Реформа децентралізації

В Україні процес децентралізації розпочато 2014 року з прийняттям Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади

(01.04.2014 р.), Законів «Про співробітництво територіальних громад» (17.06.2014 р.), «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (05.02.2015 р.) та змін до Бюджетного і Податкового кодексів – щодо фінансової децентралізації.

Цей процес дозволив формувати відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування значний дієвий і спроможний інститут місцевого самоврядування на базовому рівні – об’єднані територіальні громади (ОТГ).

На сьогодні уже створено 665 ОТГ (у 51 ОТГ – вибори 24.12.2017 р.), що об’єднали 3 118 громад (27,8% від загальної кількості місцевих рад станом на 01.01.2015 р.) та 5,7 млн осіб (13,4% загальної кількості населення України).

У процесі децентралізації громади здобули ресурс, фінанси, повноваження – значний інструментарій і можливості для забезпечення повноцінного місцевого розвитку.

Головна стратегічна мета реформи – створення комфортного та безпечного середовища для життя людини в Україні – може бути досягнута шляхом побудови ефективної системи влади на всіх рівнях (громада – район – область), передачею максимально можливої кількості повноважень на найближчий до громадянина рівень – громадам. А також – створення умов для динамічного розвитку регіонів і надання якісних та доступних суспільних послуг громадянам.

Реформа передбачає відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями – за ефективність своєї роботи, а перед державою – за її законність.

Основні зміни, передбачені реформою

Добровільне об’єднання та укрупнення територіальних громад

Реформа децентралізації дала поштовх до формування шляхом збільшення територіальних громад дієздатного найбільш наближеного до громадянина інституту влади – місцевого самоврядування.

Добровільне об’єднання територіальних громад дозволило новоутвореним органам місцевого самоврядування дістати відповідні повноваження та ресурси, що їх раніше мали міста обласного значення.

Інтереси громадян, які мешкають на території об’єднаної громади, тепер представляють обраний голова, депутатський корпус та виконавчі органи ради громади, що забезпечують реалізацію наданих законом повноважень в інтересах громади. У населених пунктах, що увійшли до складу об’єднаної громади, право жителів на місцеве самоврядування та надання послуг громадянам забезпечують обрані ними старости.

Збільшення та об’єднання громад здійснюється шляхом добровільного об’єднання з урахуванням думки громадян. Обов’язковим при плануванні створення громад є визначення потенційних ресурсних можливостей громади для економічного та соціального розвитку і можливості забезпечити надання якісних послуг жителям.

Держава стимулює процес добровільного об’єднання шляхом фінансової підтримки формування необхідної інфраструктури для ОТГ: 2017 року субвенція на це становила 1,5 млрд грн, 2018-го – 1,9 млрд грн. Цим коштом 366 ОТГ реалізували 2017 року 2 046 проектів.

Наближення послуг до громадян та доступність забезпечується формуванням мережі центрів надання адміністративних послуг, яких в Україні на сьогодні функціонує 723.

Фінансова децентралізація

Ефективне місцеве самоврядування та забезпечення ним поступального соціально-економічного розвитку відповідних територій має супроводжуватися збільшенням ресурсної та фінансової бази. Децентралізовані повноваження мають бути забезпечені відповідним ресурсом для якісного виконання.

Тому із внесенням змін до Податкового та Бюджетного кодексів, від 1 січня 2015 року місцевим самоврядуванням отримано більше фінансів для підвищення економічної спроможності.

Об’єднані громади здобули повноваження та ресурс, які мають міста обласного значення, зокрема – зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60% податку на доходи фізичних осіб на власні повноваження. Окрім того, на місцях повністю залишаються надходження від податків: єдиного, на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, земля, транспорт).

Об’єднані територіальні громади мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. До реформи їх мали тільки обласні та районні бюджети, бюджети міст обласного значення. Для виконання делегованих державою повноважень їм надають відповідні трансферти: дотації, освітня та медична субвенції, субвенція на розвиток інфраструктури громад тощо. Законодавчі зміни також надали право органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві бюджети не залежно від дати прийняття закону про Державний бюджет.

Такі зміни вже дали перші результати. Власні доходи місцевих бюджетів від 2014 по 2017 рік зросли на понад 100 млрд гривень. Темпи зростання місцевих податків та зборів у ОТГ становлять 29,4% (за 11 місяців 2017 р.), що більше від середнього по Україні на 24,9%. Зокрема, плата за землю зросла на 20%, надходження податку на нерухоме майно – на понад 70%. Видатки бюджету розвитку в розрахунку на одну особу порівняно з минулим роком збільшилися у 1,5 рази.

Нові повноваження та можливості

Об’єднані територіальні громади, крім зростання власних фінансових можливостей, у результаті децентралізації мають й інші інструменти забезпечення економічного розвитку – здійснення зовнішніх запозичень, самостійне обрання установ з обслуговування коштів місцевих бюджетів відносно розвитку та власних надходжень бюджетних установ. Децентралізовано повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, органам місцевого самоврядування надано право самостійно визначати містобудівну політику.

Після прийняття низки законів щодо децентралізації повноважень і регулювання земельних відносин громади дістануть право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Верховною Радою України прийнято закони, які надають можливість децентралізувати частину повноважень ЦОВВ щодо надання базових адміністративних послуг: реєстрацію нерухомості, бізнесу, місця проживання особи – передавши їх на рівень громад.

Сьогодні вже готовий законопроект про муніципальну варту, завдяки якому органам місцевого самоврядування буде надано дієвий інструмент наведення порядку на підлеглій території. Муніципальна варта – це структура, яка має стежити за дотриманням правопорядку, опікуватись питаннями благоустрою, незаконних звалищ, місць для паркування тощо. Вона в жодному разі не може займатися кримінальними справами – це виключно компетенція поліції.

Напрацьовують законопроекти, покликані чітко розмежувати повноваження у сфері освіти, охорони здоров’я, дозвілля, соціально-економічного розвитку, інфраструктури між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на кожному з територіальних рівнів адміністративно-територіального устрою держави.

Навіщо ця реформа?

Одержані в результаті децентралізації повноваження та ресурси надали органам місцевого самоврядування більше можливостей для розвитку територій, створення сучасної освітньої, медичної, транспортної, житлово-комунальної інфраструктури.

Місцева влада тепер зацікавлена в розвитку інвестиційної привабливості своїх територій на благо громади, адже сплачені тут податки підуть на підвищення якості життя мешканців цієї території. Різноманітні дозволи та реєстраційні документи для ведення бізнесу можна буде отримувати на місцях, громади зможуть самостійно залучати інвестиції, сприяючи соціально-економічному розвитку.

Переваги реформи безліч громад відчули вже сьогодні: в їхніх містах, селах і селищах почали приводити до ладу дороги, будувати водогони, ремонтувати медичні та освітні заклади – все те, що десятиліттями перебувало у занепаді.

Реформа дала поштовх до повноцінного розвитку громад, можливість поліпшити життя у кожному населеному пункті та у країні в цілому і дозволяє громадянам – усім – самостійно господарювати там, де вони живуть.

Які наступні кроки в реформі децентралізації?

Добровільне об’єднання територіальних громад протягом 2015–2017 років – значний позитивний результат і зміни на краще. Тому сприяння максимальному подальшому процесу – одне з головних завдань. По всій території України мають бути створені спроможні та дієздатні органи місцевого самоврядування базового рівня – територіальні громади.

Процес добровільного об’єднання територіальних громад створив передумови для трансформації територіального устрою і субрегіонального рівня. Наслідком є те, що на районному рівні одночасно функціонують райдержадміністрація, райрада, виконавчі органи об’єднаних територіальних громад із визначеними законом повноваженнями, переважно дубльованими.

Така ситуація потребує зміни системи органів влади на районному рівні, перерозподілу та розмежування повноважень і ресурсів. Тому наступним важливим кроком подальшої децентралізації є удосконалення територіальної організації влади на субрегіональному рівні. А це потребує подальшої децентралізації повноважень та системного ресурсного забезпечення їх виконання.

Файли

Джерело: https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/reformi/reforma-decentralizaciyi

Фільм “Донбас” Сергія Лозниці висунули на здобуття “Оскара”

Фільм «Донбас» режисера Сергія Лозниці буде представляти Україну в «оскарівській» номінації «найкращий неангломовний фільм». Український оскарівський комітет вибрав цей фільм із шести претендентів.

Це були, окрім “Донбасу”, “Брама” Володимира Тихого, “Кіборги” Ахтема Сеітаблаєва, “Вулкан” Романа Бондарчука, “Коли падають дерева” Марисі Никитюк, “Міф” Леоніда Кантера.

Нагадаємо, “Донбас” відкривав другий за значенням конкурс Каннського кінофестивалю “Особливий погляд”. Журі на чолі з американським актором Бенісіо Дель Торо нагородило картину призом за найкращу режисуру. Стрічка складається з 13-ти новел, які об’єднує територія, а не сюжет.

Фільм базується на документальних відео, проте усі реальні події художньо трансформовані та часом доведені до абсурду. Саме тому сам режисер назвав свій фільм “трагедія абсурду”. Картина є копродукцією України, Німеччини, Франції, Нідерландів та Румунії.

“Оскар” за найкращий фільм іноземною мовою почали регулярно присуджувати з 1953 року. Кожна країна може подавати лише один фільм. Згідно з регламентом, фільм має відповідати таким параметрам: це повинен бути повнометражний ігровий, документальний або анімаційний фільм, знятий за межами США; основною мовою у фільмі не може бути англійська; фільм має бути випущений у комерційний прокат з 1 жовтня 2017 року до 30 вересня 2018 року й тривати не менше 7 днів поспіль; до прокату фільму в кінотеатрах заборонено транслювати фільм-номінант на телебаченні або в інтернеті, випускати DVD, але попередня участь у кінофестивалях не заборонена.

Спочатку Американська кіноакадемія формує лонг-ліст, з якого потім обираються фільми-номінати. Україна висувала на “Оскар” 10 фільмів, проте жоден з них не зміг увійти навіть до лонг-ліста.

“Донбас” має вийти в український прокат восени. Найближчим часом картину покажуть на кінофестивалі у Торонто.

Джерело: https://zaxid.net/news/

На Дніпропетровщині відбулась обласна нарада на тему: “Децентралізація в культурній сфері. Проблеми. Перспективи. Нові культурні простори”

13 серпня 2018 року у приміщенні Дніпропетровської академії музики ім. Глінки відбулась обласна нарада на тему: “Децентралізація в культурній сфері. Проблеми. Перспективи. Нові культурні простори” за участю керівників сільських та селищних закладів культури клубного типу.

      З вітальним словом до всіх присутніх  звернулась заслужений працівник культури України, начальник управління культури національностей і релігій  Дніпропетровської облдержадміністрації Першина Наталія Геннадіївна.

       Про проблеми закладів культури клубного типу та можливість їх вирішення  в умовах децентралізації, доповіла заслужений працівник культури України, директор комунального закладу “Дніпропетровський обласний методичний центр клубної роботи та народної творчості” Кітаєва Ірина Миколаївна.

        Провідний методист  КЗ “ДОМЦКР НТ” Приходько  Анна Миколаївна у своїй доповіді акцентувала увагу  на використанні об’єктів нематеріальної культурної спадщини, як ресурсу, для  розвитку громад.

         Про діяльність  аматорських колективів та їх збереження в умовах децентралізації розповів провідний методист КЗ “ДОМЦКР НТ” Роздайбіда Лідія Миколаївна.

         Досвідом проектної діяльності  з колегами поділився директор Підгородненського міського будинку культури  ім.Т.Г.Шевченка Дніпровського району Віталій Моргун.

         Досвідом роботи сільських будинків культури  в умовах реформи органів місцевого самоврядування поділилися: Луговська Т. М. –  директор Лозуватського СБК Вишнівської ОТГ П’ятихатського району, Буряк В.Я. – директор Володимирівського СБК  Томаківської ОТГ Томаківського району, Сухомлінова Л. А. – директор Варварівського СБК Личківської ОТГ Магдалинівського району.

Презентація відкритого фестивалю української культури “Витоки”

18-19 серпня за підтримки Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізької обласної ради, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації та комунальної установи “Обласний методичний центр культури і мистецтва” Запорізької обласної ради відбулася презентація відкритого фестивалю української культури “Витоки”.

Творчі колективи з різних куточків України завітали на Запорізьку землю щоб представити самобутність, народні звичаї та обряди, багатогранне традиційне пісенне мистецтво своїх регіонів.
Перший фестивальний день розпочався на території кінного театру “Запорозькі козаки” на о.Хортиця.
Відкрили фестиваль керівник апарату Запорізької обласної державної адміністрації Зінаїда Бойко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко та Олексій Ломикін, помічник депутата Запорізької обласної ради Юрія Ружина.

Яскравим дійством стала концертна програма за участю творчих колективів, які радо долучилися до цієї унікальної події у культурному житті Запорізького краю. Свої виступи презентували: фольклорний гурт “Муравський шлях” комунального закладу “Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва” м.Харків, керівник Галина Лук’янець, заслужена артистка України; етногурт “Буття” м.Київ, керівник Олег Бут; зразковий фольклорний колектив “Намисто” будинку культури с.Городок Рівненського району Рівненської області, керівник Тетяна Васечко, заслужений працівник культури України. Запорізьку область представили народний фольклорний ансамбль “Токмачаночка” Малотокмачанського сільського будинку культури Малотокмачанської об’єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області, керівник Ганна Левченко і ансамбль народної пісні та побутового танцю “Оксамит” м.Запоріжжя, керівник Лариса Купчинська, заслужений працівник культури України.

Яскравим дійством стало проведення ансамблем “Оксамит” майстер-класу з традиційних побутових танців до якого долучилися учасники колективів та гості свята.
Протягом усього дня працювала творча майстерня майстрів Запорізького обласного осередку  Національної спілки майстрів народного мистецтва, голова Сергій Москаленко. Ковальство і гончарство, різьблення і декоративний розпис, українська народна вишивка, художня кераміка, соломоплетіння, ляльки, вироби з бісеру та інші види народного мистецтва – свої роботи представили більше 20 народних умільців. Майже з усіх видів мистецтва проводилися майстер-класи, учасники фестивалю мали змогу власноруч виготовити вироби та перейняти секрети майстерності.

Завершилося свято мистецьким колом усіх учасників фестивалю. Творчі колективи України ознайомилися з історією козацького Запорізького краю, переглянули показовий виступ кінного театру “Запорозькі козаки”, відвідали історико-культурний комплекс “Запорозька Січ”, а також здійснили подорож на славетній “Чайці” могутнім Дніпром.

Дух історії та атмосфера козацької доби справили неабияке враження на гостей.

Другий фестивальний день української культури “Витоки” відбувся 19 серпня у Кінному театрі “Кирилівська Січ” (смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області), де колективи  представили свої творчі виступи.

Світлана Фоменко: “Український павільйон у Венеції має бути там, де його бачитимуть всі”

Венеційська бієнале сучасного мистецтва, яка проходитиме 2019 року, в середині літа оголосила свою тему з саркастичною назвою “Щоб вам жити в цікаві часи”. Деякі країни вже назвали кураторів своїх національних павільйонів та художників, які будуть там представлені.

Питанням представництва України на Венеційській бієнале займається Міністерство культури, яке є комісаром національного павільйону. В самому Мінкульті за це відповідає перша заступниця міністра Світлана Фоменко.

Сьогодні стало відомо, що експертна комісія, яка займається відбором проекту, який представлятиме Україну на бієнале, продовжила конкурс до жовтня. В попередні роки міністерство критикували за те, що воно пізно проголошує такі конкурси, але цьогоріч ситуація склалась саме так. В 2017 році в українському національному павільйоні був представлений проект кураторів Петра Дорошенка та Лілії Куделі під назвою “Парламент” з роботами Бориса Михайлова.

Ми поговорили з пані Світланою про те, чи не запізно Україна вирішує, хто представлятиме країну на бієнале, хто в конкурсній комісії і чому українська участь у Венеції – це також і політичний меседж.

Розкажіть, будь ласка, хто бере участь в роботі експертної комісії з відбору куратора українського павільйона?

В комісії сім експертів (серед яких немає представників міністерства – ми лише займаємось прийомом заявок): Ілля Заболотний, Тарас Полатайко, Оксана Баршинова, Наталія Космолинська, Лілія Куделя, Наталія Іванова і Леся Смірнова.

В п’ятницю відбулось перше засідання комісії, де були присутні всі, окрім Лесі Смірнової, і на цьому засіданні експерти вирішили продовжити конкурс, щоб створити більшу конкуренцію – наразі було подано лише два проекти, один з яких фінансово виписаний дуже слабко. Два проекти – це дуже мало.

З одного боку, [в подовженні конкурсу] є плюси – можливо, хтось не встиг підготувати свій проект під перший дедлайн, хтось не знав про цей конкурс, і ми через наших партнерів будемо розповсюджувати інформацію про нього, щоб, можливо, хтось ще подався.

З іншого боку, ми затягуємо процедуру відбору, і знову робимо стару помилку: раніше завжди відбір йшов пізніше і це було приводом для критики з боку професійсного середовища. А тепер самі експерти подовжують конкурсний відбір до 1 жовтня. Для міністерства це не дуже добре, звичайно.

В чому тут ще нюанс – багато гравців цього поля, які займались або маленькими кураторськими проектами, або відбором проектів на грантових програмах, не розуміють, що це не просто проект, який ми маємо обрати в результаті open call, це національний павільйон на наймасштабнішій події в сфері сучасного мистецтва.

А чому Мінкульт не може оголосити конкурс проектів ще раніше? Цього року ви оголосили його на початку літа, чому б не зсунути його на більш ранній період?

В 2016 році, коли ми почали структурувати всю цю історію з бієнале, ми затвердили Порядок відбору Куратора національного культурного проекту для представлення України на Венеціанській бієнале сучасного мистецтва – він зареєстрований в Міністерстві юстиції і був повністю погоджений. Там чітко прописані строки подачі і відбору проектів. Зараз ми в цих строках: з 1 липня до 1 серпня – перший етап, з 8 по 31 серпня – другий етап, а куратора треба обрати до 15 вересня. Це лише другий відбір (цього складу міністерства культури – прим.), ми вчимося на своїх помилках, і зараз в нас з’явились правки, які ми будемо вносити в цей Порядок.

В моїх планах – внести зміни до Порядку відбору на бієнале 2021 року, де прописати початок відбору проектів на павільйон в Венеції на лютий попереднього року (тобто 2020-го). В січні почати відбір нереально, оскільки це перший місяць року, коли доз’ясовуються питання з бюджетом. Крім того, сама процедура зміни Порядку дуже довга, адже правки мають пройти всі інстанції і погодження.

Зараз в Порядку зафіксовано, що держава оплачує не більше 60% вартості проекту в павільйоні. Це було рекомендацією нашої Ради з питань сучасного мистецва при міністерстві. Але ми проконсультувались з різними інституціями і наразі хочемо зняти це обмеження, і, можливо, вказати лише, що Мінкультури не покриває повністю видатки на павільйон, але не обмежується певним відсотком від загального бюджету. Це продиктовано тим, що в різні роки у Мінкульту різні кошти в розпорядженні – колись більше, колись менше, і це залежить не від самого міністерства чи від уряду, а від народних депутатів, які розглядають бюджет.

Серед найбільш грандіозних планів – створити окрему інституцію, яка б займалась відбором проектів на національний павільйон на бієнале.

Щось типу бюро?

Так, якусь постійно діючу інституцію – можливо, на базі Українського культурного фонду, або Національного художнього музею.

Ми, до речі, обговорювали ситуацію навколо бієнале з Олесею Островською-Лютою і зрозуміли таку парадоксальну річ: в 2016 році експертне середовище рекомендувало одні правила гри, а в 2018-му році – абсолютно інші. Немає якоїсь сталості, це ясно, але нас теж потрібно зрозуміти –міністерство не може так різко змінювати правила. Нам здається, краще щоб щось нормально працювало із року в рік, аніж кожного разу вносити зміни до документів.

Особисто мені не дуже подобається, що комісія відтермінувала дедлайн, тому що для міністерства це створює неясність з нашими фінансовими зобов’язаннями та документами, які ми повинні погодити.

Ви вже знайшли локацію для українського павільйону в Венеції?

Так, майже. І цьому теж передували дискусії з приводу того, від чого ми маємо відштовхуватись при підготовці павільйону: від проекту, під який шукати місце, чи від місця, під яке підлаштовувати проект? Звичайно, логічним є наявність технічного завдання на конкурс, і один з пунктів цього ТЗ – обрана локація. Проекти можуть бути дуже різними і шукати під кожен з них окремий павільйон в Венеції дуже складно.

Відбір локації для національного павільйону – це не якісь підкилимні процедури, всі приміщення представлені на сайті бієнале, і ми можемо обрати з наявних. Крім того, на нас лежить велика відповідальність за прийняті рішення, оскільки ми витрачаємо кошти державного бюджету.

Я була в Венеції, дивилась вісім локацій, які залишились на сайті бієнале. У кожного приміщення є свій агент, з яким треба домовлятись про оренду. Зараз триває переговорний процес, контракт про оренду ми ще не підписували – плануємо це на вересень. У нас є два варіанти – про один ми написали напряму президенту бієнале з проханням виділити Україні приміщення в Арсеналі, і отримали декілька проміжних відповідей без жодної поки що конкретики щодо параметрів або ціни. І другий варіант – палаццо з виходом на Гран Канал, де, за технічними параметрами, ідеальне виставкове приміщення, яке можна адаптувати під різні проекти. Це палаццо ще не було офіційною локацією на бієнале – цього року його вперше виставили серед варіантів, і воно знаходиться в дуже хорошому місці – навпроти палаццо, де знаходиться Fondazione Prada в Венеції.

Для України мати свій павільйон в такому місці було б дуже важливо, не лише з огляду на думку критиків, мистецтвознавців та професіоналів в сфері мистецтва, але й з політичної точки зору. Не будемо закривати очі на те, що бієнале з кожним роком стає все більш політизованим. В 2017 році це було дуже відчутно – з тих проектів, які були представлені, з того, які політичні питання вони ставили і як багато міністрів приїхало на бієнале. Звичайно, семиметровий банер на бієнале про наявність українського павільйону на Гран Канале для нашого іміджу був би не зайвим – це привернуло б увагу відвідувачів, туристів і преси.

Це і є нашою задачею також – не просто зробити арт-проект, а докластись до формування іміджу України та формування позитивного образу країни. Тому український павільйон має бути там, де його будуть бачити всі.

Я знаю, що ви дуже неоднозначно сприйняли ідею директора Українського інституту Володимира Шейка про те, що Інститут міг би бути співкомісаром національного павійльону на бієнале. Але чому б не розділити зобов’язання, в тому числі фінансові, з МЗС?

З мого досвіду роботи з підготовки до попереднього бієнале, коли нам потрібна була допомога від МЗС (і ми просили про цю допомогу), на жаль, ми цю допомогу не отримали.

Ми вважаємо, що потрібно або йти разом в партнерстві, або хтось комусь просто не має заважати.

Інший момент пов’язаний з функціями Українського інституту. Я є членом наглядової ради Інституту і постійно наголошую на тому, що культурний компонент – не єдиний там. В їхньому статуті прописані й інші напрямки – освіта, інновації, інформаційна політика, туризм – тобто набагато слабші блоки, на які треба звернути увагу.

Український Інститут – це державне підприємство, яке орієнтовано назовні, тобто воно має транслювати назовні продукт, який роблять в Україні, в найефективніший спосіб. А створення цього продукту – це внутрішня історія. Український Інститут – це не ще один роздавач грантів на проекти, а інституція, яка формує наш імідж за кордоном. Тому тут треба чітко розуміти, хто за що відповідає.

Крім того, існує регламент Венеційської бієнале та перелік національних представників різних країн, де написано, що такими представниками є міністерства культури або аналогічні урядові організації. Я все-таки думаю, що державне підприємство в складі МЗС не може бути національним представником України на бієнале.

Яку суму Мінкульт планує витратити на національний павільйон в Венеції?

Приблизно 6 млн грн, частину з яких ми заплатимо цього року, частину – наступного, адже згідно з нашими нормами, події, які проходять наступного року, ми можемо профінансувати лише частково – на це накладені обмеження.

Палаццо, про яке я казала раніше, коштує більше, ніж павільйон, який в нас був минулого року. Але воно і набагато краще. Його оренда коштуватиме приблизно 3 млн грн. Ще стільки ж піде на реалізацію кураторського проекту.

Але ви розумієте – у нас з державного бюджету по 6 мільйонів виділяються кошти на культурні акції, які тривають декілька днів, а павільйон в Венеції працює півроку і є представництвом держави на найбільшій події в сфері сучасного мистецтва.

Джерело: https://lb.ua/culture/2018/08/13/405012_svitlana_fomenko_ukrainskiy.html

У Луцьку відбувся фестиваль “Берегиня”

Після п`ятирічної перерви цей захід проводять уже ввосьме.

Цього року до Луцька завітали колективи з Польщі, Франції, Словаччини, Білорусі, Румунії, а також з різних областей України та різних районів Волині.

Колоритні вишиванки, прапори, пісні під баян, неймовірні голоси, усміхнені обличчя – все це на власні очі міг побачити кожен лучанин, коли учасники фестивалю йшли святковою ходою від Театрального майдану до замку Любарта.

Луцький замок зустрів учасників та гостей дійства мелодією пісні «Волинь моя». Всі учасники прямували до воріт замку, де на них чекала мистецька програма «Волинь, благословенна ти в віках».

Перед офіційним відкриттям Міжнародного фольклорного фестивалю хвилиною мовчання вшанували воїнів, що стали на захист рідної землі і загинули на Сході України.

 Джерело: https://pravda.lutsk.ua/

УЦКД взяв участь в I обласній освітньо-культурній конференції “Збережемо спадщину разом”

Конференція відбулась 20 серпня 2018 року на базі Музичного коледжу м.Кам’янське, Дніпропетровської області за підтримки Управління культури, національностей і релігій Дніпровської обласної державної адміністрації.

Всі школи естетичного виховання Запоріжжя отримали нові професійні інструменти та медіа-дошки

До Дня знань кожна школа естетичного виховання Запоріжжя отримала подарунки. За рахунок місцевого бюджету закуплено необхідне професійне обладнання та медіа-дошки. Кожна школа змогла зробити замовлення і отримати необхідні інструменти до нового навчального року.

У Запоріжжі працюють 13 шкіл естетичного виховання, з них 8 музичних шкіл, 4 школи мистецтв, 1 художня школа. У них навчається понад 6 000 дітей. У цьому році для кожного навчального закладу міська влада закупила нові музичні інструменти і медіа-дошки для інтерактивного навчання. Сьогодні заступник міського голови Запоріжжя Анатолій Пустоваров вручив подарунки директорам шкіл естетичного виховання.

– Отримали нове обладнання. Це баяни, електрофортепіано, ксилофони, ударні установки, віолончелі. Перш за все, це все допомагає розвиватися, показувати свій професійний рівень. Адже коли дитина приходить в музичну школу, не кожна сім’я одразу купить інструмент. Тобто для початкового етапу дитина вже може навчатися грі на інструменті, який надасть школа. А інтерактивні дошки – це можливість перейти на сучасний рівень викладання. Я вважаю, що такі вкладення сприяють професійному зростанню дітей, – розповів Геннадій Скрипніков, директор Запорізької музичної школи №8.

На оновлення обладнання з місцевого бюджету виділено 1,3 мільйона гривень. Ще близько 2 мільйонів виділено на проект для шкіл естетичного виховання під назвою «Дорога до школи». В рамках проекту проводиться облаштування прилеглої до школи території.

– Сьогодні ми реалізємо в місті два важливих напрямки, які стосуються шкіл естетичного виховання. Перший проект називається «Дорога в школу». Ми вважаємо, що школи естетичного виховання повинні естетично виглядати. Тому територію 4 шкіл ми вже привели в порядок – викладена сучасна тротуарна плитка, підключено освітлення, встановлені лавки. До кінця року наведемо такий само порядок у всіх інших школах естетичного виховання. Також кожен такий заклад отримує музичне обладнання, медіа-дошки. Ми планомірно оновлюємо школи і будемо продовжувати це робити, – наголосив заступник міського голови Запоріжжя Анатолій Пустоваров.

Джерело

VI міжнародний Корнейчуковський фестиваль дітячої літератури

8 вересня
11:00-20:00
м. Одеса, пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19

8 та 9 вересня в Одесі пройде VI Міжнародний Корнейчуковський фестиваль дитячої літератури. Заходи фестивалю відбудуться в трьох локаціях – в книжковому магазині “Бук” (пров. Віце-адмірала Жукова, 3/7), в ЦеХАБ (пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19) та в Будинку Клоунів (вул. Ольгіївська, 23).

В книжковому магазині БУК проводитимуться заходи для дітей до 6 років: спектаклі, театр тіней, авторські читання, сторітелінг, круглий стіл “Наші улюблені книжки для дошкільнят”.

В ЦеХАБ відбудуться заходи для дітей від 6 років, підлітків та батьків: презентації книг, зустрічі з дитячими письменниками, художниками-ілюстраторами, ігрові, театралізовані, познавальні програми, майстер-класи з письменницької майстерності, об’ємної ілюстрації, 3d-моделювання, виставки робіт учасників конкурсів, дискусії з дитячими психологами, авторські читання, спільні тренінги для підлітків та батьків, зустріч з тревел-блогером, on-line екскурсія.