Як говорити з дітьми про ремесла?

Богдана Войтенко: «Учням треба більше «вилазок» зі школи в реальне життя, бо далі вони житимуть в цьому житті, а не в школі».

Спектр можливостей, які мають в цьому житті діти, значно виходить за рамки того, що пропонує школа. Я однозначно бачу, як система освіти не  дає вибору і свободи дій, натомість  дає готові шаблони.  Школа не чує дітей.  Я часто намагаюсь пояснити учням, що можливостей є стільки, скільки ви їх можете собі уявити. А якщо здається, що їх нема, то можна придумати. Бо власне все в їхніх руках.  Я переконана, що варто їм це повторювати раз по раз, тому що є шанс, що  колись вони згадають ці слова і вони їм знадобляться, – говорить Богдана Войтенко, ділячись підсумком майже п’яти десятків зустрічей з учням шкіл українського Полісся.

Богдана має вісім років досвіду освітньої  роботи з дітьми різного віку, нині – старша наукова співробітниця Національного центру народної культури  “Музей Івана Гончара”, психолог в альтернативній школі Unicorn school Kiev. Також вона працює з підлітками в рамках транскордонного україно-білоруського проекту «Craft it! Навчися і зроби», який охоплює територію Полісся, в тому числі, Рівненську область, а реалізовується за кошти Європейського Союзу. Мета – показати перспективність традиційних народних ремесел регіону і навчити майстрів продавати такі вироби на світових торгових майданчиках.

Однак команда проекту підходить до завдань структурно і стратегічно: недостатньо навчити торгувати на нових ринках існуючих майстрів, варто міняти ставлення до рукотворної продукції, аби люди розуміли, що це повноцінна, інколи досить непроста, щоденна праця, яка при серйозному підході може приносити стабільний і суттєвий прибуток і навіть бути основних джерелом доходів.

Саме тому велику увагу приділяють спілкуванню з дітьми, які ще визначаються з тим, ким вони хочуть бути в майбутньому. Хтозна, чи є переконливим для них такі зустрічі, однак Богдана Войтенко впевнена, що можливо ці розмови і не замінять мрію про кар’єру журналіста чи юриста, але кожна така ознайомча лекція потенційно може підштовхнути частину дітей мислити значно ширше щодо сфери майбутньої творчої і професійної реалізації.

– Моя місія в цьому проекті – мотиваційна лекція для школярів. Дуже важливо донести їм про народні ремесла, які  вони є, але спочатку важливо налаштуватися на одну хвилю. Ручна праця, ремесла і тема народних майстрів – матеріал специфічний, який дітям часто не розказують, в кращому  випадку, вони можуть згадати уроки трудового навчання, і якісь  навички, що вони отримали там.  А потім ми розглядаємо ціноутворення, те, за скільки ці речі можуть продаватися за кордоном, на міжнародних платформах. Я показую приклади з інтернету з цінами на товари  хендмейд, скільки коштує ручна праця – намагаюсь змоделювати ситуацію, в якій діти б могли себе уявити майстром  і могли би спланувати свою діяльність покроково: що треба було б робити, якби вони вирішили якимось  ремеслом заробляти собі на життя?

Разом з Богданою школярі міркують над орієнтовним бізнес-планом свого імовірного бізнесу. І саме на цьому етапі вони починають включатися в розмову, сперечатися, показувати емоції. Власне, донести інформацію не вислухавши співрозмовника – хибна практика, говорить Богдана Войтенко. І наголошує: їй важливо, аби присутні в аудиторії говорили з нею, ділились власним баченням, а можливо навіть досвідом.

– Якщо говорити про «точки входу», то найперша з них – почути думки тих, з ким ти говориш. Якщо я їх готова вислуховувати, вони з більшою  цікавістю ідуть на контакт і взаємодію зі мною. Власне, мені цікаво  почути, що вони мають сказати, тому це завжди спрацьовує. Однозначно діють згадки про соціальні мережі  – це їх тригери, на які вони включаються в розмову.  Діти дуже реагують на  гроші і ті приклади з цінами й товарами, які я обрала. Насправді, я шукала такі приклади, які б не були пересічними і вражали, але реакція на них – спектр емоцій. Це і суперечки, і обурення, і зацікавлення, і спроби заперечити, але цей діалог завжди перетворюється на процес аналізу.

– А з ким легше працювати: з молодшими дітьми чи з випускниками?

– По-перше, клас завжди включається неоднорідно. Важко працювати з великими аудиторіями – чим більше  дітей, тим важче вони включаються і тим  важче мені, бо я чую, що я просто відтворюю інформацію  а не маю живого зв’язку з ними.  З тридцяти людей, а саме стільки в середньому в класі, так чи інакше залученими в розмову зазвичай  є половина. Здається, в мене кілька разів  був восьмий клас, здебільшого це старші, з дев’ятого по одинадцятий. Я можу однозначно сказати,  що 9-й клас дуже важкий і я розумію, чому,  бо це такий вік і переломний період на етапі формування цінностей. Тому однозначно одинадцятикласники набагато легші в роботі, вони вже досить добре аналізують, включаються.

Про присутність вчителів під час таких зустрічей Богдана має в арсеналі різні історії: від активної участі, залучення і підтримки, до звичайного перебування в класі, а подекуди навіть спроби піти в активний конфлікт.

– Я можу сказати, що зустрічала  вчителів і директорів шкіл,  в яких горять очі, які діляться з дітьми своєю пристрастю до творчості, будь то писанкарство чи екскурсії містом чи будь-що інше. І вони дітей закохують плекати інтерес до життя  в різних його формах.  З такими вчителями одна насолода працювати, і з аудиторією, для якої вони є наставниками – дуже видно результат, коли  люди, які працюють над тим, щоб діти виросли чесними з собою і  далі намагалися щось отримувати від цього життя  і шукати себе в ньому.

– А як щодо дітей? Чи були ті, хто вже має якісь напрацювання і цікавився не гіпотетичними моментами, а «дорожньою картою» для себе як майбутнього майстра?

– Багато дітей цікавиться проектом насправді, підходили дівчата і хлопці,  які розпитували, як подати заявки, як діяти, коли вони опанували кілька ремесел,  а чи можна мамі передати інформацію? тобто багато хто цікавився і це дуже добре, що вони підходили і  була якась ініціатива, що вони не соромилися перед однокласниками щось розпитувати, бо є різні ситуації. Те, що був інтерес, це теж дуже приємно. Були дівчата, які розказували, що вони займаються лозоплетінням, а при чому їх було двоє чи троє в  групі, вони разом підійшли і почали розказувати, про свої роботи і цікавитися, які проект дасть їм переваги. Я їх закликала долучитися, бо бачу в цьому  шанс,  яким можна скористатися – у них вже є для того підґрунтя. Був хлопець, який займається різьбярством, підходили дівчата з вишивкою.

– І зрештою, наостанок, коли закінчується зустріч, з якими відчуттями це відбувається? Зрозуміло, що зміни – процес нешвидкий і поступовий, і все ж…

– Приємно, що діти готові говорити про свої мрії і про можливості, фантазувати, хоча не відмовляються від думки про кар’єру юриста чи журналіста чи перекладача, але тим не менше, наші розмови хоча б спонукають їх замислитися над альтернативою. Підходи неформальної освіти  вже діють у всьому світі і у нас також. Це просто такі дуже звичайні  принципі за якими функціонують ці методи. Якщо говорити з дитиною  особисто і мати час на те, щоб побачити в ній людину, а не 30 чоловік, які  сидять  в класі, то це однозначно завжди працює. Я вважаю, що треба виходити за межі  школи і якщо ми говоримо про гончарство, то це має бути похід в гончарну  майстерню, якщо це ковальство, то так само потрібно бачити діяльність коваля. І таких «вилазок» в реальне життя треба робити дуже багато, бо діти далі житимуть в цьому житті, а не в школі.  І чим ближче освітня система буде до реальних речей, чим успішніша вона буде. Треба помацати життя, спробувати його на смак, побачити матеріал, опанувати роботу з ним, навчити когось. Це процес, який  не в теорії і не в підручниках, а в «полі». Змушена констатувати, це в нас є в поодиноких випадках, але загалом цього поки що бракує у якості системного підходу.

 

Спілкувалась Олена Задорожна

Джерело

Онлайн та офлайн ринок рукотворів

Кожного дня у своїй роботі майстри стикаються з питаннями, що стосуються матеріального боку їх творчості. Скільки коштують матеріали та де їх придбати? Скільки складатимуть комунальні витрати у цьому кварталі? Як окупити усі витрати на роботу, продаючи власні вироби? Незалежно від того є творчість для майстра додатковим чи основним видом прибутків ці злободенні питання стоять досить гостро. Тому інформація про можливі шляхи реалізації своєї продукції є актуальною для кожного майстра.

Поза тим, що сьогодні життя усе більше переходить у онлайн і все більший відсоток українців використовує новітні технології у повсякденному житті, особливості електронної комерції маловідомі вітчизняному майстру. Наступний огляд не є вичерпним описом сучасного стану ринку рукотворів, але показує найбільш відповідні шляхи для реалізації рукотворів українського майстра, який хоче відкрити для себе нові канали збуту. Нижче ми розглянемо існуючі інструменти онлайн та оффлайн ринку та зосередимо увагу на найбільш дієвих.

В Україні продажі рукотворів все ще переважно здійснюються оффлайн та “з рук в руки”. В першу чергу це стосується майстрів, які займаються народними художніми промислами та ремеслами. Торгівля на ярмарках та фестивалях де майстер і покупець зустрічають віч-на-віч є найрозповсюдженішою. Йдеться про спеціалізовані ярмарки та фестивалі та такі, що тематично не стосуються традиційної культури. Також в усіх регіонах країни до національних свят та Днів міста організовують ярмарки майстрів. Дещо менш розповсюдженою сьогодні практикою є продажі через посередників, зокрема спеціалізовані та сувенірні крамниці або співпраця з бутіками, салонами, крамницями більш високої цінової категорії.

Однак є й майстри, які успішно освоюють онлайн торгівлю. Свідченням цього є дані дослідження, проведеного у лютому 2018 року. Згідно з якими Україна посідає 4 місце з країн Європи за кількістю виробів народного промислу представлених на Etsy, а в окремих категоріях навіть є лідером (рушники, скатертини, пояса і шарфи, етно-іграшки). Отже, e-commerce або електронна комерція – це ще один спосіб реалізації виробів доступний майстрам. Розглянемо трохи детальніше його особливості.

Електронна торгівля є більш вузьким поняттям і є частиною електронної комерції, яка включає також електронний обмін інформацією, електронні гроші, електронний маркетинг, електронний банкінг та ін. Електронна комерція зменшує ціну та час пошуку, збільшуючи доступ споживачів до інформації. Тобто покупець має доступ до виробів майстра за запитом у пошуковій системі і може не витрачати час на відвідини тематичних заходів або крамниць щоб придбати вирів, який його цікавить.

Перевагами продажів онлайн для майстра є те, що він може приймати замовлення 24/7, тобто у будь-який день і час. Наприклад навіть якщо клієнт вирішив пошукати річ на подарунок серед ночі, це можна зробити не турбуючи продавця. Якщо майстер подбав про якість фотографій свого виробу та зробив досить детальний опис (вказав розміри, описав матеріали, способи застосування і т. ін.) клієнт може зробити замовлення без додаткової попередньої комунікації. Так само майстер має можливість працювати віддалено. Припустимо майстер суміщає свою творчість з іншою роботою. Торгівля онлайн дозволяє йому зробити вироби доступними для клієнтів навіть, коли він займається іншими справами. Так само як майстер може представити онлайн повний асортимент своїх товарів незалежно від того чи є вони в наявності в даний момент. Тобто якщо майстер продав виріб, але готовий повторити його ще раз він може залишити у своїй онлайн “вітрині” такий виріб з поміткою “виготовлю на замовлення”. Напевно найбільш привабливим з точки зору прибутку є розширення аудиторії. Адже покупки онлайн здійснюють клієнти звідусіль – без географічних обмежень. Це означає, що український майстер може відкрити для себе більш платоспроможних покупців із Європи, Америки, Канади, Австралії та навіть Азії.

Є різні інструменти електронної торгівлі. Розглянемо основні чотири: власний сайт, дошки оголошень, соціальні мережі та спеціалізовані маркетплейси. Власний сайт є хорошим іміджевим ресурсом, проте досить дорогим. Оскільки для того аби власний сайт приводив клієнтів і через нього здійснювалися реальні продажі його постійно потрібно підтримувати і слідкувати за його видимістю за пошуковими запитами. Якщо додати до цього початкові вкладення у розробку сайту розуміємо, що це не найкращий варіант для початківця. Наступний інструмент – дошки оголошень. Це онлайн майданчики з набором оголошень комерційного (або некомерційного) характеру, які розміщуються як на платній, так і на безкоштовній основі, залежно від конкретного сайту. Найбільш впізнаваним прикладом для українців є olx.ua. На них розміщуються як товари масового виробництва так і товари, що були у вжитку. Відповідно рівень цін на дошках оголошень значно нижний, порівняно з цінами на товари ручної роботи. Цей інструмент не є придатним для торгівлі рукотворами. Наступний інструмент теж не є місцем у є яке людина подається у пошуках товару. Соціальні мережі в першу чергу орієнтовані на спілкування. Проте сьогодні частка продажів через соціальні мережі зростає і ними не варто нехтувати у побудові стратегії продажів. Значною перевагою соціальних мереж є звичність інтерфейсу – сукупність засобів, методів і правил взаємодії – як для покупця так і продавця, а також швидке розповсюдження інформації. Останній інструмент – спеціалізовані маркетплейси. Це чи не найбільш ефективний канал продажів рукотворів. У самому слові закладені основні переваги цього способу торгівлі. Marketplace з англійської означає місце на ринку. Окрім власне “місця” такі онлайн майданчики дбають про рейтинг та відображення у відповідь на пошукові запити. Тобто на відміну від власного сайту, майстру не потрібно самостійно дбати про те, щоб покупці знайшли цей майданчик. Маркетплейс дбає про це самостійно, надаючи також різні інструменти необхідні для здійснення покупок. Наприклад при публікації товарів на маркетплейсі продавцю будуть запропоновано обрати різні види оплати і доставки. Недоліком цього інструменту є висока конкуренція. Все ж, спеціалізовані на виробах ручної роботи маркетплейси є одним із найбільш ефективних способів торгівлі для майстра. Хочемо звернути увагу на те, що вирази “Інтернет крамниця” або “Інтернет магазин” не є повним синонімом власного сайту, як іноді помилково вважають. Інтернет крамниця також може бути представлена на маркетплейсі та в соціальних мережах через бізнес сторінку. Це поняття стосується місця в Інтернеті, де відбувається прямий продаж.

Перейдімо до практичних порад щодо вибору конкретних майданичів. З вітчизняних варто звернути увагу на crafta.ua. Оскільки наразі це найбільш відвідувана онлайн площадка для продажів авторських виробів в Україні. Вона заснована 2,5 роки назад, в квітні 2016 року і на сьогодні налічує більше 15 тисяч майстрів та більше 200 000 товарів. У 2017 році через цей майданчик продано рукотворів на 27 млн. грн. Присутність на площадці є безкоштовною, немає плати за розміщення товарів і обов’язкової комісії з продажів. Є платна, але не обов’язкова послуга “Просування”, аби розмістити товари вище в каталозі. Та навіть тут комісія в розмірі 10% з його вартості товару знімається лише у разі продажу. Варто звернути увагу, що товари перед публікацією проходять перевірку модератором, що зменшує ризик використання сторонніми особами фотографій виробів майстра під виглядом власного товару.

Найпопулярніші категорії серед покупців crafta.ua: сумки і аксесуари – 25% усіх замовлень, прикраси – 17%, товари для дому – 15%. У серпні 2018 року середня вартість товару на майданчику склала 504 грн (Дані crafta.ua).

Найбільший міжнародний маркетплейс з продажу рукотворів – etsy.com. Ця площадка найбільше підходить тим майстрам, які орієнтуються на іноземного клієнта. Основі переваги продажів через цю платформу:

Немає щомісячних платежів.


Можливо розмістити перші 40 товарів безкоштовно. Це можливо шляхом отримання посилання від чинного продавця Etsy, перейшовши за яким, ви можете відкрити магазин з бонусом. (Це потрібно зробити ДО самої реєстрації).


Середня ціна на виріб народного промислу складає $ 87,4, що вище ніж середня ціна на Amazon на 65%; і вище ніж середня ціна на Ebay на 26% (Дані вищезазначеного дослідження).

Ще одним ефективним міжнародним майданчиком, що спеціалізується на виробах ручної роботи є Amazon Handmade. Його головні переваги:
Величезний потік покупців. Amazon входить в топ 10 найбільш відвідуваних сайтів у світі.
Висока конверсія – відношення числа відвідувачів сайту, які виконали покупку – 13%.

Майстрам, що починають торгівлю онлайн будуть корисні наступні джерела:


На каналі youtube.com – E-export school від укрпошти – можна знайти відео від продавців-експертів з детальним описом роботи усіх основних інтернет-платформ.


Payoneer’s 2018 eSellers’ Calendar – це безкоштовний календар у якому відзначені найбільші свята у різних країнах до яких активно купують подарунки. Зокрема у календарі зазначено коли слід починати підготовку до цих свят. Тобто коли слід виставляти тематичні товари або вироби відповідного кольору (наприклад зеленого до дня Св. Патріка), додавати відповідні ключові слова до описів (наприклад до популярного в США та Канаді свята – Дня матері продавці позначають товари написом “на подарунок матері”).

Одна з найбільших російськомовних спільнот, що об’єднує продавців на etsy – facebook.com/groups/CreateYourBusiness – Сотвори свой бизнес! ETSY – де завжди можна отримати відповідь на питання щодо конкретних аспектів роботи платформи або поділитися власним досвідом. Також у групі публікується корисна інформація про оновлення майданчику.

Отримати більше корисної інформації з теми онлайн торгівлі рукотворами та повчитися тонкощам успішних продажів можна:

в школі та зі статтей на сайті westernbid.com


безпосередньо у консультанта на продавця на etsy Катерини Витковської – cbiz.club


у Олександра Радича через його навчальний проект “Etsy академия продаж”.

А також через Інтернет-ресурси проекту “Craft it! Навчися і зроби” – craftit.org.ua та facebook.com/craft.it.eaptc.

Насамкінець зазначимо, що онлайн і оффлайн ринок рукотворів тісно пов’язані і не виключають один одного. Активна присутність в Інтернеті та на тематичних подіях збільшить впізнаваність бренду та обсяги продажів, що дасть можливість гідного заробітку, а отже гідних умов для творчості майстра.

Юлія Філіп’єва – менеджер проекту “Craft it! Навчися і зроби”

Доки Україна не бачить, Британія заробляє мільярди: ремісники можуть стати рушієм вітчизняної креативної економіки

Що спільного з ІТ і традиційними українськими ремеслами? І те, й те є складовими креативної економіки, яка по всьому світові демонструє шалені темпи зростання, випереджуючи виробничі галузі. Україна має цілком стабільні провідні позиції в ІТ-секторі і вже зазіхає на лідерство в галузі крафту та інших рукотворів.

Однак, як часто це буває, не завдяки, а всупереч, оскільки правила гри для вітчизняного хендмейдера непрості, а інколи є ще й додатковою перешкодою для досягнення успіху. При тому всьому, на торговому інтернет-майданчику Etsy співвітчизники тримають упевнене четверте місце серед інших європейських країн. Попереду Франція і Великобританія. При тому, що Туманний Альбіон щороку з креативної економіки отримує з десяток мільярдів фунтів стерлінгів. Справедливості ради, варто сказати, що до цього напрямку відносять і кіновиробництво та телевізіний продакшен. Ніде правди діти – є до чого прагнути у всіх сферах. Однак повернімося до ремісників.

Частка українських хендмейд товарів становить 9% від загальної пропозиції на тому таки сервісі Etsy, що спеціалізується саме на продажу авторських виробів різноманітного напрямку. Найбільше тут цікавляться прикрасами, іграшками, речами широкого вжитку. Вдвічі менші обсяги пропозиції має Росія, яка на дев’ятому місці з загальноєвропейському заліку. Здавалося, все добре, але… на цьому власне позитив і закінчився. Бо досягнення українців можна пояснити передусім їхньою вигадливістю та мобільністю: як оптимізувати плату за пересилку, як отримати кошти з-за кордону, як бути конкурентним і ще багато інших «як», що вирішуються інтуїтивністю і наполегливістю, а не чітко зрозумілими алгоритмами. Час від часу ремісники напружуються очікуючи удару від якихось чергових митних нововведень, чи бува їх не зачепило. Або від рухів податкової, бо майстри би і не проти обліковуватися, і навіть частина ремісників працюють як ФОПи, але тут постає питання – де різниця між ремеслом, авторською річчю і виробом з повноцінного промислового меблевого цеху? Або відмінності між майстром дерев’яних іграшок і іграшковою фабрикою? З якого тиражу продукування власних принтів на футболках перестає бути мистецтвом і стає тиражем? І так далі.

В країні є закон про народні художні промисли. Закон 2001 року, востаннє зміни до нього вносилися в 2012 році. Чи варто говорити про те, яких змін зазнав ринок і структура пропозиції з того часу? Поза межами його дії опинилась велика кількість людей, яка працює з традиційними мотивами, але за формальними ознаками не є ремісниками. За тим виникає питання – хто ж такий хендмейдер? Чи повинен він мати інші права, аніж ремісник, якщо працює з тими самими матеріалами, але поза межами традиційних форм? Навряд чи держава на сьогодні знає орієнтовну цифру ремісників і крафтерів, які працюють в цій сфері і приносять окрім податків ще і іміджеву складову, бо більшість досліджень сфери фрагментарні або приблизні – що говорити, коли основним полем дослідження виступають різноманітні сайти з продажу (саме на них посилаємося ми в дослідженні, їх же зустрічаємо в інших, дотичних матеріалах), але не творчі спілки різного спрямування.

Власне закон, як суспільна згода, починає бути спочатку затребуваним, а тоді працювати у тому випадку, коли є група людей, яка зацікавлена в таких механізмах регулювання. На сьогодні спільнота розосереджена і поділена: традиційні спілки дотримуються переважно консервативних підходів, у них яка не є, але існує хоча б номінальна законодавча база, молоді автори перебувають в постійному пошуці засобів вираження, експериментують з подачею та матеріалами і не схильні гуртуватися в якісь об’єднання, їхній статус ніде не визначений, частини професій нема в класифікаторі. Ця осібність випливає з того, що в країні не сформовано ставлення з боку суспільства до ремісництва та крафту як до самостійних складових економіки, а до самого процесу – як до повноцінного способу заробляти кошти, а не до хобі чи способу цікаво й частково продуктивно провести вільний час.

У ремісництва є колосальні перспективи стати напрямком для самозайнятості населення, що показали наші дослідження. Як наслідок – народився транскордонний проект «Craft It! Навчися і зроби», що реалізується на території Полісся України і Білорусі. Цільовою аудиторією було обраного з одного боку майстрів, як початківців, так і іменитих, а з іншого – учнівську молодь, як перспективних учнів, які ще визначаються зі своїм подальшим професійним шляхом. Третя категорія, з якою ми працюємо, люди вразливих категорій – пенсіонери, громадяни з інвалідністю. Велику частину наших зусиль буде спрямовано на навчання, як виробничому, так і адміністративно-самоорганізаційному, але за цим криється і просвітництво та зацікавлення молоді саму у такому виді зайнятості. Це не означає, що людина все своє життя буде винятково ремісником, хоча і це імовірний і дуже непоганий сценарій, ми хочемо розказати їм про людей, їхніх однолітків, які вчаться в престижних університетах світу, а заробляють собі на навчання рукотворами. З тих зустрічей, які вже відбулися в школах у рамках проекту, ми бачимо позитивний відгук і зацікавленість – для багатьох стало несподіванкою те, що десь в світі люди цікавляться грубими дерев’яними виробами чи плетеними вручну килимами і що це все чимало коштує.

Однак, для того, щоб утримати людей в галузі, треба запропонувати прозорі і зрозуміли правила гри. Ті ж, виписані законодавчо, права, механізми взаємодії з різними структурами та з замовниками. А на сьогодні ми пасемо задніх з представництва на тому ж Ebay, оскільки банківська система країни закрита для PayPal, яким користується увесь світ, і та ж Росія. Тому, попри те, що наш проект обмежений в часі і просторі – він розрахований на рік і фінансується коштами Європейського Союзу, а нашою країною-партнером є Білорусь, наша амбіційна і добровільна надмета – вийти за його межі і на базі результатів цього проекту запропонувати урядовцям і депутатам проекти рішень, які би допомогли сприяти розвитку ремісництва.

Попри те, що люди потроху опановують торгові майданчики в інтернеті, чимало майстрів здають свої вироби посередникам, які вже в свою чергу і виставляють їх на продаж. Таким чином, половину, а то і дві третини коштів, виручених з того, забирає собі оптовик. Багато майстрів не вірить в те, що вони роблять щось справді вартісне, і що це потрібно людям. Галузь, замість розвиватися, занепадає, ми втрачаємо унікальні технології просто через те, що не можемо ними зацікавити і показати їхню колосальну прибутковість. Це такий абсолютно прагматичний підхід – через якусь елементарну дерев’яну підставку на Amazon вартістю 30-50 доларів стимулювати збереження, як це не пафосно звучить, традиційної української культури. Адже якщо ця річ коштує стільки, то щось дійсно оригінальне і самобутнє здатне справді зацікавити поціновувачів. Автентика зараз чи не на пікові популярності – кожен шукає індивідуальне, незвичайне, «з душею».

Для нашого проекту важливо те, що на пропозицію щодо підтримки його відгукнулась «Укрпошта», Державна служба зайнятості, комерційні сервіси з пошуку персоналу, керівники управлінь освіти на місцях, адміністрація шкіл. Переконаний, якщо явище отримало такий відгук, значить воно не є якимось надуманим чи штучним, воно якраз на часі. І проект цей виник як реакція на запит. Занурюючись дедалі глибше у витоки проблеми недооцінки вартісності народних мистецтв, ми розуміємо, що підтримка цієї сфери має бути в пріоритеті держави, яка прагне сучасно і креативно розвиватися, і тим самим закривати болюче питання соціальної політики – самозанятість людей. І це наш наступний стратегічний крок – донести до можновладців, що ремісництво потребує їхньої уваги не менше аніж розгляд держбюджету чи розподіл коштів на соцсферу. Власне, ремісництво – це сегмент і того, й іншого.

Автор статті: Антон Плаксун, керівник Українского центра громадянських ініціатив «Світло», експерт проекту «Craft It! Нвчися і зроби» для Ресурсного центру ГУРТ

Креативні індустрії узаконили. Чи слід сподіватися на творчий клондайк для майстрів?

Верховна Рада на законодавчому рівні затвердила визначення «креативні індустрії», коли внесла зміни до Закону України «Про культуру».

Власне, креативна індустрія в світі вже давно є потужним рушієм розвитку і тією галуззю, яка приносить мільярди доларів ВВП в скарбниці інших держав. Це і не дивно, адже до неї зараховують наприклад кіноіндустрію, радіомовлення, звукозапис, медіа, дизайн, образотворче та сценічне мистецтво, тощо. Таким чином, в тій чи іншій мірі, нове визначення зачіпає велику кількість людей, які присвятили себе тим професіям, які можна назвати творчими.

Однак, великою мірою проблеми майстрів лежать не стільки в культурному, скільки в економічному та процедурному полі. Тому визначення поняття це тільки перший крок в напрямку розвитку творчої галузі, початок процесу її становлення як самостійної і самодостатньої сфери.

Зрештою, рішення парламенту, яке може здатися невтаємниченим, номінальним, формально таки вивело на світло десятки, а то і сотні тисяч представників творчих професій. Принаймні, у цих людей тепер з’явилась відправна точка, до якої можна апелювати у відстоюванні власних прав і утвердженні професійної компетенції. Наступним логічним кроком має бути, наприклад, розширення класифікатора професій, аби за вуха не притягувати реальну специфікацію майстрів до існуючого переліку. Оскільки за представників інших творчих професій можуть сказати краще вони самі, зосереджують свій фокус передусім на ремісничій галузі, крафті та хендмейді.

В цьому напрямку потрібно розвивати професійну освіту в напрямку креативної індустрії, і в цьому плані законодавче визначення є тим наріжним каменем, до якого можна апелювати вже. Більш тонке розмежування термінології дасть змогу надати відтінків в профільній освіті, а не обмежуватися чимось на кшталт «майстер декоративно-прикладного мистецтва», куди можна напхати всього і зрештою уявлення людини про фах буде побіжним і розпорошеним.

Найбільш прагматичний бік діяльності майстрів все ж має вирішуватися не стільки в культурному, скільки в економічному напрямку. Йдеться про систему платежів PayPal, яка є основною на міжнародних торгових майданчиках. В Україні ж тривалий час точаться перемовини і дискусії навколо запуску її в Україні. Тому на сьогодні частина тих, хто вже розмістив свій бізнес і торгує рукотворами зі світом, мають грати в тіньовій площині за відповідними тіньовими правилами, шукати посередників – фірми з закордонною реєстрацією і проводити фінансові операції через їхні рахунки. Такі послуги коштують 5-10% від суми обороту і за словами самих авторів, вони б з задоволенням віддавали ці гроші в держскарбницю.

Крім того, через зайнятість основою працею очевидною є фізична неспроможність великої кількості майстрів вести повноцінну бухгалтерію та облік, передусім йдеться про тих, хто працює на себе самостійно і не має найманих співробітників. Йдеться як про час, що людина має витрачати на документацію, так і про рівень компетенції роботи зі звітністю та загалом здатність і бажання працювати з цифрами і таблицями. Звітність не повинна відлякувати від справи, а стимулювати до того, аби займатися улюбленою працею для забезпечення власного добробуту і водночас виконувати свої фінансові зобов’язання перед країною. Крім того, якщо ми вже налаштувалися на загальноєвропейський курс, то варто би бути послідовними і відкривати ринок симетрично як для промислових виробників, так і для крафт-галузі, увімкнути зелене світло для зовнішньоекономічної діяльності самозайнятих людей.

Якщо говорити про перспективу, то в рамках проекту «Craft it! Навчися і зроби», що реалізовується за кошти Європейського союзу, ми систематизуємо досвід діяльності, спілкування з майстрами «в полях» і власниками інтернет-крамниць, акумулюємо іноземний досвід, щоб викласти все це у вигляді законопроекту про народні ремесла. Прийняті Верховною Радою зміни – абсолютно позитивна і перспективна точку входу для креативної галузі. На сьогодні через неї ми отримуємо великі можливості для наповнення законодавчої бази, відпрацювання фактичних механізмів взаємодії між усіма зацікавленими сторонами. Крім того, в рамках нашого проекту ми можемо констатувати велику увагу до концепції розвитку творчих професій, крафту та ремісництва з боку депутатського корпусу (Комітет соцполітики), Міністерств – освіти та соціальної політики, фахівців Державної служби зайнятості, місцевої влади в тих областях Поліського регіону, де ми працюємо. Люди бачать перспективу і майбутнє за цим. У світі, де все більше професій витісняють роботи, речі, зроблені з душею тільки набувають все більшого значення і смислів. І перш ніж Україна роботизується, а це неодмінно відбудеться як і у всьому світі, ми повинні бути певні, що співвітчизники знають чим і як зайняти себе і забезпечити достойний рівень життя самостійно.

Автор статті: Антон Плаксун, керівник Українского центра громадянських ініціатив «Світло», експерт проекту «Craft It! Нвчися і зроби» для Ресурсного центру ГУРТ

Добробут громад полягає в спроможностях окремо взятої людини

Спроможність громад вимірюється тим, наскільки успішною є кожна людина всередині цього об’єднання. Оскільки держава взяла курс на локальний розвиток і посилення потужностей місцевого самоврядування, вже не йдеться про дискусію щодо того добре це чи погано. Натомість третій сектор має всі передумови для того, аби сконцентрувати свою увагу на деталях. «Думай глобально, дій локально» – здається, це найактуальніше гасло для сьогодення.

Все нове – добре забуте старе. З цим можна сперечатися, але очевидно, що деякі речі відбуваються по колу. На сьогодні люди знову повертаються в своїх уподобаннях до виробів ручної роботи, віддаючи перевагу унікальному і одиничному перед фабричним і однаковим. Таким чином нове дихання отримують і старовинні технології, на базі яких майстри творчо осмислюють традиційні предмети побуту, одяг, декор, прикраси.

Про попит на ці вироби свідчить стрімкий розвиток торгових платформ на зразок Etsy та тематичних розділів на Amazon чи Ebay. А отже є привід говорити про перспективи і можливості для українських майстрів. В рамках транскордонного проекту «Craft it! Навчися і зроби», які реалізовується за сприяння Європейського Союзу, ми проводили дослідження ринку. Воно вказує на доволі оптимістичні показники: вже на сьогодні Україна четверта в сегменті рукотворів на Etsy і демонструє подальшу позитивну динаміку. Трохи гірша ситуація з продажем на інших ресурсах, які потребують приміром наявності PayPal, з чим у нашій країні поки що проблеми.

Чому важливо навчити майстрів продавати власні вироби закордонному споживачу? Великий сегмент існуючих інтернет-магазинів на міжнародних платформах належать не самим авторам, а посередникам. Тобто тим, хто знаючи потреби ринку, скуповує масово вироби у майстрів за півціни, а то й менше, і реалізовує їх онлайн. В принципі, така схема співпраці не є чимось поганим, але нам йдеться про те, аби автори були самодостатніми і мали змогу отримувати не шматочок пирога, а цілий. Задля цього і реалізовується проект на території українського і білоруського Полісся, де проводиться низка навчальних модулів для майстрів в ході яких тренери презентують свої успішні історії та окреслюють особливості створення власного магазину на онлайн-платформах.

Окрім дослідження ринку і проблематики, що і лягло в основу виникнення нашого проекту, за півроку його реалізації ми вже можемо говорити про зворотній зв’язок і про те, що не помилилися, обираючи напрям. Зокрема, більшість відвідувачів лекцій не мають досвіду торгівлі в інтернеті. Максимум – розповсюдження товарів через соцмережі, а найчастіше – участь в ярмарках, фестивалях, реалізація виробів в сувенірних крамницях. Ми отримували чимало листів, зміст яких виглядав приблизно так «Я виготовляю свої рукотвори двадцять-тридцять років. Але досі не розумію, як їх продавати. Навчіть мене». На сьогодні ми вже маємо зворотній зв’язок, коли майстри кажуть: «Після вашого тренінгу я почав робити власний сайт/сторінку в соцмережах/крамницю на Etsy». Саме тому ми вирішили ще більше уваги приділити тим, хто давно і фахово займається своєю справою, але має проблеми з реалізацією продукції – разом з партнерами British Council для них проводимо великий тренінг у Житомирі.

Ще одна логічна ланка у тому, аби підвищити маркетингову компетенцію авторів рукотворів і стимулювати їх самостійно заробляти кошти – їхня платоспроможність в результаті відіб’ється на добробуті тих населених пунктів де вони мешкають. На сьогодні, маючи спорадичний ринок збуту, майстри не поспішають реєструватися як приватні підприємці, бо не упевнені в своїх перспективах. Однак більшість прагне працювати у правовому полі і сплачувати податки. Йдеться як про сумління, так і практичний бік справи – людина буде самозайнятою замість безробітної з усіма наслідками, що випливають.

Також це прогнозовано стимулюватиме розвиток туризму, а отже невеликі села можуть стати привабливими осередками туризму. Наприклад, слава про майстра, що виготовляє унікальні речі за старовинною технологією може стати родзинкою, а подекуди навіть стимулом приїхати до якоїсь місцевості – хтось просто подивитися, а хтось і повчитися. А з огляду на те, що зелений туризм та альтернативний відпочинок набуває популярності, люди шукатимуть не лише місця де пожити, але і чим себе зайняти. Якщо говорити не тільки про рукотвори, але і про осередки виготовлення харчової продукції, на місцях можна створити повноцінну інфраструктуру з напоями, делікатесами, яка стимулюватиме людину залишати кошти місцевим виробникам, а не їздити в пошуках ресторану. З огляду на те, що дедалі більш популярними стають оригінальні і самобутні пропозиції, люди витрачають час і кошти на пошук унікальних і неповторних речей, зараз саме час використати цю особливість моменту для розвитку локальних бізнесів і як комплексний наслідок – громад. Оскільки адміністративний устрій і відповідальність, яку отримують ОТГ, мають підкріплюватися і новими джерелами надходжень, оскільки, будемо дивитися правді в вічі, не кожна територія є привабливою для інвесторів. Тому нині такий момент, коли варто шукати, або навіть творити можливості самостійно.

Підсумовуючи вищесказане, варто зазначити, що сьогоднішні процеси – це фактично наслідки того ставлення до робітничих професій, і в тому числі, до ремісників, як чогось безперспективного і другосортного. Хоча насправді сьогодні набагато більше шансів і перспектив має грамотний і фаховий майстер, аніж середньостатистичний економіст чи бухгалтер, який взявся опановувати свій фах не за покликом серця, а тому що «це престижно». Зважаючи на це, окремий напрямок нашої роботи – співпраця з освітніми закладами, ознайомчі шкільні лекції для дітей. Важливо те, щоб життя людини в рідному для неї місті, а тим більше, в селі, не обмежувалося натуральним господарством, тоді вона матиме мотивацію лишатися вдома, а не шукати кращої долі по світах. Декларувати створення можливостей – шлях, що містить в собі небезпеку наразитися на критику, що вони не задовольняють потреб і не відповідають очікуванням. Наша ж місія на сьогодні – показати ті можливості, які апріорі є і направити їх в русло більшої ефективності і ширшого охоплення. Щоб відчути себе частиною глобальною системи не обов’язково переїздити до Парижу чи Нью-Йорку, але цілком можна заробити грошей на туристичну мандрівку до цих міст, пізнавати світ, живучи у рідному краю.

Автор статті: Антон Плаксун, керівник Українского центра громадянських ініціатив «Світло», експерт проекту «Craft It! Нвчися і зроби» для Ресурсного центру ГУРТ

Цикл статей присвячених ремісництву

Народні художні промисли та ремесла є ресурсом інноваційного розвитку культури, освіти, туризму з їх адаптацією до сучасних потреб. Аналіз факторів, що впливають на розвиток народних художніх промислів та ремесел, показує, що проблеми, які існують в цій галузі можна вирішити, об’єднавши зусилля майстрів, організацій народних художніх промислів, органів місцевого самоврядування та ОТГ, науковців. Реміснича діяльність в Україні є дуже важливою, але, на жаль, недооціненою. К. Фарінья, аналізуючи стан культурних і креативних індустрій в Україні, окремо виділяє художні ремесла. Крім того, за даними Etsy


peer-to-peer веб-сайт електронної комерції, що фокусується на виробах ручної роботи та вінтажних речах і матеріалах, унікальних товарах обмеженого випуску [https://uk.wikipedia.org/wiki/Etsy]


Україна займає 3 місце серед країн Європи за кількістю виробів народного промислу на Etsy, а в окремих категоріях навіть є лідером (рушники, скатертини, пояси і шарфи, етноіграшки).

Ми починаємо друкувати цикл статей присвячених ремісництву з метою привернення уваги до значущого українського культурного ресурсу.

Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України поповнився трьома новими елементами

За Наказом Міністерства культури України  від 16.11.2018 № 995 до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України ввійшли:

  • під охоронним номером 012.нкс «Традиція гуцульської писанки»;
  • під охоронним номером 013.нкс «Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя»;
  • під охоронним номером 014.нкс «Традиція обряду «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області».

Вітаємо всіх хто доклав зусиль для здійснення цього кроку, адже захист елементів нематеріальної культурної спадщини України має важливе значення для українського суспільства.

PS: З повним Національним переліком нематеріальної культурної спадщини України  можна ознайомитися за посиланням або  PDF

“Креативність – це можливість самореалізації”

7 листопада, розпочинаючи засідання Уряду, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман акцентував увагу на необхідності розвитку національної культури, яка є фундаментальною основою підтримки духовності та утвердження самоідентичності українського народу.

«Наше завдання сьогодні – знайти баланс між підтримкою культури і вирішенні інших господарських речей. Я вважаю, що цей баланс ми знаходимо, ми не тільки підтримуємо традиційні напрямки культури, а й підтримуємо новий пласт – креативні індустрії, які сьогодні впевнено розвиваються у країні. Наш Уряд дав реальний поштовх розвитку українського кіно, яке активно співпрацює з найкращими світовими виробниками у сфері кінематографії, розвивається також український театр, дизайн. Я радію від того, що сьогодні ми чуємо все більше сучасної української музики. Все це – наша ідентичність. Більше того, це не просто розвиток окремих напрямків, це – індустрія, яка є складовою розвитку національної економіки. Креативні індустрії сьогодні формують достатньо питому вагу ВВП в розвинутих країнах. І не помічати це, не допомагати розвитку цієї важливої сфери – абсолютно несправедливо по відношенню до України та українців», – наголосив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Міністр культури України Євген Нищук, презентуючи здобутки культурної політики, які були досягнуті за останній рік, наголосив на одному із найефективніших її компонентів – креативності, як двигуна ключових реформ Уряду.

«Креативність – це можливість самореалізації, вивільнення творчого потенціалу і, зрештою, перетворення його в конкретні економічні здобутки і переваги. Це інструмент для пошуку інноваційних рішень, творення спільного майбутнього, ефективного використання усього розмаїття надбань та ресурсів нації», – зазначив Євген Нищук.

«Джерелом креативності є нові знання та навички, тому, починаючи з 2017 року, одним з пріоритетів Уряду є оновлення змісту та умов надання мистецької освіти. Українська мистецька освіта – та сфера, якій може позаздрити увесь світ».

За словами Міністра культури, для збереження міжнародного лідерства нашої мистецької освіти були врегульовані питання з розроблення освітніх програм для мистецьких шкіл; затверджені Положення про мистецьку школу та Порядок навчання в асистентурі-стажуванні та здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва. За підтримки Уряду було продовжено модернізацію матеріально-технічної бази державних спеціалізованих мистецьких шкіл-інтернатів.

В рамках реформи децентралізації та для підвищення спроможності громад спільно з Гьоте Інститутом було запущено пілотний тренінговий проект «Академія культурного лідера», спрямований на удосконалення кваліфікації місцевих культурних менеджерів, а також молоді, яка прагне працювати в креативному секторі із використанням сучасних методик та кращих практик Євро Союзу.

«Наш другий пріоритет – культурна спадщина – потужний інструмент ревіталізації та брендингу територій», – зазначає Євген Нищук.

«Важливим кроком на шляху до прозорості та підвищення довіри до Уряду з боку суспільства є повне скасування з 1 січня 2019 року історико-містобудівних обґрунтувань (ІМО), яке замінять історико-архітектурні опорні плани (без яких будь-яке будівництво буде неможливим). Саме ці документи, незважаючи на бюрократичну назву, і створюють основу для дизайну привабливих територій, переосмислення національного надбання, розкриття креативного потенціалу громад».

Як повідомив Міністр культури, відомством було ініційовано внесення змін до законодавства щодо збереження пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з метою створення ефективної системи управління такими об’єктами на території України.

Так, завдяки системній роботі Мінкультури, в цьому році до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України включено 4 елементи, а до ЮНЕСКО направлено номінаційне досьє «Традиція Косівської мальованої кераміки» для включення до Репрезентативного списку ЮНЕСКО, що вкотре підтверджує розмаїття та автентичність творчого самовираження українського народу.

Новим кроком в сфері культурної політики стало створення та повноцінний запуск двох потужних інституцій з підтримки креативності та креативного способу життя – Українського культурного фонду та Інституту книги, які разом з національним бюро програми «Креативна Європа» сприяють істотному підвищенню довіри культурного середовища до Міністерства.

«Запуск цих інституцій є довгоочікуваною та воістину історичною подією. Вперше забезпечено рівний доступ державного та недержавного секторів до публічного фінансування. І розміри фінансування безпрецедентні», – говорить Євген Нищук.

«Ми нарешті відновили фінансування постановок нових вистав та гастрольну діяльність національних театрів, спрямовану, перш за все, на Схід та Південь України. А це – фундамент згуртування і консолідації країни та представлення широкій аудиторії найкращих творів національного театрального, музичного і кіномистецтва. Міжнародні, регіональні, місцеві культурні події, що їх з ініціативи Міністерства культури підтримав Уряд, доводять нашу спільну стратегію – будь яка культурна послуга повинна бути доступною для кожного громадянина України».

Окремо Міністр культури зупинився на успіхах національного кінематографу, які стали можливими за активної державної підтримки (у бюджеті 2018 року на кіно передбачено рекордну суму коштів – 1 млрд. гривень).

«Хочу наголосити, що розуміння та поширення креативного способу життя, сприяння самореалізації наших громадян – це основа конкурентоспроможності країни, підвищення її позицій в глобальних рейтингах та отримання конкретного економічного ефекту. Наше гасло – живи креативно!».

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман відмітив одне з ключових повідомлень, які озвучив Міністр культури – наповнення інформаційного простору українським контентом.

«Це те, чого ще декілька років назад абсолютно не було. Сьогодні є українська пісня, українська книга, українське кіно, є українська креативна індустрія, яка серйозно набирає оберти. Я глибоко переконаний в тому, що при такій системній підтримці ми будемо займати лідируючі позиції в багатьох сферах і це, в свою чергу, буде позитивно впливати на економіку нашої країни. Я також згоден, що потрібно приділяти більше уваги культурній спадщині, треба координуватися з місцевими органами влади та займатись збереженням нашої спадщини зараз. Це є для нас дуже цінним, важливим і символізує нашу багатовікову культуру», – зазначив Голова Уряду.

Джерело

Круглий стіл у рамках проекту «Створення віртуального музею нематеріальної культурної спадщини України», 04.10.2018 р., м. Київ

4 жовтня 2018 року в Українському центрі культурних досліджень відбувся круглий стіл у рамках проекту «Створення віртуального музею нематеріальної культурної спадщини України» при підтримці Українського культурного фонду за участі співробітників УЦКД та запрошених гостей: Алли Кендзери, Голови секретаріату Товариства зав’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна – Світ»); Валерії Левківської, члена секретаріату Товариство «Україна – Світ»; Володимира Титаренка, провідного методиста з нематеріальної культурної спадщини Вінницького ОЦНТ; Олега Ануфрієва, вченого секретаря Національного музею  народної архітектури та побуту України (Пирогово); Світлани Чорної, оглядача газети ВР України «Голос України»; Олександра Босого, завідувача кафедри графічного дизайну Академії декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука.

Учасники круглого столу обговорили структуру віртуального музею та запропонували розширити аудиторію сайту, зробити окрему вкладку символіки щодо  кожного елемента НКС, елементи демонструвати невідривно від обрядів та ритуалів, звернути увагу на українську кухню.

Бортництво. Експедиція у рамках проекту “Створення віртуального музея НКС України”

Осінній холод, дощі і навіть заморозки – в таких умовах відбувається експедиція від ГО «Ботники України»  на Поліссі.

Maksym Pchelov та Oleksiy Nahornyuk  розшукують носіїв живої традиції добування меду з бортей по далеким селам українського та білоруського Полісся. Адже саме в цьому регіоні старовинна майстерність існує безперервно вже понад 1500 років.

Учасники експедиції сподіваються знайти умільців робити жень (лезиво) – спеціальне поєднання мотузок та дерев’яної “лавки” для підйому на дерева.

І хоч героїв нашого проекту – Максима та Олексія – ніщо не може спинити у досягненні мети, але через погоду, все ж, доводиться вносити корективи. Під час дощу до бджіл на дерево не лізуть.

Чекаємо на нові світлини та інформацію!