному одязі Полтавщини, який вона також створює власноруч. Вузловими цих ляльок називають тому, що здавна вони вважалися магічними, і для їхнього виготовлення заборонялося використовувати ножиці, голки та інші колючо-ріжучі предмети. Клаптики тканини просто рвали на менші за розміром, скручували нитками, зав’язували вузликами. Виготовлення народної ляльки дає майстрині змогу представити її як унікальний вид мистецтва, а не просто іграшку.

«Фарфорова лялька у світі вже давно визнана видом мистецтва. То невже українська народна лялька чимось гірша? Мені дуже хочеться, щоб мої вироби сприймались не як іграшки, а як самостійний вид мистецтва. Це моя мотивація і те, чого я прагну».

Експонати виставки «З родинного кола» були виготовлені протягом 2017-2019 років. В оформленні Наталі Свиридюк допомагала її донька Олександра. Вона також підготувала витинанку на тему народних ляльок та візерунків, яка доповнила експозицію.

 

Джерело: http://zmist.pl.ua/news/lyalkova-krasa-u-poltavi-vidkrili-vistavku-vuzlovih-lyalok-u-tradiciinomu-odyazi

Перший семінар щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини

28 березня 2019 року Український центр культурних досліджень за підтримки Міністерства культури України проводить «Перший семінар щодо імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної  спадщини»

Захід відбудеться за адресою: вулиця Героїв Майдану, 28, м. Хмельницький (Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека)

Програма заходу PDF

Реєстрація учасників через Google форму на нашому сайті або за посиланням

Відеозаписи тренінгів про продажі рукотворів онлайн

Серія тренінгів

“Як продавати вироби народних майстрів та handmade?”

Серія тренінгів відбулася в рамках проекту «Craft it!» ГО «Український центр інтелектуального розвитку» в партнерстві з Укрпоштою.

Особливості ціноутворення: як порахувати собівартість та як працювати з ціною для клієнтів
Тренер: Тетяна Герасимова

Особливості операційної роботи: доставка і оплата:
Укрпошта, DHL, WesternBid, Payoneer

Предметна фотозйомка. Фотографія та відео в домашніх умовах.
Тренер: Євген Червоний
Презентація: https://goo.gl/ZtfCYd
Частина 1

Частина 2

Продажі в українському інтернеті на базі платформи Crafta.UA
Тренери: Ольга Костюк та Дарина Конох.
Презентація: http://bit.ly/2rFszHG

Просування товарів через соціальні мережі: FACEBOOK та INSTAGRAM
Тренер: Іван Шевцов
Частина 1

Частина 2

AMAZON HANDMADE: запуск свого магазину та перші продажі 
Тренер: Олександр Радич

ETSY: старт продажів на найпопулярнішій глобальній handmade торговій платформі 
Тренер: Катерина Витковська
Презентація http://bit.ly/2J28GEE

ETSY: просування своїх товарів на найпопулярнішій глобальній handmade торговій платформі 
Тренер: Катерина Витковська
Презентація http://bit.ly/2J2k5Ew

EBAY: особливості експорту через найбільший онлайн-аукціон світу
Тренер: Олег Білоногий
Презентація: http://bit.ly/2IGYKQG

Музей та майстри: можливості взаємодії
Тренер: Катерина Гай
Презентація: https://drive.google.com/file/d/1aIWqua8FNV_bI-8TWn39mVIdvI33JQs6/view
https://dyvys.info/2016/09/12/na-lvivshhyni-peretvoryly-nepotrib-na/

Навчальні відео з майстрами

Цикл відео “Навчися і зроби”

складається з 6 роликів, які покликані показати майстрам-початківцям та зацікавленій молоді якою захоплюючою є робота сучасних ремісників. У цьому циклі майстри розповідають про свій творчий та професійний шлях, виклики та приємні моменти роботи, на прикладі показують яким чином відбувається виробничий процес. Кожне відео присвячене окремому ремеслу:

Гончарство

Майстер Ігор Карук створює унікальні вироби і надає глині форми – від автентичних технік до модерних форм і смислів. Навчальне відео від гончара – захоплююча мандрівка у процес народження кераміки. У якості здібної учениці – дослідниця фольклору і етнографії Анжеліка Рудницька, яка саме в цьому відео нарешті здійснила свою мрію навчитися гончарству.

Коноплярство

Майстер Олег Земнухов з Житомира виготовляє взуття з конопель, кропиви та інших природних матеріалів. Він розповів Анжеліці Рудницькій про те як перетворити рослину у міцну тканину. А також багато цікавого про давні інструменти і технології, які забезпечують автентиність і унікальність його виробам.

Різбярство

Як з користю використати матеріал, який чи не завжди під рукою? Про роботу з деревом розказує Олександр Базалеєв. Він в деталях показав Анжеліці Рудницькі усі етапи виготовлення дерев’янної ложки, і на додаток розповів трохи про плетення тинів. Відео створено у співпраці з Національнимому музеєм народної архітектури та побуту України.

Ковальство

Ковальство – непроста і цікава справа, що не втрачає своєї популярності і тепер. Андрій Зубрицький з кузні у Пирогово ділиться з Анжелікою Рудницькою та глядачами деякими таємницями своєї роботи. Відео створено у співпраці з Національнимому музеєм народної архітектури та побуту України.

Ткацтво

Чарівна Валентина Ткач показала Анжеліці Рудницькій як ткати килим. А також розповіла про свою любов до килимарства, історію свого ткацького роду та фабрики килимів, яка існувала в Богуславі, Київської обл. де майстриня живе, творить та проводить майстер-класи.

Джерело

ПОСІБНИК ДЛЯ МАЙСТРІВ

Посібник “Підприємництво для майстрів: як перетворити своє ремесло на успішний бізнес” розрахований на майстрів-початківців та досвідчених майстрів, які хочуть покращити підприємницький бік своєї справи.

У ньому коротко описані такі основні теми:

  1. Маркетинг і ціноутворення. Як просувати своє ремесло і досягати максимальних результатів
  2. Легалізація бізнесу. Реєструємо ФОП
  3. Онлайн-канали для продажів в Україні і закордон: основні майданчики і їх особливості
  4. Проблеми е-торгівлі рукотворами
  5. Як здійснювати продажі та пересилки виробів закордон

Завантажити у форматі pdf Посібник.

Посібник упорядкований в квітні 2018. Відповідальність за його зміст несе ГО «Український центр інтелектуального розвитку». Викладена у ньому інформація не обов’язково співпадає з позицією Європейського Союзу.

Джерело

Інші статті

Список нематеріальної спадщини ЮНЕСКО хочуть поповнити двома об’єктами з України

КИЇВ. 20 лютого. УНН. Список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО хочуть поповнити двома об’єктами з України, серед яких “Косівська мальована кераміка” і кримськотатарський орнамент “Орьнек“. Про це повідомила прес-служба Міністерства культури у відповіді на запит кореспондента УНН.

Як повідомила прес-служба, у 2018 році Мінкультури направило номінаційне досьє “Традиція Косівської мальованої кераміки” для включення до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства. Рішення буде прийматися на черговій сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини, яка відбудеться з 9 по 14 грудня 2019 року в столиці Колумбії Боготі.

Також у поточному році Мінкультури планує направити номінаційне досьє на елемент “Орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього” для розгляду Міжурядовим комітетом у 2020 році.

Нагадаємо, Національна комісія України у справах ЮНЕСКО вивчає заявку на включення Аккерманської фортеці до попереднього списку всесвітньої спадщини.

Як говорити з дітьми про ремесла?

Богдана Войтенко: «Учням треба більше «вилазок» зі школи в реальне життя, бо далі вони житимуть в цьому житті, а не в школі».

Спектр можливостей, які мають в цьому житті діти, значно виходить за рамки того, що пропонує школа. Я однозначно бачу, як система освіти не  дає вибору і свободи дій, натомість  дає готові шаблони.  Школа не чує дітей.  Я часто намагаюсь пояснити учням, що можливостей є стільки, скільки ви їх можете собі уявити. А якщо здається, що їх нема, то можна придумати. Бо власне все в їхніх руках.  Я переконана, що варто їм це повторювати раз по раз, тому що є шанс, що  колись вони згадають ці слова і вони їм знадобляться, – говорить Богдана Войтенко, ділячись підсумком майже п’яти десятків зустрічей з учням шкіл українського Полісся.

Богдана має вісім років досвіду освітньої  роботи з дітьми різного віку, нині – старша наукова співробітниця Національного центру народної культури  “Музей Івана Гончара”, психолог в альтернативній школі Unicorn school Kiev. Також вона працює з підлітками в рамках транскордонного україно-білоруського проекту «Craft it! Навчися і зроби», який охоплює територію Полісся, в тому числі, Рівненську область, а реалізовується за кошти Європейського Союзу. Мета – показати перспективність традиційних народних ремесел регіону і навчити майстрів продавати такі вироби на світових торгових майданчиках.

Однак команда проекту підходить до завдань структурно і стратегічно: недостатньо навчити торгувати на нових ринках існуючих майстрів, варто міняти ставлення до рукотворної продукції, аби люди розуміли, що це повноцінна, інколи досить непроста, щоденна праця, яка при серйозному підході може приносити стабільний і суттєвий прибуток і навіть бути основних джерелом доходів.

Саме тому велику увагу приділяють спілкуванню з дітьми, які ще визначаються з тим, ким вони хочуть бути в майбутньому. Хтозна, чи є переконливим для них такі зустрічі, однак Богдана Войтенко впевнена, що можливо ці розмови і не замінять мрію про кар’єру журналіста чи юриста, але кожна така ознайомча лекція потенційно може підштовхнути частину дітей мислити значно ширше щодо сфери майбутньої творчої і професійної реалізації.

– Моя місія в цьому проекті – мотиваційна лекція для школярів. Дуже важливо донести їм про народні ремесла, які  вони є, але спочатку важливо налаштуватися на одну хвилю. Ручна праця, ремесла і тема народних майстрів – матеріал специфічний, який дітям часто не розказують, в кращому  випадку, вони можуть згадати уроки трудового навчання, і якісь  навички, що вони отримали там.  А потім ми розглядаємо ціноутворення, те, за скільки ці речі можуть продаватися за кордоном, на міжнародних платформах. Я показую приклади з інтернету з цінами на товари  хендмейд, скільки коштує ручна праця – намагаюсь змоделювати ситуацію, в якій діти б могли себе уявити майстром  і могли би спланувати свою діяльність покроково: що треба було б робити, якби вони вирішили якимось  ремеслом заробляти собі на життя?

Разом з Богданою школярі міркують над орієнтовним бізнес-планом свого імовірного бізнесу. І саме на цьому етапі вони починають включатися в розмову, сперечатися, показувати емоції. Власне, донести інформацію не вислухавши співрозмовника – хибна практика, говорить Богдана Войтенко. І наголошує: їй важливо, аби присутні в аудиторії говорили з нею, ділились власним баченням, а можливо навіть досвідом.

– Якщо говорити про «точки входу», то найперша з них – почути думки тих, з ким ти говориш. Якщо я їх готова вислуховувати, вони з більшою  цікавістю ідуть на контакт і взаємодію зі мною. Власне, мені цікаво  почути, що вони мають сказати, тому це завжди спрацьовує. Однозначно діють згадки про соціальні мережі  – це їх тригери, на які вони включаються в розмову.  Діти дуже реагують на  гроші і ті приклади з цінами й товарами, які я обрала. Насправді, я шукала такі приклади, які б не були пересічними і вражали, але реакція на них – спектр емоцій. Це і суперечки, і обурення, і зацікавлення, і спроби заперечити, але цей діалог завжди перетворюється на процес аналізу.

– А з ким легше працювати: з молодшими дітьми чи з випускниками?

– По-перше, клас завжди включається неоднорідно. Важко працювати з великими аудиторіями – чим більше  дітей, тим важче вони включаються і тим  важче мені, бо я чую, що я просто відтворюю інформацію  а не маю живого зв’язку з ними.  З тридцяти людей, а саме стільки в середньому в класі, так чи інакше залученими в розмову зазвичай  є половина. Здається, в мене кілька разів  був восьмий клас, здебільшого це старші, з дев’ятого по одинадцятий. Я можу однозначно сказати,  що 9-й клас дуже важкий і я розумію, чому,  бо це такий вік і переломний період на етапі формування цінностей. Тому однозначно одинадцятикласники набагато легші в роботі, вони вже досить добре аналізують, включаються.

Про присутність вчителів під час таких зустрічей Богдана має в арсеналі різні історії: від активної участі, залучення і підтримки, до звичайного перебування в класі, а подекуди навіть спроби піти в активний конфлікт.

– Я можу сказати, що зустрічала  вчителів і директорів шкіл,  в яких горять очі, які діляться з дітьми своєю пристрастю до творчості, будь то писанкарство чи екскурсії містом чи будь-що інше. І вони дітей закохують плекати інтерес до життя  в різних його формах.  З такими вчителями одна насолода працювати, і з аудиторією, для якої вони є наставниками – дуже видно результат, коли  люди, які працюють над тим, щоб діти виросли чесними з собою і  далі намагалися щось отримувати від цього життя  і шукати себе в ньому.

– А як щодо дітей? Чи були ті, хто вже має якісь напрацювання і цікавився не гіпотетичними моментами, а «дорожньою картою» для себе як майбутнього майстра?

– Багато дітей цікавиться проектом насправді, підходили дівчата і хлопці,  які розпитували, як подати заявки, як діяти, коли вони опанували кілька ремесел,  а чи можна мамі передати інформацію? тобто багато хто цікавився і це дуже добре, що вони підходили і  була якась ініціатива, що вони не соромилися перед однокласниками щось розпитувати, бо є різні ситуації. Те, що був інтерес, це теж дуже приємно. Були дівчата, які розказували, що вони займаються лозоплетінням, а при чому їх було двоє чи троє в  групі, вони разом підійшли і почали розказувати, про свої роботи і цікавитися, які проект дасть їм переваги. Я їх закликала долучитися, бо бачу в цьому  шанс,  яким можна скористатися – у них вже є для того підґрунтя. Був хлопець, який займається різьбярством, підходили дівчата з вишивкою.

– І зрештою, наостанок, коли закінчується зустріч, з якими відчуттями це відбувається? Зрозуміло, що зміни – процес нешвидкий і поступовий, і все ж…

– Приємно, що діти готові говорити про свої мрії і про можливості, фантазувати, хоча не відмовляються від думки про кар’єру юриста чи журналіста чи перекладача, але тим не менше, наші розмови хоча б спонукають їх замислитися над альтернативою. Підходи неформальної освіти  вже діють у всьому світі і у нас також. Це просто такі дуже звичайні  принципі за якими функціонують ці методи. Якщо говорити з дитиною  особисто і мати час на те, щоб побачити в ній людину, а не 30 чоловік, які  сидять  в класі, то це однозначно завжди працює. Я вважаю, що треба виходити за межі  школи і якщо ми говоримо про гончарство, то це має бути похід в гончарну  майстерню, якщо це ковальство, то так само потрібно бачити діяльність коваля. І таких «вилазок» в реальне життя треба робити дуже багато, бо діти далі житимуть в цьому житті, а не в школі.  І чим ближче освітня система буде до реальних речей, чим успішніша вона буде. Треба помацати життя, спробувати його на смак, побачити матеріал, опанувати роботу з ним, навчити когось. Це процес, який  не в теорії і не в підручниках, а в «полі». Змушена констатувати, це в нас є в поодиноких випадках, але загалом цього поки що бракує у якості системного підходу.

 

Спілкувалась Олена Задорожна

Джерело