ЛЕСЯ УКРАЇНКА: ПРО ЩО НЕ ПИШУТЬ У ПІДРУЧНИКАХ

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

ШЛЯХЕТНА ДАМА

Одним із дієвих методів віднадити від української літератури в радянській і пострадянській школі було зображення її як провінційної, зосередженої лише на тяжкому житті селян. При згадці про укрліт в уяві багатьох і досі постає похилена хата, кріпаки та злиденність наших письменників. Головне тут – село. Дія творів відбувається в селі, письменники родом із села, що саме по собі й непогано (уся Європа, за великим рахунком, із села!), якби не було неповною правдою, і якби за допомогою цих штампів і досі не оселянювали все українське.

У цьому контексті справжня, а не підручникова Леся Українка, руйнує багаторічні потуги зобразити нас неповноцінними. Саме її походження – це історія про шляхетність, національну пам`ять і династичність, яких так бракує українцям для свого самоусвідомлення як частини європейської цивілізації.

Батько і мати Лесі походять зі шляхти. Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства. Олена Пчілка хоч і з дрібної шляхти, але в минулому це була козацька старшина, про що в сім`ї пам`ятали.

Ці люди не працювали фізично, мали достатньо грошей на книги, гарний одяг і подорожі. Отже, вони мали час задуматися не лише над матеріальним, тому були творцями й активними учасниками «Старої громади». Не дивно, що їхні діти стали засновниками «Плеяди». І якщо «Стара громада» – це про національне, коли хочете – етнографічне, то члени «Плеяди» збиралися вже читати, перекладати й обговорювати Ґете, Мольєра та Шиллера. Водночас, вони не були відірвані від національного контексту, але вже не мали того романтичного замилування минувшиною, дивлячись на неї з точки зору своєї доби.

«Плеяда», поміж іншим, уклала, як казала Українка, «програмку книжечок по історії», де вона «взяла Хмельниччину, Слав[инський] — київський княжий період від Володимира, Людя — Галицьке княжество». Один лист Лесі Українки Михайлу Кривинюку показує, що саме вона ставила собі за мету, беручись за цей освітній проєкт «для народу»: «Моя робота буде, звісно, компілятивною, а не учено-творчою, та все ж, може, моя компіляція послужить хоть якимсь «противоядием» тим брошуркам про Хмельниччину і «возсоединение», що служать досі єдиною історією України на «народных чтениях» і, може, таки труять не раз думку народню. Поряд з тим се буде проба показати органічний зв’язок нашої недавньої минувшини і її ідеалів з теперішнім нашим становищем і всесвітніми демократичними ідеалами». Ну чим не нинішня протидія російській пропаганді і популяризація євроінтеграції?!

Тож Леся Українка була не закашляною нещасною жіночкою, якою її зображали в СРСР. Це була небідна, дуже освічена дама. Так, саме дама, у гарних сукнях, білих рукавичках, яка мала вишукане коло спілкування. Ця київська тусовка збиралася у просторих будинках і квартирах (надто в кварталі між нинішніми вулицями Саксаганського та Жилянською – «Українському Парнасі»), обставлених гарними меблями. Вони грали на фортепіано, обговорювали мистецтво і, звісно, фліртували, вставляючи модні французькі та німецькі фразочки, якими рясніють і листи Лариси Косач. У таких умовах формувалася ідеологія нашої національної аристократії.

МІСЬКА ЄВРОІНТЕГРАТОРКА

Попри відому ще дитячу любов до Колодяжного, багато часу Леся Українка проводила в містах – і не лише українських. Часто буваючи в Європі, вона ходила в театр і оперу, відмінно зналася на тогочасних культурних тенденціях. Хоч вона трохи втомлювалася, як писала, «від отельово-ресторанного життя», – воно не було їй чуже. Її подорожі нагадали б багатьом сучасність. Згадаймо одну таку в 1901 році. Ось Леся пише родині з Бродів, як переїхала тогочасний кордон: «… без інцидентів, тілько в вагонах палять в грубках шалено, так що все таки раз мусіла класти компреси…» Приїхавши тоді до Львова, письменниця зупинилася в Hôtel Central – нині це будинок на проспекті Свободи, 11: «…хоч мене знайомі закликали до себе, – мені було краще в отелі, бо не залежніше».

У Львові, замість трьох, вона провела чотири дні (запізнилася на потяг) і продовжила подорож: «… у пьятницю (13-го) сіла в Schellzug і за 6 годин була вже в Чернівцях». Schellzug – це тогочасний австрійський Інтерсіті+. Як бачимо, теперішніми потягами зі Львова до Чернівців можна дістатися лише на годину швидше. Взагалі, здається, Леся любила їздити рейками, бо ж і з вінчання з Климентієм Квіткою в Києві поверталася додому на трамваї.

Перші подорожі до Європи змінили Лесю Українку. У 1891 році в листі дядьку Михайлу Драгоманову, який тоді жив у Софії, вона пише: «Перше враження було таке, ніби я приїхала в якийсь інший світ – кращий світ, вільніший. Мені тепер ще тяжче буде у своєму краї, ніж досі було. Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно. Отже, я прокинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить…»

Хай буде нам у 2021 році соромно, що досі сперечаємось у питаннях, на які Леся Українка дала відповідь ще в позаминулому столітті: «Біда, що більшість нашої української громади сидить на самій нужденній російській пресі, а через те не бачить як слід світа ні того що в вікні, ні того що поза вікном». Знову ж таки в листі дядькові читаємо, який вона бачить вихід: «Та вже тепер поміж нашою молодою громадкою почалось таке «западничество», що багато хто береться до французької, німецької, англійської та італьянської мови, аби могти читати чужу літературу».

БЕЗАПЕЛЯЦІЙНА ПАТРІОТКА

Незважаючи на те, що всю родину Косачів в СРСР переслідували як буржуазних націоналістів, з Лесі Українки ліпили соціалістку й інтернаціоналістку. Якщо з «Оргії» та «Боярині» комусь ще незрозуміле ставлення письменниці до Росії, її політики, громадського життя та культури, то особисте листування не залишає двозначності (знову – із дядьком Михайлом): «Як я побачила тут у Відні російські газети, то мені за них «вчуже стыдно» стало, а надто було жаль бідної російської публіки».

Ще більше щирого розпачу читаємо в листі до Михайла Павлика, який Леся пише з Болгарії в 1895 році: «Кажучи правду, я тілько до Вас пишу з охотою, в Росію писати для мене мука, я вже одвикла тримати свою думку в кайданах, а після новітніх подій инакше писати листів в Р[осію] не можна, як замовчуючи про добру половину того, шчо варте писання. Сором і жаль за мою країну просто гризе мене (се не фраза, вірте), і я не думала, шчо в душі моїй є такий великий запас злості. Я не знаю, шчо буду робити, вернувшись в Р[осію], сама думка про се тюремне життя сушить моє серце».

Письменниця закликала не обмежуватися російською літературою і контекстом (до Драгоманова з Відня, 1891): «…недавно мені приходилося з тими самими людьми, що тепер учать чужі мови, змагатися за те, чи варто учитись чужій мові при такій чудовій літературі як російська». А ось що вона пише в березні 1902 року сестрі Ісидорі із Сан-Ремо : «Було тут «утро», що врядили приїжджі росіяни з Ніцци, але таке погане, що не тільки акторам, а навіть публіці було сором і ніяково дивитись одним на других… І програма така, як я не люблю, все якісь уривки, qui n’avaient ni queue ni tête (без початку і кінця – ред.). Ми всі дуже жалували, що пішли (нас затяг лікар і одна з актрис, ніяково було не піти), і ми з Наташею дали урочисте слово перед лицем вічного моря, що більш ми за границею на жадні російські «благоглупости» не підемо, хоч би нас на ретязі тягли».

Звісно, таке ставлення до метрополії не було безпідставним і суто емоційним. Це було природнє ставлення патріотки поневоленої країни до свого окупанта, але не більше: «Я не знаю, звідки пішла ся слава, що я така ненавидна націоналістка? Часто люде, познайомившись, дивуються, що я не їм великоросів, поляків і инш[их]…» (лист до Кривинюка М.В., 1897).

Коли Володимир Винниченко погрожував перейти в російську літературу, яка, мовляв, оцінить його талант краще, –  Леся Українка сприйняла це дуже болісно. Здається, в тій же «Оргії» (де «Рим ходив у Грецію до школи») вона звертається саме до нього: «Ти не продався, — гірше!  Ти віддався у руки ворогу, як мертва глина, з якої кожне виліпить, що хоче. Та хто ж тобі натхне вогонь живий, коли з творця ти творивом зробився?» І це при тому, що сама Українка казала про себе як про «почитаєму, але не читому». Аудиторія у неї з`явилася вже після смерті – у 20-х роках, коли Микола Зеров у 1926 році сказав, що, нарешті, виріс читач для Лесі Українки.

ІНТЕЛЕКТУАЛКА

Леся Українка знала 7 мов: крім української та російської, ще французьку, німецьку, англійську, польську та італійську. Вона читала європейську літературу в оригіналі, багато перекладала й однією з небагатьох сучасників розгледіла масштаб генія Гауптмана, чиї твори вабили письменницю саме інтелектуальністю. Вона казала, що його п`єси «сповнені думки». Зрештою, «Лісова пісня» написана поверх його «Потопленого дзвону». Маючи Гауптмана за взірець, письменниця була дуже критичною до себе та колег: «Що ж до мене, то я тільки генієві можу простить кепсько збудований вірш, та й то не завжди. Українським же поетам слід би на який час заборонити писати національно-патріотичні вірші, то, може б, вони скоріше версифікації вивчились, примушені до того лірикою та перекладами, а то тепер вони найбільше надіються на патріотизм своїх читців, а не на власну рифму та розмір».

Багато вчителів української літератури будуть шоковані, проте Леся Українка без сентиментів ставилася, наприклад, до творів класиків Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного. У черговому листі до Драгоманова вона пише: «Бога ради, не судіть нас по романах Нечуя, бо прийдеться засудить нас навіки безневинно. Принаймні я не знаю ні одної розумної людини в Нечуєвих романах, якби вірити йому, то вся Україна здалась би дурною…»

Письменниця дивилася в майбутнє і бачила українську літературу сучасною та європейською. У 1899-му вона використовує слово «модернізм» у значенні художнього напряму у своїй доповіді в Київському науковому товаристві.

ФЕМІНІСТКА

Якщо мати Лесі Українки Олена Пчілка – це про емансипацію, то Леся – це вже чистий фемінізм. «Камінний господар» – перший твір в нашій літературі, де зображено чоловіка-спокусника, який однак відрізняється від, приміром, пушкінського варіанту Дон Жуана, бо сам частково стає жертвою розумної Донни Анни, котра читає Ніцше.

Femme moderne бачимо і в драмі «Блакитній троянді», яку називали «дамською», вказуючи на її «безнадійний песимізм та безоглядний розпач». Старий лікар Проценко констатує, що «між одружніми людьми менше буває нервових і душевних хвороб. Спокійне, впорядковане життя – найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб». Ідеться про істерію, якою «хворіє» героїня. Річ у тім, що тоді всіх жінок, які хоч трохи намагалися позмагатися з чоловіками, вважали істеричками і відправляли на лікування. І драма більшою мірою саме про це, а не про песимізм та розпач.

Ви, певно, чекаєте, коли ж буде полуничка про Ольгу Кобилянську? А її не буде. Їхнє листування, справді, дуже чуттєве, але, прочитавши його, відвертої еротики ви не знайдете. Здається, вони були радше посестрами, які могли щиро говорити про речі, неприйнятні в тогочасному чоловікоцентричному суспільстві.

У житті, як і в літературі Лариса Косач теж була принциповою феміністкою, дуже довго відмовлялася вінчатися і зробила це, як згадувала, лише заради людей і чоловіка, аби його геть не зацькували.

Не зрадила Лариса Петрівна Косач своїм принципам і в смерті. На Байковому цвинтарі в Києві труну з її тілом несли жінки.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Фото 1-6 з сайту news.dks.ua 

  1. Леся Українка з братом Михайлом, Євпаторія, 1891 р.
  2. Леся Українка із сестрою Ольгою, Берлін, 1899 р.
  3. Леся Українка, Сан-Ремо, 1902 р.  Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью Йорк: 1970 р., с. 882
  4. Леся Українка серед мешканців вілли «Континенталь», Гелуан (Єгипет), 1909 – 1910 р. Спогади про Лесю Українку. – К.: Дніпро, 1971 р.
  5. Леся Українка з родиною, Кавказ, 1911 р. Денисюк І., Скрипка Т. Дворянське гніздо Косачів. – Львів: Академічний експрес, 1999 р.
  6. Похорон Лесі Українки, 1913 р.

Автор – Андрій Климчукконсультував – Євгеній Стасіневич 

 

Джерело

«Мутинські вареники»

Географічні дані  Україна, Сумська обл., Кролевецький район, с. Мутин.

Носії елементу –  Родина Клеби Катерини Олексіївни, Мороз Тетяни Володимирівни, жителів громади села  Мутин.

Опис елементу:  Особлива технологія виготовлення вареників з кашею та маком на «супу», притаманна саме даній етнічній території.

 

Мутинські вареники мають особливий смак та велике символічне значення, тісто в них надзвичайно пухке та ніжне, що ототожнюється з материнським лоном, а начинка з пшоняної каши та маку символізує плодовитість та багатство.

Взагалі в українській культурі є потужні гастрономічні символи, які виділяються на загальному тлі. Зокрема, вареники – одна із найпоширеніших страв із вареного тіста з начинкою.

Натомість до повсякденного меню українського селянина минулого, вареники потрапляли нечасто – вони були окрасою його недільного і святкового столів. Із плином часу ця страва все більшою мірою інтегрувалася в соціальне життя. Зокрема, дівчата-дружки несли її молодій на другий день весілля, а жінки – породіллі, і це вважалася обов’язковою традицією. При цьому промовляли: «Щоб, знай, багатіли та спереду горбатіли» або «Щоб повна була завжди, як вареник». Як бачимо, ця страва символізувала собою одну з формул безсмертя завдяки своїй символічній функції – продовження себе в нащадках.

Вони й нині є однією з найулюбленіших і найпоширеніших страв у привабливій царині українського гастрономічного повсякдення і в різних куточках України – різні традиції й особливості приготування даної страви.

Вашій увазі представлені вареники, які готують гостинні жителі Мутинської громади.

 

Інгредієнти:  Для тіста : 1 л. супа, 70 гр. дріжжів, 0,5 ч. л. солі, 200 гр. цукру, приблизно 1,5 кг муки.

Для начинки: макова начинка 200 гр., 1,5 стакана пшона, сіль, цукор за смаком, 50 гр. олії.

Технологією приготування страви: Готуємо суп: беремо 1, 2 л. води, 7 картоплин і варимо до готовності, вихолоджуємо і збиваємо в однорідну масу. Маса повинна бути як рідка манка.

Готуємо тісто: до рідини додаємо 70 гр. дріжжів, о, 5 ч л. солі та 200 гр. цукру, 1,5 кг. муки. Замішуємо тісто і ставимо в тепле місце на 30 хв. Потім розкачуємо тісто і робимо вареники.

Для начинки варимо пшоняну кашу на воді. Змішуємо з маковою начинкою.

Вареники варимо на пару 5 хв. готові вареники змащуємо олією. Такі вареники пухкі і не черствіють довгий час.

«Мутинські вареники»-елемент нематеріальної культурної спадщини включений до районного переліку та готується до подачі на розгляд комісії з приводу включення до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Відео приготування  вареників, можна переглянути за посиланням:

Дайджест заходів з нагоди Святкування 150-річчя дня народження Лесі Українки (оновлюється)

Український центр культурних досліджень, здійснив моніторинг заходів, присвячених святкуванню  ювілею Лесі Українки.

З  нагоди відзначення  150-річчя з дня народження Лесі Українки в Україні і за кордоном проводиться ціла низка атракцій та культурно- мистецьких імпрез.

1.Міністерство культури та інформаційної політики разом з агенцією Postmen створили брендинг до дня народження Лесі Українки.

Офіційний брендбук  представляє логотип, бренд систему, шрифти, кольорові та графічні рішення, що супроводжуватимуть весь ювілейний рік Лесі Українки. Кожен, хто створює власні події чи заходи, може котстуватись брендбуком. Крім того брендбук, можна застосовувати у власних профілях в соціальних мережах. Скачати  можна  з а посиланням:

  https://identity.150imenlesi.org/page17039775.html   

2.До 150-річного ювілею Лесі Українки вперше буде представлено повне зібрання творів письменниці у 14- томах.

Над зібранням працювали провідні науковці Волинського національного університету імені Лесі Українки та інших навчальних і наукових інституцій України. Всі тексти подано з урахуванням авторського правопису.  https://www.kmu.gov.ua/news/do-150-richnogo-yuvileyu-lesi-ukrayinki-vpershe-predstavlyat-povne-zibrannya-tvoriv-pismennici-u-14-ti-tomah

3. 21 січня 2021 року Національний банк України до дня народження Лесі Українки випустив срібну банкноту.

4.Детальніше, ознайомитися з імпрезами можно на сайті, що запустило Міністерство культури та інформаційної політики з нагоди 150-річчя від дня народження поетеси Лесі Українки в рамках мистецького проєкту  «Леся Українка: 150 імен». 

На сайті 150imenlesi.org з’являтиметься інформацію про заходи, які з нагоди ювілею впродовж 2021 року відбуватимуться під егідою міністерства та Державного агентства з питань мистецтв та мистецької освіти.

5.Окрема сторінка сайту Волинської ОДА, теж присвячена подіям, що пов‘язані із відзначенням ювілею

https://voladm.gov.ua/new/volin-gotuyetsya-do-vidznachennya-150-richchya-vid-dnya-narodzhennya

6.Національна спілка театральних діячів пропонує ознайомитись з 13 виставами з 9 театрів, за запитом Леся Українка у Цифровому театральному архіві 

Що це за театри і вистави, яка п’єса є найпопулярнішою серед режисерів, якими були втілення «Лісової пісні», «Одержимої» чи «На полі крові» – дивіться за посиланням

🔗 https://cutt.ly/blbgJUm

7.Між іншим, КИЇВСЬКА ТЕАТРАЛЬНА ШКОЛА-СТУДІЯ 25.02.2021 грає прем’єру «Мріє, не зрадь!» до 150-річчя Лесі Українки у спільному проєкті «Лесин вечір» 🎭

з Київський академічний театр КОЛЕСО/Kiev Akademic Theater Koleso 🎭

Пряма трансляція з 19:30-20:15 на сторінці

https://www.facebook.com/teatralna.shkola.kyiv😀

8.25 лютого, в день народження Лесі Українки, в український прокат виходить кіноверсія вистави «Камінний господар» в постановці Театру на Подолі. Перший показ вистави на великому екрані пройшов 23 лютого.

9.На мультимедійній платформі іномовлення України « Укрінформ» у рубриці « Культура» https://www.ukrinform.ua/rubric-culture, щоденно публікується інформація  про святкування 150- річчя поетеси.

10.25 лютого до 150-річчя Лесі Українки на суспільному телеканалі «UA: Культура» покажуть прямоефірну трансляцію Re:post-опери LE Влада Троїцького ( 19.10) екскурсію музеєм Лесі Українки у Колодяжному та прозвучать вірші Лесі Українки у виконанні відомих українців. Детальніше з програмою заходів можна ознайомитись за посиланням: https://suspilne.media/amp/culture/

11. Цікаву підбірку заходів пропонує сайт https://chytomo.com

За посиланням https://chytomo.com/ia-budu-vichno-zhyty-v-lektsiiakh-konkursakh-i-postanovkakh-podii-do-dnia-narodzhennia-lesi-ukrainky/  ви дізнаєтесь  про виставки, концерти, презентації, масові вшанування в Україні та поза її межами.

12. На сторінці «Гастроспадщина України» https://www.facebook.com/187952666170708/posts/196782611954380/?d=n скуштуйте смаколики від Лесі Українки.

13. У Лариси Косач-Квітки в рамках проєкту буде своя медійна платформа «Радіо Леся» ініційована UA: Радіо Культура. ⠀ Платформа «Радіо Леся» — студія, де 25–27 лютого команда UA: Радіо Культура створюватиме контент, який можна почути в Києві на 97.6FM або онлайн з будь-якого куточка планети за лінком bit.ly/RadioLesya.

14. Відомі українці долучилися до культурного флешмобу до 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Вони продекламували рядки одного з найвідоміших віршів поетеси «Do (Гімн. Grave)  

15. З нагоди 150-річчя з дня народження Лесі Українки щиро відбудеться онлайн – лекція доктора філологічних наук, декана філологічного факультету Львівського національного університету імени Івана Франка пана Святослава Пилипчука https://www.facebook.com/events/230513595419911/?ti=ls

16.СвітЛиця культурно-просвітницький центр  презентувала пластиліновий мультик-анімацію на вірш поетеси «Тішся, дитино, поки ще маленька…»  https://www.facebook.com/svitlytsiabro/posts/453120442710400

17. Студія Animagrad (FILM.UA Group) випустила тизер-трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3197464-vijsov-novij-trejler-multfilmu-mavka-lisova-pisna.html?fbclid=IwAR1lixkPOmj09KnYqfBaEVdQq5QJp44v3Who0e21kKgmpJ42v8YN98hGoYs

18. Посли Німеччини та Канади продекламували вірші Лесі Українки: зворушливі відео http://uchoose.info/lesya-ukrayinka-pro-shho-ne-pyshut-u-pidruchnykah/?fbclid=IwAR3BcwO32MSt5Voj5qsqNeGTejroKi5SFJeqFp0vfkU1qcJjsXJzalINrnQ

19. «Fa (сонет)». Леся Українка з найпершої збірки поетеси «На крилах пісень» 1893 року. Читає Євген Нищук. https://www.facebook.com/Yevhen.Nyschuk/videos/106486314730878/

Далі – цікаві факти, які ми знайшли на просторах інтернету, про святкування ювілею поетеси:

Державний архів Вінницької області представив добірку матеріалів, які презентують маловідомі факти з біографії родини Косачів. Зокрема, матері Лесі Українки Олени Пчілки, її сестер Ісидори та Ольги, їхніх чоловіків Юрія Борисова та Михайла Кривинюка, а також розповідають про Олександру Судовщикову — дружину передчасно померлого брата Лесі Михайла Косача. Всі вони в 1920-х роках жили і працювали в Могилеві-Подільському, де так прагнула оселитися й Леся, але за станом здоров’я проживати в місті над Дністром їй не судилося.

– У Луцьку  склульптор Іван Дацюк створив із снігу барельєф з портретом Лесі Українки та  12 героями драми -феєрії «Лісової пісні». Джерело https://suspilne.media

– У Дрогобичі Львівської області пам’ятники визначним діячам з нагоди святкування Лесиного ювілею вдягнуті у червоні краватки – метелики. Джерело https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-regions/3196952-do-150ricca-lesi-ukrainki-na-pamatniki-u-drogobici-vdagnuli-kravatki.html

– У Домі Франка у Львові 25 лютого відкриють виставку однієї світлини «Цвіт папороті». На ній презентують фотографію Лесі Українки, яку не бачили навіть дослідники, а поетеса та її рідні вважали найкращою. Джерело https://loda.gov.ua/news?id=57226

– У столичному Victoria Museum відкрилася виставка «Леся Українка – лицарівна Belle Epoque» до 150-річчя від дня народження видатної поетеси. Експозиція створена спільними зусиллями засновниці музею Вікторії Лисенко та історика моди Мирослава Мельника. Джерело https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-culture/3196435-u-kievi-vidkrilasa-vistavka-lesa-ukrainka-licarivna-belle-epoque.html

– Працівники Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка підготували і провели літературно-музичний вечір “Хотіла б я піснею стати…”. Сценарій побудовано на основі біографічних даних про родину Лариси Косач та сюжетів із її життя. Головна мета заходу – показати знану поетесу як високоосвічену, європейського рівня жінку.

– З 22.02.2021-26.02.2021р. в комунальному закладі ” Мистецька школа Тернівської міської ради” пройшла інформаційна сторінка на уроках музичної літератури та історії мистецтва, до 150 річчя народження Л. Українки. https://www.facebook.com/groups/405226820156088/?multi_permalinks=710253962986704

– Балада “Була вдова на Подоллі”, записана Климентом Квіткою з голосу Лесі Українки. Виконує Даша Войцеховська ,солістка Зразковий фольклорний гурт “Щедрик” Відео – https://youtu.be/nQkWsR92ceY

1.Одеська область:

150 років з дня народження видатної поетеси, драматургині, перекладачки, фольклористки, культурної та громадської діячки Лесі Українки виповнюється 25 лютого.

У зв’язку з цьогорічним ювілеєм від дня народження геніальної письменниці  Міністерство культури та інформаційної політики запланувало низку заходів з його відзначення. Найбільшою подією з-поміж них має стати презентація нецензурованого 14-томного видання Лесі Українки.

Крім того, у рамках масштабного Мистецького проєкту «Леся Українка: 150 імен» Міністерство культури та інформаційної політики розгорне медійну платформу «Радіо Леся», ініційовану UA: Радіо Культура, а також інтелектуально-дискусійну платформу «Косач Talks».

https://mkip.gov.ua/news/

https://oda.odessa.gov.ua/150-rokiv-z-dnya-narodzhennya-lesi-ukrayinky/

2.Черкаська область:

Геніальну письменницю представляли й представляють у різних іпостасях – у радянські часи вона поставала соціалісткою, революціонером-демократом, зараз говорять про її модернізм, неоромантизм, фемінізм, навіть містицизм. Необхідно зазначити, про неймовірну ерудицію Лесі Українки та її прекрасне знання західноєвропейської культури, яка й мала вплив на письменницю.

https://ck-oda.gov.ua/novyny-cherkaskoyi-oblasti/150-richchya-lesi-ukrayinki-cikl-lekcij-onlajn-zustrich-tematichni-publikaciyi/

3.Чернівецька область:

Леся біля улюбленого інструменту, із сестрою, у родинному колі, із подругою Ольгою Кобилянською. Такі моменти із життя геніальної Лесі Українки відтворили на знімках буковинські учні та студенти – учасники мистецької акції-реконструкції «Українка у фокусі ХХІ століття». Її до 150-річчя авторки організував Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації.

10 найкращих фото продемонстрували на виставці, яку відкрили в ОДА. Кожну світлину доповнили цікавою розповіддю із життя Лесі Українки.

– Така реконструкція дозволила нам побачити Лесю Українку по-новому. Її талант поєднав гаряче серце патріота і самовідданість, світлий розум філософа і жіночу ніжність, грацію та шляхетність. Вона – символ мужності і боротьби – здобула у світі високе ім’я народної поетеси. Свого часу Леся Українка була на Буковині й так палко закохалася у красу нашого краю, як і ми, буковинці, полюбили її творчість. Маємо передати цю культурну пам’ять наступному поколінню через імена моральних авторитетів нації, – сказала заступниця голови Чернівецької обласної державної адміністрації Ірина Ісопенко.

Акція «Українка у фокусі ХХІ століття» стартувала ще у січні. Загалом для участі надіслали 212 робіт. Оцінювало їх журі, до складу якого увійшли відомі освітяни, фотографи та журналісти області.

https://bukoda.gov.ua/new/16970

4.Дніпропетровська область:

На Дніпропетровщині громадські активісти говорили про життя та творчість Лесі Українки

За круглим столом зібралися представники облдержадміністрації та громадських організацій, науковці, письменники.

«Твори Лесі Українки досі живуть та не втрачають актуальності, – зазначив громадський діяч Василь Дудко. – Вона – це той «наріжний камінь» нашої держави, на який маємо спиратися».

Говорили про роль Лесі Українки в розвитку культури країни та державотворенні. Про поезію та кохання в житті письменниці. Відомі та нові аспекти її творчості. «Леся Українка – геніальна поетеса. Надзвичайно талановита, яку ще не перевершив ніхто. Це символ та бренд України – літературної, культурної, чуттєвої, пристрасної. Незважаючи на хворобу, вона була надзвичайно сильною, – сказала поетеса Леся Степовичка.  – Обожнюю її вірші. Вона надихає писати».

Серед інших тем – діяльність родини Косачів на Катеринославщині. Говорили й про знайомство Лесі Українки та Дмитра Яворницького.

«Леся Українка побувала у Катеринославі лише один раз, у червні 1891-го. Разом з матір’ю та молодшою сестрою їхали до Криму – через наше місто. Відвідали Кодацький поріг – про це поетеса написала у своїх спогадах», – сказала завідувачка меморіального будинку-музею Д. Яворницького Яна Тимошенко. 

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року у м. Новоград-Волинський.

https://adm.dp.gov.ua/news/na-dnipropetrovshchini-gromadski-aktivisti-govorili-pro-zhittya-ta-tvorchist-lesi-ukrayinki

5.Закарпатська область:

Леся Українка — одна з найвизначніших постатей в історії української літератури, чий спадок належить до вершинних надбань національної культури.

Премію КМУ ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва було запроваджено у 2007 році. Її присуджують щороку до дня народження поетеси у чотирьох номінаціях.

https://carpathia.gov.ua/novyna/150-rokiv-vid-dnya-narodzhennya-lesi-ukrayinky

6.Донецька область:

Леся Українка (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка)  видатна українська письменниця, перекладачка, культурна діячка. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Завдяки її творчості українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили у всьому світі. Саме Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури на зламі ХІХ і ХХ століть.

Творча спадщина Лесі Українки включає понад 270 віршів, не рахуючи поем і віршованих драматичних творів, півтора десятка оповідань, стільки ж статей, величезну кількість перекладів, безліч зібраних унікальних народних пісень, казок, переказів, легенд українського народу. Феномен таланту Лесі Українки полягав у тому, що вона одночасно працювала в різних жанрах, збагативши і урізноманітнивши українську літературу. Її твори перекладені багатьма мовами. До того ж сама вона переклала чимало творів світових авторів українською, адже знала більше десятка мов.

На честь жінки великого таланту та сили духу – Лесі Українки – в Україні була заснована премія її імені. Літературна премія ім. Лесі Українки за найкращий твір для дітей була запроваджена у 1970 році й присуджувалася щорічно з 1972 до 2003 року.

З 2004 року діє «Премія Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка присуджується щороку до дня народження Лесі Українки – 25 лютого – за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління в дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання. Серед них – твори письменників – ювілярів 2021 року. Знайомство з ними – у інформаційному виданні «Від Лесиного творчого натхнення до сьогочасних творів для дітей».

https://dn.gov.ua/ua/news/sogodni-vipovnyuyetsya-150-rokiv-vid-dnya-narodzhennya-lesi-ukrayinki

7.Харківська область:

Пропоноване нове видання суттєво відрізняється від попередніх п’яти спроб оприлюднити твори Лариси Косач-Квітки.

Принципова його відмінність – це максимальна увага до рукописів Лесі Українки, зокрема, до чернеток, які відкривають завісу над таємницями творчого процесу.

З початку 2020 року над підготовкою 14-томника працювали 14 команд з 30 фахівців – це провідні науковці Волинського національного університету імені Лесі Українки та інших навчальних і наукових інституцій України.

Усі тексти подано з урахуванням авторського правопису. Фахівці працювали над тим, щоб усунути заангажованість у тлумаченні образів та сюжетів, характерну для видань радянського періоду.

Зібрання «відкривається» чотирма томами драматургії. Читачі також зможуть ознайомитися з численними перекладами, зокрема, й досі не публікованими фольклорними записами Лесі Українки. Ба більше, додано всі тексти Лариси Косач-Квітки, які з’являлися окремо, але не увійшли в попередні багатотомні видання: це, наприклад, драма «Бояриня», вірші «Ізраель в Єгипті», «І ти колись боролась, мов Ізраель…», підручник «Стародавня історія східних народів» тощо. «Закривається» зібрання чотирма томами листів.

«Дивовижно тримати цей скарб у руках. Укотре усвідомлюєш і осягаєш реальний масштаб праці Лариси Косач. Тепер ми маємо змогу поглиблено та якнайдоцільніше досліджувати майстерність видатної української особистості. Без загублених і недорахованих сторінок її літературної діяльності», – ділиться враженнями від перегляду нового видання Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

Шанувальники та дослідники творчості Лесі Українки в кожному томі зможуть прочитати не лише твори Лесі Українки, й розлогий науковий коментар, а ще ознайомитися зі зразками авторського рукопису, іконографією і живописом, першодруками тощо.

Весь наклад видання, а це 1500 примірників, передадуть в бібліотеки, заклади вищої освіти, в наукові центри та музеї в Україні та закордонні дипломатичні представництва для популяризації творчості Лесі Українки. Також приватні інвестори, зацікавлені в поширенні видання, можуть здійснити додатковий друк примірників власним коштом, звернувшись до творців зібрання.

https://kharkivoda.gov.ua/news/107425

https://kharkivoda.gov.ua/news/107393

8.Херсонська область:

Вперше твори, листи та переклади Лесі Українки у повному неспотвореному цензурою зібранні.

Презентація 14-томника стане центральною подією ювілейного року. Україна чекала на це видання півстоліття. Зібрання дійсно унікальне, адже попереднє «повне» видання було цензурованим і складалося з 12 томів.

Принципова відмінність зібрання — це максимальна увага до рукописів Лесі Українки, зокрема до чернеток, які відкривають завісу над таємницями творчого процесу.

Видання поділене тематично і жанрово за такими напрямами-блоками:

  • драматургія (1–4 томи.),
  • поезія та ліро-епічні поеми (5 том),
  • художня проза (6 том),
  • літературна критика та публіцистика (7 том),
  • переклади (8 том),
  • записи народної творчості та пісні, записані з голосу Лесі Українки (9 том),
  • «Стародавня історія східних народів» та конспекти, виписки, нотатки (10 том),
  • листування (11–14 томи).

Повне зібрання творів Лариси Косач-Квітки офіційно представлять у рамках Масштабного мистецького проєкту «Леся Українка: 150 імен» в Національному центрі «Український дім».

Зібрання підготовлено та видано зусиллями провідних науковців Волинським національним університетом імені Лесі Українки та інших навчальних і наукових інституцій України.

https://khoda.gov.ua/%E2%80%9Clesja-ukra%D1%97nka%3A-150-%D1%96men%E2%80%9D%3A-do-juv%D1%96leju-poetesi-prezentujut-zb%D1%96rku-tvor%D1%96v%C2%A0

9.Запорізька область:

Квітка як джерело творчості і натхнення, як носій кращих традицій козацтва, як символ служіння своєму народу постає у поезіях Лесі. Вона любила їх усі – від пишної троянди і до ледь помітних тернових квіточок. Ця любов була безмежною. Квіти для поетеси – мірило чистоти помислів і вчинків.

Інтимна лірика Лесі Українки рясніє квітковими образами та символами, бо поетеса не могла собі уявити кохання без квітів. Червоні квіти граната символізують поцілунки закоханих, урочиста магнолія – прекрасна наречена, нікотіана – квітка палкого забуття. Але, власне, уособленням кохання є троянда; пишна, горда та ча­рівна красуня – червона рожа.

Багатий барвистий “Лесин квітник” створили ліцеїсти!

« … квіток, квіток, як можна більше квітів !..»

http://osvita.zoda.gov.ua/%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%83-%D1%84%D0%BB%D0%B5%D1%88%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96-%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%B8%D0%BD-%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA/

10.Тернопільська область:

Жінка, яка вслід за Шевченком, переконала свій народ у тому, що він може говорити й бути почути. Її вражаючі поеми, прозові твори, вірші, публіцистичні статті не лише претендують на визнання й славу, а й пробуджують українську свідомість.

Так у нинішній боротьбі за свободу та визнання, ми по новому відкриваємо та закохуємося у постать драматургині, поетеси Лариси Петрівни Косач-Квітки. Її твори стали дороговказом у житті теперішнього покоління та повертають надію на краще майбутнє.

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

http://oda.te.gov.ua/main/ua/event/detail/13024.htm

11.Рівненська область:

Леся Українка — одна з найвизначніших постатей в історії української літератури. Вражаючі поеми, прозові твори, вірші, публіцистичні статті, переклади світової класики – це ті великі доробки, які вона лишила по собі.

150 років тому люди теж мріяли та любили Україну. Це все відобразилося у творах Лесі Українки. І її весна – це символ національного відродження та еволюції нашої нації. Я усім бажаю цього у думках та діях. Ми повинні відкривати творчість наших геніїв заново.

https://www.rv.gov.ua/news/na-rivnenshchini-vidznachayut-150-richchya-vid-dnya-narodzhennya-lesi-ukrayinki25022021

12. Полтавська область

Серію заходів з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки пропонує ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО

«З листа Лесі Українки до Ольги Кобилянської від (21).VII.1899» – читання від Гадяцького історико – краєзнавчого музею

Урочистості, присвячені 150-річчю від дня народження Лесі Українки та літературно-мистецький захід «Яскрися, квітко Драгоманівського роду» (за збіркою поезії Лесі Українки «На крилах пісень»). 25 лютого 2021 року, 12:00 год. м. Гадяч, ККЗ «Дружба». Організатори: Департамент культури і туризму облдержадміністрації, Гадяцька територіальна громада, Гадяцький фаховий коледж культури і мистецтв ім.І.П.Котляревського

Поширено Гадяцьким фаховим коледжем культури і мистецтв ім.І.П.Котляревського відеодайджест «Краєзнавчий портрет Гадяччини»

Всеукраїнський конкурс учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!», що присвячений Лесі Українці

Міжнародний онлайн-флешмоб #GlobalLesyaUkrainka2021, ініційований Новоград-Волинським літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки.

Відбулось урочисте приймання документів Національного проекту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі»

24 лютого заступник директора УЦКД з креативного менеджменту Олена Іщенко взяла участь у заході, під час якого відбулось урочисте приймання документів Національного проекту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» -грантова програма за підтримки Українського культурного фонду-від Вишгородського історико-культурного заповідника до Державного архіву Київської області. Захід проводився за участі Київської обласної державної адміністрації та у співпраці з Державною архівною службою України.
Необхідно зазначити, що Національний проект «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» був представлений директором Вишгородського історико – культурного заповідника, кандидатом історичних наук Владою Литовченко під час Всеукраїнської конференціі «Імплементація конвенціі ЮНЕСКО по охороні нематеріальної культурної спадщини».
Олена Іщенко вручила Владі Литовченко «сертифікат спікера конференції», та зазначила, що у цьому році Україна подає Національний звіт до Міжнародної організації ЮНЕСКО з питань імплементації Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини у якому обов‘язково будуть зазначені результати проекту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі».

Смаколики від Лесі Українки

Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, нині Новоград-Волинський[5] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України

Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського національного відродження.

Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

Ця геніальна волинянкавідома не лише своєю літературною творчістю, перекладацькою діяльністю, активною громадянською позицією, любов’ю до всього українського , а й неймовірною силою духу і неабияким характером.

25 лютого Україна відзначатиме день народження Лесі Українки, а 2021-ий оголошено її роком на державному рівні.

Улюблений десерт Лесі України — ожинове морозиво.

Готувала його сестра Ізидора чи мама Олена Пчілка.

“Пригадую, як у Сурамі до нас приїжджала мати Лесі Українки — Ольга Петрівна. Вона взяла морозницю для того, щоб готувати морозиво для хворої”, — йдеться у спогадах Марусі Собіневської-Бешкурової.

У музеї Лесі Українки відтворили рецепт морозива. Ягоди ожини перетерли з цукром та льодом. Майстриня авторського морозива Наталя Хіцова розповіла, що про це морозиво вперше було згадано в книжці Анатолія Костенка.  – Джерело

Варення з кизилу від Лесі Українки 

Лесю Українку ми знаємо як геніальну поетесу, творчу людину, чудову жінку. Але, окрім всього перерахованого, вона була прекрасною господинею, чудово вміла куховарити. Причому – навіть до цієї справи підходила творчо. Так, з однієї з поїздок до Кавказу вона привезла декілька кущів кизилу і посадила їх в своїй дворянській садибі, що в селі Колодяжне на Волині. Кущі не просто прийнялися, вони ще й почали давати рясні плоди, з яких поетеса готувала надзвичайно чудове варення. Цікаво, що Лесин кизил плодоносить до цих пір, однак, тепер варення з нього варять співробітники музею.

Отже, що потрібно, аби зварити Лесине варення з кизилу: на 1 кг ягід 1,5 кг цукру, оскільки кизил – ягода досить кисла.

Як готувати. Спочатку ягоди потрібно перебрати, а плодоніжки видалити. Засипати ягоди цукром і лишити на 8 годин. Як час мине, додати 300 мл води і поставити посудину з варенням на слабкий вогонь. Кизил потрібно час від часу помішувати, але дуже обережно, щоб не придушити. Після закипання солодке вариво потрібно потримати на вогні ще 5 хвилин. Після чого дати йому настоятися 8 годин. Потім знову довести до кипіння і проварити ще 15 хвилин. Готове варення розкласти в банки і закатати.

До речі, кизил корисний тим, що у ньому міститься дуже багато клітковини. Тому його разом з кісточками рекомендується їсти людям, які мають проблеми з кишківником.

Джерело

Міжнародна науково – практична конференція «Світовий та український музичний театр у контексті сучасного культурного дискурсу»

Директорка Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель взяла участь  в Міжнародній науково – практичної конференції «Світовий та український музичний театр у контексті сучасного культурного дискурсу», що відбувся 22 лютого 2021 року на базі кафедри оперної підготовки та музичної режисури Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського (м. Київ).

З вітальним словом до учасників звернувся МАКСИМ ТИМОШЕНКО, доктор філософії, професор, заслужений діяч мистецтв  України, ректор НМАУ ІМ. П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО.

В програмі конференції брали участь

  • Василь Вовкун – генеральний директор – художній керівник Львівської національної опери
  • Євген Лаврінчук – головний режисер Одеської національної опери, голова Фонду Одеської національної опери
  • Дмитро Морозов, заслужений діяч мистецтв України, головний диригент «СхідOpera» (Харківська національна опера)
  • Марина Черкашина-Губаренко, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, академік НАМ України, професор кафедри історії світової музики Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського
  • Аделіна Єфіменко, доктор мистецтвознавства, професор, професор кафедри історії музики Львівської Національної музичної академії імені М. В. Лисенка, професор філософського факультету Українського вільного університету Мюнхена
  • Ірина Френкель , директор Українського центру культурних досліджень, продюсер міжнародного фестивалю «OPERAFEST TULCHYN»
  • Ірина Драч, доктор мистецтвознавства, професор, професор кафедри історії української та зарубіжної музики Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського та багато інших знаних фахівців сфери оперного мистецтва.

В рамках міжнародної події відбулась творча зустріч з Кирилом Карабицем, головним диригентом Борнутського оркестру (Bournemouth Symphony Orchestra) в Англії, диригентом-постановником.

Учасники  дискутували про сучасні умови роботи театрів, виклики пандемії, тощо.

Ірина Френкель презентувала тему «Міжнародний оперний фестиваль «OPERAFEST TULCHYN» як економічний важіль розвитку території» оцінюючи ситуацію позиціювання українського фестивалю в європейському контексті.

На початку свого виступу, звертаючись до професорів кафедр оперного співу Національних академії України та інших країн,  керівників Національних оперних театрів, диригентів європейських оркестрів,  Ірина Френкель підкреслила:

«Жодним чином  я не буду оспорювати мистецьку цінність опери та її багатовікову історію. Я – музикант з вищою музичною освітою і розуміюся на важливості контенту професійного мистецького продукту. Але, слухаючи виступи колег, розумію, що  буду говорити про інше. Я буду говорити про оперу як інструмент зміни якості життя в громаді. Я буду говорити про те що відбулось в Тульчині – як яскравий приклад культурної трансформації та успішний український кейс.   Це апробовані результати моєї наукової роботи, яку я захищала в Австрії і яка пов’язана із економікою культури. Я хочу ще раз підкреслити, що якість оперного продукту – для мене є надважливою задачею. Тому зберігаючи мистецьку цінність продукту ми створили культурний стартап, який сформував змісти і цінності, що сколихнули всю країну довивши, що ВЕЛИЧ МИСТЕЦТВА НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РОЗМІРУ МІСТА».

Саме з цього фестивалю почався рух проєкту «Малі міста – великі враження», що вважається найбільш вдалим прикладом децентралізації в культурі.

Міжнародний фестиваль «OPERAFEST TULCHYN» – найбільша оперна подій України під відкритим небом відбувається в маленькому місті Тульчин, що знаходиться на півдні Вінницької області і на території якого розташований найбільший в Україні палац Станіслава Потоцького – «Подільський Версаль». Саме тут у 1787 році 17 травня було відкрито другій в Україні оперний театр. Тому вибір оперної теми було цілком органічним для організаторів задля досягнення мети: «качнуть Тульчин» з метою привернення уваги для Палацу Потоцьких, що знаходився в жахливому стані.

«Ми можемо багато говорити про цільову аудиторію фестивалю – робота з нею – це окрема тема доповіді. Відповідно до статистичних даних у   світі лише 4% осіб слухають класичну музику. З них лише 1% є прихильниками оперного мистецтва. Зрозумівші вузькість цільової аудиторії, а саме, відповідно до статистики у Тульчині нашими глядачами було 15 осіб, а в обласному центрі до 500 осіб, ми почали шукати відповідь на запитання ЧОМУ Я МАЮ ПРИЇХАТИ В ТУЛЬЧИН СЛУХАТИ ОПЕРУ?»   – продовжувала пані Френкель – Ми знайшли цю відповідь і маємо шалені результати»

Під час виступу було розкрито таємниці структури фестивалю, облаштування «театру просто неба», децентралізацію повноважень організаторів та пристосування вистав до особливих умов відкритого поля.

«Статистичні дані фестивалю говорять за самих себе» – слайд, який було представлено для учасників конференції дійсно вражав. (слайд зі статистикою ) та довів, що міжнародний фестиваль «OPERAFEST TULCHYN» – найбільша оперна подій України під відкритим небом  – це знакова подія, яка змінила сприйняття культури та культурного ресурсу завдяки оперному мистецтву.

Про проведення стратегічної сесії «Створення міжрегіонального туристичного кластеру «Незвідані стежки Опілля»

У процесі децентралізації місцева влада у спроможних громадах отримала значні повноваження і ресурси. Це призвело до активізації культурного життя та формування низки нових культурних проєктів, пов’язаних з туризмом.

Регіональний представник Українського центру культурних досліджень у Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській та Волинській областях Ігор Гармаш на запит Бібрської, Рогатинської та Бурштинської територіальних громад ініціював проведення 19 лютого у смт Нові Стрілища  стратегічній сесії «Створення міжрегіонального туристичного кластеру «Незвідані стежки Опілля».

Захід відбувся завдяки наполегливості та енергії Івана Герчаківського, директора Бібрської музичної школи та випускника Академії культурного лідера, що відбувається за співпраці Гете Інституту в Україні, ГО «Інститут культурної політики» та Міністерства культури та інформаційної політики України.

Йому вдалося зібрати більше тридцяти зацікавлених у темі діячів і діячок культури: представників органів місцевого самоврядування, обласної державної адміністрації, обласної ради, науковців, музикантів, музейників, краєзнавців, педагогів, істориків, митців, музикознавців, туристичних операторів.

Наскрізною темою обговорення стала постать Франца Ксавера Вольфганга Моцарта (1791-1844), його творчість та зв’язок з територіями Львівщини.

Особливо важливою була присутність на зустрічі команди менеджерів фестивалю класичної музики “LvivMozArt”. Всесвітньо відома диригентка, директорка фестивалю класичної музики ” LvivMozArt” Оксана Линів привітала онлайн присутніх і запевнила у бажанні співпрацювати і підтримувати проєкт, що буде пов’язаний зі збереженням спадщини Франца Ксавера Вольфганга Моцарта.

Учасники і учасниці заходу виступали з ідеями і пропозиціями, які ретельно фіксувалися представником УЦКД з метою подальшого опрацювання. Було прийняте однозначне рішення створити робочу групу для формування плану дій по створенню туристичного кластеру та підготовки Меморандуму про співпрацю між УЦКД, фестивалем “LvivMozArt”, обласною владою та керівництвом громади.

Чіберек – страва з присмаком рідного дому

17 Листопада , 2020 Український  центр  культурних досліджень  публікував  інформацію  про  приготування «чібєрєк» – пиріжків з прісного тіста з м’ясом у кримських татар, які компактно проживають на Херсонщині. Наразі   пропонуємо  вам  статтю  Мамута Чурлу, Заслуженого  художника України, мистецтвознавця, майстра  ужиткового мистецтва  з  АР Крим.
Порівнюйте, насоложджуйтесь, смакуйте та  знайомтесь з  гастротрадиціями  України.

 

ЧІБЕРЕК – СТРАВА З ПРИСМАКОМ РІДНОГО ДОМУ

 

 

Серед щедрого різноманіття страв кримськотатарської кухні, чібереку завжди відводилось особливе місце. Як і український борщ, узбекський плов чи італійська піца, він став справжнім кулінарним брендом кримськотатарської кухні далеко за межами Кримського півострова. Ця страва не просто надійнийспособ втамовувати голод. Вона утвердилась як обрядовий елемент давньої гастрономічної традиції, без якої важко уявити весілля, свято або інші знакові події в житті кримськотатарської родини чи громади. 

Етнічна багатоманітність Криму, що вплинула на формування кримськотатарського народу, визначила і гастрономічну різноманітність кримськотатарської кухні. Дослідники справедливо відмічають, що чіберек міг бути запозиченим від степових кримських татар, у раціоні яких переважали страви саме з м’яса. В будь якому разі, вже на ХІХ – поч. ХХ ст. можна відмітити чимало назв цієї популярної страви. Хоча сьогодні у вжитку утвердилась його літературна форма – «чіберек», все ж, на різних кримськотатарських діалектах можна почуті і такі назви, як «чуберек», «чiборек», «чубрек», «шимиш» і навіть «чир-чир» (звуконаслідування характерного шкварчання масла).

Всі ці варіанти об’єднує спосіб приготування чібереку, який полягає у його швидкому (близько 45-60 секунд) обсмажені при відносно низькій (майже 200 градусів) температурі. Така нетривала термічна обробка дозволяє забезпечити чудовий смак і аромат їжі, а рясне додавання у м’ясний фарш бульйону створює ефект скороварки, що зберігає корисні властивості страви. Ця їжа була і є прикрасою столу кожної кримськотатарської сім’ї під час урочистостей, свят та обрядів. А правильно приготований чіберек впевнено утвердився як індикатор хорошої господині-ханум.

Чіберек ідеально пасує сучасній культурі вуличної їжі та фаст фуду, завдяки таким рисам, як швидке приготування, чудовий смак, ситність та подача завжди в гарячому і щойно приготованому вигляді. Саме тому, ця страва є візитною карткою Криму, де Вам запропонують скуштувати її в кожному куточку півострова. Останні роки кримські татари активно поширюють чіберек і в містах континентальної України, створюючи справжні острівці смачної, корисної та аутентичної кухні корінного народу Криму.

Кримські татари здавна славляться своєю гостинністю. Традиційно, вона виражається і в ритуалах частування гостя різноманітними стравами й напоями, серед яких помітне місце посідає чіберек. Є чудове повір’я про те, що під виглядом незнайомця світом мандрує святий Хадир (Хадирлез), який може обрати для свого візиту і ваш дім. Саме тому, кожного потрібно вітати з шаною та допомагати у дорозі. Адже прихід гостя – це неодмінно щастя та удача в родині.

Завітавши в кримськотатарську оселю, мандрівнику звичайно заварюють ароматну та міцну каву, до якої подають колотий цукор з печивом кураб’є. За приємною розмовою ви навіть не помітите, що хазяйка вже поставила на столі красивий мідний саан (посуд з кришкою), повний соковитих чібереків. В хорошій компанії їх можна з’їсти безмежну кількість, без жодної шкоди для здоров’я.

Адже чібереки – вони як фрукти. Ними неможливо наїстись (с).

ДО СЬОМОЇ РІЧНИЦІ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

В ці дні українці відзначають сьому річницю Революції Гідності та вшановують пам’ять загиблих Героїв Небесної Сотні. 17 лютого у львівському Палаці ім. Гната Хоткевича відбувся перегляд документального фільму “Все палає. All Things Ablaze” (2014). Режисери: Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков.

Показ фільму відбувся за підтримки Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та Центру мистецтв “АРТ-Простір”. Співорганізатором заходу і спікером виступив регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ігор Гармаш, котрий вже більше 10 років організовує покази документального кіно.

Глядачі були вражені драматичністю кадрів фільму. Після перегляду обговорювали, яким чином історичні обставини формують з простих громадян героїв.

Олександр Течинський, Олексій Солодунов і Дмитро Стойков – давні друзі, які багато років працювали фоторепортерами. Коли вони почали знімати кіно, щоб мати змогу розповідати масштабніші історії, фотожурналістський підхід визначив їх операторський стиль. “Все палає” – їх перший повнометражний документальний фільм.

Це не зовсім фільм про революцію, яка змінила Україну тієї зими. Радше, він показує загальний шаблон певного типу повстань – тих, що завершуються кровопролиттям. Спершу шляхетне прагнення свободи наражається на темну силу правителів-тиранів. Згодом, унаслідок сум’яття й хаосу, праведний народний гнів змінюється чистою люттю. Коли з’являються перші жертви з обох сторін – незалежно від того, наскільки білими чи чорними вони здаються сторонньому спостерігачеві – межа між добром і злом розмивається, якщо дивитися на неї з епіцентру битви. І зрештою, все палає.

Український центр культурних досліджень та Карпатський біосферний заповідник об’єднують зусилля щодо вивчення, популяризації об’єктів природної та культурної спадщини

Карпатський біосферний заповідник в особі в.о. директора Рибака Миколи Петровича та Державна установа «Український центр культурних досліджень» в особі директора Френкель Ірини Володимирівни, враховуючи положення Конвенцій «Про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини» та «Про охорону нематеріальної культурної спадщини» домовились про співпрацю в питаннях досліджень українських об’єктів природних та матеріальних і нематеріальних культурних цінностей, розробці заходів щодо їх збереження та популяризації й уклали Меморандум про співпрацю.

В рамках Меморандуму про співпрацю сторони об’єднають зусилля щодо вивчення, популяризації об’єктів природної та культурної спадщини, розробки рекомендацій щодо їх збереження, підготовки номінаційних справ для внесення їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства тощо.

Микола Рибак, в.о. директора Карпатського біосферного заповідника зазначає: «У 2017 році Карпатським біосферним заповідником cформовано транзитну зону (transition area), або території сталого розвитку Карпатського біосферного резервату (КБР), що охоплює 17 населених пунктів Рахівського та Тячівського районів, площею 136, 9 тис. га. З цими громадами ми уклали Декларації про співпрацю які, на нашу пропозицію, розглянули та затвердили Програми соціально-економічного та культурного розвитку щодо створення умов для розвитку сільського та екологічного туризму і рекреації, ведення традиційного господарювання та охорони довкілля у межах території природно-заповідного фонду. Ми зацікавлені у розвитку співпраці з Українським центром культурних досліджень, враховуючи нагальність питання інвентаризації культурної спадщини у межах зазначеної території сталого розвитку та планування конкретних заходів із збереження таких об’єктів».

Федір Гамор, заступник директора Карпатського біосферного заповідника, доктор біологічних наук, професор зазначає: «Ми покладаємо велику надію, щодо співпраці у вивченні та популяризації феномену гуцульської культури у транскордонному аспекті, яка дуже пов’язана з природніми цінностями. Гуцульська культура – це відображення гір. Ми зацікавлені у підготовці номінаційного досьє до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а згодом, й до Репрезентативного списку ЮНЕСКО. Також ми зацікавлені просуванні ідеї створення музею природніх та культурних цінностей історичної Мароморощини.»

Ірина Френкель, директор Українського центру культурних досліджень зазначила «Наразі триває процес внесення змін до Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. У переліку буде розширений перелік номінацій, зокрема відкриється можливість номінації «культурна практика», яка буде доречною для гуцульської культури, як елементу, що має широкий діапазон проявів та потрапляє під дію Конвенцій ЮНЕСКО «Про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини» та «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Ми готові співпрацювати та надавати підтримку процесу просування гуцульської культури до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини та підтримці громад гуцульського краю у напрямку сталого розвитку. Крім цього, відкриті до співпраці в рамках проекту «Гастроспадщина України» у напрямку розробки гастромаршрутів для зовнішніх туристів».