Як відомо, в різних культурах минулого жіноча стать мала нижчий статус в суспільстві в порівнянні з чоловіками. В середині 19 століття жінки, які до цього вважалися істотами нижчого сорту, стали на стежку війни за свої права і можливості.

Коротка історія 8 березня: перші вимоги жінок
Перші гучні заяви про жіночі права прозвучали в 18 столітті. У той час тільки одиниці змогли здобути освіту. Під час революції у Франції в 1789 році почали виникати радикальні ідеї.

Уже в 19 столітті жінки змогли домогтися значного розширення своїх можливостей, при цьому реальну рівноправність так і не було надано. І це не дивно, адже в вікторіанську епоху жінки вважалися всього лише «власністю» чоловіка. Однак всупереч соціальним думкам жінки почали війну за свої права. Завдяки цьому їм було дано законне право на своїх дітей і особисте майно. За рідкісним винятком жінки отримували можливість навчатися в коледжах. Наприклад, Елізабет Блекуелл в США стала першим дипломованими лікарем. При цьому в цей же час багато жінок так і продовжували жити і працювати на фабриках в найжахливіших умовах тільки заради того, щоб не померти з голоду.

Боротьба за права жінок активно наростала. У 1903 році в Англії виник войовничий жіночий рух, який отримав назву «суфражизм». Його очолила Еммелін Панкхерст. Ці бойові жінки влаштовували мітинги і акції протесту, приковували себе до огорож і оголошували про голодування, коли їх саджали в тюрми.

Суфражистки

Через п’ять років в Нью-Йорку швачки, страждаючи від жахливих умов, вийшли на вулиці, вимагаючи збільшення заробітної плати і поліпшення умов праці. Жінки продовжували бій навіть після того, як поліція розігнала їх протест. Саме тоді були створені перші жіночі профспілки.

Події повторилися через кілька років: швачки влаштували мітинг із закликом зрівняти свої права з чоловіками, збільшити оплату праці, скоротити час роботи. Їх гаслом був «Хліб з трояндами», хліб, символізував економічну незалежність, а троянди – високу якість життя. Через рік Соціалістична партія США вперше офіційно затвердила жіноче свято.

Створити Міжнародний жіночий день запропонувала Клара Цеткін. Це сталося в 1910 році під час конференції працюючих жінок в Копенгагені. Там були присутні сто жінок із сімнадцяти країн світу, які одностайно підтримали Цеткін. На території Європи свято вперше відзначили 19 березня 1911 року.

Клара Цеткин
25 березня того ж року в США сталася трагічна катастрофа, в результаті якої загинули 140 робочих, переважно жінки-іммігрантки. Профспілка провела ряд мітингів проти того, що фабрики не дотримувалися правил безпеки, через що загинули невинні люди. Наступні святкування Міжнародного жіночого дня часто служило нагадуванням про цю жахливу подію.

За часів царської Росії жінки робили спроби домогтися рівних прав. Так, 23 лютого 1917 року за старим стилем відбувся страйк швачок, які вимагали, так само як і американки, розширити права нарівні з представниками чоловічої статі.

В СРСР це свято привезла революціонерка Олександра Коллонтай. Жінка звернулася до Володимира Леніна з пропозицією затвердити Міжнародний жіночий день на офіційному рівні.

У 1977 році ООН оголосила про створення Дня ООН за права жінок і міжнародний мир.

У 1996 році ООН придумала спеціальну тему для жіночого дня: «святкування минулого, планування майбутнього». У 1997 році це були «Жінки за столом світу», потім «Жінки і права людини» в 1998 році. Вони продовжили цю тематичну традицію в наступні роки; в 2019 році – «Краще баланс, краще мир» або #BalanceforBetter.

8 марта
Однак, як це не дивно, у багатьох країнах світу жінки і сьогодні не мають елементарних прав, наприклад, навіть права за власним бажанням вибирати чоловіка. Культура і релігія теж значно ускладнюють ситуацію. Сумний факт, але жінки не отримують рівні права в порівнянні з чоловіками – нижча зарплати, менше керівних посад, більше насильства. Проте існують і поліпшення: у нас є жінки-космонавти і прем’єр-міністри, жінки можуть працювати і мати сім’ю, у жінок є реальний вибір. І так щороку світ надихає жінок і святкує їх досягнення. Однак цілком очевидно, що «жіноче питання» остаточно не вирішене.

Подаруйте квіти своїй мамі, сестрі, колегам по роботі, кращим подругам, вчительці або відправте теплі, веселі привітання – це прекрасний спосіб показати, що ви цінуєте їх.

Цікаві факти і традиції свята в різних країнах
Міжнародний жіночий день святкують у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Так, наприклад, в Китайській Народній Республіці жінкам надається 8-денна відпустка. А в Італії прийнято дарувати жінкам мімози

Ма́сниця, рідше Ма́сляниця, Пу́щення, Сиропу́ст, Масляна, Колодій, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця. — традиційне східнослов’янське, зокрема й українське свято, що відзначається протягом тижня перед Великим постом. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою продовження роду.

Архаїчне свято закінчення зими і початку весни відоме майже всім європейським народам, хоча й із різними назвами. Християнська церква прив’язала його до тижня напередодні Великого посту. Саме тому свято не має чітко встановленої дати в календарі, а залежить від дати Великодня, яка, як відомо, є змінною.

Звичаї та традиції:

Зокрема на Поділлі хлопці пригощали дівчат горілкою, пивом, солодощами — купували (запивали) Колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень — повертала Колодку. Такі обряди нерідко завершувалися укладанням шлюбу.

Головним почастунком з Масницю є вареники з сиром і сметаною, пироги з сиром, налисники. Головним напоєм — наливки і інші трунки. Головним місцем події виступає шинок.

Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.

У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п’ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували» У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.^[10]

Як і молодиці, дівчата в цей день п’ють трунки і співають:

Не пускає мене мати: На вулицю погуляти,

А хоч пустить, то пригрустить:

— Іди, доню, не барися:

У сінечки та й вернися!

Бо на дворі піст наступає,

А хто його проскаче,

Той Великодня не побаче …^[10]

У четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і спеціально п’ють та гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні — «щоб масло не гіркло!»

У п’ятницю — частунок тещі. Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні М’ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні М’ясниці, той возився з тещею в п’ятницю на Масницю. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість).

Протягом тижня господині печуть не млинці та оладки, а макарон та начинку

Перед початком Великого посту в селі Балин, що на Дунаєвеччині, традиційно відзначають Пущення. Саме таке визначення Масляної ближче та зрозуміліше місцевому люду. Крім того, тут не звикли смажити млинці – ця їжа у балинців буденна та надто проста. У Сиропустний тиждень у селі їдять особливі страви, на які з нетерпінням чекають протягом року. Щоб познайомитися ближче із особливостями їх приготування, ми завітали до балинської загальноосвітньої школи, яка славиться своїми фолькльорними заходами та знанням традицій нашого краю.

«За моєї пам’яті не було такого, щоб у нашому селі святкували Масляну. Замість неї ми відзначаємо Пущення, – каже вчителька української мови й літератури Антоніна Зелінська. – Як пояснювала мені моя бабуся, протягом тижня відпускаються всі гріхи й людина готується до входження в піст. Це остання можливість насолодитися їжею тваринного походження – яйцями, маслом, м’ясом. Ще моя прабабця напередодні святкування Пущення пекла макаран із домашньої локшини. Це така пишна бабка із додаванням великої кількості яєць. Цей смаколик можна їсти лише раз на рік. І саме у той період, коли всі звикли смажити млинці. Традиція випікання макарану збереглася й донині та передається з покоління в покоління. Основні його інгредієнти залишилися незмінними – це яйця, сметана, вершкове масло, молоко. Нині не обов’язково самим готувати локшину, можна використовувати й будь-яку магазину. Проте найкраще для цієї страви підходять «ріжки», ті, що з дірочкою всередині, та все ж таки домашня лапша. Така, яку готували наші бабусі. Її слід відварити й відкинути на сито. Тим часом окремо збити яйця й з’єднати із розтопленим маслом, сметаною чи молоком. Потім всі інгредієнти змішати.

Викласти масу в змащену маслом високу форму чи каструлю й випікати до готовності.

Найкраще для макарану підходить форма для паски. Ця страва може бути як солодкою із корицею, так і солоною. В останньому випадку додається ще смажена цибулька. Готова бабка ріжеться квадратиками чи ромбиками. Мої рідні просто обожнюють цю страву й завжди із нетерпінням чекають Пущення, щоб поласувати улюбленим смаколиком».

Інгредієнти:

На 1 паляницю:

• 2 курячих яйця;
• 1 стограмова стопка свіжого молока;
• борошно скільки займе;

Для засмажки:

• 2 середніх цибулі;
• 100 грамів смальцю.
• 2 курячих яйця для змащування;
• Сіль перець за смаком.

(здебільшого на сім’ю роблять 6 паляниць тіста тому вся кількість інгредієнтів збільшується).

 

В Балині традиційна страва на Пущення – бабка з локшини.

«У нашій сім’ї на Пущення, окрім макарану, ми завжди печемо ще й нАчинку. Без цієї страви не обходиться жодне святкування у Балині, – ділиться ще одна вчителька української мови та літератури Світлана Стрельська. – Основа цієї страви – це прісний корж. Замішують його з борошна, соди та кислого молока. За бажанням додається ще й яєчко. Потрібно спекти з цієї суміші товстеньку паляничку й коли охолоне, нарізати кубиками середнього розміру. Наступний крок – паляницю слід запарити. Для цього я використовую наваристий бульйон на кшталт холодцю. Тим часом на сковорідці підсмажую підчеревину, м’ясо, цибулю й додаю цю засмажку до запарених кубиків паляниці. Потім слід збити яйця – чим більше, тим краще. Навіть на маленьку нАчинку йде не менше 10 штук. Змішати все разом, додати соду, присмачити сіллю, перцем та корицею й випікати у високій формі чи казанку, як і макаран, протягом години. Готова начинка має повністю охолонути. Лише після цього її нарізають пластинками й подають, зазвичай, до котлет чи будь-якого м’яса».

Інгредієнти:

Для 1 коржа:

• 200 грамів кислого молока;
• Щіпка соди;
• Борошно скільки займе;
• 2 яйця.

Для бульйону:

• Будь яка невелика кістка з м’ясом;
• 200 грамів будь якого м’яса.

Для засмажки:

• 200 грамів м’яса з бульйону;
• 300 грамів підчеревини;
• 2 цибулі;
• 15 курячих яєць;
• Сіль, перець за смаком.

Навіть на маленьку нАчинку йде не менше 10 яєць.

«В кожній родині є свої секрети приготування обрядових страв. Так у моїй сім’ї корж для нАчинки печуть за три доби до свята, щоб дати йому можливість «дозріти», тобто добре зачерствіти. А нарізають не кубиками, а пластинками, – каже заступник директора школи з навчально-виховної роботи Лілія Левчук. – Запарюю шматочки паляниці завжди кип’яченим молоком. При цьому м’ясо ніколи не обсмажую, а просто нарізаю кубиками й додаю до паляниці безпосередньо перед запарюванням. Оскільки у мене в сім’ї дівчатка, які звикли стежити за фігурою, то й жодних шкварок у нашій начинці не побачиш. Замість них додаю трішки вершкового масла, щоб поліпшити її смак. Проте слід врахувати, що м’ясо у начинці сире, тож термін випікання слід збільшити до 1,5 годин. Аромати стоятимуть такі, що словами не передати».

Вареники з сиром:

У злегка підігріту воду вбиваємо яйце, солимо і ретельно розмішуємо. Поступово додаємо борошно і добре вимішуємо, щоб в результаті вийшло досить щільне та еластичне тісто.

Готуємо начинку:

Сир добре переминаємо руками щоб не було грудочок, солимо перчимо до смаку вибиваємо яйце і все ретельно перемішуємо.

Тісто ще раз вимішуємо і зручним для вас способом готуємо порційні «коржики», в які поміщуємо начинку. Ретельно скріплюємо краї тіста, і відварюємо вареники з сиром 5-7 хв. (поки не спливуть) в злегка підсоленій воді. Особливо добре смакує готова страва зі сметаною.

Інгредієнти:

Для тіста:

• 200 грамів води;
• 1 куряче яйце;
• Щіпка солі;

Для начинки:

• 500 грамів домашнього сиру;
• 1 куряче яйце;
• Щіпка солі;
• Щіпка перцю;
• Готові зварені вареники змащуємо маслом.

Інформація  надана Хмельницьким обласним науково – методичним центрои культури і мистецтва.

 

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

3.В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.

5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва “руська мова”.

6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.

7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово “вороги” – “вороженьки”.

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Нагадаємо, “Мова – ДНК нації” – волонтерський освітній проект для всіх охочих вдосконалювати свої знання української мови.