Конкурсний відбір випускників та учасників Академії культурного лідера для участі у нетворкінговій навчальній подорожі до Німеччини (22-26.06.2020)

Про House of Europe
House of Europe — це нова програма, що фінансується Європейським
Союзом та сприяє професійному і творчому обміну між Україною та ЄС
в секторах культури та креативних індустрій, освіти, охорони здоров’я,
медіа, соціального підприємництва та молоді.
Головне завдання House of Europe — сприяти міжнародній мобільності,
обміну досвідом та співпраці в країнах ЄС для професіоналів з України.
Зокрема, програма дає змогу відвідати події для професійного
розвитку, обміну досвідом та розробити проекти міжнародної співпраці
із партнерами.
Про нетворкінгові навчальні подорожі
В рамках Академії культурного лідера (далі Академії), що здійснюється
за фінансової підтримки House of Europe, у 2020-2021 роках відбудуться
чотири нетворкінгові навчальні подорожі до різних країн ЄС. Наразі
заплановані:
– Німеччина (Тюрінгія, дати 22-26.06.2020);
– Чехія (5 днів, попередньо вересень-листопад 2020);
– Швеція (5 днів, попередньо жовтень-листопад 2020);
– Німеччина (Тюрінгія або Баден-Вюртемберг, 5днів, 2021 рік).
В кожній із чотирьох поїздок зможуть взяти участь до 14 осіб із числа
випускників та слухачів Академії, а також одна тренерка або один
тренер Академії.

Особи, які не є випускниками, слухачами або тренерами Академії, не
можуть подавати заявку на нетворкінгові навчальні подорожі.

Метою нетворкінгової поїздки у першу чергу є надання слухачам та
випускникам Академії можливості інтернаціоналізувати свої професійні
зв’язки, започаткувати співпрацю зі своїми колегами з ЄС, а також –
особисто познайомитися із методами управління в сфері культури в ЄС.
Кожна нетворкінгова подорож включає в себе знайомства з
європейськими колегами для побудови кооперацій та відвідування
закладів культури. Програми подорожей розробляються та
реалізуються Goethe-Institut в Україні спільно з партнерами в країнах
ЄС.

Поїздка №1. Німеччина (Дати: 22-26.06.2020)
Ця поїздка відбудеться до Тюрінгії – федеральної землі у східній частині
Німеччини. Аналізуючи сучасний розвиток культури у Тюрінгії, можна
провести деякі паралелі до ситуації у східній Україні. Тому поїздка
розрахована у першу чергу на локальних лідерів культури зі східної
України.
1) Державна канцелярія Тюрінгії, м.Ерфурт – Thüringen State
Chancelary: Antje Jakob, Birgit Sprenger (https://thueringen.de/);
2) Культурний вокзал Цугхафен – Zughafen Kulturbahnhof GmbH
(https://www.zughafen.de/);
3) Асоціація музеїв Тюрінгії – Thüringen Museum Association;
4) Культурна асоціація Тюрінгії – Thüringen Cultural Association;
5) Асоціація бібліотек Тюрінгії – Thüringen Library Association;
6) Земельна робоча спілка суспільно-культурного розвитку- LAG
Soziokultur;
7) Туристична асоціація Південного Харцу – Tourist assosiation
South Harz;
8) Молодіжна школа мистецтв в м. Нордхаузен – Jugendkunstschule
aus Nordhausen;
9) Музей Kunsthof Friedrichsrode;
10) Відвідування та нетворкінг з локальними ініціативами в м.
Зондерхаузен (Sonderhausen);
11) Музей Panoramamuseum;
12) Бібліотека міста Nordhausen;
13) Музей Barbarossa.
Проте ми не виключаємо, що частина організацій із цього списку не
підтвердить необхідні нам дати.

Що покриває програма нетворкінгової навчальної подорожі?
Участь у нетворкінговій подорожі є повністю безкоштовною.
Організатор покриває:
– транспортні витрати (переліт в обидві сторони, інші транспортні
витрати окрім таксі);
– проживання;
– харчування;
– участь у заходах зазначених у програмі навчальних турів;
– медичне страхування.
Які витрати не покриваються програмою?
– Особисті витрати учасників
Віза та закордонний паспорт
Заявник повинен
– мати біометричний закордонний паспорт;
– або мати можливість отримати біометричний закордонний паспорт не
пізніше ніж за 3 місяці до подорожі;
– та/або можливість отримати візу для в’їзду в ЄС;
(отримання візи та всіх супроводжуючих документів є
Вашою особистою відповідальністю);
– мати право в’їжджати в ЄС.
Як подати заявку на нетворкінгову навчальну подорож
до Німеччини (дати 22-26.06.2020)?
Заявка подається лише в електронній формі через онлайн-платформу.
Доступ до неї відкривається за цим лінком
https://houseofeurope.grantplatform.com/
Технічні особливості заповнення електронної заявки на
онлайн-платформі:
– Для заповнення електронної заявки на онлайн-платформі
необхідна реєстрація заявника.
– Реєстрація здійснюється через електронну адресу заявника.
– Зареєстрована електронна адреса буде офіційним каналом
комунікації з заявником, тому просимо реєструватися в онлайнплатформі через електронну адресу, яку ви регулярно перевіряєте.
– У програмі Award Force необхідно обрати програму «CLA –
нетворкінгова навчальна подорож до Німеччини (22-26.06.2020)»
– Електронна заявка складається із вкладок ‘Details’,
‘Questions’, ‘Criteria’, ‘Attachments’, ‘Declaration’. Всі
вкладки повинні бути заповнені.
– Вкладки складаються з обов’язкових та факультативних питань.
– Факультативні питання позначені терміном ‘optional’.
– Без заповнення обов’язкових полів неможливо перейти до
наступної вкладки та зберегти електронну заявку.
– Онлайн-платформа дозволяє прикріпити до електронної заявки
додатки у форматі Word, JPEG, Excel.
– Для відправки електронної заявки необхідно натиснути
‘submit’.
– Коли ви натискаєте ‘submit’, заявка приймається на перевірку і
до заявки не можна буде вносити зміни або прикріпити додатки.
– Якщо ви не отримали автоматичного підтвердження, Ваша
заявка вважається такою, що не була надіслана.
Кінцевий термін подачі заявки – 14.03.2020 15:00 (за
київським часом).
Закликаємо Вас подавати заявки заздалегідь через можливе
додаткове навантаження на онлайн-платформу в останні дні подачі
заявок. Заявки, надіслані у мейлі або іншим способом, окрім онлайплатформи, розглядатися не будуть.
Захист персональних даних
Подаючи цю заявку, ви погоджуєтеся на обробку Ваших персональних
даних відповідно до Загального регламенту про захист даних (GDPR).

Нижче наведені питання, на які треба відповісти під час подання заявки
через програму Award Force, а також критерії оцінювання заявок.

https://www.goethe.de/resources/files/pdf194/cla_open_call_networking_trips_final1.pdf

Відбувся перший семінар з циклу безкоштовних семінарів щодо підготовки облікових карток на елементи нематеріальної культурної спадщини України

25.02.2020 року відбувся перший семінар з циклу безкоштовних семінарів щодо підготовки облікових карток на елементи нематеріальної культурної спадщини України для подальшого подання їх на розгляд Міністерства культури, молоді та спорту України з метою включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Заступник директора УЦКД  Олена Іщенко  привітала учасників семінару  Наталію  Сантемон (головний  спеціаліст відділу культурно-масової роботи та креативних індустрій Управління культури  і  мистецтв  Вінницької  ОДА) та  Владу Литовченко (директор  Вишгородського  історико – культурного заповідника ) з початком важливої справи та  побажала  успішних  результатів і  напрацювань за результатами семінарів.
Семінар проводив  заступник директора УЦКД з наукової роботи  Ілля Фетисов.
Нагадаємо, що прийом заявок  на семінари  триває. Надсилайте Ваші листи на електрону адресу uccseducate@gmail.com
Детальніше  з  інформацією ви  можете ознайомитись  за  посиланням http://uccs.org.ua/novyny/seminary-iak-vkliuchyty-element-nks-do-natspereliku/

Continue reading

15 РІДКІСНИХ ФОТО СТАРОВИННИХ ПЕРЕСУВНИХ БІБЛІОТЕК, ЯКІ БУЛИ ЗАДОВГО ДО AMAZON

Ретро
15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Задовго до того, як з’явилися Amazon, Audible та інші дистриб’ютори цифрових книг, пересувні бібліотеки доставляли літературу до порогів будинків звичайних людей. Їх місія полягала в тому, щоб донести письмове слово у віддалені села і на міські околиці, де не було бібліотек. Давайте подивимося, як виглядали ці чудові пересувні засоби.

Перша пересувна бібліотека, як припускають, з’явилася в англійському Уоррінгтоні, в кінці 1850-х років. Це була звичайна повіз, запряжений конем. У перший же рік служби на ній було доставлено близько 12 000 книг. Пізніше мобільні бібліотеки розміщувалися всередині транспортних засобів, а їх популярність досягла свого піку в середині 20 століття. До того часу вони вже стали невід’ємною частиною американського життя.

найдивніше те, що пересувні бібліотеки досі існують у деяких частинах світу. Їх організовують звичайні бібліотеки, школи та активісти. Але, звичайно ж, з-за високої витратності, передових технологій і непрактичності, ці служби вважаються досить застарілими.

Відкрита пересувна бібліотека, 1925

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Перша пересувна бібліотека Публічної бібліотеки Цинциннаті, 1927

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Мобільна бібліотека в Курдистані, Іран, 1970

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

пересувної бібліотеки, 1960-ті роки

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Мобільна бібліотека, 1948

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Пересувна бібліотека в Індонезії, початок 20 століття

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Мобільна бібліотека в парку, Колумбія, 1940

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Пересувна бібліотека

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Книжковий караван в Айові, 1927

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Бібліотека Малтнома, 1926

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Greensboro, Північна Кароліна, 1936

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Нетерпляча чергу в голландську мобільну бібліотеку

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Троє співробітників пересувній бібліотеці, 1930

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Пересувна бібліотека на Комптон-роуд, 1933

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Діти у пересувній бібліотеці, 1920

15 рідкісних фото старовинних пересувних бібліотек, які були задовго до Amazon

Джерело

У Вінниці відкрили книжковий простір без гаджетів та інтернету

У Вінниці відкрили новий мегакреативний дитячий простір без гаджетів та інтернету «Бібліофан». Простір створено для творчих дітей та їхнього розвитку, а головною метою проєкту є відродження серед дітей любові до читання книг. Детальніше про простір журналістці Vin-people розповіла його засновниця та власниця Ірина Ісова.

— За освітою я — аналітик міжнародної інформації. Останні п’ять років займалась рекламою та маркетингом різних фірм по Україні. У певний час я відчула, що хочу створити такий простір. У мене трапився справжній творчий прорив у голові — я вже розуміла, що я хочу і як воно має бути. Сама ідея зародилась дійсно з дому. Маю двох дітей — помітила, що мої діти, на відміну від мене, зовсім не люблять читати книги. Я задумалась, як би їх заохотити. Так вирішила, що «Бібліофану» у Вінниці бути, — згадує Ірина Ісова. — Спочатку планувала створити просто сучасну бібліотеку для дітей з найчитабельнішою літературою. Пізніше, уже в процесі, зрозуміла, що тут можна й навчати, розвивати та підтримувати талановитих дітей.

Зараз в бібліотеці є близько 200 примірників — бестселерів світових та українських авторів.

— До нас часто приїздять відомі українські автори, привозять нові книги або розповідають про вже відомі твори. Це дуже захоплює дітей, адже вони можуть познайомитись напряму з тим, хто створив їхніх улюблених героїв, — розповідає Ісова.

Простір розрахований на дітей віком від шести до 15 років. Саме для них підібрана література та сформовані заняття.

«Бібліофан» має кілька напрямів: вивчення англійського з носієм мови, глинотерапія, казкотерапія (дітям дають можливість дописати казку, а далі з кожним твором працює психолог, який може розібратись, що в дитини в душі), літературні забави (читання вголос та творчі завдання).

— Простір наповнений дітьми, які мають бажання читати та розвивати свої власні творчі здібності. Ми намагаємось, щоб діти розвивали свою уяву й творче мислення. Багато хто серед наших учнів малює, пише вірші, казки та оповідання. У наш час всебічної гаджетелізації дітям дуже важливо дати змогу побути наодинці з книжкою, прокрутити прочитаний сюжет у себе в голові. Це спонукає їх мислити та фантазувати, — говорить Ірина Ісова.

Попри те, що простір існує досить недовго, серед вінничан є багато охочих відвідувати його. У неділю, дев’ятого лютого, навіть пройшов конкурс серед дітей на написання та ілюстрування казки про Різдво.

— На початку грудня ми оголосили про конкурс серед вінничан на тему «Моя різдвяна казка». І вже до кінця січня було 63 заявки на участь. Свято пройшло дуже цікаво. Завдяки спонсорам усі діти отримали подарунки, а 12 дітей зайняли призові місця, — розповідає Ірина.

У найближчому майбутньому Ірина планує запустити ще один цікавий напрям — «Літературна академія», де зможуть навчатися діти, які мають певний хист до написання творів. Їм допоможуть розвивати цей талант. Наприкінці курсу видадуть збірку творів, написаних дітьми.

Джерело

Семінари «Як включити елемент НКС до Нацпереліку?»

Термін  проведення 25 лютого – 10 квітня 2020 року

На виконання Наказу Міністерства культури України № 548 від 27.07.2015 року Український центр культурних досліджень оголошує про проведення безкоштовних семінарів щодо підготовки облікових карток на елементи нематеріальної культурної спадщини України для подальшого подання їх на розгляд Міністерства культури, молоді та спорту України з метою включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Семінари проводитимуться заступником директора УЦКД з наукової роботи Фетисовим Іллею Борисовичем щовівторка, щосереди, щочетверга об 11.00 у приміщенні Українського центру культурних досліджень за адресою м. Київ, вул. Ярославів вал, 36-38.

Попередня реєстрація на семінари є обов’язковою.

Заявки на участь у семінарі надсилайте на електронну адресу: uccseducate@gmail.com з зазначенням у темі листа – семінар «Як включити елемент НКС до Нацпереліку».

Важливо:

Згідно п.1 Розділу II Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, подавачем облікових карток виступають виключно юридичні особи, тому для участі у семінарах необхідно надати лист про направлення представника від зацікавленої юридичної особи (органу державної влади або органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації всіх форм власності, творчої спілки, громадського об’єднання).

Участь у семінарах є безкоштовною, проте оплату проїзду, проживання та харчування учасників здійснює відряджаюча сторона.

У випадках виникнення необхідності, надання консультацій з підготовки облікової картки може проводитись за місцем знаходження зацікавленої сторониОплата витрат, пов’язаних з проїздом та перебуванням (за необхідності) фахівця, здійснюється за рахунок приймаючої сторони.

Нагадуємо, що облікові картки на елементи НКС України надсилаються до Міністерства культури, молоді та спорту України до 15 квітня та до 15 жовтня.

Cемінари стосовно оформлення проектно-кошторисної документації для подання на конкурси культурно – мистецьких проектів за рахунок бюджетних коштів

Український центр культурних досліджень започатковує серію безкоштовних  консультативних семінарів стосовно оформлення проектно-кошторисної документації  для подання на конкурси культурно – мистецьких проектів за рахунок бюджетних коштів.

Термін  проведення 25 лютого – 10 квітня  2020року

План – семінару:

аналіз витрат, які дозволені в рамках Порядку використання бюджетних коштів;

– практичні заняття по складанню кошторису витрат;

– надання детальних консультацій стосовно пакету документів, необхідних для деталізації кошторису витрат.

Семінари проводитимуться заступником директора УЦКД  Іщенко Оленою Володимирівною щовівторка, щосереди, щочетверга о 15.00 у приміщенні Українського центру культурних досліджень за адресою м. Київ, вул. Ярославів вал, 36-38.

Попередня реєстрація на семінари є обов’язковою.

Заявки на участь у семінарі надсилайте на електронну адресу: uccseducate@gmail.com з зазначенням у темі листа «Семінар стосовно оформлення проектно – кошторисної документації».

Важливо:

Учасник семінару обовязково має принести драфт проекту, який заплановано реалізовувати.

Участь у семінарах є безкоштовною, проте оплату проїзду, проживання та харчування учасників  здійснює відряджаюча сторона.

У випадках виникнення необхідності, надання консультацій з підготовки документації,  може проводитись за місцем знаходження зацікавленої сторони.  Оплата витрат, пов’язаних з проїздом та перебуванням (за необхідності) фахівця, здійснюється за рахунок приймаючої сторони.

5 принципів, за якими потрібно змінювати бібліотеки в Україні

Держава в роздумах, що робити з бібліотеками.

Або, більш ймовірно, вирішила нічого не робити.

Серед політичних лозунгів – 100 шкіл, 100 стадіонів, на жаль, немає 100 бібліотек, або хоча б мрії про одну надсучасну українську.

Якщо думати тактично, то політиків можна зрозуміти.

Косметичні зміни і навіть тисячі нових книжок не дадуть швидких та помітних перемог.

Розгрібати авгієві конюшні нудно і затратно.

Та й за часів незалежності бібліотеки зникли з думок українців як місця доступу до книжок, і не з’явилися в новій ролі. Читання, як вид дозвілля, поступився іншим більш пасивно-споживацьким.

Щоб відповідати сучасним викликам громадян, громад і держави бібліотеки мають здійснити квантовий стрибок, а політики взяти лідерство і з думками про наступні покоління запропонувати їм нову і більш проактивну роль – модераторів і просторів для розвитку та навчання протягом життя, лабораторій місцевих ініціатив, інформаційних та соціальних центрів.

Нещодавно я була в найсучаснішій бібліотеці в Європі – Oodi в Гельсінкі.

У мене не перевірили документи на вході й в режимі читання я мала доступ до усіх фондів без виключень.

Я побачила інклюзивний відкритий простір, де комфортно себе почували батьки з дітьми, літні люди та читачі на візочках, студенти та туристи.

Бібліотека Oodi в Гельсінкі. Це фото та інші в тексті Kuvio/Oodi

Натомість у нас для цих категорій людей існують окремі бібліотеки – дитячі, юнацькі, університетські та спеціалізовані – медичні, для незрячих тощо.

Як тут не замислитися – з якою метою ми продовжуємо радянську традицію сепарувати людей за віковими, професійними ознаками та особливими потребами?

Ви знали, що і досі у великих містах дорослі, підлітки та діти мають обслуговуватися в окремих бібліотеках?

Цікаво, в нерадянській Україні якою є мета збереження такого поділу?

Не дивлячись на скепсис щодо перспектив паперової книги і ризиків цього тренду для бібліотек, вони живі та потужні як інституції в цивілізованому світі  – адже мають багато свободи і дуже швидко адаптуються до нових потреб громадян.

Бібліотеки в Україні сьогодні я би дуже умовно розділила на живі та мертві.

Живі тримаються на ентузіазмі керівників та деяких працівників, інколи підтримці локальної влади та меценатів, і в них завжди багато відвідувачів.

Мертві – навіть якщо гарно відремонтовані та оснащені – пусті.

Розмірковуючи над принципами, які є в основі багатьох бібліотек у світі, які би могли забезпечити їх життєстійкість та функціональність в Україні та мають бути виписані в законі, я би запропонувала наступні:

1. Принцип відкритості

Усі бібліотеки крім певних в закритих установах (тюрми, лікарні, школи) мають стати публічними і відкрити свої двері усім громадянам та гостям країни.

Зокрема, я пам’ятаю, що для доступу в Національна бібліотеку України імені В. І. Вернадського в Києві мені потрібно було принести довідку, що я пишу дисертацію.

 У найсучаснішій бібліотеці в Європі – Oodi в Гельсінкі

Другий аспект – відкриті фонди. Чи знаєте ви, що більшість книжок у бібліотеках – під замком?

У нас має з’явитися доступ до всіх фондів бібліотек, адже на сьогодні існує таке поняття як сховище, і туди мають доступ тільки працівники бібліотек.

Зрозуміло, що є виключення – цінні книжки до яких є доступ тільки в читальних залах, але їх має бути небагато.

Відкритість має стосуватись і організації простору – замість окремих кімнаток та закутків один загальний великий відкритий простір.

Наступне – відкриті прозорі вікна, через які книжки мають запрошувати відвідувачів. Я так багато бачила непомітних бібліотек, що впевнена – якщо в один день усі жалюзі та тюлі зникнуть з усіх бібліотек країни – кількість читачів збільшиться в рази.

Коли директорка Центральної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка для дітей в Києві зробила цей крок, почали заходити жителі сусідніх будинків і питати:

– А що, тут відкрилась нова бібліотека?

– Та ні,  вона вже тут 100 років… Просто вперше через вікна стало видно книжки.

Мало хто з бібліотекарів зважується навіть на такий легкий крок, аргумент – “так усе ж буде видно”.

Відкритість та публічність також передбачають, що річні звіти про діяльність з визначеними показниками ефективності можна побачити у вільному доступі на сайтах.

2. Принцип інклюзивності

Він передбачає, що в житті суспільства беруть участь різні люди і жоден з них, незалежно від зовнішності, походження, гендеру, фізичних даних, віку, стану здоров’я, орієнтації і будь-яких інших ознак, не відчуває себе виключеним.

Інклюзивність знімає бар’єри, які заважають людині отримати доступ до культури, освіти тощо.

Якщо в один день усі жалюзі та тюлі зникнуть з усіх бібліотек країни – кількість читачів
збільшиться в рази

На допомогу цьому приходять принципи універсального дизайну, в центрі уваги якого знаходиться людина і який враховує потреби всіх у найрізноманітніших ситуаціях та не передбачає створення окремих або спеціальних можливостей для доступу та користування.

3. Принцип гостинності та клієнтоорієнтованості

Часто клієнти бібліотек скаржаться на те, що відчувають себе непроханими гостями.

І справді, раніше в бібліотеках головними були книги. Але зараз настав інший час, коли ними мають стати – люди.

Відвідувачі очікують від бібліотекаря заохочення, які комунікуються через контакт очей, посмішку, активне привітання.

Одна директорка районної бібліотеки якось нам поскаржилася, що вони не можуть приймати багато відвідувачів, проводити заходи, бо прибиральниця працює на півставки і вона навіть кабінет директора не встигає прибрати, а відвідувачі – це ще більше роботи.

Гостинність – це і про те, що є доступ до питної води, є де лишити візок чи велосипед, туалети в хорошому стані… І все комунікує, що тобі тут раді.

До того ж, бібліотеки часто мають такий же графік як і більшість працюючого населення, з 9.00 до 18.00, обмежуючи тим самим багатьох користувачів у можливості скористатися послугами.

4. Принцип партнерства 

Йдеться про співробітництво з усіма зацікавленими сторонами, націлене на розвиток людей та громад.

Раніше бібліотеки орієнтувалися лише на державу, на вказівки з обласних та райониих адміністрацій.

Зараз через реформу децентралізації управляти ними будуть місцеві громади, ключовим KPI на місцях має стати розвиток громад, інтеграція з життям громад.

Хоч одну б таку бібліотеку на нашу країну

Зокрема, активні громадяни можуть взяти участь у роботі Громадської ради при бібліотеці, яка опікується її розвитком.

Бібліотекарі часто скаржаться та сприймають як загрозу, а не як можливість, громадську активність читачів.

Наприклад, вони можуть обмежити в праві провести певний захід, бо “наша бібліотека під цим депутатом” і в нашому районі він має монополію на “активність”, якщо впустимо когось з вулиці – він перестане нам допомагати.

5. Принцип розвитку

Ми наздоганяємо світ в багатьох сферах і еволюційно нам потрібно більше соціальних просторів та середовищ для розвитку дорослих.

Скандинавські країни зробили прорив, коли усвідомили потребу масової громадянської освіти для дорослих – народні школи спочатку з’явилися в сільській місцевості.

У Великій Британії бібліотеки називають народними університетами.

Але щоб стати модераторами розвитку перш за все потрібно розморозити ініціативу бібліотек, у яких є багато регуляторних перепон для власних змін.

І якщо в інформаційну епоху бібліотека – це простір для задоволення культурних, освітніх та комунікаційних потреб громади, відтак – має бути свобода робити все, що вписується в цю рамку.

Наразі нам потрібен новий закон про бібліотеки (старий датовано 1995 роком), який врахує зміни, які відбулися і ще відбудуться в світі, який визначить нову роль бібліотек в державі та ключові принципи, за якими вони мають функціонувати.

Ваш шанс чекає!

І наостанок про соціальну функцію – сучасне суспільство дуже атомізоване, споживання інформації через індивідуальні пристрої та соціальні мережі сприяють цьому ще більше.

Чи з’являться серед середовищ для спілкування – барів та вулиці – бібліотеки?

Це виклик для еліт.

Тамара Сухенко, співзасновник благодійного фонду “Бібліотечна країна”, психолог, фасилітатор, спеціально для УП.Життя

Джерело

Петриківський розпис від майстрів з Дніпропетровщини презентують у Києві

У Києві відбудуться виставки робіт з петриківського розпису «Спадковість поколінь». Їх презентують заслужений майстер народної творчості України Тетяна Гарькава та її учні – студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Про це повідомили в управлінні культури, національностей та релігій облдержадміністрації. 

«Петриківський розпис вражає власною самобутністю та красою. Його елементи можна побачити на різноманітних речах, а сама петриківка стала одним із впізнаваних і відомих у світі символів України, ­– зазначила начальниця управління Наталія Першина. – На виставці в Києві  будуть представлені твори, виконані в техніці петриківського розпису на різних матеріалах: дереві, полотні, тканині, склі».

Переглянути роботи майстрів з Дніпропетровщини та взяти участь у майстер-класах можна буде з 15 лютого в Університеті менеджменту освіти на вул. Січових Стрільців, 52А. З 26 лютого – в Київському національному університеті будівництва та архітектури на Повітрофлотському просп., 31.

«В обласному бюджеті на 2020 рік передбачені кошти на проведення виставок петриківського розпису – 324 тис. грн. Крім Києва, протягом року роботи наших майстрів презентують у Херсоні,  Львові, Кропивницькому», – додала Наталія Першина. 

Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка. Був внесений до реєстру ЮНЕСКО як надбання світової нематеріальної культурної спадщини людства.

Джерело