Корона «Дня» Анастасії Фоміній — за осучаснення традиційного

Дві подільські сорочки за картинами Василя Тропініна відтворила вінницька мисткиня за час карантину

Мисткиня громадської організації «Етномайстерня «Коло», відома на Вінниччині вишивальниця Анастасія Фоміна за час карантину відтворила дві сорочки за роботами Василя Тропініна. Навесні цього року вона відшила репліку за картиною «Дівчина з Поділля», а нещодавно вразила «фейсбук»-спільноту копією сорочки з полотна «Українець». Обидві роботи — жіноча і чоловіча — характерні для Східного Поділля, подібних на сьогодні просто не знайти. Зі схемами Анастасії Фоміній допомагала дослідниця української традиційної вишивки, авторка книжки «Українська вишиванка. Мальовничі узори, мотиви, схеми крою» Лідія Бебешко. Підбір тканини, колір ниток та зшивання виробу вишивальниця здійснювала сама. Зізнається, що це був ще той виклик. Адже відтворити сорочку, яку ніколи ніхто наживо не бачив, а просто споглядали на художньому полотні, — досить складно. Але результатом майстриня задоволена. У такий спосіб вона прагнула не лише створити вишитий виріб, але й привернути увагу до локальної культури та продемонструвати красу, силу і характер людей, які жили на Поділлі багато років до нас.

«Перша робота була за картиною Василя Тропініна за схемою Лідії Бебешко. На неї я натрапила випадково у Facebook. Пані Лідія виклала схему на загал, щоб хтось відшив. Охочих у коментарях вистачало, але потім, через кілька місяців, я її перепитала, чи хтось взявся за роботу, вона сказала, що ніхто, і я вирішила спробувати. Так народилася сорочка з картини «Дівчина з Поділля», — ділиться спогадами Анастасія Фоміна. — А друга сорочка відшивалася спеціально для мого чоловіка. Я мала вже деякі замальовки, бачення того, що хочу, і коли побачила, знову ж таки, схему сорочки за картиною Василя Тропініна «Українець», яку розмістила Лідія Бебешко, то це було саме те, що хотіла».

Анастасія Фоміна визнає, що це вперше у її практиці, коли відшивати сорочки довелося з картин, раніше вона відтворювали нові репліки здебільшого за зразками, тобто старими сорочками. Найбільшою складністю називає те, що художник під час роботи міг домальовувати деталі, яких насправді на сорочці не було. Особливу складність викликали манжети, позаяк на картинах їх не видно, тому шукала додаткову інформацію. У першій жіночій сорочці поєднані дві основні техніки вишивки — подільська замкова низь та поверхниця. Чоловіча «багатша» і містить різні техніки: замкова низь, вирізування, зерновий вивід, мережка «стовпчики», зубцювання.

«Не скажу, чи відшиває ще хтось сорочки за картинами, як я. Але знаю, що зараз у регіонах спостерігається неабияка мода на своє. Багато мисткинь занурюються у відтворення призабутих чи втрачених технік, — каже Анастасія Фоміна. — Відтворені мною сорочки характерні для Східного Поділля. Василь Тропінін написав свої роботи під час проживання (1804 — 1812, 1818 — 1821 рр.) у селі Кукавка Могилів-Подільського району Подільської губернії (зараз Могилів-Подільський район Вінницької області). Цілком імовірно припустити, що вишивали їх звичайні люди — селяни. Сам Тропінін був вражений нашими людьми і у своїх спогадах згадує, що на Східному Поділлі він навчився писати портрети значно краще, ніж у Мистецькій академії, завдячуючи цьому саме людям, які були не просто красивими, а й мали смак красиво одягатися. І коли, власне, я виставила фото у вишиванці свого чоловіка, то у коментарях друзі писали «справжній гетьман», «міщанин» і так далі. Я ж відписувалася, що так 200 років тому виглядали звичайні селяни, які працювали на землі й заробляли для себе. Ошатність їхнього одягу, краса обличчя, глибина поглядів, постава зачаровують до цей день».

На відтворення сорочок, характерних для південних регіонів Східного Поділля початку ХІХ століття, членкиня Етномайстерні «Коло» Анастасія Фоміна витратила увесь карантинний рік. Відтворення виробів, виготовлення реплік, напрацювання технік — це її власна ініціатива, у вільний час. На майбутнє у неї ще багато планів, але про них не поспішає розповідати, як каже, щоб не насмішити Бога. Головним своїм завданням вбачає — зберегти, примножити і поділитися з іншими тим, про що знає і вміє.

Джерело

На Полтавщині відбувся круглий стіл щодо просування вишивки «білим по білому» до Репрезентативного списку ЮНЕСКО

З вересня 2020 року Український центр культурних досліджень спільно  з Центром розвитку «Демократія через культуру» співпрацюють з Департаментом культури і туризму Полтавської області щодо супроводу та підтримки процесу просування елементу нематеріальної культурної спадщини «Технологія виконання вишивки «білим по білому» селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області» до Репрезентативного списку ЮНЕСКО.

16 грудня 2020 року у місті Решетилівка відбувся круглий стіл для публічного обговорення з громадою результатів моніторингу та опитування майстрів, що відбувалося протягом жовтня-грудня 2020 року, в процесі просування елементу нематеріальної культурної спадщини «Технологія виконання вишивки «білим по білому» до Репрезентативного списку ЮНЕСКО.

Організаторами заходу виступили: Департамент культури і туризму Полтавської ОДА; Решетилівська міська рада Полтавської області; Український центр культурних досліджень; Центр розвитку «Демократія через культуру» та Обласний Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи» Полтавської обласної ради.

Захід відбувся у приміщенні Всеукраїнського центру вишивки та килимарства з можливістю включення онлайн за участі носіїв елементу, майстрів, науковців, підприємців, представників Решетилівського художнього професійного ліцею, Решетилівського ліцею ім. І.Л.Олійника, Будинку дитячої та юнацької творчості, дотичних структурних підрозділів виконкому міськради та інших зацікавлених сторін.

На початку круглого столу, регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ірина Каць зазначила: «Ми знаходимо можливості для супроводу та підтримки процесу просування вишивки «білим по білому» до Репрезентативного списку ЮНЕСКО, який розпочато ще восени. Сьогоднішня наша зустріч присвячена провідній ролі громади у цьому процесі».

Учасники круглого столу змогли обговорити всі актуальні питання, що виникають при підготовці номінаційного досьє із заступником директора Центру розвитку «Демократія через культуру», національним експертом з нематеріальної культурної спадщини, експертом з питань культурної політики, координатором інформаційно-комунікаційного центру проекту Європейської асоціації фестивалів/ЄС – Валентиною Дем’ян.

«Дуже важливо, що сьогодні присутні практично усі зацікавлені сторони у просуванні цього елементу до списку ЮНЕСКО. Хочеться наголосити – власником елементу нематеріальної культурної спадщини вишивки «білим по білому» є громада. Визначальною є роль громади у проведенні інвентаризації, яка є основою номінаційного досьє», – зазначила Валентина Дем’ян. Також, вона поінформувала, що багато процесів відбуваються тільки за згодою носіїв, надала роз’яснення щодо ролі громади у процесі проведення інвентаризації та моніторингу елементу. У своєму виступі Валентина Дем’ян торкнулася важливості охоронних програм елемента нематеріальної культурної спадщини як на місцевому, так і на обласному рівнях.

У круглому столі взяли участь представники місцевої влади, зокрема, перший заступник міського голови Інна Савинська: «Дане питання є актуальним для Решетилівщини, вишивка «білим по білому» є не тільки культурним надбанням Полтавщини, а і всієї України. Хочеться відмітити майстрів, які продовжують розвивати й поширювати традицію серед населення, особливо серед молоді. Міська влада всіляко допомагає й продовжуватиме допомагати у цьому процесі».

Працівники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського запропонували для обговорення історичну довідку, над якою працювали. Марина Кондратенко, завідуюча науково-дослідного відділу виставкової роботи та Марія Піскова, завідуюча науково-дослідного експозиційного відділу етнографії зазначили: «Основна частина довідки – це висвітлення особливостей решетилівської вишивки: як вишивка використовувалася в традиціях та українських народних піснях. Ми висвітлили діяльність майстрів, які отримали світове визнання, також звернули увагу на сучасних носіїв, висвітлили колекцію нашого музею. Описано те, що зараз робить Решетилівка для популяризації вишивки «білим по білому».

Майстер художньої вишивки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва та Національної спілки художників, заслужений майстер народної творчості України – Лариса Пілюгіна у своєму виступі говорила, що на сучасному етапі передача елемента відбувається традиційно від покоління до покоління. Майстри використовують в роботах не менше 7 технік, а вивчаючи зразки вишивки, пропагуючи її, спілкуючись між собою, роблять елемент більш значимим, «решетилівським».

Голова Полтавського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва, член Національної спілки художників, заслужений майстер народної творчості України Євген Пілюгін звернув увагу на послідовності виникнення вишивки «білим по білому» на решетилівських землях. У районному краєзнавчому музеї облаштовано стенд, який це відображає.

Директор районного краєзнавчого музею Юрій Кісіль зазначив, що серед експонатів є також чимало старих фотознімків, що ілюструють традиції побутування елемента в Решетилівці.

Своє бачення з приводу включення решетилівської вишивки «білим по білому» до Репрезентативного списку ЮНЕСКО висловили й інші учасники круглого столу, зокрема науковці Валентина Титаренко та Олена Безносюк, молода майстриня з художньої вишивки Марина Кісенко.

Що зробив і робить у плані збереження та популяризації художніх народних ремесел Всеукраїнський центр вишивки і килимарства розповіла його керівник, заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Надія Вакуленко.

Модератором круглого столу виступила завідувач відділом Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Полтавської обласної ради Наталія Свиридюк.

За результатами круглого столу – у громаді розпочато процес інвентаризації.

 

Джерело та фото: Сайт Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА

Сторінка Всеукраїнського центру вишивки та килимарства

Традиція замочування яблук у селі Мачулища (Новослобідська ОТГ, Сумська область)

Традиція приготування

Заготівля овочів та фруктів на зиму – дуже давня традиція. В наших краях зими були довгі та морозні. Холодильного обладнання наші селяни не мали, сім’ї були великі.

Брали яблука зимових твердих соковитих сортів Антонівка або Пепінка. Мили. Завчасно готували посуд, обов’язково дерев’яний. Це була діжка або бодня, називали по різному. Низ діжки застеляли житньою соломою, викладали шар яблук, зверху – листя малини, вишні, смородини, потім знов яблука. Так повторювали до самого верху діжки. Застеляли все знову житньою соломою та заливали водою.

На 10 літрову діжку в теплій воді (1 л.) розчиняли ложку з верхом солі, та маленьку склянку цукру (звісно цукор, з’явився вже пізніше, а спочатку був мед, якщо будете класти мед  то велику склянку). Цей розчин виливали в яблука, доливали діжку водою, так щоб яблука були вкриті розчином. Накривали гнітом й давали настоятись. Два три дні яблука стояли при кімнатній температурі, потім діжку виносили у погріб. Дуже смачні та запашні яблука. Так в зиму до нас приходило літо, я з ним незамінні вітамінчики.

Носієм технології приготування є мачулищанка в кількох поколіннях Любов Тверитіна (1955 р.н.), яка й поділилася рецептом та показує спосіб приготування на відео

Міністерський борщ-батл: переміг всеукраїнський борщ з вишнями

22 грудня у кулінарних змаганнях з приготування кращого борщу змагалися чотири міністри українського Уряду. Захід відбувся  на підтримку внесення елементу “Культура приготування борщу” до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Відомий шеф-кухар Євген Клопотенко  поділив учасників на дві команди та  запропонував  на вибір 80 відсотків інгредієнтів,  з яких традиційно готують борщ в Україні. Екстравагантний борщ з вишнями вирішили готувати Ольга Стефанішина, Віце-прем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, та Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики. А як основний інгредієнт смажену капусту – для свого борщу обрали  Роман Абрамовський, Міністр захисту довкілля і природних ресурсів, та Ігор Петрашко, Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

“Минулого тижня запропонував колегам-міністрам приготувати разом борщ. Така активність вкрай важлива для промоції страви та включення “Культури приготування українського борщу” до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. У команді із Ольгою Стефанішиною готували борщ за всеукраїнським рецептом! Вийшло смачно, як і у команди-суперників Ігоря Петрашко та Романа Абрамовського. Перемогу здобув борщ, бо по-іншому бути й не могло. Коли український борщ готують українці – завжди виходить смачно”, – ділиться враженнями від участі  Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України.

Вишневий борщ на яловичому бульйоні вразив навіть знаного експерта Євгена Клопотенка. Натомість борщ Ігоря Петрашка та Романа Абрамовського отримав приз глядацьких симпатій.

“Переміг борщ, однак обираючи переможця серед наших гостей, то я віддаю перевагу борщу з вишнями, а борщу зі смаженою капустою – приз глядацьких симпатій. Тепер будемо очікувати, щоб в Україні з’явилися вулиці на честь борщу, пам’ятники, щоб у нас був День борщу та ТВ-шоу”, – сказав голова ГО “Інститут культури України”.

Наступний етап –  підготовка документів для внесення борщу в попередній список елементів нематеріальної культурної спадщини.

Переглянути, як міністри готували борщ, пропонуємо за посиланням:

https://www.facebook.com/MKIPUkraine/posts/2504266659698503 

Рецепти від Богдана Струтинського

Струтинський Богдан Дмитрович – генеральний директор-художній керівник Київського національного академічного театру оперети, народний артист України

З 1999 по 2013 року працював старшим викладачем кафедри
акторського мистецтва та режисури драми Київського державного інституту
театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого.
З 2003 року до теперішнього часу працює Генеральним директором-
художнім керівником театрально-видовищного закладу культури «Київський
національний академічний театр оперети».
Неодноразово стажувався в майстернях провідних митців театрального
мистецтва: В. Станєвського (Гардженіце, Польща, 1991), в Центрі
театрально-культурних пошуків ім. Є. Гротовського (Вроцлав, Польща, 1995-
1996), З. Моліка (Вроцлав, Польща, 1996), Ришарда Неочима (ACTOR”S LAB
THEATRE, Торонто, Канада), WILDFLECKEN THEATRE (Берлін,
Німеччина), де опанував спеціалізації «Режисура», «Менеджмент та
продюсерство».
У липні 2013 року обраний Головою гільдії режисерів України.
У жовтні 2016 року обраний Головою Національної спілки театральних
діячів України.
За вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального
мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм Струтинському
Богдану Дмитровичу було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч
мистецтв України» у 2007 році, почесне звання «Народний артист України» у
2015 році. Повний кавалер орденів “За заслуги”, “Святого Володимира”, “Знак
пошани”

Чізкейк карамельний

Інгредієнти:

Для основи (форма або кільце роз’ємне  20см ):

  •  печиво ОРЕО (без начинки, начинку відокремлюємо від печива)- 200гр.;
  • вершкове масло (розтопити) – 80гр
  • творожний сир -400гр;
  • цукрова пудра – 90гр;
  • яйця – 2шт.;
  • вершки 33% – 100мл.

Для карамелі:

  • цукор – 150гр.;
  • вершкове масло -40гр.;
  • вершки гарячі 20-30% – 100мл.
  • лісові горіхи

Плетінка                                                               

Для тіста вагою 800г:

  • 250г молока
  • 30г вершкового масла (топленого)
  • 1 яйце
  • 2г солі
  • 30г цукру
  • 15г. дріждів
  • 440г борошна вищого ґатунку
  • 1 яйце для помазки;
  • 1-2ст.л. маку чи кунжуту для присипки

Привітання з Днем Святого Миколая

Нехай це чудове світле свято принесе в кожен будинок тепло сімейного вогнища, любов, радість спілкування з близькими, добробут і стабільність. Бажаємо Вам якомога більше радісних подій, нехай у Ваших серцях завжди живуть віра і надія.

Традиційна страва «Смідинська капуста» с. Смідин Старовижівського районі Волинської області

Опис традиції:

27 вересня православні українці відзначають Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. У народі його називають Здвиженням. І в цей день в селі Смідин, відзначають престольний празник (престольне свято). У храмі відбувається Служба Божа. До свята люди готувалися наперед – старалися до празника викопати картоплю, зібрати ті овочеві культури, які бояться морозу, наводили лад у домі та біля нього.

Воздвиження – пісний день. Тому на свято готували тільки пісні страви: це пиріжки з квасолею, до яких обов’язково подавали моканку (розтертий у макітрі часник заправляли олією, за бажанням додавали туди ж солоні огірки), оселедці, смажили рибу, варили картоплю.

Але королевою столу була печена капуста! Гості, що їхали або йшли у Смідин на празник говорили: «Їдемо у Смідин на капусту».

Посмакувати запашною традиційною стравою Смідина люди з’їжджаються з сусідніх сел.

Основний інгредієнт  страви є печена капуста. Її заправляли огірковим розсолом, олією, часником або заправляли цибулею.

Культура приготування страви:

За переказом найстаршої жительки с. Смідин Зінчук Фіонії Аксентіївни (1924 р.н.), традиції приготування капусти в печі дотримувалася ще і її мама.

Місцева жителька села – Марія Потапівна Поляк, протягом усього свого життя дотримується певних традицій випікання капусти. Ці теплі та «похримані» часом та роботою руки, приготували безліч таких страв як для себе, так і для своїх сусідів. Марія Потапівна завжди готує капусту в печі.

Чому в печі? Окрім відчуття духовності та причетності до рідної культури, випікання капусти в печі має певні особливості. На ніч дрова заносять до печі, вранці її розтоплюють, перед тим, як почати випікати капусту господиня говорить молитву, потім на черінь (дно печі, де горять дрова) кидається капуста, закривається піч та заліплюються дверцята піском та глеєм. Зазвичай цей процес робиться на ніч. Вранці капусту виймають з печі, заправляють квашеним огірком й часничком собі до смаку та насолоджуються ароматом.

Звичаї, що дісталися нам у спадщину від дідів-прадідів, не втратили свого значення і сьогодні. Всі жителі Смідина, як основну страву святкового столу готують смідинську капусту дотепер.

Інформацію надано командою Академії культурного лідера Сміденської громади Волинської області Катериною Рябушко, Оксаною Петрук, Оленою Крук, Світланою Піцик, Тетяною Піцик.

Рецепт «Печеня по-домашньому з картоплею» від Влади Литовченко, директора Вишгородського історико-культурного заповідника

Влада Володимирівна Литовченко  –  відома бренд – модель. Кандидатка історичних наук, яка захистила дисертацію за темою “Роль ЮНЕСКО в охороні та збереженні культурної спадини в Україні”. Голова Міжнародного Фонду культурного співробітництва, Радник міністра з питань сім’ї, молоді та спорту (2007—2012 рр.), доцент Міжнародного університету «Україна», курс «Всесвітня спадщина ЮНЕСКО», лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2006).

З 2016 року очолює Вишгородський історико-культурний заповідник

 

Опис традиції:

Кожен регіон України має свої унікальні гастрономічні особливості. Аби їх зберегти і передати іншим поколінням, а також популяризувати в Україні і світі, у жовтні 2020 року в Україні стартував проєкт Міністерства культури та інформаційної політики і Українського центру культурних досліджень “Гастроспадщина України”. У межах проєкту створюється перша українська енциклопедія “Українська гастроспадщина: традиції гостинності та культура приготування страв”.

Свої гастрономічні секрети розкриває й Київщина.

Кулінарні традиції різних місцевостей нині дедалі тісніше переплітаються, то ж важливо зберегти ті родзинки, які здавна були характерними для того чи іншого регіону.

 

Традиційною стравою для Київщини є печеня по-домашньому з картоплею, тому я пропоную внести цей вид печені до енциклопедії “Українська гастроспадщина: традиції гостинності та культура приготування страв.

Особливості цієї страви у тому,що печеня – тобто попередньо замариноване у духмяних травах і запечене з овочами м’ясо – на території Київщини було традиційним ще з часів Київської Русі. Однак тоді його могли собі дозволити лише багаті й знатні родини. А коли з середини 18 ст. на Київщині поширилось вирощування картоплі, її почали додавати в печеню і переконалися, що це поєднання дає чудовий смак. До того ж, страва стала доступнішою для різних верств населення. То ж здобула популярність.

Опис традиції приготування страви:
Готується печеня по-домашньому з картоплею так.

  • М’ясо (найкраще свинину) нарізати середніми шматками, посолити за смаком, і замаринувати в розмарині, коріандрі,  лавровий листі, за бажанням – додати інші спеції.
  • Почистити картоплю, порізати її вздовж на 4-8 частин (залежно від розміру), почистити й натерти на крупну тертку або тонко порізати моркву, нашинкувати цибулю, болгарський перець.
  • Овочі й картоплю змішати, посолити за смаком. Дно і стінки казана вимастити олією.
  • На дно покласти половину замаринованого м’яса, далі – половину картоплі з овочами.
  • Потім – ще шар м’яса і картопляно-овочевої суміші. Залити овочевим бульйоном. Накрити казан кришкою і поставити на середній вогонь – на плиту, а краще у піч. Печеня готується приблизно годину.
  • Співвідношення овочів і м’яса може бути різним. Головне – в міру посолити, а загалом зіпсувати страву просто неможливо!

Якщо взяти замість металевого казана керамічний горщик – смак печені буде просто неймовірним!

Семінар з питань Імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини в Україні Міністерства культури та інформаційної політики України та Українського центру культурних досліджень

8 грудня 2020 року відбувся семінар з питань Імплементації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини в Україні Міністерства культури та інформаційної політики України та Українського центру культурних досліджень.

Під час проведення семінару було презентовано новий порядок ведення Національного переліку, який після проходження юридичних процедур буде мати назву «Національний інвентар нематеріальної культурної спадщини України»

Окрім цього інвентар складатиметься з трьох розділів:

  • – перелік елементів нематеріальної культурної спадщини державного значення;
  • – перелік елементів нематеріальної культурної спадщини, які перебувають під загрозою;
  • – список кращих практик з охорони нематеріальної культурної спадщини.

Змінюється графік роботи експертної ради нематеріальної культурної спадщини, яка діятиме  на громадських засадах та збиратиметься кожного місяця задля оперативного розгляду облікових карток, що мають надходити до Міністерства культури та інформаційної політики

Необхідно зазначити, що рішення експертної ради матиме дорадчий характер.

 

Відповідно до змін, що відбулись, елемент , що включається до Національного інвентарю має представляти принаймні одну галузь НКС, визначену Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, а саме:

  • – усні традиції та форми вираження (мова – діалекти, говірки, літературна мова; народний фольклор – буденний, святковий, перекази, легенди, казки тощо);
  • – виконавське мистецтво (народний театр, вертепи, дійства, народний цирк тощо; – народний танець, традиційний танець, сільський танець, міський танець, сценічні танці; народна музика, пісня);
  • – звичаї, обряди, святкування (календарний цикл святкувань; перехідні свята; сучасні свята; фестивалі; календарна обрядовість, весільна обрядовість, ритуальна обрядовість, тощо; соціальні обрядові практики пов’язані з календарним циклом; – обрядовість, пов’язана з релігійними віруваннями;  соціальні практики тощо;  народні вірування;
  • – знання та практики, що стосуються природи та всесвіту; (традиційна медицина; знання про природу);
  • – традиційні ремесла;
  • – традиційний спорт та ігри;
  • – сільське господарство;
  • – традиційна кухня (продукти харчування; напої);
  • – культурні простори;
  • – спосіб життя.

У семінарі взяли участь:

  • – Ірина Каць – начальниця відділу регіональної політики та координації реформ у сфері культури Українського центру культурних досліджень, менеджерка культури, магістр державного управління;
  • – Валентина Вітас – директорка Одеського обласного центру української культури;
  • – Євгенія Бистрицька – директорка Сумського обласного науковометодичного центру культури і мистецтв;
  • – Есма Аджієва – голова правління громадської організації «Алем», заступник голови Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України;
  • – Ірина Френкель, директорка Українського центру культурних досліджень.

Програму семінару можна завантажити тут

Презентації спікерів можна завантажити тут:

Євгенія Бистрицька Регіональний перелік елементів НКС Сумщина_2020 р. (2)

Ірина Каць – НКС_сталий розвиток

Ірина Каць – Досвід живої спадщини в часи COVID-19_Каць

Ірина Френкель – Порядок внесення НКС

Найближчим часом, на сайті УЦКД будуть  розташовані відео з виступами спікерів.

Оголошення результатів конкурсу на заміщення вакантних наукових посад ДУ «Український центр культурних досліджень»

Відповідно до результатів конкурсного відбору переможцем було обрано:

  • на заміщення вакантної наукової посади завідувача науково-дослідного відділу інноваційних технологій та популяризації культури – Харковенка Романа Володимировича